У новому випуску Сільського Ревізора занесло під палюче сонце на берег Аджалицького лиману під Одесою. Було занадто гаряче! :)

Зовсім нещодавно на зерновій конференції Grain Ukraine генеральний директор найбільшої в Україні групи стивідорних компаній — ТІС — Андрій Ставніцер заявив, що створює поблизу свого підприємства корпоративне село. Це означає, що всі компанії, що входять в групу ТІС, та багато інших, хто працює в порто-промисловій зоні (а таких налічується до 70 підприємств), зареєстровані в одному селі, тож і всі податки стікаються сюди. У компанії ТІС порядка 2 тис. працівників та вантажообіг близько 25 млн. т вантажів. Тут вищої математики не потрібно, щоб зрозуміти, що бюджет села складає кілька десятків мільйонів гривень. Такого прикладу у нас ще не було, тому ми захопили ̶к̶у̶п̶а̶л̶ь̶н̶и̶к̶и̶ спорядження та поїхали перевіряти соціальну інфраструктуру, напевне, найбагатшого села країни.

Село Визирка Комінтернівського району розкинулось в 25 км від Одеси. Місцерозташування вдале: поруч велике місто, порт, гіпермаркети, заправки. В межі села входить портова зона Малого Аджалицького лиману. Коли ми під'їжджали до пункту призначення — машину добряче покидало по ямам. Ми-то очікували, що і до села буде «червона доріжка», вже почали відмічати негативні сторони. Але тут під колесами все затихло — в'їхали в село. Машина зітхнула з полегшенням, ми перегорнули сторінку з негативом та налаштували камери.

До нашого об'єктиву, як завжди, потрапили: школа, дитсадок, сільрада, церква, медамбулаторія, будинок культури, магазини, дороги, спорт. Але по-особливому ми сфокусувалися на локаціях, особливих для Визирки: портово-промислова зона, дитячий центр творчості, духовий оркестр, еко-ферма і, що здивувало найбільше — коворкінг-центр.

Увага! Усі соціальні об'єкти, які відвідав Сільський Ревізор — перед вами.

Почнемо свою розповідь про село з сільради — найбільш «соковитої» та заплутаної локації Визирки.

Сільського голову ми побачили одразу в роботі. Поки він показував нам перші локації, хтось підпалив одне з полів в селі. Помітивши дим, пан Олександр помчався на місце пожежі. Тож довелося поспішати за ним. На диво швидко поспіли пожежні машини. В селі власної пожежної машини поки немає, користуються машинами ТІС. Планують купити і свою, але в умовах України це ще та задачка! Ми ж казали, ревізія розпочалась гаряче!

Тепер від романтики перейдемо до цифр та фактів. Почнемо з генерального плану села, який виявився одним із перших та життєздатних в Україні. Це проект його майбутнього розвитку, який включає житлові зони, спортивний комплекс, стадіон, дитячий садок, кінотеатр, розбудовану школу, 5 дитсадків та багатоповерхівки.

Виявилось, що у 2015-му межі населеного пункту розширились в 12 разів з 216 га до 2 628 га. Після того, як до нього ввійшла портово-промислова зона — надходження до сільського бюджету зросли до 17,8 млн. грн.т (8 тис. грн. в рік з розрахунку на одного жителя).

Голова також пояснив, як привабити в село стільки інвесторів.

До села тягнуться навіть ті підприємства, чиї потужності розташовані далеко за межами Визирки: паштети «Онисс», чай «Аlokozay». Виходить, що податкове навантаження на них в селі менше від «міського».

На разі населення села становить 1 600 осіб, проте згідно з генеральним планом — жителів буде до 6 800 осіб.

Поговорили з головою про децентралізацію. У разі об'єднання громад, селу повернуть 60% від податку на доходи підприємств. Тож 4 сільські громади (Новобілявська, Любопольська, Сичавська та Первомайська) в результаті отримають близько 82 млн грн. (що дорівнює 14 тисячам на 1 жителя). Поки що, каже Олександр Токменінов, процес призупинено — громади вирішують з ким їм бути: з Визиркою чи містом Южним.

Ще одна незвична практика у Визирці — соцвиплати населенню.

Розпитали працівників сільради чи важко знайти у Визирці роботу. Кажуть, щоб її не знайти потрібно бути зовсім ледачим. «Є у нас один безробітний, але ми навіть не знаємо, хто це. Напевно, просто тут прописаний», — жартують жінки. І поки державна служба зайнятості «кусає лікті», ми вручаємо відзнаку Сільського Ревізора.

Вийшовши з сільради, натрапили на коворкінг. ТОВ «Консул» організувало для портових компаній бізнес-центр у Визирці — з вай-фаєм, офісною технікою, кондиціонерами. Ось, що мав на увазі сільський голова, коли говорив про «створювати для інвесторів умови ведення бізнесу, надавати їм пільги, а головне — зацікавлювати їх «кидати якір» в селі» :)

Сільській раді села Визирка — 5 балів! Відштовхуємося в оцінці від прозорості у використанні бюджетних коштів та цікавих проектів.

Коли проводили ревізію школи на канікулах, було враження, що це — як збирати врожай взимку :) Але Визирська школа все ж не зовсім пустувала. Діти нас зустріли і розповіли про школу і своє село. Більшість з них пов'язує своє майбутнє з Визиркою, деякі — планують виїхати не тільки з села, але і з країни. Приємно було почути: «А у вас є вакансії журналістів в Києві?».

Почули ми від дітей їх вимоги та прохання до місцевих депутатів. Їм обіцяли побудувати «Парк кохання», стадіон для футбольної команди та відремонтувати дороги. Але поки що школярі чекають.

Визирська школа налічує 179 дітей, з них 30 — з села Порт, де школи немає. Тут 11 класів, наповненість яких від 18 до 20 чоловік. Але з кожним роком кількість дітей збільшується і школа вже ледве їх вміщає — потрібно терміново розширювати приміщення.

Нам розповіли історію будівництва школи та кому люди завдячують новим навчальним закладом.

Люди в школі поділилися делікатною, але такою, що яскраво характеризує мецената, історією. Коли її відкривали, Олексій Михайлович поставив таке питання: «А коли ви дітям рушнички і мило у вбиральні закупите?»

Пройнявшись повагою і підтвердивши думку, що диявол в деталях, ми послідували далі дізнатися про шкільний бюджет.

З держбюджету в щколі забезпечується тільки опалення, водо-, електро- та газопостачання та виплачуються зарплати вчителям. У школі є вай-фай, діє монетний фонд, фонд старовинних українських побутових речей, вокальний, футбольний, музичний гуртки, а в початковій школі — ляльковий гурток (першачки навіть ходять з виставами до дитячого садка). А ще — проводяться постійні безкоштовні екскурсії Україною.

Найбільш болюче питання для Визирської школи, не типове для більшості сіл, розширення. Якщо в минулому році на навчання прийшло 19 першокласників, то цьогоріч за шкільну лаву сяде 29 діток. Буде тіснувато... Ще одна проблема, пов'язана з відсутністю місця — у школі немає спортзалу.

Визирській школі ставимо 5-ку, але бажаємо якнайшвидше розбудуватися, щоб усі поміщалися :)

Далі — поїхали шукати у Визирці дитячий садок. Кажуть, він переповнений і 70 діток зараз стоять в черзі, щоб до нього потрапити. А для того, щоб записатися, мами їдуть сюди прямо з пологового будинку. Такий собі бебі-бум.

Зустрічаємо діток на вулиці та розпитуємо, яка для них Визирка в одному слові :) Ось, що вони нам повідали.

В селі є 3 гральні майданчики для малечі. Також нещодавно було закуплене обладнання для 4-го майданчика.

В дитсадку є міні-зоопарк з шиншилою та папужкою, оновлена ігрова кімната та спортзал, три спальні, їдальня та кілька ігрових майданчиків. Незвично було помітили, що більшість дітей забирають додому на машинах. Таку картину більш звично бачити в місті.

Оцінка від Сільського Ревізора — 5 балів! Голосуйте в кінці матеріалу й ви.

Для молоді у Визирці є куди податися — дві футбольні команди, гурток з настільного тенісу. І хоч школярі і скаржилися, що «хлопчачих» гуртків не вистачає, а плести мотанки і вишивати бісером — не для них, ми застали тренування тенісної команди з 10 чоловік під керівництвом тренера Сергія Редько.

Опитали п'ятьох членів тенісної команди, що вони хотіли б покращити в селі. Четверо з п'яти відповіли, що потрібно побудувати стадіон, один — спортзал.

Потрапив Сільський Ревізор і на тренування з футболу. Тренування проходять двічі на тиждень для дорослої та дитячої команд. Команди забезпечені формою, їх тренують два професійні тренери. Ми також поганяли м'яча з командою. Гол забив навіть наймолодший гравець, якому 6 років. Ось як це було :)

Зустріли серед уболівальниць пані Наталю, активістку села, яка показала нам проект критого стадіону вартістю в 1,5 млн. грн, який вона неодноразово подавала на розгляд в сільраду. Сільський голова ж посянює свою позицію: збудуємо вже повноцінний великий стадіон згідно генерального плану. Проте конкретики про чергу будівництва поки не надає.

Коли робили спільне фото, звернули увагу дітей на сміття навколо поля. На що почули: «Дайте нам спочатку новий стадіон, тоді ми будемо прибирати»... Звичайно, в результаті, прибрали усі гуртом. Над світоглядом дітей ще треба працювати.

Спорту у Визирці — 4 бали! Спортінвентар тут — наявний, ентузіазму у команд — хоч відбавляй, тренери професійні, а відвідування спортивних гуртків безкоштовне. Не вистачає шкільного спортзалу та стадіону.

Промислова карта Визирки включає чимало потужних підприємств: група терміналів ТІС, Allseeds Black Sea, Risoil та багато інших. 90% податків в село йде від стивідорної компанії ТІС. Інші крупні підприємства, як, наприклад, Allseeds наповнюють сільський бюджет, за словами сільського голови, всього на декілька тисяч гривень.

Такого багатого вибору серед підприємств для ревізії у нас ще не було. Гадаємо, сюрпризом для вас не стане, що ми попросилися в гості до найбільшого суховантажного порту та зернового терміналу «Трансінвестсервіс» (ТІС). До групи терміналів входить кілька терміналів: «ТІС- Зерно», «ТІС-Міндобрива», «ТІС-Руда», «ТІС-Вугілля» і «ТІС- Контейнерний термінал». Усе про підприємство читайте згодом на головному елеваторному сайті країни Elevatorist.com.

До речі, ТІСу, як і самому селу, є куди рости. Зараз там продовжується будівництво нового зернового терміналу «МВ Карго» разом з компанією-інвестором Cargill. Вартість інвестиційного поекту оцінюється у $130 млн. Паралельно розвивається будівництво 25-го причалу, проводяться роботи зі створення акваторії, та розширення залізничної інфраструктури. Завдяки цьому кількість робочих місць знову зросте.

Багато селян також працюють в порту «Южний», розташованому в лимані. Щоранку автобуси підприємств забирають та щовечора привозять назад працівників з села.

Визирка багата не тільки підприємствами у портовій зоні, але й 10 фермерськими господарствами. Сільський Ревізор не встиг навідався до всіх фермерів, але ми поласували домашнім сиром та молоком на приватній еко-фермі «Ластівка». Її господиня, Олена Козьміна, дружина Олексія Ставніцера, заснувала фонд його імені, та активно допомагає Визирці. Вона і провела нам екскурсію фермою. Про історію ферми та відновлені старовинні австрійські традиції сироваріння читайте на головному фермерському сайті країни Kurkul.com.

На фермі «Ластівка» 10 голів дійного стада, поросята, коні, кури різних порід, вівці та кролі. Але основною діяльністю залишається виготовлення молока та сирів. Тут будується сирне виробництво за старовинними альпійськими технологіями — на вогні. Його пані Олена вичитала по крупинкам, порівнювала закваски, купувала рецепти варіння сиру та вивчала механізми машин для варки, винайшла свій рецепт та дуже його цінує.

Господарство не має на меті розширення площ чи нарощування дійного стада. Цілі у визирської еко-ферми — інші.

Проходимо до кімнати, де на старовинній печі роблять сири: бринзу, сир та творог.

«Робота у нас в Визирці є скрізь, аби руки були», — посміхається доярка та головний технолог на фермі Ольга Іванівна та пригощає нас шматком сиру.

До речі, гостей на фермі завжди чекають — за молоком, сиром та на цікаву екскурсію. А восени тут відкриють сироварню з можливістю відвідування. Це зародить у Визирці традиції зеленого туризму.

Аграріям та підприємствам у Визирці — 5 балів! Дякуємо за гостину :)

Не перемикайтеся з цієї атмосфери, бо далі ми їдемо в не менш приємне місце :) Безкоштовно для дітей села у Визирці діє центр творчості, який постійно відвідує понад 100 діток різного віку. Творчі групи та спортивні секції відкрито у 2011 році благодійним фондом імені Олексія Ставніцера.

В центрі працює 10 вчителів — як односельчан, так і приїджих. У них є магічна шафа :) Туди вчителі, кожен в свою коробочку, складають домашнє печиво для вихованців.

Забираємо на вивчення історичну книжку «Історія Визирки», книги про Олексія Ставніцера та йдемо до будинку культури. Раніше в сільраді ми чули, що на його ремонт виділено 1,5 млн бюджетних коштів. Що ж там всередині?

Усі відзнаки та нагороди духового оркестру ледве поміщаються на одній стіні. За 45 років діяльності через нього пройшло практично все село. Нині зразковий духовий оркестр вважається одним із кращих в Україні.

Культурі у Визирці — 5-ка! Навіть дорослі чоловіки зізнаються, що ходили б на бісероплетіння, а визирський духовий оркестр славиться на всю країну.

Один із членів команди Сільського Ревізора отримав «бойову» травму — нашу Таню вкусив собака. Вона гірко не плакала, а вирішила вкотре перевірити, як діє медицина в селі на собі :)

Першу допомогу надавали на фермі, робити перев'язку довелось в порту, на ТІСі, а накласти шви — їхати до Одеси. Постійної зміни лікарів чи хоча б медсестер у визирській медамбулаторії ми не застали. Можливо, це пов'язано з тим, що вона на стадії укомплектування.

У сільраді звітують що на медицину в цьому році було виділено 400 тис грн. за закупку обладнання в лабораторії (200 тис на лабораторії та 200 тис на стоматологічне обладнання). Крім того в рамках майбутнього об'єднання громади тепер закуповується апарат УЗД.

В медамбулаторії села Визирка працюють лікар сімейної медицини, акушер, дві медсестри, стоматолог. Є відділення денного стаціонару та стаціонар на дому для літніх людей. Існують: стоматкабінет, кабінет прийому, дитячий кабінет та кабінет для проведення маніпуляцій. Проте ми саме застали період, коли лікар був у відпустці.

Селяни коментують, що хотіли б мати постійний доступ до медицини.

Начальник поштового відділення Алла Єрофєєвська пояснює проблему з постійною присутністю спеціалістів тим, що їм немає де жити.

Медицині у Визирці — 4 бали. Облаштування задовільне. Але у вихідні краще не хворіти — медперсонал, зі слів жителів, буває в селі «наїздами» :) До речі, усі пси у Визирці вакциновані за приватної ініціативи, за що селу великий респект. Ми обійшлися легким шоком та продовжуємо ревізію.

Через Визирку проходять дві важливі для області траси: Одеса — Южний та Миколаїв — Одеса. Звідси — постійно курсуючий у порт і з порту вантажний транспорт та постійно розбиті дороги.

В'їздна дорога знаходиться на балансі служби автомобільних доріг у Одеській області. В сільраді не мали права її ремонтувати до недавного часу. Цього року на ремонт дороги з сільського бюджету виділено понад 2 млн. грн.

Хоча, в самій Визирці ми застали ремонт дороги в самому розпалі. А заодно зустріли й селян, які на ремонт жалілися: мовляв, неправильно асфальт кладуть.

Крім того, що свої дороги ремонтує, Визирка виділила 7 мільйонів на ремонт дороги в сусідньому селі Любопіль, де дороги «ще гірші, ніж у нас». Це допомога в рамках майбутньої об'єднаної громади.

Важливий момент також в тому, що черги вантажівок тепер не тягнуться до самої Одеси. В цьому році компанія ТІС впорядкувала прийом зерна та побудувала стоянки, де вміщається до 800 вантажних автомобілів.

Дорогам у Визирці — 4 бали. В селі покриття нове, а от на в'їзді — біда, хоча сільрада останні роки і не мала права братися за її ремонт.

У Визирці з 9 вулиць абсолютно всі освітлені. Нещодавно в селі замінили й утилізували старі лампи, які швидко згорали та були неекономними, і повністю перейшли на натрієві лампи по 150 ВТ.

Ми піднялися коптером над селом, щоб оцінити його освітлення в нічний час і ще раз переконалися, перед нами — Визирка-сіті зі своїми вогнями. Освітлюється навіть балка.

Вуличному освітленню найвищий бал — 5!

Магазинів у Визирці — 4. Ревізія центрального магазину виявилась для нас справжнім випробуванням. Тут не можна фотографувати та знімати, коментарів не дають, а також відмовляються називати ціни на продукти харчування для журналістів. Ми все ж зібрали соціальний кошик, і ось що вийшло.

Дорожче від такого ж соцкошика у київському супермаркеті Billa на 26,75 грн.

ТОВ «Консул» планує відкрити в селі соціальний магазин — без націнок. Цікава практика, але поки що він все ще будується.

Нічне життя Визирки насичене, адже тут багато молоді — у вечірній час збирається до 20 людей біля кафе-бару. В асортименті закладу столики, музика, алкоголь. Але молодь розповідає, що на активний нічний відпочинок вони їздять в Одесу — в селі особливо нічим зайнятись. За 4 години, проведені ввечері в центрі села, ми зустріли двох більш-менш інтелігентних випивших людей. Вечір пройшов спокійно.

Оцінили ми такі виклики часу, як інтернет-покриття. У Визирці 2 інтернет-провайдери, вай-фай є у 70% дворів. Один із провайдерів самостійно оплачує Інтернет для школи. А ще у Визирці є 3G!

Автобусне сполучення у Визирці задовільне. Відновлено рейс напряму до Одеси. Ходять автобуси в Южний, Комінтернівське та в порт. А ще, щоб люди не ходили пішки від траси до центру села, ТІС запустив щогодинний автобус. Скрізь по Визирці встановлено нові автобусні зупинки. Єдина стара зупинка, що залишилась відноситься до дачних кооперативів в селі.

Газети в селі читають. Ми побували на відділенні поштового зв'язку та пересвідчились в цьому.

Раніше у Визирці була величезна проблема із вивезення сміття, тож всі залишали його хто де хотів. Зараз по селу встановлено 50 баків для сміття та влаштовано централізований вивіз. В селі працює комунальне підприємство, у якого в наявності ескаватор, два трактори, причепи та автомобіль. Комунальне підприємство функціонує за рахунок коштів з бюджету та активну допомогу щомісячно надає ТІС.

Ми, проїжджаючи селом, наткнулися на сміттєзвалище. Коли запитали в сільраді, що це було, нам відповіли, що сміття туди звозять не жителі Визирки, а дачники та люди з сусідніх сіл. Цю проблему ще не вирішили.

Зв'язку у Визирці - 5 балів.

Відвідали ми також церкву Олександра Невського та познайомилися з духовним наставником села протоієреєм Борисом. Його храм на свята переповнений настільки, що люди стоять аж до сільради, особливо на Пасху. Служби постійно відвідує молодь, щовихідних відбувається вінчання або хрещення, їдуть до церкви і з навколишніх сіл.

Недільної школи при храмі немає, проте отець Борис каже, що у Визирці всі між собою дружньо спілкуються на співрацюють. Тож він має змогу проводити лекції для дітей на базі школи та дому творчості. Є в селі і знищений храм. У 2010 році за фінансової підтримки ТОВ «Консул» відновлено його фундамент. Отець Борис розповідає історію про відбудований храм.

З Визирки шестеро бійців демобілізованих та двоє на разі в зоні АТО. Проте в селі допомагають не тільки односельчанам, але й цілим підрозділам. Активно допомагають підприємства та фермери.

Благодійний Фонд ім. Ставніцера оплачував лікування ряду бійців, закуповував форму та амуніцію.Продовжують допомагати сім'ям загиблих, встановлювати пам'ятники, допомагати бійцям адресно. Особливо зростає попит взимку, каже директор благодійного фонду ім. Ставніцера Ірина Браславець. Це термобілизна, бушлати, спальники, якісне зимове взуття для цілих підрозділів.

До того ж в селі вже виділили 140 участків для учасників АТО виділили на загальній площі у 17 га землі (по 12 соток). Землю виділили не тільки бійцям з області, але й з усієї України. Вже розпочато оформлення документів.

Ми віримо, що будь-які починання в цій сфері заслуговують найвищої оцінки. Тож це знову 5! Є в селі і знищений храм. У 2010 році за фінансової підтримки ТОВ «Консул» відновлено його фундамент. Отець Борис розповідає, що у момент освячення відновленого фундаменту після довгого періоду засухи, в селі пішов дощ.

Перед тим, як підбити підсумки, традиційно покажемо вам портрети українського села — тих, заради кого ми запустили цей соціальний проект.

Дякуємо Визирці та її жителелям за відверті розповіді та щирий прийом!
Остаточна оцінка від Сільського Ревізора для Визирки — 61 балів із можливих 65.
Допоможіть нам обрати село року — голосуйте за об'єкти інфраструктури Визирки та запрошуйте нас до свого села.
Залишайтеся з нами, буде цікаво!