Сільське господарство майже так само негативно змінює клімат, як і вирубка лісів

Одним із головних чинників кліматичних змін на планеті окрім вирубки лісів є сільське господарство, що є одним з головних каталізаторів парникового ефекту. Про це повідомляє CBC/Radio-Canada.

Такого висновку дійшли американські фахівці у своєму дослідженні, в якому було підраховано загальну кількість вуглецю, витягнутого з ґрунту під час сільськогосподарської діяльності.

У ході дослідження було виявлено, що щорічні оранки полів і збори врожаїв обходяться в мільярди тонн.

У провідному американському науковому журналі PNAS (Proceedings of the National Academy of Sciences), що випускається Національною академією наук США відмічається, що за останні два століття були витягнуті з двох верхніх шарів ґрунту майже 121 млрд т вуглецю, а інтенсивність вивільнення даного елемента в атмосферу лише збільшується.

Глобальне потепління багато в чому пов'язане з накопиченням вуглекислого газу в атмосфері як результат таких видів людської діяльності, як спалювання викопного палива і вирубування дерев.

Один з авторів роботи, грунтознавець із дослідницького центру WHRC у Массачусетсі Джонатан Сандерман вважає, що опубліковане дослідження показує важливість сільського господарства як фактора, котрий сприяє утворенню парникового ефекту.

За його словами, тоді як ґрунт поглинає вуглець з органіки рослин і дерев у міру їхнього розкладання, то оранка та жнива вивільнюють ці запаси на поверхню. Крім того, ці операції також сприяють ерозії ґрунту.

Викликає тривогу те, як багато земля втрачає вуглецю. Невеликі зміни вуглецевого вмісту в ґрунті можуть мати дуже серйозні наслідки, адже багато вуглецю накопичується в атмосфері», — пояснює вчений.

Згідно з підрахунками, приблизно із середини XIX століття кількість вуглецевих втрат через сільськогосподарську діяльність майже відповідає аналогічним втратам через вирубку лісів — 121 млрд т проти 127.

За словами вчених, щоб пом'якшити глобальне потепління, потрібно вдосконалити методи управління господарством, що включають в себе як no-till землеробство, так і більш активне використання покривних культур і більшу різноманітність сівозміни для мінімізації ерозії ґрунтів.