Експерт розказав 4 варіанти запуску земельної іпотеки в Україні

Купувати землі сільськогосподарського призначення впроваджують, насамперед для фермерів, але переважна більшість з них, не має на це грошей. Про це заявив заступник голови ради Асоціації «Земельна спілка України» Андрій Мартин у своєму блозі на AgroPolit.com.

Нагадаємо, ринок сільськогосподарських земель в Україні повинен запрацювати з 1 січня 2018 року. Принаймні таку обіцянку дала влада Міжнародному валютному фонду (МВФ) в обмін на новий кредит.

За словами Андрія Мартина, через те, що зараз переважна більшість фермерів працюють на орендованій землі, вони не зможуть отримати кредити від банків, аби стати її власником. Грошей на придбання за повну суму в них немає. В такому випадку на допомогу потрібна прийти держава. Одним з варіантів підтримки може стати створення земельного банку, але не як фінансової установи, а регулюючим органом обігу земель.

Невдала спроба зробити із земельного банку фінансову установу мала місце лише в Україні, коли за часів «злочинної влади» у 2013 році, після внесення відповідних змін у Земельний кодекс України, було створено ПАТ «Державний земельний банк», до статутного капіталу якого планувалося передати декілька мільйонів гектарів державних сільськогосподарських земель. Передбачалося, що цей державний банк мав би, теоретично, вирішити проблему дешевого кредитування агробізнесу, одержавши у власність при цьому величезні масиви державних земель. Але на практиці таку модель «земельного банкінгу» реалізувати не вдалося, і, напевно, це добре, адже передання державних земель у власність банку сама по собі не була запорукою масових дешевих кредитів для села», – заявив він.

Та додав, що заклики деяких політків про створення державного спеціального агентства, яке б могло купити землі та віддати за нижчою ціною фермерам теж не вихід.

Спеціалізована установа, що наділена «особливими» повноваженнями, на практиці може робити дві речі: купувати землю дешевше від ринкової вартості (хоча, яка тоді від неї користь населенню?), або робити те ж саме, але дорожче від ринкової вартості (проте тоді не зрозуміло, чому суспільні ресурси або кошти платників податків мають витрачатися на придбання майна за завищеною ціною). Якщо ж спеціалізована установа буде «грати» за загальними правилами і не матиме якихось особливих прав або преференцій, тоді тим більше не зрозуміло, в чому полягатиме її «регуляторна» функція», – наголосив експерт

На його думку, цільове фінансування дрібних фермерів на покупку землі від Національного банку України, можливе але це ризик нового витку корупції.

Агрохолдинги завжди мали доступ до відносно дешевих грошей на глобальних фінансових ринках. Підтримки ж потребують лише дрібні й середні підприємства, але, в умовах обмеженості бюджетних ресурсів, перерозподіл бюджетної підтримки завжди буде оповитий всюдисущою корупцією», – стверджує заступник голови ради Асоціації «Земельна спілка України».

Більш вдалим варіантом експерт бачить у  здешевленні кредитів для малих та середніх виробників.

Максимум, що держава могла б зробити для дрібних та середніх товаровиробників, які найчастіше відчувають дефіцит оборотних коштів, – це здешевити ставки за кредитами у комерційних банках. Європейські уряди у таких випадках виділяють певні суми із бюджету для досягнення цієї мети. При цьому, буде кредит видаватися під заставу землі чи будь-якого іншого ліквідного майна – особливого значення не має. Головне завдання держави полягає в тому, щоб фермер, незалежно від того, чим він володіє, зміг отримати кредит під порівняно невеликий відсоток», – заявив Андрій Мартин.