Найбільше завдання і виклик для України в рамках програми декарбонізації – реалізувати на практиці програму Національного визначеного внеску

Реалізувати на практиці кліматичні зобов'язання, які взяла на себе Україна в рамках Національного визначеного внеску, можна лише за умови системної і скоординованої співпраці між всіма міністерствами і відомствами, які задіяні в цьому процесі. Таку заяву під час круглого столу «Життя після Глазго», організованого Ukrainian Business and Trade Association (UBTA), зробила голова підкомітету з питань зміни клімату та охорони атмосферного повітря комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Леся Василенко.

«Сьогодні дуже важливо, щоб ті запити, які розіслало Міністерство захисту довкілля на цілу низку міністерств, щодо подання даних, інформації і планів з реалізації Національного визначеного внеску (НВВ) були заповнені і подані. Лише за умови координованих спільних зусиль ми зможемо досягти результату. Буде дуже прикро, якщо на наступний СОР Україна приїде лише з деклараціями і до нас виникнуть запитання про вже зроблені кроки», – заявила Леся Василенко.

За словами Василенко, діалог на СОР-26 у Глазго за участі представників уряду, бізнесу, парламенту та громадськості, який був налагоджений і проведений на паритетних умовах, має  продовжуватися і посилюватися. Основою цього діалогу має бути принцип одного на всіх довкілля і однієї на всіх планети. Плану «Б» у нас немає.

Для бізнесу це важливо, адже ми говоримо про стале використання ресурсів. Якщо ресурси будуть вичерпані, бізнес не зможе розвиватися за своїми звичними планами. Тому мова заходить про стале використання ресурсів і про стале ведення бізнес-моделі. Реалізація цього задуму можлива завдяки доступу до новітніх технологій, які ми можемо використовувати. Але щоб бізнес отримав доступ до цих технологій, цей перехід має теж бути сталим та контрольованим, а для цього потрібні ресурси. Наше спільне завдання – вибудувати надійні партнерства із зовнішніми контрагентами. Екологізація бізнесу, суспільства та країни можливі у тому випадку, якщо ми налагодимо сталі фінансово-економічні та торгівельні партнерства з представниками як країн ЄС так і з іншими країнами світу», – заявила Леся Василенко.

Як заявила Василенко, парламент має зіграти особливу роль у цьому процесі, адже він повинен створити регуляторну інфраструктуру для того, щоб всі інші кластери працювали в координованих та виважених умовах. В першу чергу, мова йде про прийняття низки законопроектів про зменшення промислового забруднення, також це мають бути законотворчі ініціативи про екологізацію інвестицій (в тому числі і зміни до закону про промислові парки), законодавчі ініціативи направлені на підвищення енергоефективності і законопроєкти про добровільне кліматичне декларування та планування кліматичних бюджетів.

Нагадаємо, представники уряду України та бізнесу (аграрного у тому числі) на початку листопада представили порядок денний з декарбонізації до 2030 року на саміті ООН з питань глобальної політики щодо зміни клімату.