Земельна реформа пострадянських країн – досвід Таджикистану

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН

Пострадянські країни характеризуються низьким рівнем соціально-економічного розвитку, поширеною корупцією та високим рівнем тіньової економіки (в середньому 40-45% від ВВП). ВВП на душу населення в країнах даної групи коливається в діапазоні від $1,100 в Таджикистані до $12,700 в Росії.

Реформа ринку землі в пострадянських країнах розпочалася після розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Основними спільними передумовами в усіх країнах цієї групи були тяжка економічна криза через розрив внутрішньогалузевих зв’язків з іншими країнами колишніми республіками Радянського Союзу, стрімке падіння сільськогосподарського виробництва, яке відігравало  важливу роль в економіці цих країн та низький рівень життя населення. Економіка Грузії та Вірменії постраждали найбільше, у 1992 році ВВП скоротився на 44.9% та 41.8% відповідно. В основному реформа ринку с/г землі в країнах даної групи проводилася з метою створення ринкової економіки та підприємницької ініціативи, створення нових відносин власності на землю на основі принципів економічної самостійності та соціальної рівності, подолання економічної кризи та зростання доходів та рівня життя населення. У 1991 році всі пострадянські країни опинилися у майже рівних умовах та мали схожі проблеми. Але вони обрали різні шляхи розвитку ринку.

Читати до теми: Земельна реформа країн Північної Америки – досвід США

МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ

Ринки всіх країн даної групи, крім Грузії, де у 2014 році іноземцям було надано право власності на с/г землі, все ще є закритими для іноземних інвестицій, на них встановлено ряд обмежень щодо регулювання площі та ціни землі. При цьому, встановлені обмеження часто не дотримуються через корупцію та тіньові ринки.

Середня ціна землі с/г призначення в пострадянських країнах при хорошій якості та родючості ґрунту є досить низькою і в середньому становить $1,400. При тому, що в багатьох сусідніх країнах, які обрали більш радикальний та ефективний метод проведення реформи, с/г земля коштує в 3-5 разів дорожче.

В половині країн (Казахстані, Киргизстані, Молдові, Росії) все ще існує регулювання цінової політики на ринку. Через високий рівень корупції в цих країнах на практиці землю часто продають, або частіше здають в оренду за безцінь і державний бюджет недоотримує значні кошти. Сам же процес передачі та розподілу прав власності на землю тут також проходить непрозоро.

Читати до теми: Земельна реформа нових країн-членів ЄС – досвід Польщі

При слабкому функціонування обігу землі в пострадянських каїнах більшого поширення набирає ринок оренди землі. Але за відсутності екологічних стандартів, вимог щодо культивації та збагачення ґрунтів поряд з дуже низькою вартістю оренди така ситуація сприяє погіршенню якості ґрунтів.

Таджикистан є єдиною пострадянською країною, і мало не єдиною країною в світі, де 100% с/г землі належить державі. Внаслідок цього в країні найбільший рівень бідності та найнижчий рівень життя в регіоні і це при тому, що Таджикистан  володіє значними природними ресурсами. Так, рівень ВВП на душу населення в Таджикистані становить $2,690, для порівняння в Узбекистані – $5,573, Киргизстані – $3,322. При чому в країні також спостерігається найвищий рівень бідності сільського населення - 49.2%

Грузія – єдина пострадянська країна, яка, хоч і з певними обмеженнями, але відкрила ринок с/г землі для іноземців. І саме Грузія сьогодні продовжує розвиток свого ринку с/г земель, в той час як в інших країнах пострадянського простору спостерігається стагнація.

Читати до теми: Земельна реформа старих країн-членів ЄС – досвід Нідерландів

Певні кроки уперед робить і Казахстан. Саме у 2016 році зі вступом в силу змін до Земельного Кодексу та вводом в оборот нових  земель Україна має шанси здійснити справжню масштабну реформу ринку землі.

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА

Хоча формально у всіх пострадянських країнах була проведена реформа ринку с/г землі, сьогодні ринки цих країн не є ефективними та ліберальними. Через недосконалість правової бази, значну корупцію та небажання держави віддавати землю у приватну власність, процес проведення реформи постійно гальмувався і не було досягнуто бажаних результатів.

Закритість ринків для іноземного капіталу, цінове регулювання поряд з поширеною корупцією стримують притік інвестицій та негативно впливають на ціну землі в країнах даної групи.  Хоча  деякі з пострадянських країн, які мали подібні передумови до реформ, вже повністю відкрили та лібералізували ринки, та стали членами ЄС, країни, що увійшли до даної групи, досягли значно менших успіхів, що було пов’язано не лише з реформою ринку землі, а й із загальним шляхом переходу економіки до ринкових умов.

Таджикистан є наявним прикладом того, наскільки зарегульованість земельного ринку негативно впливає на соціально-економічний стан розвитку країни. За відсутності гарантії прав власності справжня реформа ринку землі неможлива.

Таджикистан. Профіль країни

Таджикистан – традиційно аграрна країна, де на сільськогосподарське виробництво припадає 27,4% ВВП та 52,9% зайнятого населення. У сільській місцевості проживає 73,3% населення, яке характеризується найбільшим рівнем бідності у регіоні. Фермерські домогосподарства є основним джерелом отримання доходу та їжі для сільського населення. Середній розмір фермерського домогосподарства в Таджикистані становить лише 0,1 га. На с/г землі припадає 34,8% території країни, з яких 79% – пасовища та 17,6% – рілля.

Читати до теми: Аграрії обговорили з Тарасом Кутовим відкриття ринку землі

Мета реформи

• Подолання бідності в країні, покращення рівня життя і доходів сільського населення.
• Зростання та модернізація сільськогосподарського виробництва, підвищення продуктивності в секторі. 

Передумови реформи

• Стрімке падіння сільськогосподарського виробництва після розпаду СРСР.
• Макроекономічна нестабільність через громадянську війну в країні, високий рівень бідності в країні.
• Неефективне використання земель та низька продуктивність праці у сільськогосподарському секторі.

Читати до теми: Вільному ринку землі заважає п'ять бар'єрів

Еволюція ринку землі

• 1992 рік – Закон «Про земельну реформу», який встановив основний принципи земельної реформи і створив спеціальний земельний фонд із землі, яка не використовувалася колгоспами.
• 1995-1996 роки – реорганізація традиційних колективних та державних господарств у нові корпоративні форми.
• 2002 рік – Закон «Про дехканське (фермерське) господарство».
• 2012 рік – початок передачі довічного права користування землею дехканам, а також права на продаж, обмін та успадковування права користування землею.

Механізм реалізації реформ

• Реалізація ефективної земельної реформи була однією з найбільших проблем Таджикистану з моменту набуття незалежності в 1991 році. До реформи в країні налічувалося близько 850 колгоспів та радгоспів (як правило, більше 1,000 га). Після отримання незалежності уряд дуже повільно почав процес роздроблення цих колгоспів на дрібні, більш ефективні приватні ферми.
• Земельна реформа розпочалася в 1992 році, коли був прийнятий Закон "Про земельну реформу". Було створено спеціальний земельний фонд з земель, які не використовувалися колгоспами та радгоспами. Приватні особи могли звертатися до земельного фонду, щоб створити свої власні незалежні дехканські господарства. Цим господарствам надавалося право користування земельними ділянками. Земля дехканських господарств залишалася державною власністю із забороною купівлі-продажу, але фермерам надалося право успадкування на володіння землею.

Механізм регулювання відносин на ринку

Обмеження щодо іноземного капіталу

• Право користування землями сільськогосподарського призначення іноземним громадянам та іноземним юридичним особам не надається.
• Право користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення з правом їх відчуження надається тільки фізичним та юридичним особам Республіки Таджикистан, що безпосередньо бере участь у сільськогосподарському виробництві.

Податки

• Податок за користування землею – $1.5-240 за 1 га зрошуваної орної землі в залежності від адміністративного району землі.
• Єдиний податок  для сільськогосподарських виробників за 1 га землі – $4.6–290 на рік в залежності від адміністративного району та типу зрошування землі.

Інші обмеження

• Землекористувач може передавати землю в оренду, але за умови незмінності цільового використання землі і строком не більше 20 років.
• Для державних або громадських цілей у разі потреби держава може вилучати землю. 

Читати до теми: Головний «кріейтор» земельної реформи проти довгострокової оренди

Експертна оцінка результатів реформи

• Реформа ринку землі, як така, в країні проведена не була. 100% землі й досі знаходиться у власності держави, фізичні та юридичні особи не можуть бути власниками землі. Натомість в країні була проведена земельна реформа, у ході якої фізичні та юридичні особи отримали першочергове та другочергове право користування земельними ділянками. Але на практиці і ця реформа не була ефективною. Попри нову назву домогосподарств, одна третина дехканських господарств наслідувала колгоспну форму організації СРСР.
• Реформа характеризується неповнотою охоплення. Велику частину сільськогосподарських земель займають не реформовані господарства. Наслідком цього є набагато нижча продуктивність цих господарств. Також ці підприємства та господарства стикаються з борговою кризою, викликаною відсутністю прибутку і продовженням банківського кредитування без належної оцінки кредитоспроможності. Таке накопичення заборгованості в кінцевому підсумку може підірвати всю галузь.
• Таджикистан є наявним прикладом того, наскільки зарегульованість земельного ринку негативно впливає на соціально-економічний стан розвитку країни. В той час, як у сусідніх країнах з подібною ситуацією та проблемами в 90-х роках було передано землю у власність фізичним та юридичним особам, в Таджикистані вся земля лишилася державною власністю. Внаслідок цього в країні найбільший рівень бідності та найнижчий рівень життя в регіоні.
• Рівень ВВП на душу населення в Таджикистані становить $2,690 тис., для порівняння в Узбекистані – $5,573 тис., Киргизстані – $3,322 тис.. При чому в країні також спостерігається найвищий рівень бідності сільського населення – 49.2%.