Кредитування агробізнесу — можемо, але не хочемо

Агросектор — на мілині. Не за горами жнива, а в кишені більшості середніх та дрібних сільгоспвиробників лише «заначки». Банки фактично не кредитують, а держава дає грошей з бюджету на компенсацію  кредитної ставки,  як кіт наплакав. Так, за даними НБУ, на 01.12.2015 підприємства АПК мали близько 115,5 млрд грн кредитів. З бюджету на компенсацію кредитних  ставок на 2016 рік, як і роком раніше, виділили лише 300 млн грн.

Так, на спецрахунку, який має допомагати фермерам не залізти в борги, залишилося ще близько 50 млн грн. Тож — не густо. Як відродити  кредитування? Шляхи виходу з кредитної кризи шукали банкіри, експерти та виробники на конференції «Дорожня карта відновлення кредитування в Україні», організованій НАБУ (Незалежна асоціація банків України).

Не все так погано, як здається на перший погляд

«Наше головне завдання — створити додану вартість переробки продукції. Ми маємо відійти від сировинного типу економіки і максимально забезпечувати додану вартість в Україні. Це робочі місця і новий, якісний продукт», — озвучив головне завдання для АПК на відкритті агропромислової виставки «Агро-2016» Володимир Гройсман. Гарні слова, але щоб втілити їх на практиці, аграрний бізнес має отримати доступ до кредитів.

Опитані нами банкіри відзначають, що за два роки галузь дещо відновилася, але для повної стабілізації ринку потрібно зробити ще дуже багато.

Досить позитивною вважає ситуацію на ринку голова правління «ОТП Банк» Тамаш Хак-Ковач. «Дають кредити всі, беруть — всі», — стисло оцінив ситуацію під час конференції  банкір. На прикладі «ОТП Банку» він відзначив, що сьогодні кредитуються переважно середні й великі агрокомпанії, але незабаром з’являться кредити і для дрібного агробізнесу: «Зараз ми ведемо спільний з IFC проект «Агросвіт», який передбачає кредитування дрібних і середніх сільгоспвиробників. На цьому ринку ми не єдині — там вже працює два банки. Там я не бачу жодних проблем».

Про те, що банки готові кредитувати аграріїв, говорить і голова НАБУ Роман Шпек. Для цього в аграріїв мають бути реальні бізнес-плани, вони мають бути серйозними у своїх намірах, а їхня операційна виручка від реалізації проекту повинна перевищувати зобов’язання за попередній період,  вважає  він. «Ми очікуємо, що позичальники будуть серйозні у своїх намірах, а їхні плани будуть достатньо аргументованими. Тоді комерційні банки зможуть з легкістю прийняти ризики, і ліквідність, яка є в банківському секторі, піде на розвиток аграрного сектору», — відзначив голова НАБУ.

Про перспективність кредитування агросектору говорять і в UniCredit Bank. «Ми вважаємо, що агросектор перспективний для кредитування», — зазначили там.

Проте і в цій діжці меду є ложка дьогтю

Наприклад, голова правління UniCredit Bank Тамара Савощенко вважає, що одна з головних причин низького кредитування аграрного бізнесу — «тіньова» економіка. «На сьогодні в дрібного і середнього аграрного бізнесу значна частина перебуває в «тіні». А бізнес може отримати кредит тільки під свої легальні потоки. Тут замкнуте коло: з одного боку, податкове законодавство не стимулює вихід бізнесу з «тіні», а з іншого, якщо бізнес не вийде з «тіні», він не отримає в банку кредит», — застерігає вона.

По-друге, відзначає представниця UniCredit, проблема в банківській системі — вона  надто зарегульована Нацбанком: «До позичальника встановлені надзвичайно жорсткі вимоги. Навіть якщо банк знає, що клієнт працює і отримує в місяць офіційно 10 млн грн, а 30 млн неофіційно, він зможе дати кредит тільки під офіційні 10 млн грн, оскільки банк має створити резерв згідно з вимогами НБУ».  

Окрім цього, присутні й інші загальнопоширені обмеження. «Хоча умови кредитування досить хороші, — наголошує Хак-Ковач, — проблеми характерні для всього сектору: відсоткові ставки зависокі, терміни закороткі». Однак він з обережністю говорить, що «це —    не перешкода».

Особливо це пов’язано з тим, що дно кризи і невпевненість на ринку вже пройшли, гадає Хак-Ковач. «У сільському господарстві був період невпевненості ринку, особливо коли збанкрутували великі компанії, такі як «Мрія» і «Креатив». Але я вважаю, що ми пройшли цей етап, і довіра до сектору сильно не постраждала»,  —  пояснив він.  На думку банкіра, немає і проблем з погашенням кредитів: «Ті позичальники, які були проблемні в 2014 році, в більшості випадків поводилися коректно. Загалом, на мою думку, ситуація непогана».

Окремі проблеми, присутні на ринку, притаманні виключно сектору АПК. Зокрема, за словами голови правління «Правекс-Банку» Тараса Кириченка, це одна з найнижчих ставок оренди землі в Європі, низька ефективність у с/г та слабке фінансування. «Ми фінансуємо обігові кошти, а не довготривалі проекти», — зазначив він.

З іншого боку, однією з причин, яка заважає аграріям отримати кредит, є низький законодавчий захист кредитора. Один з цілком ймовірних варіантів — запровадження в Україні інституту довірчої власності. «У нас багато проблем з кредитними портфелями, — пояснює причини запровадження довірчої власності голова правління «Правекс-Банку». — Деякі з них вирішуються завдяки іншим механізмам. Але нам потрібно вже зараз збільшувати кредитування реального сектору. Для розвитку економіки, для того, щоб підвести риску під старим кредитуванням, нам потрібно швидко захистити права кредиторів».

У разі запровадження такого інституту кредитори зможуть отримати ряд гарантій. По-перше, кредитор стає власником об’єкта забезпечення. По-друге, довірчий власник не може розпоряджатися майном, але може його продати, якщо позичальник не виконує зобов’язання за кредитом. По-третє, стягнення відбуватимуться швидко і не будуть заблоковані процедурою банкрутства.

Найцікавіше те, що довірча власність вже майже прописана в законодавстві. У парламенті навіть зареєстрований відповідний законопроект № 4188 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань». Наразі цей законопроект перебуває на розгляді у комітетах Верховної Ради.

Майбутнє — за ринком землі

Лише ринок землі зможе пожвавити кредитування АПК. Один з можливих наслідків запровадження вільного обігу землі — можливість давати землю під заставу.

«Застава, звісно, допомагає, — розповідає про перевагу механізму Тамаш Хак-Ковач. — Якщо земля може бути заставою, це збільшує можливості фінансування».

Оптимістично налаштований голова правління «Правекс-Банку» Тарас Кириченко. «Після запровадження ринку землі з’явиться багато можливої застави», — вважає банкір. Він підрахував, що існує чотири сценарії, за якими розвиватиметься ринок, якщо скасують мораторій на купівлю-продаж землі с/г призначення. За одним зі сценаріїв, банківський сектор додатково зможе отримати 72 млрд доларів. Банки зможуть видавати кредити на великі суми, а виробники — перейти від вирощування продукції до її переробки й більшого експорту.

Проте не всі налаштовані позитивно. Роман Шпек вважає, що застава є вторинною, особливо в умовах кризи: «На час після виходу з кризи застава розглядається як вторинне забезпечення». За його словами, головний актив аграріїв сьогодні — їхня репутація. «В першу чергу ми аналізуємо фінансові потоки, виконання позичальником зобов’язань тощо. Репутація стає дорожчою за гроші», — вважає голова НАБУ.

Допоки ринок землі не запрацює, а кредитування залишатиметься слабким, банкіри радять розглядати інші можливості. «Сільське господарство має перевагу в тому, що воно бере техніку в лізинг. Таким чином,  в агробізнесу виникає додаткове джерело фінансування», — пояснює перспективний напрям фінансування аграріїв очільник «ОТП Банк».

Окрім цього, прогнозує голова правління UniCredit Тамара Савощенко, майбутнє сектору може бути за аграрними розписками і факторингом: «Аграрні розписки, факторинг і лізингові схеми на техніку — це те, що справді важливе в аграрному секторі».

Отож, цілком неочікувано, бачимо, що ринок, незважаючи на суттєві проблеми: недостатній захист кредиторів, обережність банків, високі відсотки і стислі строки, а також зарегульованість сектору Нацбанком, все ж готовий кредитувати аграрний бізнес. Хоча й криза дошкуляє, але банки поступово знаходять точки росту. Тепер справа за державою, яка має стабілізувати економіку, зробити її прогнозованою і внести відповідні зміни до законодавства, та аграріями, які повинні вийти з «тіні» та працювати за прозорими правилами. Якщо цього не станеться, АПК і надалі залишатиметься в стані невизначеності, а це на шкоду інтересам всіх: як виробників, дрібних і великих, так і суспільства загалом.

Олександр Ярощук, спеціально для AgroPolit.com