Ярослав Погорілий: Настільки вичерпаний Держрезерв і важкий технічний стан, що завданням є виживання до нового сезону

Державний резерв України – велика бездонна бочка, в яку багато років вкладали ресурси, а потім вони зникали у невідомому напрямку. Власне ці факти підтвердив аудит відомства, результати якого стали публічними на порозі загрози продовольчої безпеки країни. Що сьогодні там є і, головне, як зробити, щоби 2020 рік не став останнім роком у історії Держрезерву і країна отримала міцний тил на випадок форс-мажору? Про це та про інше AgroPolit.com говорив із колишнім керівником Держрезерву Ярославом Погорілим.

Читати до теми: Реанімація Держрезерву — страховка для продовольчої безпеки України

AgroPolit.com: Що таке Держрезерв вашими очима під час керівництва ним: державна комора, ідеальна можливість для дерибану, чи…?

Ярослав Погорілий: Колись це була комора. Наразі не лишилося нічого. Реально, все дуже погано. Держрезерв створили в радянські часи, і те, що тоді там було в запасах, на той момент було актуальним. А потім його роками просто вичищали нечесні на руку ділки.

AgroPolit.com: Який вигляд мало господарство, коли Ви туди прийшли?

Ярослав Погорілий: Побачив, що дах тече в центральному апараті, а у нас заблоковані рахунки, тому навіть не можемо це відремонтувати. Уявляєте, у мене на співробітників падала стеля. Це стара будівля, дерев’яне перекриття, пам’ятка архітектури. Але з 2018 року заблоковані рахунки, тому ми не можемо ні папір для принтеру купити, ні за інтернет заплатити.

За документами Держрезерв був більш-менш заповнений, по факту – ні».

AgroPolit.com: Яке завдання Держрезерву сьогодні?

Ярослав Погорілий: Завдання Держрезерву виписані у відповідному Законі України «Про державні матеріальні резерви»:

1. Забезпечення потреб в особливий період
2. Стабілізаційні заходи та гуманітарна допомога
3. Забезпечення ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Втім, навіть на мінімально необхідному рівні це, на жаль, не виконувалося.

AgroPolit.com: На скільки був заповнений Держрезерв по суті?

Ярослав Погорілий: За документами Держрезерв був більш-менш заповнений, по факту – ні. Коли я прийшов, то від максимальної потреби, яка може там зберігатися, в середньому було тільки 3%.

За ринкової вартості закупівлі 5200 грн за тонну зерна, із Держрезерву воно продавалося з дисконтом 2000 грн за тонну».

AgroPolit.com: А 97%?

Ярослав Погорілий: Давайте так, за рахунок чого функціонує Держрезерв? За рахунок того, що він продає. От, наприклад, заклали 10 000 т зерна в 2010 році. 2 роки воно полежало, потім його освіжували, тобто продавали і за вилучені ресурси купували нове. Тож Держрезерв виходив на ринок, а там уже є свіже зерно. Це старе вже не дуже комусь потрібне ще й тому, що воно трішки втратило в якості, бо не дуже відповідально його зберегли. І ми його продаємо з дисконтом: наприклад, за ринкової вартості закупівлі 5200 грн за 1 т зерна, із Держрезерву воно продавалося з дисконтом 2000 грн за т. І тепер за отримані кошти (на 90% суми) ми маємо закласти нове. 10% отриманих коштів мусили йти на підтримання «штанів» Держрезерву, тобто на поточні витрати. За такої динаміки запаси постійно зменшувались. Також були присутні крадіжки. Результат – 97% немає.

AgroPolit.com: А в Держрезерві є мука?

Ярослав Погорілий: Ні.

AgroPolit.com: Нафтопродукти?

Ярослав Погорілий: Є.

AgroPolit.com: Сьогодні всі підприємства перераховують 90% прибутку у держбюджет. Яка ситуація з Держрезервом?

Ярослав Погорілий: Я думаю, для всієї країни це був шок, коли в кінці 2019 року розмір дивідендів збільшили до 90%.

Фінансові показники Держрезерву

AgroPolit.com: Було таке. З якими показниками вийшла компанія на кінець 2019 року та І квартал 2020 року?

Ярослав Погорілий: В Держрезерву – 23 підвідомчі підприємства та організації: 11 державних підприємств, 11 державних організацій та 1 держустанова. Державні організації не можуть мати прибутку. Це просто накопичення спецфонду, план виконання надходжень, тому вони не перераховують дивіденди, а все вкладають далі в своє оновлення. Тому дати якусь одну цифру по системі Держрезерву не можна.

Треба всі показники по фінансах розділити на 2 групи: на показники державних організацій та державних підприємств.

За результатами 2019 року державних організацій: план надходжень був 76 млн грн, фактично отримали 130 млн грн, тобто +70%. Використано всі 130. Тобто, ми маємо всю цю суму на капітальні інвестиції та оновлення.

Щодо підприємств – за планом було 16 млн грн прибутку, за фактом – збиток у 15 млн грн. Різниця у 31 млн грн.

AgroPolit.com: З чим це пов’язано?

Ярослав Погорілий: Дуже вагому частину сюди вніс «Луцький комбінат хлібопродуктів». В 2013-му, за рішенням Кабміну, 8 комбінатів хлібопродуктів були переведені в сферу управління Мінагрополітики (Полтавський, Івано-Франківський, Ніжинський тощо, зокрема Луцький КХП). Це були одні з найкращих елеваторів. З них все висмоктали. В кінці 2019 року до нас повернувся Луцький комбінат хлібопродуктів, котрий був під’єднаний як філія до Чорткова в Тернопільській області. Незрозуміло, чи потрібен він вже був системі Держрезерву в такому стані. Фінансові результати Луцька дуже вплинули на результати цілої системи.

AgroPolit.com: Що можна сказати про І квартал 2020 року?

Ярослав Погорілий: По держорганізаціях план був у 21 млн грн. Ми його перевиконали вже на 77%. Тут нам допомогли наші нафтові сховища і ситуація на світовому ринку цін на нафту. По держпідприємствах дуже цікава ситуація. З 11-ти прибуткових було 3. Це дійсно ті підприємства, які досить непогано працювали, і де корупцію ми наразі не знаходили. Із планових надходжень – 700 тис. грн ми перевиконали на 96% (1,4 млн грн). Решта 8 – збиткові.

AgroPolit.com: Чому вони збиткові?

Ярослав Погорілий: Це якраз там, де проходив аудит. Там, де виявлено корупцію, нестачі. Оця нестача лягла в фінансовий результат І кварталу, у баланс.

По державних підприємствах результат І кварталу 2020 року – збиток 10 млн грн. Це якраз на елеваторах, на комбінатах хлібопродуктів».

AgroPolit.com: Ми можемо загальну картину вивести?

Ярослав Погорілий: По державних підприємствах результат І кварталу 2020 року – збиток 10 млн грн. Це якраз на елеваторах, на комбінатах хлібопродуктів. Наразі настільки вичерпаний Держрезерв і важкий технічний стан, що завданням є виживання до нового сезону. Є деякі держпідприємства, які, думаю, не доживуть. Сьогодні Держрезерв на грані банкрутства.

AgroPolit.com: А кому підуть всі його підприємства?

Ярослав Погорілий: Реалізовуватимуться через Фонд державного майна України.

AgroPolit.com: Держрезерв доведений до банкрутства, тому що була така поставлена мета?

Ярослав Погорілий: Я не можу сказати, якою була мета. Це робилося останні років 20 (з кінця 1990-х – на початку 2000-х). Тоді почалися товарні кредити, нестачі, махінації…

AgroPolit.com: Як зрозуміти, де остаточний дефолтний рубікон Держрезерву?

Ярослав Погорілий: Є елеватори, з якими ще можна працювати. Чи потрібно всі 11 елеваторів Держрезерву? Можливо, є якісь, які не досить цікаві для Держрезерву, але вони привабливі для регіональних інвесторів, якщо їх продаватиме Фонд державного майна.

Дебіторська і кредиторська заборгованість

AgroPolit.com: Як Держрезерв може бути банкротом, якщо в нього стільки активів?

Ярослав Погорілий: Це хибна думка. В якому стані ці активи? Технічний стан основних фондів – знищений. Дебіторка – 2,5 млрд грн. Кредиторка – 1 млрд грн. Кредиторка – реальна, а дебіторка – десь фіктивна, десь просто безперспективна, тому що компанії вже ліквідована.

AgroPolit.com: Скільки на початок 2020 року було власних коштів на здійснення діяльності?

Ярослав Погорілий: У нас немає в банках рахунків. Гроші в Казначействі. Кожного року приймається державний бюджет та план освіження Держрезерву, який підписує Кабмін. Згідно з ним, ми маємо щось продати і на 90% отриманих коштів закупити той самий об’єм, що неможливо, адже вилучені від продажів кошти суттєво менші. Бюджет Держрезерву на 2020 рік – 165 млн грн. Але в межах формування Стабілізаційного фонду для подолання епідемії COVID-19, нам також зменшили фінансування. На освіження не було ні копійки, востаннє кошти на це закладалися в 2012 році.

AgroPolit.com: Де наразі найгірша ситуація з активами Держрезерву?

Ярослав Погорілий: Скрізь погана. Хоча є зразкові підприємства. Наприклад, комбінат «Айстра» (Чернігівська область). Зразкове підприємство, куди можна возити екскурсії, показувати, ставити в приклад по нафті. По складах – комбінат у Дніпрі. По елеваторах – є 2 прибуткових: Куліндорівський і Охтирський КХП. Прибуткові за рахунок діяльності млинів, а Держрезерв, перш за все, має зберігати зерно, але не переробляти.

Декларується понад мільйон тонн потужностей для зберігання зернових, але технічно живих – орієнтовно 50-60%».

AgroPolit.com: Які можливості зберігання зернових на потужностях Держрезерву?

AgroPolit.com:  Можна зайти на сайт і підрахувати. Декларується понад мільйон тонн потужностей для зберігання зернових, але технічно живих – орієнтовно 50-60%.

Про спілкування з Ігорем Петрашком

AgroPolit.com: Чи є у вас на сьогодні діалог з міністром економіки Ігорем Петрашком? Від нього пролунала заява, що наразі запущено міністерський аудит Держрезерву.

Ярослав Погорілий: Ні. Діалогу як не було, так і немає. Новий аудит не проводиться, давайте не перекручувати факти. Як тільки прийшов в Держрезерв в грудні 2019 року, перше що мені сказали: «Готуємося, на початку 2020-го до планового аудиту Держаудитслужби». Подумав: «Добре, мені ж легше – зараз зайдуть професіонали, які побачать ці всі кричущі факти». І наприкінці січня – початку лютого дійсно розпочались перевірки, я наголосив керівникам Держаудитслужби, що були відповідальними за цю перевірку, що мене цікавить виключно прозорий і професійний підхід. Аудит розпочався ще за часів Милованова. Потім карантин, офіційний лист від Держаудитслужби, про те що на час карантину перевірки призупинено. На той час на певних філіях вже встигли побувати. Перевіряли не тільки підприємства Держрезерву, а й відповідальних зберігачів, тому плановий аудит почався вже давно і він просто був призупинений, нині відновлений. Перевіряють 2017-2019 роки.

Сьогодні я позаштатний голова Держрезерву».

AgroPolit.com: Нині ви пішли з Держрезерву. Чи є з боку МЕРТу до вас претензії?

Ярослав Погорілий: Не за власним бажанням. Я був звільнений за статтею 87-1 Закону «Про державну службу». Оскільки це держпосада типу «А», то вивели поза штат. Сьогодні я позаштатний голова Держрезерву. З держслужби не звільнений. У мене є окремо визначені нинішнім т. в. о. завдання на позаштатну роботу. Протягом пів року цих мені можуть запропонувати якусь іншу посаду. Жодного права підпису не маю.

AgroPolit.com: Можете назвати прізвища людей, які довели Держрезерв «до ручки»?

Ярослав Погорілий: Я не суддя. Це мають сказати спецслужби. Почалося з кінця 1990-х. Були люди, які нічого не крали. Вони, як і я, не довго там протрималися. З точки зору розвитку, було декілька потуг реформувати Держрезерв. Але чомусь так складалося, що діалогу між Держрезервом і Мінагро чи Мінекономіки постійно не було. Зі свого боку намагався зробити все необхідне, щоб силові структури не затягували.

Основні схеми дерибану в Держрезерві

AgroPolit.com: Назвіть основні 4-5 схем, через які було доведено до фінансового банкрутства Держрезерв…

Ярослав Погорілий: Якщо ми починаємо з початку нульових, то перша це – товарні кредити. Коли Кабмін зобов’язував Держрезерв виділити комусь газ, який свого часу був в резерві, паливо, зерно і так далі. З нами мали розрахуватися в кінці року, але не розраховувалися. Ми йшли до Мінфіну. В Мінфіні казали: «Окей, ми це закладаємо вам в бюджет на наступний рік», але нічого не давали. З цього все почалося.

Друга схема – непрозорі торги та аукціони. В останні роки закупівлі проводилися відповідно до Закону «Про державні закупівлі» – на майданчику «Прозоро». А от реалізація всього майна до кінця 2019 року була в ручному режимі. Як правило, невідомо де, на 20 сторінці непрацюючого старого сайту було оголошення про те, що буде відбуватися реалізація, і всіх запрошували. На таких аукціонах тонна зерна могла піти за ринкової ціни зерна 5800 грн/т за 1200 грн.

Третя – заниження тарифів. Прикордонна територія (Ужгород): державна організація зі складами зберігання (холодильники, морозильники), які зберігають ті самі ягоди, заморозку, котру активно експортують на Європу, демонструвала заниження тарифів удвічі.

Також крадіжки, безтоварні операції тощо.

AgroPolit.com: Що сьогодні є в державній коморі та що з цього має лишитися після реформування Держрезерву?

Ярослав Погорілий: Якщо це комора, то за логікою речей там має бути все. Але наскільки це ефективно? У моєму розумінні – ні. Я бачу зовсім інший кошик Держрезерву, аніж зараз є.

AgroPolit.com: А які організацію дають запит вам на формування переліку продуктів у кошик Держрезерву?

Ярослав Погорілий: Кожного року Держрезерв надсилає запит продукції до всіх необхідних структур. Їх перелік визначено законодавством. Кожен дає своє, ми зводимо це у єдину таблицю і подаємо до Кабміну. Кабмін узгоджує. Є номенклатура і план освіження. Номенклатура стала, вона рідко змінюється, хоча у мене в планах було її змінити.

План освіження Держрезерву – щорічний документ і наразі він досі не підписаний. Хоча мав би бути на початку року».

AgroPolit.com: Що зараз із планом освіження?

Ярослав Погорілий: План освіження Держрезерву – щорічний документ і наразі він досі не підписаний. Хоча мав би бути на початку року. Глобально підписати має Кабмін. Та спочатку ми маємо отримати погодження від профільного міністерства – МЕРТу, потім – Мінфіну, далі – Мін’юсту, маючи три «так», МЕРТ виносить подання на Кабмін. Ми напрацювали над затвердженням плану освіження, але зняли Кабмін Гончарука, чекали доки з’явиться новий профільний міністр, тож знову подаємо і все по колу.

При мені не було зроблено жодного переміщення чи реалізації: ми виходили на «ПроЗорро», але виставлене не реалізувалося».

AgroPolit.com: Щодо крадіжок зерна: 800 мільйонів гривень збитків – це скільки в товарному вигляді?

Ярослав Погорілий: Близько 150 тисяч т зерна – це нестача, яку вдалося знайти. З них 112 тис. т – попередній період, підприємство в Золотоноші, де свого часу було 600 млн збитків, а 200 млн грн – те, що ми вже не знайшли за результатами розпочатих перевірок.

AgroPolit.com: Ви самі крали в Держрезерві?

Ярослав Погорілий: Ні, звичайно. При мені не було зроблено жодного переміщення чи реалізації: ми виходили на «ПроЗорро», але виставлене не реалізувалося. Ми можемо провести зараз торги, підписати договір, але відвантажити зможемо тільки після підписання плану освіження.

Про 4 державних операторів

AgroPolit.com: Чи потрібні уряду скільки державних операторів, які тією чи іншою мірі забезпечують продбезпеку країни?

Ярослав Погорілий: Результом від діяльності всіх установ є поділені сфери впливу, дерибан ринку – все це зонально поділили.

AgroPolit.com: Чи є ще якийсь сенс у цьому?

Ярослав Погорілий: Ні, окрім поділу зон впливу. Свого часу звідки вони всі сформувалися? Держрезерв і ДАК «Хліб України» породив. Потім кожна з цих структур почала займатися своїм профілем. Із 4-х можна створити одну.

Читати до теми: Продовольча безпека України на чотирьох – як її гарантують ДПЗКУ, Держрезерв, ДСБУ «Аграрний фонд» і АТ «Аграрний фонд»
 

Про новий конкурс на голову Держрезерву

AgroPolit.com: Зараз на конкурс подавалися?

Ярослав Погорілий: Після мого звільнення було оголошено добір, а не конкурс, на вакантну посаду, але так прописані умови, що я вже не міг подаватися. Свого часу, чому мені вдалося потрапити на цю посаду: в умовах було зазначено, що досвід на керівних посадах, зокрема в приватних компаніях, які займаються змінами і так далі. З приватного сектору можна було зайти. Зараз вимога – 7 років стажу, 3 роки керівного на державній службі, органах самоврядування, або в системі управління резервами.

AgroPolit.com: Це добре чи погано?

Ярослав Погорілий: Враховуючи те, що саме так прописали умови, то новий керівник буде або якийсь апаратчик з досвідом, або людина з системи Держрезерву. Я їх відсторонював на час аудиту і вони розуміли, що пахне жареним, звільнялися, ми передали інформацію правоохоронцям… А тепер хтось із них може очолити всю систему.

Держрезерв може стати найбільшим оператором зернових і нафтових продуктів України».

AgroPolit.com: Як змінити функціонал Держрезерву, щоб нарешті ця структура стала дієвою?

Ярослав Погорілий: Усі думають, що керівник Держрезерву має керувати, сидячи на золотих пагорбах. Таке амплуа у цієї посади історично склалося. Насправді, зараз там все інакше, якщо працювати по совісті.

Щодо реформи, треба підходити стратегічно. Давайте розглянемо всі ці потужності. Ми побачимо, що цікаво для держави, що для інвестора. Дивитися на майбутнє Держрезерву потрібно комплексно. Наприклад, елеватори – їх 11, причому 4 виставлені на продаж. Чи правильно відібрані ці 4 на приватизацію? Питання. Те, що я побачив, коли прийшов, є директори, які по 20 років працюють там. Вони не сприймають ці підприємства як державні, швидше вже як свої. І коли розуміють, що скоро пенсія, останні роки спеціально занижуються фінансові показники, банкрутують підприємства, роздувається кредиторка, щоб виставити це як неліквідне. Хоча, технічно, це досить пристойне підприємство, просто хтось хоче його під себе зробити. Є те, що мертве, а є те, що може бути потенційно цікавим інвестору.

AgroPolit.com: Що ви запропонували у своєму плані реорганізації Держрезерву?

Ярослав Погорілий: Світ іде в сторону діджиталізації, програмування, тому запропонував концепцію, де реформований Держрезерв мав стати системою електронного контролю. Агентство мало стати майданчиком для формування резервів різних відомств, міністерств, служб. Якщо ми говоримо про зерно, яким займається резерв, то це мала бути фондова торгівля. Навіщо чекати 10 років, щоб замінити зерно? Достатньо рік-два для освіження запасів. Чому не можна постійно обертати зерно і на цьому заробляти? Враховуючи логістичні можливості Держрезерву, за кілька років можна було б зробити державну компанію – найбільшого оператора на ринку зерна в Україні. Те ж саме з нафтою та зі складами зберігання. В нас склади по всій Україні. Потрібно переформатувати їхню роботу під систему електронного контролю. А для цього створити певний єдиний електронний майданчик, змінити законодавство.

AgroPolit.com: Чим оновлена структура мала відрізнятися від нинішньої?

Ярослав Погорілий: Перше – зміна номенклатури продукції Держрезерву залежно від виду форс-мажорів загальнодержавного рівня. Після розмови з ДСНС, військовими та з багатьма іншими стало зрозуміло, які стихійні лиха можуть відбуватися в Україні, де Держрезерв може і має допомагати, враховуючи розміри країни та її демографічний стан. Структура наповнення оновленого Держрезерву мала б бути досить регіонально-різноманітною і давати відповідь на питання, як вижити людям в умовах тих чи інших надзвичайних ситуацій. Інша частина – комерційна робота Держрезерву, яка б постійно приносила структурі й державі прибуток, який направлявся б на закупівлю продукції потрібної для швидкого реагування на природні, ринкові чи інші зміни.

AgroPolit.com: Це які мали бути активи?

Ярослав Погорілий: Робимо ефективну структуру з погляду кількості підвідомчих структур та організацій. Це все об’єднується в єдиний аграрний хаб, у якого в підпорядкуванні декілька елеваторів, складів зі зберігання продукції. І вже на рівні держави цей єдиний елеваторний оператор міг би йти до великих, наприклад, агрокомпаній чи трейдерів і казати: «У нас елеватори по всій країні, у вас потреба у зберіганні дуже розгалужена – давайте співпрацювати централізовано». Так можна було б комерціалізувати ці активи і заробляти з їх допомогою. Аналогічно щодо нафти. Держрезерв може стати найбільшим оператором зернових і нафтових продуктів України.

Стабілізаційний нафтовий резерв до 2023 року

AgroPolit.com: До речі, створення стабілізаційного нафтового резерву – це одна з умов Енергетичного співтовариства. Тобто Україна має його створити до 2023 року. Розкажіть, чи можна це запустити на базі Держрезерву?

Ярослав Погорілий: Можливо, але непросто. І з цією пропозицією я виходив на МЕРТ. Нікому з нафтових операторів не цікаво просто зберігати пальне чи нафту. Всіх цікавить перевалка. У Білорусі багато нафти і пального, а в України сховища для зберігання порожні, до того ж, посередині шляху, де можна перевалювати цю нафту, не розмитнювати її певний час. Інакше кажучи, Держрезерв може бути трейдером, але для цього необхідні також залучення інвестицій для технічного оновлення основних фондів.

AgroPolit.com: Яка ситуація з мінімальними запасами нафти і нафтопродуктів у цей резерв?

Ярослав Погорілий: Ми маємо його створити в межах євродирективи із запасом споживання пального на 60 днів використання, або 90 днів перекриття імпорту. Запрацювати він повинен до 2023 року. Є вже розроблена модель цього нафтового резерву за словацьким досвідом: 70% обсягу зберігається у державі, а решту 30% – приватний сектор. При цьому 68% запасів – бензин і 32% – дизель. Дану модель ми переглянули, бо рівень споживання бензину падає, а дизелю – зростає. Тому ми хотіли її трішки змінити саме з врахуванням цієї споживчої тенденції. Запаси цього нафтового резерву на сьогодні мають складати для України вже 1,8 млн т пального.

AgroPolit.com: Повертаючись до хабової структури, про яку ви говорили, як її можна реалізувати на практиці ще?

Ярослав Погорілий: Цю хабову структуру можна розбити за різними напрямами, які вестимуть різні відомства. Наприклад, за пальне відповідає Мінтопенерго, за харчі і склади – МЕРТ чи Мінагрополітики.

Тобто система роботи Держрезерву може бути бездотаційною і в подальшому стати прибутковою. Корупційні потоки потрібно знищити й направити кошти в державу казну.

В моєму розумінні Держрезерв у майбутньому стане майданчиком для створення резервів всіх органів виконавчої влади, різних відомств та міністерств… Наприклад, у США частина матеріальних резервів зберігається у фаст-фудах, тому що вони є по всій країні і займаються харчуванням».

AgroPolit.com: Яке співвідношення було між складовими діяльності: під закриття форс-мажорів та під комерцію?

Ярослав Погорілий: Я не можу так сказати, це не рахувалося. Те, що ми розробили – концепція. Під неї уже б створювалася покрокова стратегія. Аби впровадити цю концепцію, потрібно прийняти зміни до законодавства. В моєму розумінні Держрезерв у майбутньому стане майданчиком для створення резервів всіх органів виконавчої влади, різних відомств та міністерств. Те, що зараз називається мобілізаційний резерв, цим треба керувати в електронному режимі, щоб ми були майданчиком. Є відповідальні компанії – зберігачі, щоб була зведена таблиця, де в режимі реального часу розуміємо «Що? Де? Як?», той самий синтез західних систем. Наприклад, у США частина матеріальних резервів зберігається в фаст-фудах, тому що вони є по всій країні і займаються харчуванням. У кожному «Макдональдзі» є запас питної води тощо. В Німеччині цей резерв зберігається у райцетрах (райдержадміністраціях), якщо щось трапиться, усі збираються там. У нас теж можна було б створити систему резервування по всій країні й моніторити це онлайн.

AgroPolit.com: Як зробити так, щоб у майбутньому «миші не з’їли»?

Ярослав Погорілий: Потрібно максимально автоматизувати всі процеси і зробити їх відкритими: система контролю, система прийняття рішень і конкретна відповідальна особа. Щоб миші не їли, мав бути контроль.

AgroPolit.com: А які зміни до законодавства треба?

Ярослав Погорілий: Щоб Держрезерву стати прибутковим, йому потрібно більше мобільності. Я не кажу відпустити у вільне плавання, але однозначно трішки менше забюротизованості. Має бути спрощено систему отримання коштів за бюджетними програмами. Десь це можуть бути грантові програми. Можна залучити приватних інвесторів. У розвинених країнах є механізм випуску у вільний обіг частини акцій Держрезервів або залучення приватних інвесторів, щоби за ці кошти провести автоматизацію процесів та системи.

Щоб відновити матеріальні цінності Держрезерву за сучасною номенклатурою і нормами, потрібно близько $2 млрд».

AgroPolit.com: Скільки треба вкласти в реорганізацію Держрезерву?

Ярослав Погорілий: Щоб відновити матеріальні цінності Держрезерву за сучасною номенклатурою і нормами, потрібно близько $2 млрд. Це не враховуючи технічне відновлення основних фондів. У держави таких коштів немає.

AgroPolit.com: А взяти їх можна взяти?

Ярослав Погорілий: Перше – провести реорганізацію кошика запасів. Друге – змінити систему управління компанією. Мені на старті для реформування не потрібні були кошти від держави. Ми на початку могли їх отримати завдяки приватизації певних об’єктів, розпродавши неліквіди, десь залучивши приватні інвестиції, або – перейшовши на спільну діяльність. Можна без коштів держави вже вийти на позитивний результат. А далі, маючи позитивну динаміку, можна надавати послуги зі зберігання в масштабах всієї країни для зернових, склади для зберігання і так далі.

AgroPolit.com: Маєте на увазі інвесторів – це Світовий банк під їхнє кредитування?

Ярослав Погорілий: В тому числі, але не тільки.

Потрібно переформатовувати мобілізаційний резерв. Він залишився тільки в декількох пострадянських країнах».

AgroPolit.com: Що із закордонної практики варто було б позичити Україні?

Ярослав Погорілий: Потрібно переформатовувати мобілізаційний резерв. Він залишився тільки в декількох пострадянських країнах. Так, підприємства можуть в себе зберігати сировину, але це має бути в іншому вигляді. Непогані є речі в номенклатурі резерву в тому самому Ізраїлі. В Естонії та Німеччині частково залучені приватні інвестиції, що допомагає дійсно ефективно керувати та бути більш мобільним Держрезерву. Резюмуючи: зменшення неліквідів Держрезерву, залишити ефективні підприємства, залучення приватного сектору, далі – електронний майданчик.

Ідеальний варіант, якби облдержадміністрації мали договори з виробниками, що у їхньому ланцюжку виробничого циклу зберігається такий певний обсяг продукції».

AgroPolit.com: Чи розглядали ви такий варіант, щоби в оновлений Держрезерв наприклад ті ж облдержадміністрації закуповували продукцію у дрібних виробників?

Ярослав Погорілий: Така система закупівлі й має бути, але не тільки у малого, але й великого. Йдеться якраз про електронний майданчик-регулятора ринку. Ідеальний варіант, якби облдержадміністрації мали договори з виробниками, що у їхньому ланцюжку виробничого циклу зберігається такий певний обсяг продукції (у готовому вигляді та сировині), що за потреби протягом одного продовольчого циклу вони могли забезпечити запит держави. Такий механізм на випадок форс-мажорів потрібно виписати в законодавстві. Право першої ночі за умов форс-мажорів повинен мати Держрезерв, який викупить потрібний йому обсяг за ринковою ціною у виробників.

Наталія Білоусова, головний редактор AgroPolit.com