Новий знімальний сезон Сільського Ревізора розпочався на сході України, в селі Червона Хвиля Великобурлуцького району Харківської області.

Ми їхали під кордон із Росією, неподалік від зони бойових дій, проїжджаючи перші блокпости Харківської області під звуки вибухів у Балаклії. Образ села, яке ми планували побачити, вимальовувався, м'яко кажучи, депресивний. Але насправді ми потрапили в село, що пахне хлібом. У справжню «силіконову долину» української сільськогосподарської науки та вітчизняної селекції.

За три дні життя в Червоній Хвилі Сільський Ревізор розбудив бабаків у степу, навчився випікати хліб, подоїв корову-«героїню», яка отелилася 4-ма телятами одразу, попрацював на фермі, котра є лідером по надоях в Україні, посадив смереки, познайомився з маленьким Маяковським та маленькою Вітні Г'юстон. Розпочнемо знайомство з Червоною Хвилею із повітряної розвідки?

Усі інфраструктурні об'єкти, які перевірила команда Сільського Ревізора, — на карті: сільська рада, навчально-виховний комплекс, амбулаторія, господарство, ферма, пекарня, футбольне поле, тренажерний зал, магазини та кафе, а також — вуличне освітлення, дороги й навіть місцеві сміттєзвалища.

То що, розпочнемо ревізію?

Ми заїхали в Червону Хвилю пізно. Сільський голова Іван Лошак був на місці. Затримала його в сільраді негода. Через вибухи складів із боєприпасами в Балаклії відбувалася масова евакуація людей. Тільки за сьогодні вивезли понад 20 тис. осіб. І хоча епіцентр подій у 50 кілометрах від села, напруга зависла в повітрі.

«Не Хіросіма, слава Богу, але розмінування триватиме роки», — зітхають місцеві, яких зустрічаємо дорогою.

Познайомилися з Іваном Андрійовичем, який на посаді сільського голови всього півтора роки. Тепер про його село дізнається вся Україна!

Село Червона Хвиля має 650 мешканців. Проте на території сільської ради, до складу якої входять 4 села, їх 1300. Сукупний бюджет чотирьох сіл 1 млн. 300 тис. грн. Землі тут не розпайовані, адже вони у власності науки.

Основний наповнювач сільського бюджету — державне господарство дослідне підприємство «Пантелеймонівське», яке належить до Інституту рослинництва при Національній академії аграрних наук України. Господарство утримує в селі ферму, пасіку, олійню, млин та власну пекарню.

Сільський голова зустрів нас запитанням: «Чого ж ви не приїхали на Масляну?» Після кількох фото з наїдками, ми вже ̶о̶б̶л̶и̶л̶и̶с̶я̶ ̶ ̶с̶л̶и̶н̶к̶о̶ю̶ кусали лікті. Масляна в Червоній Хвилі — крутіша за національне свято. Кожне село та кожен заклад готують свій стіл. Обирається дегустаційна комісія, до якої входять депутати і керівництво району. Проводяться спортивні змагання, виступають із піснями й танцями місцеві таланти, а від млинців вгинаються столи. Цьогоріч найкращими стали наїдки від навчально-виховного комплексу.

Розпитали Івана Лошака про ставлення громади до децентралізації.

Невідомо, як далі піде процес, але громада в Червоній Хвилі — хоч куди! На весняний суботник збираються усі: від старих до малих. Ми нарахували понад 100 чоловік, які наступного дня саджали в селі смереки. Господарство закупило на село
2 000 саджанців. «Оооой, смереко!» Як всі приймуться, то буде не село, а цілий гай :)

А ще в Червоній Хвилі всі зібрали по 200 грн і запустили в ставок мальків. Два роки, доки риба «підростала», чоловіки організовували нічні чергування біля водойми, щоб ніхто не нашкодив. Вже цього сезону в червонохвильському ставку можна буде рибалити безкоштовно. До того ж, поруч — Великобурлуцьке водосховище на площі 410 га, де і риба, і раки, й лебеді.

Але за такого природного багатства… прямо посеред села утворилося 4 смітники. Ще із 30-х років. Стара добра традиція, так би мовити. Меру Львова Садовому, певно, зараз гикається :) Після від'їзду Сільського Ревізора з Червоної Хвилі, наступного дня почали вивозити й захоронювати сміття, за рахунок господарства! Тричі «ура!». Дякуємо за реакцію сільській раді та господарству.

Сільській раді — 4 бали. І погнали далі до решти об'єктів інфраструктури.

До школи Сільський Ревізор завітав в останній день перед весняними канікулами. Здається, їх вигадали для того, щоб посадити картоплю? :) Тож дітей було обмаль, сьогодні не було підвозу з інших сіл.

У НВК Червоної Хвилі навчається 115 діток, з них — 74 школярі. Дітей підвозять до школи із 4 сіл. Хоча розраховане приміщення на 260 учнів. Вчителів — 13 осіб. Багато дітей залишають школу після 9 класу у зв'язку з ЗНО. Тому в минулому році зі школи вийшло всього 2 випускники.

Коштів на її покращення останнім часом держава не виділяла, підтверджує директор НВК Наталія Тітаренко. Школа живе за рахунок спонсорських коштів. Директор і вчителі — часті гості на прийомі у директора дослідного господарства, особливо влітку, коли робимо ремонти. Активний і батьківський комітет.

Минулого року червонохвильська громада перемогла в конкурсі із проектом «Подаруємо тепло дітям» зі встановлення пластикових вікон. Проект тривав за співфінансування: 85,7 тис. грн з обласного бюджету, 38,6 тис. грн з районного, 38,6 тис. грн з сільського та від громади 8,6 тис. грн.

Поспілкувалися з дітьми, спитавши, яким вони бачать своє майбутнє: в селі чи в місті, та що хотілося б покращити у своїй школі.

— «Нам би біля школи майданчик, щоб ми вибігали гралися, а не сиділи в телефонах.»


— «І щоб на інформатиці дозволяли грати в Minecraft! (Всього в школі 2 нових і 3 старих комп'ютери).»


— «Хочемо аквапарк у селі! І не копати картоплю» :)


— Я хотів би жити в місті, бо там більше можливостей. А з села треба їхати в місто, щоб щось купити.


— А я в селі звик, у мене тут всі рідні і мені тут дуже подобається. У мене тато працює в сільському господарстві. Я хочу бути футболістом і їздити на тракторі.

До речі, вже кілька років, як у Червоній Хвилі зруйновано Будинок культури. Тож шкільна бібліотека — єдине, що залишилося в селі. Доля книжок із Будинку культури не тішить… вони намокли і «порозлазились», усі книжки було втрачено в аварійній будівлі. Передати їх до шкільної бібліотеки ніхто «не подумав»...Але це не заважає розвитку культури на селі.

Далі Сільський Ревізор оглянув шкільну їдальню на 60 місць. Обід тут коштує 10,50 грн. Нещодавно в кухню за рахунок аграріїв поставили мийки, замінили посуд, встановили бойлер. З господарства безкоштовно виписують гречку, олію, сало на засмажку та хліб із пекарні.

Доки оглядали школу, в Сільського Ревізора сформувався цілий фан-клуб. Дітлахи не відставали ні на крок. «Веселой дружною толпой» пішли перевіряти дитсадок.

Садочок знаходиться в іншому кінці села. Це велика двоповерхова будівля, на першому поверсі якої дошкільнята, а на другому — молодші класи. Хоча раніше все приміщення було дитсадком і сюди ледве поміщалися 3 групи.

За кошти відділу освіти 2010 року в садку зробили капремонт, встановили бойлери, провели гарячу воду в пральню та на кухню. В дитсадку є 3 вихователі, а також — помічники вихователів, праля, медична сестра. Поспілкувалися з вихователем-старожилом Яриною Іванівною Митник про те, якими діти були та якими стали :)

В їдальні дитсадка смачно пахне какао. На харчування дітям держава виділяє 17 грн на день. Іграшок вистачає, в приміщенні тепло й багато місця: є де розігнатися. Проте, кажуть виховательки, нові меблі не завадили б. А ще всі тут мріють про нові гральні майданчики для дітей. Також при садочку є медпункт, де працює медична сестра Олена Демидова.

Серед малечі зустріли справжнього маленького Маяковського.

Через велику концентрацію людей в червоному, малі подумали, що Дід Мороз з подарунками з'явився навесні. Вони теж підготувалися і передали Сільському Ревізору малюнки.

Пропонуємо і вам оцінити облаштування дитсадка Червоної Хвилі в кінці матеріалу.

Червонохвильський НВК отримує від Сільського Ревізора оцінку у 10 балів (по 5 школі та дитсадку, які ми оцінюємо окремо). Хоч матеріально-технічна база місцями і застаріла, умови для розвитку дітей створені прекрасні.

Перше, що впадає у вічі, — ̶м̶о̶л̶о̶д̶и̶й̶ ̶в̶ч̶и̶т̶е̶л̶ь̶ ̶ф̶і̶з̶к̶у̶л̶ь̶т̶у̶р̶и̶ те, що в спортзалі школи протікає стеля. Але діти на це не зважають і навіть не вважають мінусом. У них є багато справ: заняття з футболу, волейболу, баскетболу, настільного тенісу.

Прямо посеред уроку фізкультури ми влаштували міні-концерт. І відкрили для себе ще й маленьку Вітні Г'юстон. Тільки послухайте, як Женя співає «I will always love you». З такою підтримкою шкільна футбольна команда повинна зривати всі перемоги :)

Ввечері в тренажерному залі ДП ДГ «Пантелеймонівське» ми влаштували справжній «батл качків». Троє операторів і фотографів Сільського Ревізора проти спортивного тренера Андрія Дубініна. Добре, що ми сперечалися не на гроші :)

Пускають до тренажерного залу займатися з 5 класу, безкоштовно для всіх. Тут є комплексні тренажери, велотрекер, штанга, шведська стінка. Мріють спортсмени про бігову доріжку. А ще — націлились розширювати зал. Адже цей тісний і не провітрюється.

Ще одну спортивну локацію нам показали в сусідньому селі Зелений Гай. Новий спортивний майданчик. Там разом із тренером займаються багато дітлахів, яким по 7 років. «Ми їх порвемо! І піддаватися не будемо, не дамо пощади. А потім поїдемо на Бурлук!» :) Ось такі завзяті спортсмени ростуть у Червоній Хвилі.

Спорт у селі Сільський Ревізор оцінює в 4 бали. З плюсів тут наявний тренажерний зал, молоді тренери та викладачі, які надихають дітлахів до ігор та занять спортом, з мінусів — недостатньо спортінвентарю для спортивних команд.

Хоч прокинутися о 4-й ранку, як це роблять доярки, у нас вкотре не вийшло, зі сходом сонця Сільський Ревізор вирушив на ферму ДП ДГ «Пантелеймонівське». Вона унікальна в своєму роді одразу за двома факторами: по-перше, ферма входить до ТОП-5 кращих в Україні за надоями молока, по-друге — місцева знаменитість, корова Доля, цьогоріч привела 4 телички одразу, що стало справжньою сенсацією.

На фермі всього 800 корів, з них 300 — дійного стада. Саме з них минулого року надоїли 7 100 кг молока на корову. За цей показник Пантелеймонівська ферма увійшла до п'ятірки найкращих в Україні.

Ще один секрет гарних надоїв, якого дотримуються на ДП ДГ: «У нас обласкані й коровки, і телятка. Почесані, видоєні, помасажовані і щасливі». У кого в голові промайнуло «Мені б бути в них на фермі…»? :)

Ціна на молоко від молокозаводів зараз 8,50 грн за літр. Окрім того, з ферми два власні молоковози щоранку возять свіже молоко «в города» — на Харків і на Куп'янськ. Там продають його на подвір'ях. Хоча пити молоко зранку «в городі» — то одне, а ось залишитися в селі працювати на фермі — виклик не з простих. «Хочеться розширюватися, так немає робочих рук», — зітхає керівництво.

А ще в ДП ДГ «Пантелеймонівське» ми познайомилися зі справжньою зіркою українського тваринництва — коровою Долею, яка цьогоріч отелилася 4 теличками одночасно. Доля — мати-героїня Червоної Хвилі :)

Олену Петрівну тут характеризують як «трудоголіка, якого ще пошукати треба».

Після ферми Сільський Ревізор спілкувався з директором господарства Сергієм Губановим. Він розповів, що господарству ДП ДГ «Пантелеймонівське» при Інституті рослинництва ім. Юр'єва скоро виповниться 100 років. Воно було засноване у 1922 році при радгоспі і зараз являє собою: 5 тис. га науки, ферму, пасіку, млин, олійню, тік, а ще — пасовища, ліси, озера, ставки і все, чого душа забажає.

Хоча раніше напрямків роботи було ще більше: маточник на 2 тис. голів свиней і птахівник. Тут розмножують на насіння озиме та ярове жито, тритікале, пшеницю, сою, горох, ячмінь, овес, гречку, просо, соняшник, кукурудзу… всього культур «зо 20», — посміхається директор.

У сезон господарство дає роботу більш як 170 людям. Годують їх, як і Сільського Ревізора, в місцевій їдальні. До речі, тут безкоштовно харчуються самотні пенсіонери з Червоної Хвилі. Чого там тільки не накривають на стіл, навіть квашені кавуни :) За їхнє приготування не взялися, а от як воно, випікати хліб, — на «власній шкурі» відчули. 60 хлібин за 30 хвилин: було дуже швидко і дуже гаряче!

Ми підрахували, що місцеві кухарі Світлана Криворотько й Алла Корнейко за 6 років роботи випекли понад 2 млн хлібин. Пекарня працює тричі на тиждень, хліб продають по 5 грн. Зазвичай, за ним стоїть черга, адже випікається червонохвильський хліб без жодних добавок.

Господарство отримує від Сільського Ревізора 5 балів за гарну роботу.

Стан доріг у селі, а також у напрямку Харків — Великий Бурлук, напрямку Сватового, Чугуєва та Куп'янська можна охарактеризувати всього 1 ̶с̶л̶о̶в̶о̶м̶ цитатою.

І додати нічого. Драматизувати не хочеться, але навіть у Луганській області, де справді «ходять» танки, асфальтове покриття куди краще. Хоча сільська рада та директор ДПДГ кажуть: намагаються працювати над цим питанням. Адже в селі народилося багато діток, мами з візочками не можуть нормально пересуватися.

Перевіряючи стан доріг, Сільський Ревізор навіть заробив собі травму: 1 падіння, 1 розбите коліно, 1 порвані джинси.

Дорогам в Червоній Хвилі — 3 бали.

Після перевірки стану доріг одразу довелося їхати до амбулаторії. Дороги на під'їзді до села настільки розбиті, що пройти кілька метрів у темряві навмання не вийшло — наша гуска впала і розбила коліна :) Приїхали за допомогою! І, в результаті, окрім перев'язки, пройшли курс обстеження: у нас перевірили зір, взяли експрес-аналіз вмісту цукру в крові та виміряли тиск.

У червонохвильській амбулаторії працює 6 працівників: сімейний лікар, 2 медсестри, водій машини сільської медицини, молодша медсестра та сестра-господарка.

Амбулаторії пощастило — 8 років тому їй дістався єдиний виділений на район «Опель», машина медичної допомоги. До районної лікарні ця «ластівка» може домчати за 6 хвилин. Машина обслуговує 4 села. Найбільша відстань до крайньої хати, куди звідси їздять із допомогою — 18 км. І хоча транспортувати хворих у лежачому стані в ній не можна, все ж краще за попередню «Таврію», яка зараз «перекочувала» в розпорядження сільради. «В цю хоча б влізаєш» :)

Також в амбулаторії нам повідали, що на 4 села 16 новонароджених. Тому турбот вистачає. Хоча раніше їх мали ще більше: на базі лікарні були рентген-кабінет, стоматологія, хірургія, гінекологія, травмпункт. Чи відновиться це все колись?

Із нашого опитування виявилося, що все село задоволене рівнем амбулаторії і ставленням до своєї роботи її працівників. Вручаємо відзнаку від Сільського Ревізора та продовжуємо подорож селом.

Медицині — 5!

Як ми вже розповідали, двоповерховой будинок культури, який був в селі, був зруйнований кілька років тому. Тому ми розповімо не про культуру, а про церкву в Червоній Хвилі. Храм було побудовано 12 років тому.

Ми познайомилися з отцем Олексієм, який переїхав у село з Харкова, але тепер вважає себе місцевим. Він навіть дозволив нам подзвонити у дзвони на дзвінниці :)

Культурі в селі Червона Хвиля — 3 бали. Адже окрім музичного керівника при сільській раді та самостійних колективів, які співають та печуть млинці, заходів не проводиться.

У Червоній Хвилі усі вулиці освітлено. 2016-го сільрада закупила часові реле. На них виставляється програма, де можна налаштувати, о котрій загоряється та гасне світло. Одне реле коштує до 350 грн.

Ми довго блукали вулицями села вночі. Вуличному освітленню однозначно — 5 балів!

Далі Сільський Ревізор потрапив у «День сурка» по-українськи. Якщо виїхати за село, в бік Зеленого Гаю, перед вами розкинеться на понад 2 тис. гектарів Великобурлуцький регіональний ландшафтний парк. Це ковильний степ, де мешкають бабаки, занесені до Червоної книги України.

Нам випала честь розбудити знаменитого бабака Тімку ІІ та його дружину Лариску. Бабаки, котрі водяться в цій частині України, — вимираючий вид. Тому професор Віктор Токарський вирішив розмножувати їх у штучних умовах, щоб зберегти популяцію бабаків.

На день бабака, 2 лютого, Тімка ІІ напророчив Україні ранню весну і безвізовий режим із Євросоюзом у 2017-му. Розуміють та «тлумачать» світові його свист тільки професор і його донька. До речі, дослідній станції теж потрібні робочі руки! Професорові не завадить помічник, який би годував та доглядав бабаків.

Після зими бабаки худючі. Хоч зазвичай круглі, як колобки. Тому багато хто займається браконьєрством, полюючи за їхнім жиром.

Бабаки люблять жити на пасовиськах корів. Тому їхня популяція тісно пов'язана з коровами на випасі. В селах уже майже не тримають корів.

Нещодавно поставили нові автобусні зупинки. Хоч потрібні вони тільки для шкільного автобуса — рейсовий у село не заїжджає. Щоб добратися до району, виходять на трасу.

У селі є місцева заправка, яка належить господарству.

Інтернет у Червоній Хвилі поганенький, як і мобільний зв'язок. Якщо покриття МТС є, то Лайф взагалі не ловить. Хоча домашній інтернет є у 50% хат, у сільській раді ми годину не могли завантажити матеріал Сільського Ревізора з попереднього села.

Зв'язку в Червоній Хвилі — 3 бали.

У селі, яке пахне хлібом, є 3 магазини та кафе, яке працює до 23.00. Підрахували традиційний соцкошик у продуктовому магазині. Ось, скільки ми витратили.

Як пожартував місцевий священик, у сільському магазині завжди краще, ніж у місті: тут тобі ніхто несвіжого не продасть. Селяни цінами й асортиментом в усіх магазинах задоволені. Є в Червоній Хвилі і кафе, котре має 3 столи на вулиці та кілька всередині. Вечорами хлопці дивляться тут футбол. А в сільській раді відкривають приймальню, де можна (і треба) потанцювати :)

Магазинам села Червона Хвиля ставимо 5-ку, і ще одна 5-ка «летить» місцевому кафе.

У Червоній Хвилі — 9 учасників АТО, які перебувають на передовій. Ті, хто повернувся і претендує на 2 га землі за законом, не можуть її отримати, адже земля не розпайована.

Село підтримує АТО не тільки матеріально, а й морально. Послухайте вірш директора школи Наталії Тітаренко про воїнів.

Ми переконані, що будь-які починання у цій справі варті найвищої оцінки. Червона Хвиля отримує 5 балів.

Перед тим, як підбити підсумки, традиційно показуємо вам портрети українського села. Клікайте й роздивляйтеся Червону Хвилю в обличчях.

Остаточна оцінка для Червоної Хвилі від Сільського Ревізора — 58 із можливих 65. Дякуємо вам за щирий прийом!

Допоможіть нам обрати село року, запрошуйте до себе в село на сайті SilskiyRevizor.com!

Оцініть інфраструктуру села за 5-бальною шкалою і ви.