Уряд закликають ввести сировинний збір на експорт продукції з України

Україна не повинна бути сировинним придатком Європи. Про це в ексклюзивному інтерв'ю на AgroPolit.com розповів експерт з міжнародної торгівлі CMD-Ukraine Ігор Гужва.

«Я не впевнений, що нам потрібне збільшення квот на експорт сировини. Ми не повинні бути сировинним придатком Європи. Я більше схиляюся до того, що слід вводити обмеження за експорту сировини — спеціальний збір, а сплачені кошти варто направляти у спеціальний бюджетний фонд, а потім — на фінансування обробки й переробки. Чому я так вважаю? Бо якщо виробник займається експортом сировини, то він використовує національні блага: землю й воду.

На його думку, користь від цього отримує лише невелика кількість осіб, котрі задіяні у роботі.

По-перше, намагається перейняти чужий досвід у буквальному значенні й стоїть далеко від простого люду. Я радий, що Наталія Микольська за 3 роки роботи дійшла до розуміння, що треба виїжджати на місця. Однак це те, що вона мала б робити з першого дня. Адже лише таким чином можна зрозуміти реальні потужності сектору, а не номінальні, написані у звітних паперах. Щоб правильно сформувати внутрішню політику, необхідно розуміти, куди ми будемо постачати товар, із якого регіону та що саме. Тому, на мій погляд, нам треба аналізувати шлях успішних країн, таких, як Корея, Польща, Німеччина, але не переписувати собі модель їхнього розвитку, будувати власну.

А по-друге, за його словами, не ставити кінцеву мету.

Я вітаю державне планування, але хотілося, щоб воно мало практичні результати. По експортній стратегії зроблено зріз, де ми стоїмо, далі уряд запропонував низку заходів – законодавчих, інституційних, але немає кінцевої мети, щоб ми розуміли, куди держава повинна прийти. Бо лише так можна оцінити ефективність програми. У нас є багато документів, які вважаються написаними і виконаними, але зрозуміти, що вони змінили та які практичні результати дали — важко. В Америці практикується довгострокове планування, яке розраховується на 10 років. У них є той важливий пункт, якого нам не вистачає, – момент, коли дійсна політика переглядається і вони чітко розуміють, де зараз стоять та чи відбулося заплановане покращення», — розповідає він.