Дев'яту, передостанню цього року сільську ревізію команда соціального контролю провела в селі Куча Новоушицького району на Хмельниччині.

Поки осінь плавно переходила в зиму, ми подалися до ще одного українського села, аби перевірити, як про нього піклуються ̶Т̶р̶а̶м̶п̶ аграрії та держава. В Кучі ми не тільки навчилися грати на баяні, розбили свій квадрокоптер і знову відправили свій ревіZORROмобіль у ремонт, а й побували в одній з найбільш згуртованих громад, де всі один за одного горою.

Сільський ревізор оцінив загальноосвітню школу, дитсадок «Пролісок», сільський територіальний центр для самотніх людей похилого віку та інвалідів, ФАП, місцеву пожежну охорону, поштове відділення, товариство «Сварог-Дністер», будинок культури, бібліотеку та спортивне поле. Усі об'єкти, які ми відвідали, — на карті.

Ми приїхали почути правду про життя тут. Приступимо?

На вулиці здалеку ми помітили в.о. старости Раїсу Бакай, яка особисто стежила за проведенням першої за історію Кучі лінії вуличного освітлення. Познайомившись, пані Раїса повела нас в приміщення сільради. Погрітися не вийшло, адже воно не опалюється. Проте ми активно «зігріваємося» чаєм зі сливовим варенням, кучкуючись біля єдиного на три кімнати конвектора:).

Пані Раїса «прийшла в Кучу за чоловіком» з Рівненщини 36 років тому. Хоча це і не її рідний край, жінку двічі обирали очільницею громади. Вона жартує, що сільським головою бути не планувала, а на посаду потрапила «завдяки гарному почерку».

Історія села ділиться на 2 періоди: до і після колгоспу. Майже все, що є в селі, було побудовано колишнім головою колгоспу Василем Васільєвим. Він очолював господарство ім. Карла Маркса 20 років і встиг збудувати школу, будинок культури, бібліотеку, багато житлових будинків. Колись у Кучі був свиновідгодівельний комплекс на 7 тис. голів свиней, молочно-товарна ферма на 500 дійних голів, комбікормовий завод, цехи по виробництву борошна та круп, своя пилорама. Одним словом, був колгосп-міліонер.

Другим етапом стала боротьба за колгосп, коли планово його хотіли розформувати. Мешканці села стали горою за свій колгосп і запросили нового голову Анатолія Олійника, який продовжив господарювати.

Ось так виглядає соціальна візитівка села Куча.

Це одне з небагатьох сіл, які відвідав Сільський ревізор, де вже пройшов процес об'єднання громад. Тож ми одразу вхопилися за цю тему. У 2016-му в Україні створили 169 об'єднаних громад. Серед них — Новоушицька. До неї входить 53 населених пункти, серед яких і Куча. Після об'єднання громади в сільраді із пятьох людей залишилися тільки Раїса Бакай, як в.о. старости та діловод. А усі інші колишні працівники підпали під скорочення.

З децентралізацією змінився і бюджет Кучі. Звичні для Сільського ревізора цифри з прибутками та видатками сільського бюджету за 2016-й рік виявилися недоступними. Озвучується тільки загальна цифра плану бюджету об'єднаної громади на 2016 рік на 53 населених пункти — 63,9 млн грн. Тепер місцева громада не в курсі, як витрачаються кошти, що пішли «у спільний котел» у вигляді їхніх податків.

Раніше до бюджету села поверталося 25% прибутків. Зараз до громади номінально повинно повертатися 60%. Всі кошти, які йдуть «у спільний котел», розподіляються на 53 громади. Кучанці тепер не можуть бачити проектно-кошторисної документації: ні куди йдуть ці кошти в інших селах, ні скільки виділено на їх село.

Бюджет Кучі за 2015 рік виглядав ось так.

Виявилось, що у 2006 році Куча стала першим селом у Україні, яке саме організувало підвідний газопровід на 300 дворів. Кожен двір давав гроші на підвідний газопровід до свого будинку. Згодом, знову спільно, скинулися на нову систему опалення в школі за інвестиційним проектом.

Ми вважаємо, що село, завдяки активній і згуртованій громаді, достатньо розвинене. Не дарма у 2016-му 6 сімей з дітьми купили будинки в Кучі.

Оцінка для сільської ради, тобто старостату, Кучі — 5 балів. Робота кипить, хоча в селі ще не зовсім зрозуміли, що робити з об'єднанням, люди стараються з усіх сил жити краще. Захопили з собою залишки варення і поспішаємо в школу.

Цього разу ревізія школи гарно розпочалась і кепськи закінчилась. Почали ми з кабінету директорки Лесі Панасюк. Пані Леся каже, що їй в голову ніколи не закрадалася думка, що вона може присвятити своє життя чомусь іншому, аніж вчителювання. І хоча за останні роки кількість учнів значно зменшилася, школа все одно розвивається. Зараз в Кучанській школі навчається 117 діток з 3-х сусідніх сіл, звідки їх підвозять власним шкільним автобусом. Будівля розрахована на 300 учнів.

В 2004 році кучанська школа виграла тендер міжнародного інвестиційного фонду. Умови були такі: школа власним коштом повинна покрити 20% вартості проекту Тільки у випадку дотримання цієї умови фонд починає працювати з ними і фінансує проект на решту 80% коштів. Загальна сума становила 432 тис. грн.

Жінка згадує роки, коли закінчувала цю школу. Біля школи є понад 2 га саду: кожен випускник подарував школі по саджанцю, а хто й по два. Зараз там є і її дерево. Мимоволі уявляєш, скільки біля того саду роботи і як проходить практика у старшокласників…

Щороку діти разом з вчителями збирають врожай, а школа, крім того, що робить тони яблучного варення для їдальні, здає яблука оптовикам. Виручені кошти збираються рік у рік, а потім йдуть на ремонт шкільного угіддя. Минулого року на них придбали понад 100 ринв.

Але це не єдина традиція, яку хотілося б унаслідувати від жителів Кучі.

Виконуємо обов'язковий ритуал усім вчительським складом.

Потім йдемо у шкільний музей. Тут збережено багато старовинних речей — веретена, пряжі і всілякі пристрої для пряжі, назву яких вже й не згадаєш. Все це колись належало прабабусі пані Лесі. Вона навіть пам'ятає, як вдома іще пряли. Решту старовинностей для музею діти позносили з усього села: монети, одяг, посуд, старі листи та предмети побуту.

Перша згадка про село Куча була у 1430 році. Тоді воно звалося «Кам'яна Круча» і Катерина ІІ подарувала його своєму слузі. В школі діють гуртки: волейбольний, туристсько-краєзнавчий, художній та бісероплетіння, проходять заняття з паперопластики. Дивіться знімки з облаштуванням школи та ставте бали в кінці матеріалу.

В коридорі зустріли дівчину. Ми їй:

— «Привіт! Ти у якому класі? Як тебе звуть?»
— Аліна Степанівна. Я — вчителька англійської мови та зарубіжної літератури.

От тобі й маєш. Одразу перейшли на «ти». Виявляється, учительский колектив у школі постійно оновлюється. За останні 2 роки сюди прийшли 5 нових вчителів.

Вчителька хоче організувати для дітей англомовний табір, проводити більше ігор, дивитися фільми англійською, мати доступ до якісної літератури. В початкових класах діти багато співають, а інколи навіть грають в «Твістер».

Розпитали у школярів, про що вони мріють. Другокласники хочуть політати на вертольоті, побувати в Києві і покататися з гірок в аквапарку. А випускники — вже розмірковують про майбутнє. Хтось хоче стати дерматологом, хтось — учителем, а є й такі, що усі перерви проводять на турніках і займаються воркаутом.

В школі — тепло. Дякувати Богу, в усіх селах, які застала сільська ревізія, школи опалювались. А в Кучанській школі до того ж стоїть супер-економне новітнє опалення.

Пішли в котельню перевірити.

Звідти — заглядаємо в їдальню. По обіду за 4,50 грн + ревізія кухні. Що тут у вас смачненького? В меню на сьогодні: суп, макарони з котлетою, салат, бутерброд з ковбасою і чай.

Добре попоївши, готові ̶з̶а̶л̶я̶г̶т̶и̶ ̶н̶а̶ ̶б̶о̶ч̶о̶к̶ завершити ревізію, вибудувавши з дітлахами слово «Куча» на асфальті та разом політавши з квадрокоптером. Правда, прямо на подвір'ї, ми умудрились його розбити (знайдіть винуватця на фото).

І помічників збіглася — ціла куча. Вони несли якісь залізяки, запевняючи, що саме це відлетіло від нашого квадрика і треба швидко примотати назад.

Ми позбирали з асфальту «остатки роскоши» і відправилися до дитсадку. А школу залишаємо з оцінкою в 5 балів!

Дитсадок — прямо навпроти школи. Будівлю ми знайшли швидко, а от дітей в ній — хвилин 20 шукали. Кучанський ДНЗ знаходиться в одному приміщенні з територіальним центром, і зараз тут в розпалі ремонт.

Садочок відвідує 32 дітей. З ними працюють двоє вихователів, двоє нянечок, повар та завідуюча дитсадком. Ремонт в дитсадку проводиться коштом держбюджету. Була надана субвенція об'єднаній територіальній громаді за сприяння народного депутата, який родом з Кучі.

Раніше, каже пані Люба, до дитсадка ледве вміщалося дві групи на 90 діток. Зараз маленьких відвідувачів втричі менше. Тож в селі сподіваються на якомога швидше покращення ситуації :) А сьогодні маленьких відвідувачів - взагалі четверо.

Найбільше дітки люблять, коли керівник «Сварог-Дністер» перевдягається у Діда Мороза та приходить до них з подарунками. Правда, вони одразу кричать: «Це не Дід Мороз, це Олійник!». Одного разу йому все ж довелося виявити себе: з Індії зателефонував син пана Анатолія з новиною, що він — дідусь. Тоді ж і всі слова у ролі чарівника забулися.

Ми послухали від дітей віршики, покрутили з ними хулахуп, зіграли в іграшковий боулінг. Залишаємо малечі розмальовки про пригоди гусака від Сільського Ревізора. Оцінюємо дитсадок в 5 балів — хоч і йде ремонт, умеблювання пристойне, кухня чиста, гойдалок та гірок на вулиці більш ніж достатньо.

Незважаючи на дощ, на футбольному полі ми знайшли сміливців, які тренуються щодня. Сільський ревізор приєднався до однієї з команд і в чесному поєдинку поковзався в болоті :)

Хлопці розповіли, що кожного року відбуваються футбольні змагання за кубок «Сварогу». Минулого року участь взяли 18 команд, в тому числі і футбольна команда Кучі.

Що засмутило під час спілкування з молодими «Мессі» — навколо футбольного поля було брудно.

— Що б ви хотіли покращити для розвитку спорту свого села?
— Стадіон треба покосити і прибрати навколо.
— А чому ж самі цього не зробите?

Конкретної відповіді ми не почули. Проте, сподіваємося, що за нашою розмовою послідує справа.

А ще село Куча — село каратистів. Тут довгий час гуртком з карате опікувався Вячеслав Андроняк . Потім він пішов в АТО і тренував хлопців на військових базах. У багатьох кучанців є навіть чорні пояси по карате. Тренер зумів виростити 25 майстрів спорту та 3 чемпіона світу з карате. Проте, такі заслуги державою оцінені не були. Матеріальної підтримки — ні тренеру, ні його гуртку не надали. Зараз він успішно повернувся до Нової Ушиці, в Кучі усім дуже не вистачає його уроків.

А ще у школі Кучі діє волейбольний гурток під керівництвом Вячеслава Панасюка, який працює 4 рази в тиждень. Це відчув Сільський ревізор у грі, пропустивши декілька мячів. Проте нашу волейболістку заспокоїли, пояснивши, що місцеві гравці завжди повертаються з призовими місцями зі змагань.

Спорту — 4 бали. В шкільний спортзал потрібні м'ячі, а гурток карате закрився. Хоча футболу приділяється багато уваги — і це класно.

Коли рясно йде дощ, є час поспілкуватися з аграріями. Інакше ж їх з поля «за вуха не витягнеш» :) На третій день ревізії, як ви вже зрозуміли, під дощем, ми познайомилися з Анатолієм Олійником, директором «Сварог-Дністер». Він здивувався, що до нього ми прийшли ледве не до останнього, адже зазвичай перший пункт для відвідин в селі - якраз контора. Ми це і самі відчули, коли приїхали — перехожі жінки на запитання «що є у вас в селі?», відправили нас в контору, а охоронець в конторі — відразу в бугалтерію:)

Анатолій Антонович виріс в селі колгоспників. Його тато — бригадир дільничої бригади, мама — ланкова на буряках.

Виявилося, ми приїхали майже на знаменну дату: 18 років тому 18 листопада Анатолія Олійника обрали головою колгоспу ім. Карла Маркса в селі Куча. Чоловік каже, що, коли його попросили прийти на таку посаду в чуже село, він 2 тижні не спав — настільки переймався. У 2002-му колгосп перетворився у товариство «Ім. Карла Маркса». В районі з 36 господарств залишилося тільки воно єдине, і потрібно було якось виживати. У 2006 році пан Анатолій прийняв рішення, що без інвестора не вижити. Або ставити крапку на господарстві, розпродати всю свою худобу, що практично і зробило 99% сіл по району, або піти іншим шляхом — знайти інвестора. Його шукали рік. Тут були і прибалтійці, і австрійці, був і холдинг Stiomi.

При цьому, за словами пана Анатолія, якщо корпорація приєднує село, вона повністю несе відповідальність не тільки за землю, на якій працює, але й за тих людей, які у ньому живуть. Підтримує школи, заклади культури, церкву та покриває всі соціальні потреби, які є в селі. Зараз у «Сварог-Дністер» працює 105 місцевих.

Пан Анатолій скептично і з образою ставиться до тих, хто каже: «а, це колгосп, це село», коли з селян насміхаються. Мовляв, на всіх центральних телеканалах образ селянина такий, наче він трохи несповна розуму.

Він стверджує, що був і є першим противником децентралізації. Але так склалося, що Куча вже в об'єднаній громаді, хоч на загальних зборах селяни були проти. Куча сьогодні завдяки господарству дає до бюджету 1,5 мільйона в рік. Ці гроші розподіляються і йдуть ще й, наприклад, на Хребтіїв, де немає жодного робочого місця. Зараз корпорація «Сварог Вест Груп» платить 100 грн з гектара за соціальною угодою. Грубо кажучи, в Кучі 1680 га паїв. Це 168 тис. грн.

Поїхали з паном Анатолієм на ТІК. Там зустріли комірника і завскладу Євдокію Попович та її колектив.

Ми помітили, що багато хто в селі їздить до Києва торгувати своєю продукцією, люди утримують свої сади, традиційно для Кучі вирощують аронію, чорноплідну горобину. Також в селі налагоджує свою роботу Перший національний аграрний кооператив, який пропонує селянам програми з вирощування та закупівлі сільськогосподарських культур, тваринництва, закупівлі молока, будівництва міні-птахоферм та пекарень. Кооператив ставить перед собою задачу збільшити прибуток кожного селянина в 5 разів порівняно із мінімальною зарплатою у 1 200 грн.

Оцінка аграрці села Куча від Сільського ревізора — 5 балів. Погнали далі!

Кучанським будинком культури опікується подружня пара — Олесандр та Ольга Лугові. Разом вони прожили понад 40 років і виростили 4 покоління ансамблів. Зараз тут займаються танцювальні гуртки народних та сучасних танців, вокальна група, куди входять всі - працівники школи, дитсадка, сільради, товариства «Сварог-Дністер». Кучу об'єднує ще й пісня.

До кінця служби він вже грав на гітарі в ансамблі. По поверненню пан Олександр прийшов працювати директором будинку культури. Але хлопці з ансамблю загітували його поступити в культосвітнє училище, де він зустрів Ольгу Іванівну. Пара почала свою роботу в старому клубі, де був 1 баян і старий ансамбль народних інструментів з мандалінами: його довелося списати.

Чотири роки тому на території клубу дві кімнати здали в оренду під магазини. Тож заробляють і самі на себе. Правда, останнім часом ці кошти не можливо використати.

Апаратура — апаратурою, а як це подружжя співає акапельно! Аж захотілося театральним голосом оголосити: «Для вас звучить пісня «У лузі калина» у виконанні Ольги Лугової!»

Будинок культури не опалюється. У розпорядженні — 1 UFO. При цьому електроенергії виділяється не більше 300 кВт на місяць. А при увімкненому обігрівачі ці 300 кВт витрачаються за 3 дні.

Проте тут збирається дійсно багато молоді, хоч грати доводиться в куртках. Цілі компанії, які з'їжджаються з навчання на вихідні, приходять пограти в більярд і настільний теніс. Більярдний стіл пан Олександр колись випадково купив в райцентрі за кошти, які платять магазини за оренду. А тенісний стіл громаді подарували представники району. Перші три гри в більярд Сільський ревізор виграв. А далі — кучанські взяли реванш. Не дарма ж щотижня тренуються.

Наступного дня ревізія добралася до другого поверху будинку культури :) Сільська бібліотека Кучі — це два читальних зали і окремо облаштована дитяча читальня. Приїзду Сільського ревізора тут вже чекала володарка цього храму книги Інна Чорноконь.

Пані Інна почала працювати на посаді нещодавно, але вже встигла поновити книжковий фонд і перейняти від своєї мами гурток з бісероплетіння «Намистинка». Держава у 2016-му поновила книжковий фонд аж на 1 книгу. Загалом фонд кучанської бібліотеки становить 6200 книг.

Крім цього, пані Інна організовує виставки сільський майстрів. Гурток «Намистинка» - розвага для діток 4-8 класів. Він збирається раз на тиждень. Локація — в залежності від погоди. Коли тепло — в будинку культури. Як холодно — у школі, де є опалення.

Минулого року бібліотека отримала комп'ютер та інтернет. Тут є безкоштовний wi-fi.

Погортали альбом з історією села. В ньому сказано, що «Найбільш вигідна з економічної точки зору культура — тютюн». Принаймні, в 50-х роках у Кучі так і було.

Культурі в селі Куча — 4 бали. Будинку культури та бібліотеці не вистачає опалення, деякого обладнання, ремонту, оновлення книжкового фонду. Звичайно, зусилля його працівників заслуговують окремої відзнаки.

До 2011 року в селі була лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, яка обслуговувала Кучу та ще 3 села. Працювали лабораторія та аптечний пункт. Зараз в селі працює ФАП. В день ревізії увесь медперсонал викликали в район, тож Сільський ревізор зустріли молодша медсестра та санітарка. Є в селі і приватне відділення стоматології, яке також було закрите. До ФАПу є під'їзд для інвалідного візка.

Нам розповіли цікавий факт — у 2013 році жителі села скинулись, зібрали 4 тис. грн і купили скутера для фельдшера. Щоб їх швидше обслуговули, адже село простягнулося на 7,5 км. Тож, з ФАПу тепер — миттєва доставка медикаментів. Раніше в амбулаторії був свій УАЗік, але його забрали до районної лікарні.

Є в Кучі і Сільський територіальний центр для обслуговування самотніх та самотньо проживаючих громадян, який надає соціальні та медичні послуги. Троє соцпрацівників обслуговують майже 37 стареньких людей. Коли наша команда роздавала соціальний кошик, ми були здивовані рівнем життя цих людей: добротні будівлі, доглянуті подвіря, чистота всередині. Більш того — деякі бабусі не хотіли брати від нас кошик, а хотіли навпаки нас пригостити пряниками.

Медицині на селі — 4 бали. Хоч послугами ФАПу жителі повністю задоволені, добиратися до районної лікарні, що здати аналізи, далеко, і в селі відсутня аптека.

Рахували ми ями - рахували, та не вирахували :) З 18 вулиць в Кучі асфальтованих — 3. Решта — з твердим покриттям. З 32 км 15 км минулого року наново засипали. Почули від людей, що поруч є кар'єр з гравієм, але законного доступу до нього немає, хоча було б дуже зручно таким чином полагодити дороги. В селі знайшли інший вихід — зривати старі доріжки на розвалених фермах та засипали отриманим матеріалом ями.

«Ми хочемо жити, як в місті. Ходити у гарному взутті», — кажуть жителі Кучі.

Більш того ми побачили багато жінок і дівчат, що були на підборах. А походити їм є де! Протяжність Кучі — до 8 км.

Загалом, стан доріг задовільний. На 4-ку.

Магазинів в селі — майже 11. Ми приїхали з ревізією до того, в якому є wi-fi. Хоча насправді головна причина полягала в тому, що тут до розчинної кави додають скільки захочеш згущеного молока :)

Ось, скільки ми витратили на традиційний соцкошик.

По сусідству — магазин з побутовими товарами. Нам якраз терміново потрібен був молоток :) Тут є навіть міні-склад для будматералів. Ми якраз потрапили на відвантаження продукції з нього.

Поки ми тут ходили, зустріли дітей зі школи, які прибігли з планшетами до wi-fi читати Сільський ревізор. До речі, в обох магазинах встановлене відеоспостереження. Тож не тільки ми знімали магазин, але й він нас :)

Магазинам - 5 балів.

Кафе в селі немає. Молодь збирається в будинку культури або ж їздить в Нову Ушицю. В селі ніхто не озвучив потребу в кафе, а в будинку культури створюють всі умови для того, щоб молоді було як розважитись, а також проводять дискотеки. Тож «кафе» від Сільського Ревізора — 5 балів.

Куча знаходиться за 30 км від райцентру, тому сполучення тут гарне: ходить 5 рейсів до районного і обласного центрів.

В селі є відділення поштового зв'язку, яке працює щодня, крім вихідних, до 16.00. Мобільний зв'язок — «терпимий» для МТС і відсутній для Life. Скрізь в селі є інтернет, адже в Кучі живе чоловік-провайдер інтернету :) Тому в будинку культури та магазині вільний wi-fi.

А ще в Кучі є пожежне відділення і власна пожежна машина. Рахувати пожежі — поганий знак, тому ми порахували пожежників :) Їх тут двоє. Пожежну машину нам показав Іван Посишен, працівник місцевої пожежної охорони. Хоч вона і служить уже понад 60 років, все ще в пристойному стані. Нещодавно товариство закупило нові пожежні рукави, а також допомагає соляркою, коли їхати доводиться і в сусідні села.

Не втрималися, щоб не відчути себе «Чіпом і Дейлом», які спішать на допомогу :)

Зв'язку в селі - 5 балів.

Завітав Сільський ревізор і до кучанського храму. Престольне свято Кучі — Вознесіння. За історичними даними, саме в цей день 280 років тому в селі звели дерев'яну трикупольну церкву. Новий Свято-Вознесенський храм побудували у 1994-му. До будівництва долучились всі жителі села і місцеве товариство.

Настоятель храму отець Петро уже 20 років піклується про громаду. А матушка Галина займається з церковним хором.

Нещодавно в центрі села побудували капличку. Люди йдуть на роботу повз неї і завертають сюди, як до храму. Ініціатором будівництва каплички був Анатолій Олійник. Її звели лише за 2 місяці.

Під час ревізії ми кілька днів спостерігали, як працівники вовтузяться з облаштуванням освітлення. І ось, на 3-й день — «да будет свет!». Центральна вулиця Кучі вперше запалала вогнями. В планах до кінця року провести освітлення ще на 2 вулиці. Всього їх в Кучі 18.

По поверненню до Києва ми продовжили «тримати руку на пульсі» освітлення Кучі. Пройшло два тижні, а світло горіло тільки в день нашого приїзду. «Совпадєніє?» :) Виявляється, на затвердженні якась технічна документація.

Оцінка від Сільського ревізора — 3 бали. Освітлення в селі ніби з'явилося, а ніби й ні. Принаймні, над цим працюють. Але освітлено (буде) ще далеко не всі вулиці.

В Кучі є 8 учасників АТО. Допомагали їм та їх побратимам усім селом: збирали і в церкві, і в сільраді — грішми і речима, продуктами та в'язаними шкарпетки від бабусь.

«Хлопці приїжджають і розповідають, що все, що могли, вони віддали», — кажуть в селі.

Частину земель для ведення особистого селянського господарства в Новій Ушиці уже виділили чотирьом учасникам АТО. Для решти процес надання ділянок ще триває.

Ми переконані, що будь-яке починання в цій сфері вартує найвищої оцінки — 5 балів.

Перш ніж підбити підсумки, традиційно покажемо вам портрети українського села, тих, для кого ми запустили цей соціальний проект. Клікайте та роздивляйтеся Кучу в обличчях.

«Підсумкова оцінка селу Куча від Сільського ревізора — 59 балів. Проголосуйте і ви та допоможіть нам обрати «Село року»!»