Я 4 роки очолював обласну організацію «Аграрної партії України» (АПУ) на Тернопільщині, 3 роки був заступником голови партії в Україні. Для мене це було природньо. Я – аграрій, понад 20 років пропрацював в аграрному секторі. Навіть сьогодні, будучи народним депутатом, я працюю секретарем в аграрному комітеті. Я дбаю про весь сільськогосподарський сектор нашої країни. Тому не далеко відійшов від галузі. Разом з колегами готуємо законопроєкти, які б працювали на агросектор.
Але політика – це процеси непрості. Так склалося, що «Аграрна партія» не розвивалася, не росла, не було довіри суспільства до «Аграрної партії». Вона нішова. Коли я став народним депутатом, розумів, що один в полі не воїн, тому увійшов в групу «За майбутнє». Ми працювали так пів року. І весь цей час я був ніби зв'язковим між ідеями, носіями яких була «Аграрна партія», та групою «За майбутнє», яка об'єднувала справжніх господарів, що вже чогось досягли у своєму житті. Я не полишаю надії об'єднати цих людей, бо вірю, що за господарями – майбутнє! (На момент публікації інтерв'ю «Аграрна партія» та партія «За майбутнє» оголосили про своє об'єднання для спільної участі в місцевих виборах 2020 року. - Авт.) В нашій групі є 8 народних депутатів-аграрників, решта – промисловці, великі підприємці, які самі себе створили і вносять велику лепту в економіку нашої держави. Тож, коли Ігор Петрович Палиця запропонував створити партію «За майбутнє», ми всі обговорили це і я погодився. Я зважив, що це мої найближчі 5 років роботи. Ідеологія партії «За майбутнє» близька до аграрного сектору, бо в її основі лежить ідея економічного патріотизму. Тобто свій до свого по своє. Тому я вирішив вийти з «Аграрної партії» й увійти в партію «За майбутнє», бо бачу зараз перспективу в ній.