Мінеральні добрива. Колапс?

Про проблему доступності мінеральних добрив українські аграрії говорили давно. 2016 рік не став винятком. За словами представників Союзу хіміків, країна має достатні потужності для забезпечення більшості потреб аграрного сектору (Україна входить у ТОП-7 країн-виробників аміачної селітри та в 10-ку з виробництва карбаміду й КАС). З іншого боку, аграрії скаржаться, що ціна на вітчизняні добрива завищена, а подекуди навіть більша за експортну. Хто правий? Чи існує монополія на ринку мінеральних добрив та що робити з митами на імпорт російських міндобрив проаналізував AgroPolit.com.

Питання ціни: поторгуємося?

Про високу ціну на мінеральні добрива в Україні аграрії заявили ще влітку. Аграрні асоціації вимагали відмінити імпортні мита на російські міндобрива, щоб здешевити ціну на внутрішньому ринку. Їхня логіка така — що більша пропозиція, то меншими будуть ціни.

Антидемпінгові мита на російські азотні добрива були накладені 2014 року. За інформацією УКАБ, це призвело до зростання ціни, яка стала в 14-17 разів вищою за експортну. За словами президента Союзу хіміків України Олексія Голубова, ціна на добрива залежить від собівартості їхнього виробництва, в першу чергу, — від вартості газу. Зокрема, ціна останнього для російських виробників утричі менша за ціну для українських підприємств.

Зараз вартість газу на засувці Одеського припортового заводу — 270-275 дол./тис. м3. Ціна цього ж газу у російських підприємств — $70-80. Технології виготовлення добрив ідентичні, щоправда, ми активно модернізували виробництво і витрати газу в нас на 12-14% нижчі. Але ж ціна газу більш ніж утричі вища! Як ми можемо конкурувати? Тому з самого початку вартість українських добрив буде вищою», — відзначає Голубов.

Окрім цього, на ціну українських добрив впливає і вартість інших складових кінцевого продукту — фосфору і калію. «Фосфор вітчизняні підприємства купують у Північній Африці в 2,5 разу дорожче, ніж російські, калій купуємо вдвічі дорожче», — констатує хімік. У результаті рентабельність на підприємствах не перевищує 10%. За підрахунками Союзу хіміків України, у 2015 році галузь виробництва мінеральних добрив отримала збитків на суму 31,508 млн грн.

З нашою ціною на газ конкурувати нереально, — вважає Голубов, — тому необхідно розвивати внутрішній ринок». Він цитує академіка В.В. Моргуна, за словами якого українським аграріям потрібно 240 кг добрив на гектар, щоб досягти врожайності у 80 млн тон. В Україні ж найкращі показники були 2013 року, коли в середньому було внесено 79,5 кг/га. «Де взяти таку кількість добрив?» — запитує хімік, і продовжує: «Якщо будуть ліквідовані заводи, імпортні добрива будуть щонайменше у 1,5 разу дорожчими. Чи виграють від цього аграрії – сумніваюся». Керівник проекту «Інфоіндустрія» Дмитро Гордійчук відзначає, що ціна на міндобрива в Україні та на зовнішніх ринках є паритетною, а за кордоном навіть буває вища.

"Рік тому, — продовжує Гордійчук, — ситуація була дуже важка. Ціна на внутрішньому ринку була завищена, попиту на зовнішньому не було, й ціни були низькі. Зараз на зовнішньому ринку є попит». Втім він прогнозує, що ціна в Україні зростатиме і через 2 місяці буде на 5-10 % вища. Така ціна, каже Гордійчук, потребуватиме державного регулювання, зокрема втручання антимонопольного комітету.

У 2015 році Антимонопольний комітет України відкрив справу щодо зловживання монопольним становищем на ринку азотних добрив однією з компаній групи OSTCHEM ТОВ «НФ Трейдинг Україна», повідомив АМКУ AgroPolit.com у відповідь на наш запит. Комітет відкрив справу за ознаками вчинення компанією порушення пункту 2 статті 50 та пункту 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Зокрема, йдеться про зловживання монопольним становищем на ринку аміачної селітри шляхом встановлення цін реалізації, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Мито на російські добрива: за і проти

На думку голови Союзу хіміків України, уряд має захищати виробників добрив, зокрема шляхом накладення мит на імпорт російських добрив: «Яким чином? Вводити імпортні мита на добрива. Ми не маємо на увазі всі — лише на російські. Торгувати з країною-агресором — аморально. Якщо потрібно заповнити внутрішній ринок, можемо завозити добрива з Польщі, Литви, Узбекистану, Білорусі та Казахстану».

Про те, що відміна мита може зруйнувати ринок, зазначає директор із комунікацій Group DF Олег Арестархов. Він відзначив, що через рішення України не накладати імпортні мита на карбамід та КАС із Росії, українська економіка заплатить значну ціну. Зокрема, за його словами, це може вилитися в зупинку шести українських хімічних підприємств, 100 тис. звільнених працівників, яких змушений буде взяти на баланс Фонд соцстрахування на випадок безробіття.

На думку народного депутата, члена аграрного комітету Сергія Лабазюка, через монопольність ціни і необхідність її зменшення аграрії й поставили питання про скасування наявного антидемпінгового мита на міндобрива з Росії. Депутат розглядає два варіанти: «З точки зору патріотичної це неправильно. З точки зору аграріїв, потрібно здешевити продукцію, й одне з рішень — скасування мита на імпорт добрив». Він не вважає дану проблему ключовою, адже навіть за зміни ціни аграрії не зможуть придбати добрива. Це пов’язано з двома факторами. Перший — відсутність у достатній кількості обігових коштів в аграріїв восени, і другий — логістичні ризики — отримати добрива в короткостроковій перспективі неможливо через нестачу рухомого складу.

На думку Дмитра Гордійчука, «серйозної загрози від російського імпорту немає, тому що його частка невисока». Наприклад, карбаміду українського виробництва більш ніж вдвічі більше, ніж імпортного. «Імпорт завозиться не тому, що треба перекрити український, а тому, що трейдери шукають де взяти дешевше й оперативно закрити позицію», — стверджує експерт хімічної галузі.

Проблема №2 — нестача вагонів

На думку народного депутата Сергія Лабазюка, аграрії не мають доступу до добрив не лише через високу ціну, а й через відсутність в останніх обігових коштів у достатній кількості. «Якщо відкинути вимоги обох сторін і подивитися, що в нас у цьому році, то два важливі фактори потрібно взяти до уваги. По-перше, аграрії точно вимили обігові кошти — в кінці року їх буде менше. І, по-друге, втрата спецрежиму у 2017 році», — наголошує Лабазюк. Таким чином, аграрії через брак коштів не зможуть придбати добрива.

Інша проблема, на його думку, це відсутність рухомого складу залізниці для відвантаження продукції з підприємств. Наприклад, ПАТ «Азот» з Черкас (належить групі OSTCHEM) потребує щоденно 70 вагонів для відвантаження, а реально отримує від 5 до 10. У зв’язку з цим, затримка з отриманням добрив складає від 3-4 місяців. Раніше, за словами депутата, аграрій отримував товар через 2 тижні після купівлі, нині ж ситуація може перетворитися на колапс: «Той, хто придбає мінеральні добрива в листопаді, буде відвантажувати їх у лютому, а той, хто купив у лютому, — у червні або липні. Це призведе до колапсу навесні».

Керівник проекту «Інфоіндустрія» Дмитро Гордійчук вважає, що дефіцит вагонів — ключова проблема в даній сфері. «У нас велика проблема з рухомим складом. Вона навіть більша за проблему монополій і антидемпінгових мит. У порівнянні з нею все переходить на другий план», — розповідає експерт.  Окрім цього, він виокремлює ще низку проблем. Перша — загроза припинення виробництва добрив через підвищення цін на газ. Друга — курс гривні. «Для українського агросектору підвищення курсу долара на 1-2 грн є катастрофічною», — вважає Гордійчук.

Сценарії

На даний момент, як аграрії, так і виробники добрив залишаються на своїй позиції. Для перших ціна добрив зависока, інші ж наполягають, якщо не вдатися до підтримки хімічної галузі — в Україні зникне виробництво добрив. Це, у свою чергу, призведе до дефіциту та подальшого підвищення ціни.

Олександр Ярощук, для AgroPolit.com