Всі «мінуси» мораторію на продаж землі – дослідження

Міжнародні партнери України та кредитори неодноразово рекомендували, а деякі навіть наполягали, відкрити ринок землі, щоби не тільки викреслити Україні зі списку країни, де землю продавати заборонено (Північна Корея, Білорусь і Венесуела), а й залучити іноземні інвестиції. Про це пише biz.censor.net.ua.

Нагадаємо, що після відкриття в Україні ринку землі ціна на неї сягне $5–10 тис. за 1 га.

У матеріалі зібрано вісім негативних наслідків, які мораторій уже приніс власникам землі та державі.

1.Мораторію на продаж землі – це порушення конституційних прав людини.

Захист прав на приватну власність, як і право нею розпоряджатися, повинно буди священним для розвиненої держави. В Україні все навпаки – держава наділила своїх громадян приватною власністю (землею) і заборонила нею розпоряджатися на власний розсуд. Як наслідок, за час дії мораторію уже приблизно 1,5 млн земельних паїв перейшли у спадок, в результаті смерті попередніх власників.

Тобто, 1,5 млн громадян України не змогли скористатися правом вільно користуватися землею. Наприклад, продати, а гроші направити на лікування, покращення життєвих умов, або витратити на подорож.

2.Мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення – джерело корупції.

Хоч мораторій і існує на законодавчому рівні, насправді в Україні діє безліч схем, за якими можна стати власником землі. Ними користуються як звичайні фермери так і аграрні підприємства. Іншими словами, ринок землі в Україні давно є, але він перебуває в тіні. Проти його легалізації виступають політики та чиновники, які заробляють на цьому.

3.Через відсутність ринку землі власники земельних паїв недоотримують гроші.

Без мораторію селяни могли би отримувати за оренду в 5 разів більше, ніж зараз. Так проект Міжнародного банку реконструкції та розвитку «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» підрахував, що чистий дохід від одного гектара землі в Україні становить $200–250.

4.Мораторій погіршує якість землі.

Оскільки орендатор не має права (і чіткої перспективи) стати власником орендованої землі та позбавлений гарантій збереження інвестицій, то він не зацікавлений в збереженні родючості ґрунтів. Не маючи гарантій довгострокової експлуатації землі, вони наймаються якомога швидше витиснути з чорноземів максимальний прибуток.

При цьому, орендарі не зацікавленні вносити необхідну кількість добрив, щоб підтримувати належну родючість ґрунтів, та проводити сівозміну (соняшник на одному полі можна садити через 6–7 років, а не через 3).

Недбале ставлення до землі призводить до її деградації. За даними IMF Group Ukraine, за час дії мораторію вміст гумусу в середньому по Україні зменшився з 3,36% до 3,14%. Землі з 2,4% гумусу вже не вважаються чорноземами.

5.Мораторій негативно впливає на стабільність гривні.

Оскільки в Україні аграрії не мають права придбати землю, то вони зацікавлені в швидкому поверненні своїх інвестицій. Тобто вони (холдинг, агропідприємство, фермер) інвестують в виробництво культур, які дають швидкий оборот кладеного капіталу – пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник та соя. Найбільші доходи агросектору – від експорту зернових та соняшникової олії.

Це експортна сировина з мінімальною доданою вартістю. Ціни на неї залежать від котирувань на міжнародних біржах із прив'язкою до нафти.

А оскільки аграрна сировина для України – лідируюча позиція по експорту, з якої ми отримуємо найбільше валютної виручки, то відповідно ціни на ці культури напряму впливають на стабільність курсу гривні.

Високі ціни – валюти в країні стає більше, курс укріплюється. Низькі – гривня девальвує, населення втрачає купівельну спроможність, а в країні починається криза.

6.Мораторій не дає розвиватися середнім та малим фермерам.

Дія мораторію позбавляє фермерів доступу до інвестицій. Оскільки земля не може бути предметом застави, то банки не кредитують малі й середні підприємства.

Доступ до інвестицій мають лише великі агрохолдинги, які, орендуючи сотні тисяч гектарів ріллі, отримують кредитні ресурси від іноземних інвесторів.

Відсутність конкуренції з боку фермерів поступово створює монополії, якими керують декілька агрохолдингів.

По-друге, розуміння, що з орендою вони лише тимчасово користуються землею, не дає фермерам будувати довгострокові плани та змушує їх сіяти однорічні низкьомаржинальні культури.

7.Мораторій убиває села.

Відсутність конкуренції на землю змушує селян-власників здавати свою землю в оренду агрохолдингам за заниженими в 5 разів цінами.

Наразі власник землі з одного гектару отримує в середньому $50, а міг би отимувати - $250. Тобто з одного паю власник щорічно втрачає в рік $700. За ці гроші він міг би створити невеличкий бізнес, модернізувати своє житло, провести каналізацію, направити на лікування чи навчання дітей.

За оцінками Світового банку, загальні втрати власників паїв за 2017 рік через низьку вартість оренди становили 86,5 млрд гривень.