Нашій команді настільки припала до душі Вінниччина, що ми вирішили повернутися в цю область і провести тут свою 5-ту ревізію. Цього разу Сільський Ревізор навідався до мальовничого села Краснопілка. Люди розповідають, що це село заснував польсько-литовський князь Адам Чарторийський, коли, об'їжджаючи свої володіння Гайсинського ключа, вирішив з кожного села, яке належало йому, взяти сім'ю і поселити їх на красних, тобто гарних, полях.

Гайсинське село Краснопілка відоме не лише через своє зручне розташування біля автомагістралі, а й завдяки красі своєї навколишньої природи.

Децентралізація — це передача значних повноважень і бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Раніше зібрані у населених пунктах податки йшли «на Київ», перерозподілялися та скеровувалися назад. Тепер вони залишатимуться у місцевих бюджетах, тому жителі декількох розрізнених сіл, селищ чи міст можуть об'єднатися в один адміністративний центр — об'єднану територіальну громаду, щоби разом здійснювати таке управління.

Створена у жовтні 2017 року. Зараз на території громади здійснюють господарську діяльність ПрАТ «Зернопродукт МХП», ПАТ «Укрнафта», 25 фермерських господарств, 26 фізичних осіб-підприємців, 2 комунальних господарства та 7 релігійних громад.

Попри те, що громада ще досить молода, у неї вже багато перемог. У рамках обласної програми (1 млн 45 тис. грн) та співфінансування Краснопільської сільської ради (745 тис. грн та 27 тис. грн обслуговування) для школярів ОТГ придбано шкільний автобус, вдосконалюється матеріально-технічна база усіх шкіл і дитячих садочків, ФАПів та амбулаторій.

1 січня 2018 року Краснопільська ОТГ перейшла на прямі міжбюджетні відносини з державою, що передбачено реформою децентралізації. Бюджет громади збільшився майже утричі, адже до об'єднання бюджет сільських рад за 2017 рік становив 8 млн 304 тис грн, а на 2018 рік бюджет ОТГ(власні надходження) сягнув майже 22 млн грн. Загальний бюджет ОТГ за 2018 рік — приблизно 40 млн грн.

Наша команда почала ревізію Краснопілки з її адміністративного серця — сільської ради. Коли ми зайшли туди, то не повірили власним очам: усюди прозорі двері та великі вікна, що дозволяють людям, які звернулися з важливою справою чи питанням, контролювати процес роботи державних службовців. Відчуття, що потрапили до Європи, що ми — Європа. Відкритий простір — одна з провідних ідей, яку втілили в будівлі сільської ради.

Катерина Романенко майже все життя працює у державній сфері. Її вже втретє обрали сільським головою. Раніше вона двічі керувала селом Нараївкою, але цього разу — Краснопільською територіальною об'єднаною громадою, яку було створено в жовтні 2017 року. Зросли повноваження, але й відповідальності додалося.

Велику увагу голова приділяє матеріально-технічному забезпеченню дітей у закладах освіти. Вже з минулого року в Україні активно впроваджується концепція Нової української школи. У сільській раді зраділи новому державному стандарту початкової освіти. Наша країна рухається в європейському напрямку, то й діти мають навчатися та жити за високими стандартами. Оскільки в громаді є 5 загальноосвітніх навчальних закладів, надалі планується створення опорної школи.

Оскільки Краснопілка — центр територіальної громади, сільська рада активно працює над тим, щоби село відповідало своєму статусу. Вони вже потихеньку вдосконалюють кожну з ланок, яка цього потребує.

У Краснопілці в центрі біля школи планують зробити красивий сучасний парк, але це вже наступного року, бо з усіма планами впоратись раніше просто ніяк. Проте досі не до кінця вирішено проблему з об'їзною дорогою та водогоном.

Також жінка зазначила, що в планах є й будівництво коротких доріг із твердим покриттям між селами громади, адже зараз вони польові. Одну з них — у бік Нараївки, протяжністю близько 11 кілометрів, вже наполовину проклали. Субвенції надходили і з державного забезпечення, і з місцевого бюджету.

Питання спонсорства та партнерства завжди були й залишаються актуальними темами для будь-якої сільської ради. З місцевого бюджету дуже складно профінансувати всі проекти, які плануються.

Завдяки комунікації сільської ради з усіма мешканцями села формується комфортний мікроклімат у громаді та знімається соціальна напруга. Команда Сільського Ревізора вважає, що якісної стабільності можна досягти лише в процесі постійних змін та самовдосконалення. Наш світ постійно розвивається, тому люди не можуть дозволити собі стояти на місці. Ми завжди боїмося змін, бо, не дай Боже, буде ще гірше, та відкидаємо можливість покращення ситуації. Сільський Ревізор дякує Катерині Романенко за її плідну роботу і ставить заслужені 5 балів.

Краснопілка багата на таланти, адже кількість творчих колективів тут варіюється від 12 до 14. До того ж, усі вони діють, а не просто на папері записані. Один колектив просто унікальний: це народний аматорський ансамбль пісні й танцю, якому в 2017-му виповнилося 110 років! Гусаки та гуски вже в очікуванні знайомства з місцевими зірками. У будинку культури є декілька приміщень: кімната для репетицій хору, гримерна, фойє та велика актова зала на 640 місць, де, до речі, частенько бувають аншлаги.

Команда Ревізора дізналася, що через нестачу людей сільський духовий оркестр можуть розпустити. Шкода буде, якщо такий колектив не виступатиме більше на сцені Краснопільського будинку культури. Тому дівчата та хлопці, юні та літні, усі з Краснопілки, якщо Ви, як і ми, не хочете, щоби цей гурток закрили, і граєте на духових, то Вам завжди тут будуть раді.

Будинок культури повністю укомплектований досвідченими, високопрофесійними кадрами зі спеціальною освітою. Сюди навіть із Гайсина приїздить акомпаніатор — Світлана В'ячеславівна, яка, за словами директора СБК, є професіоналом своєї праці та більше десятка років допомагає з концертами, беручи активну участь у культурному житті Краснопільського краю.

Робота колективу спрямована на возвеличення українського народного репертуару, в підготовці якого велика увага приділяється ідеї та сюжету, музичному супроводу та базі костюмів. Усе вбрання розробляється та шиється для кожного виступу ексклюзивно.

О, до речі, нашим гусакам та гускам дуже пощастило, адже ми потрапити на першу читку нової вистави, яку вже незабаром гратимуть актори драмгуртка. Нам вдалося поспілкувались з зірками місцевої сцени та поспостерігати за їхнім закулісним життям, а зайшовши в кабінет, де проводилася репетиція, ми одразу відчули атмосферу гармонії та натхнення. Недарма нам багато хто розповідав із жителів про місцевий будинок культури, адже саме він є осередком творчості, куди сходяться усі — і дорослі, й малі — для пошуку натхнення й творчої самореалізації.

Ще однією особливістю, котра якісно відрізняє Краснопільський СБК від усіх інших, називають оригінальність проведення святкових заходів у селі. Адже кожного Нового року на великій сцені всі місцеві жителі згуртовуються у надзвичайних постановках, яких ще не грали та не бачили в Краснопілці. Також тут гучно святкують свято трудової слави, яке влаштовують на честь людей, що вийшли на пенсію в поточному році.

Музей було створено в листопаді 1977 року Никифором Громовим — Почесним громадянином села Краснопілки. Експозиція краснопільського музею містить відомості про історичні, етнографічні, природничі особливості села від найдавніших часів до сучасності.

Найбільша ж частина експозиції другої зали присвячена трагічним подіям Другої світової. У музеї зберігаються документи, схеми, окремі речі, зброя та одяг воїнів. На стендах розміщені численні фотографії, з яких дивляться на нас учасники тих далеких подій. Центральним елементом є велика панорама. Вона демонструє перехід від війни до мирного життя, а привертає нашу увагу фразу, зображена посередині: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте».

Кожна з кімнат музею, хоч і займає дуже маленьке приміщення, містить надзвичайно багато важливої інформації про історію Краснопільського краю, яку маємо пам'ятати. Наші гусочки не змогли просто надивитися на вишиті сорочки та хустки, тому вирішили їх приміряти та відчути себе місцевими мешканками у 1960-ті роки.

Нині у музеї нараховується понад 600 експонатів, відвідує його близько 6000 відвідувачів за рік, проводяться екскурсії, працюють гуртки. Сюди завжди йдуть люди, особливо молодь. Музей живе, поповнюється новими експонатами.

Ну, за такі щирі українські пісні й танці та за екскурс в історію культура в Краснопілці отримує свої заслужені 5 балів. Ми бажаємо Вам сил та наснаги у Вашій щоденній праці, активності від людей та щоб завжди горіло бажання в очах!

Кількість магазинів, що є в селі, залишає бажати кращого. Кожна з продуктових крамниць розташована територіально вигідно. Вони не дихають одна одній у потилицю, адже знаходять компроміси.

У першому магазині, розташованому поблизу автомагістралі, нас приязно зустріла продавчиня, Тамара Опря. На диво, лише в ньому ми натрапили на всі товари, що були у нашому списку продуктів для споживчого кошика.

До речі, в цьому приміщенні 2 магазини: продуктовий і продовольчий, та продавчиня там одна. Коли до крамниці навідався Сільський Ревізор, то перед нами обслуговували пані Галину, яка зазначила, що «добре обслуговують, все свіже, завжди є всі потрібні товари, а якщо й ні, то можна замовити і якнайшвидше їх привозять. Тільки аби гроші були, то все матимете».

У другому магазині, куди потрапили наші гусаки, було трішки тісненько. За прилавком зустріла нас Ірина Біла. Оскільки крамниця розташовується поруч зі школою, то можна було побачити дуже багато солодкого, що так і манило погляд.

А потім додала, що на тиждень чи два у них не скуповуються, бо немає в тому потреби. Найбільше та найчастіше купують випічку.

У третій продуктовій крамниці, біля самісінької школи, продавчиня Людмила Батожок розповіла нам, що в магазині намагаються мати все, що дітям може сподобатися: морозиво, солодощі, адже це зумовлює попит.

Не тільки великі підприємства можуть допомагати селу та його жителям, а й малий бізнес. У Краснопілці ми ще більше переконалися, що зміни завжди мають розпочинатися з кожного особисто і лише разом можна дійти до якісного результату.

Також у селі нещодавно відкрився ще один магазин, в будівлі, де розміщено офіс Гайсинської філії ЗАТ «Зернопродукт МХП». Тут можна купити одяг для чоловіків, жінок та дітей, взуття для кожного з сім'ї, ще є покривала, рушники.

У мотелі можна розміщуватися з домашніми тваринами, що неабияк потішило наших гусаків та гусочок. До послуг гостей ресторан та безкоштовна приватна автостоянка на території. Стійка реєстрації гостей працює цілодобово.

Пані Ірина додала, що у них частенько відбуваються різноманітні бізнес-зустрічі та конференції, приїздять із Вінниці, з Одеси. Жінка розповіла, що вони надають приміщення і МХП, і сільській раді Краснопілки для проведення різноманітних тренінгів та лекцій.

Не забуваймо, що після медичних і освітніх нововведень оптимізувалися мережі лікарень і шкіл у сільській місцевості, дійшла черга й до поштових відділень. Звісно, для багатьох пошта на селі — останній острівець цивілізації, і якщо вона є — село живе. У Краснопілці є один пункт поштового зв'язку, на якому вже протягом 23 років працює Неля Таланова.

Для пересічної літньої людини пошта на селі залишається місцем, де можна передплатити газети, журнали, поповнити рахунок на мобільному телефоні, перевести (чи отримати) гроші, зокрема, пенсії, комунальні послуги та інше. Водночас тут можна скористатися непрофільними послугами «Укрпошти», якими вона змушена займатися, аби виживати: купити побутову хімію, печиво, цукерки та інші товари.

Також люди розповіли, що незабаром в селі планують відкривати відділення «Нової Пошти».

За розвиток сфери послуг у селі Ревізор вручає заслужені 4 бали. Бажаємо Вам якнайшвидше відкрити цілодобовий магазин та збільшити асортимент продукції!

У селі успішно функціонують дитячий навчальний заклад «Сонечко» та Краснопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. У 70-ті роки у селі будували багато: школу, будинок культури, дитячий садок, адміністративний будинок, але найпершою серед будівель, введених у експлуатацію, була школа.

Приміщення, у якому розміщена школа, не таке вже й нове, зведено її у 1974 році, але освітній процес у селі розпочався ще у 1903 році — з утворення двокласної чоловічої та однокласної жіночої шкіл. Але у Краснопільській ЗОШ до початку 2018-2019 навчального року оновили подвір'я та тротуарну доріжку (державна субвенція — 300 тис. грн, кошти Краснопільської ОТГ — 363,6 тис. грн).

Наша команда потрапила на ревізію в школу під час перерви, ох і галасу наробив наш приїзд у шкільних коридорах ;)

На першому поверсі гусакам стало зрозуміло, що сім'я, громадськість і школа тут співпрацюють тісно. Чому? Дізнаємось далі!

Також наші гуски та гусаки не змогли оминути шкільної бібліотеки, де їх приязно зустріла бібліотекар, Тетяна Бабій. Вона розповіла нам, що у них постійно проходять різноманітні виставки, які присвячені чи дню народженню Кобзаря, чи якомусь державному святу.

У 2018/19 навчальному році в Україні триває реформа в освіті — впроваджується Концепція «Нова українська школа», тому покрякали дивитися, як у Краснопілці втілюють і реалізують основні принципи нового державного стандарту. Як ми дізнались раніше, в усіх школах громади проведено необхідні ремонтні роботи (33 тис. грн) та закуплено посуд для їдалень (19,7 тис. грн).

Як зазначає дирекція школи, вони зробили великий крок вперед у матеріальному забезпеченні класу за сприянням відділу освіти Краснопільської об'єднаної територіальної громади, оскільки були виділені великі кошти, щоб першокласникам відновили клас, відбудували стіни, поновили стелю, зробили освітлення, та, звичайно, закупили нові сучасні меблі. Батьки також є активними учасниками навчального процесу, і ця підтримка й допомога дозволяє отримувати найкращі результати.

Наймолодші школярі вели себе активно, розкуто, спілкувались із нами та нічого не боялись. Як ми бачимо, НУШ на практиці проявила себе якнайкраще, адже відбулись зміни не лише в підході до навчання, а й у самому його змісті, в наповненні. Діти відчувають себе вільними, а це ознака демократизації освітнього процесу.

У день, коли ми навідалися до школи, директор якраз приймала семінар вчителів біології та екології. Тому команда Сільського Ревізора встигла на шляху до Катерини Сидорчук забігти до вчителя інформатики і розпитати його про матеріально-технічне забезпечення школи. Віталій Косенко розказав, що в комп'ютерному класі є 7 комп'ютерів та 6 ноутбуків. Ми навіть встигли на виступ агітбригади, який змусив затамувати подих наших гусаків та гусок від пісень, віршів та танців, які демонстрували для них діти.

Також пані Катерина поділилася з командою Сільського Ревізора наболілим. У школі досі немає альтернативного опалення, палять газом, але вже підготовлено грандіозний проект про утеплення будівлі. Дирекція має надію, що з часом вдасться повністю утеплити фасад школи, але на це потрібні великі кошти.

Відомий французький письменник Жан-Жак Руссо писав: «Щоб зробити дитину розумною і розважливою, зробіть її міцною і здоровою: нехай вона працює, діє, бігає, кричить, нехай вона перебуває у постійному русі».

Окрім фінансування від сільської ради, дитячому садочку ще допомагають і батьки. Раз на місяць усі, хто виявив бажання, здає продукти. Їх зберігають в окремому приміщенні, аби вони не зіпсувались. Режим харчування в садочку триразовий: 60% вартості їжі оплачує сільська рада, а 40% — батьки.

У колективі всього 11 працівників: 3 вихователі, 2 помічники вихователів, 2 кухарі. Ще у 2018 році за сприянням сільської голови було облаштовано пральню, зроблено ремонт туалетів та установлено натяжну стелю в ігровій кімнаті. Також у дитячому садочку чекають на реконструкцію системи опалення, щоб у приміщенні були альтернативні котли, тому що дуже багато коштів вони витрачають саме на обігрів будівлі.

Коли команда Ревізора навідалась у спальні кімнати малечі, то приємною несподіванкою стала для нас «Доріжка здоров'я», яку пошили працівниці дитячого садочка для профілактики у малечі плоскостопості. У кожному відділенні такого «крокодильчика» заховані горох, квасоля, соя та каштани. Батьки, а у Вас в садочку таке є? Ні? То беріть собі до уваги! Наша ведуча не могла оминути таку цікавинку, то й собі вирішила спробувати!

Зараз у дитячому садочку разом із сільською радою планують створення 3-ї групи, аби були умови для освіти та розвитку дітей молодшого, середнього та старшого дошкільного віку. У ДНЗ «Сонечко» навчають і дітей з сусіднього Миткова, котрих підвозять на шкільному автобусі, тому розділення на 3 вікові групи сприятиме покращенню навчального процесу в закладі дошкільної освіти. Одним із найважливіших першочергових завдань вихователя різновікової групи є створення сприятливих умов для повноцінної самостійної діяльності кожного вихованця, адже значущість різновікового спілкування визначається тим, що з одного боку воно формує особливе середовище взаємодії, а з іншого — сприяє формуванню та прояву особистісної ідентифікації.

Особливість, яку помітив Сільський Ревізор — у різновіковій групі територія відпочинку розділена на декілька зон: кухня, перукарня, магазин, лікарня та інші, де дітки пробують себе в різних соціальних ролях.

За таку активність у новаторських підходах усіх освітян, за готовність до змін Сільський Ревізор вручає цю 5-ку школі та дитячому садочку в Краснопілці.

З ким би ми не спілкувались, у селі всі розповідали про ПрАТ «Зернопродукт МХП». Тому ми поспішили в поле, де й мали зустрітися з керівництвом Гайсинської філії. До речі, підприємство обробляє поля у всіх селах Краснопільської об'єднаної територіальної громади. Упродовж усієї своєї історії МХП розвивається за принципом: «Якщо хочеш зробити щось добре — зроби це сам». У ПрАТ « Зернопродукт МХП» діє 23 молочнотоварні ферми та один молочний комплекс із безприв'язним утриманням великої рогатої худоби.

Регіональний директор Гайсинської філії ПрАТ «Зернопродукт МХП» Анатолій Січкар зазначив, що філія з центром у селі Краснопілка займається вирощуванням зернових культур на полях площею понад 10 з половиною тисяч гектарів у Вінницькій і Черкаській області. Також у селі є потужний тваринницький комплекс з доїльними залами й утриманням 1000 голів корів на вільному вигулі.

Раніше для обслуговування 200 голів корів потрібно було 9 операторів машинного доїння, а зараз — 8 на цілу тисячу. Оптимізація — процес глобальний, він стосується не тільки молочної ферми, а й інших галузей, де має потужності МХП. Коли ми тільки зустрілись з Анатолієм Січкарем, то позаду нас їздив трактор John Deere, який був одним із перших усього «Зернопродукту» з сівалкою на 36 рядків, та сіяв соняшник. Зазначимо, такий потужний агрегат може замінити 4-5 механізаторів на тракторах середньої потужності.

Робочих місць стає менше, але директор філії запевнив нас, що тепер не так багато українців шукатимуть кращої долі за кордоном, адже мають на своїй Батьківщині гідні заробітні плати. У Гайсинській філії працює 280 людей, а саме з Краснопілки — 70 людей. Окрім забезпечення робочими місцями, зараз у них є вакансії на роботі токарем, доглядачі — як денний, так і нічний — на тваринницькому комплексі.

Ми, звісно, віримо Анатолію Олеговичу, але журналістський обов'язок кличе перевірити всі факти і дізнатися більше інформації про роботу механізаторів.

«Зернопродукт МХП» — це не компанія-одноденка. Вони порядно ставляться до землі, не виснажують її, тому в них п'ятипільна сівозміна, частка соняшнику в якій становить 18%. Компанія прийшла надовго, тому вони мають активну соціальну позицію. Є різноманітні соціальні проекти, а саме: проведення водогону, ремонт дитсадка, підключення волоконно-оптичного зв'язку, розгортання доріг у селах, котрі входять до Краснопільської ОТГ, зимові роботи та вивезення сміття. Також вони не тільки для працівників, а й для пайовиків запровадили таку практику, як сільський лікар, за їхні кошти за потреби виїжджає лікар-кардіолог і лікар-терапевт, які мають обладнання для обстеження і міні-лабораторію.

Гайсинська філія ПрАТ «Зернопродукт МХП» бере участь у різних новаторських ініціативах, спрямованих на збільшення добробуту суспільства і покращення довкілля. Їхня мета — дотримання найкращих методів в усіх напрямах їхньої діяльності, внесок у розвиток місцевих громад, турбота про працівників і мінімізація навантаження на довкілля.

Команді Сільського Ревізора надзвичайно приємно спостерігати той якісний вклад, який здійснює Гайсинська філія МХП на чолі з Анатолієм Січкарем, проводячи обдуману та соціально важливу для села політику. Тому ми з радістю даємо їм нашу відзнаку і заслужені 5 балів.

У селі Краснопілка один храм, який побудовано в 90-ті роки ХХ століття. Як дізналася команда Ревізора, це вже третя церква, яку звели у Краснопілці.

Також священик додає, що релігійна громада активно долучилася до збору коштів та продуктів на допомогу армії на сході України. Вже традиційним є молебень на святі Першого та Останнього дзвоника для учнів навчального закладу, а також проведення подячного молебню для випускників школи та їхніх батьків.

Оскільки церква не опалюється, то взимку було ще менше людей, але вже навесні багато старших людей, які приходили з своїми дітьми.

Цей храм звели у 1867 році в поширеному тоді так званому єпархіальному стилі. Цегляний куб із п'ятьма банями (головна, більша у центрі) та прибудована до нього дзвіниця із шатровим верхом — все дуже просто.

Це єдина церква, де прекрасні розписи, виконані не лише всередині, а й на зовнішній поверхні стін, що і зробило храм особливим та відомим на весь край. Архітектура храму виконана у стилі для російських церков XVII століття. Коли на неї дивишся, то відразу згадуються церкви з казок про Київську Русь. Також цей монастир називають ще Гранівським.

Ще однією неповторною рисою монастиря було те, що до нього дуже любили приїздити владики. Тут вони тривалий час гостювали, або й залишалися на спокій до кінця своїх днів. З лівого боку, за алтарною частиною Успенського храму, розташована могила, як вважається, одного з владик. Вона означена червоним хрестом. Відвідини цієї могилита молитви біля неї допомагають молодим людям у подружньому житті, чому є навіть свідчення.

Хоча храм є пам'яткою культури, та, як зазначають священнослужителі та монахи, це тільки стоїть на заваді збереження автентичної краси монастиря, адже унікальне істoричнe та культурне нaдбання Укрaїни бeзсліднo йдe в нeбуття чeрeз відсутність фінaнсувaння, рeстaврaційних рoбіт і eлeмeнтaрнoї увaги з бoку влaди. Рaзoм із ними рoзчиняються в пoвітрі прeкрасні мoжливoсті для рoзвитку внутрішньoгo туризму.

Зі спортивним життям села наші гусаки та гуски познайомилися в спортзалі школи, яку вони легко знайшли, адже саме звідти лунали голосні звуки стукоту м'ячів та палкі вболівання дітлахів за свою улюблену команду.

Звісно, команда Сільського Ревізора не змогла стояти осторонь запеклого баскетбольного матчу між школярами і також вирішила брати в ньому активну участь. Спочатку ми програвали з рахунком 6:2, ну це, мабуть, тому що не встигли розім'ятись, і це добряче підкосило бойових дух наших гусочок та гусаків. Але, не повірите, під кінець 3-го періоду їм усе-таки вдалося наздогнати сильну команду школярів. І тільки після того, як ми поспілкувались із вчителем фізкультури Краснопільської школи — Яковом Карпенком, зрозуміли, чому рівень розвитку спортивного виховання на такому високому рівні.Зі спортивним життям села наші гусаки та гуски познайомилися в спортзалі школи, яку вони легко знайшли, адже саме звідти лунали голосні звуки стукоту м'ячів та палкі вболівання дітлахів за свою улюблену команду.

Як розказали нам діти, вчитель фізкультури — палкий прихильник і майстер своєї справи, він підлаштовується під інтереси та зацікавленість школярів. До речі, ми знаємо, що Яків Іванович раніше займався восьмиборством, а коли був дитиною, їздив велосипедом на тренування до Гайсина більш ніж 25 кілометрів. Зараз зізнається, що дорога туди була легкою, а от вже після виконання 3-4 видів — важкуватою, але це дозволило йому стати бігуном на довгі дистанції.

Відколи у Краснопілці утворилася громада, було проведено 5 турнірів із міні-футболу за участю дорослого населення всіх сіл, які входять до ОТГ. У Краснопілці є 2 дорослих команди з цього виду спорту. Молоді люди, хоча кожен вже задіяний у різних сферах, з радістю приїжджають і відстоюють честь своїх команд на різних змаганнях.

Ну, тепер ми вже знаємо, що спорт у селі — точно на 5-ку, з такими активними людьми й таким хорошим тренером.

Одразу після занять спортом наші гусаки та гусочки дуже натомились і вирішили навідатися до амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що є в селі Краснопілка — про всяк випадок :) Щойно прийшли, побачили чималеньку чергу. Але про те, як тут усе влаштовано, нам вдалось поспілкуватись із завідувачем амбулаторії Ганною Державець. Нам сказали місцеві, що вона у 1988 року закінчила Вінницький медичний інститут ім. М.І.Пирогова, за спеціальністю «Педіатрія».

Сьогодні амбулаторія у Краснопілці належить комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги Гайсинської районної ради». Цій амбулаторії також підпорядковані 2 фельдшерсько-акушерські пункти (далі ФАПи) у селах Митків і Нараївка.

Коли наші гусаки та гуски ще тільки підходили до будівлі амбулаторії, то відразу помітили автомобіль сімейної медицини. Команда не змогла пройти повз і не порозмовляти із водієм цього «залізного коня», який перебуває на балансі Краснопільської амбулаторії.

В амбулаторії зараз працює 1 сімейний лікар — Ганна Державець, 2 сімейні медсестри загальної практики — Інна Коломієць та Віталіна Бурлака, та лаборантка Аліна Приступа — на півставки. Також тут є денний стаціонар на 9 ліжок. Роль медичної сестри у системі охорони здоров'я є надзвичайно важливою. Вона — рівноправний учасник лікувально-профілактичного процесу, передусім, діяльності сімейного лікаря.

Щодо медикаментів, то їх вистачає, хоча є такі, що треба докуповувати. В селі є 2 аптеки: 1-ша знаходиться на території села, 2-га — в амбулаторії.

Також в амбулаторії функціонує приватний стоматологічний кабінет, оскільки спостерігається державне скорочення. Така тенденція, що стоматологія переходитиме в приватну практику і відділятиметься від державних установ, тривала вже давно, що про це думають і як з цим справляються у Краснопілці — зараз дізнаємося!

Медичну реформу в Краснопілці прийняли з цікавістю. Кожен із мешканців обрав свого сімейного лікаря, котрий їм до вподоби. З села до районних лікарів приписалися лише 44 людини, а інші всі підписали декларації з місцевою амбулаторією — це вже свідчить про якість тутешньої медицини.

За рівень медицини на селі Краснопілка отримує свої заслужені 4 бали, а від команди Ревізора ми бажаємо здоров'я та наснаги усьому колективу амбулаторії.

Як ми підходили до адмінбудівлі, були приємно здивовані, що від головної площі та майже до амбулаторії викладена доріжка новенькою плиткою, а менш ніж за 2 дні майстри проклали її аж за пам'ятник Другій світовій війни. У центрі села й аж до самої траси прокладена асфальтова дорога високого рівня.

До речі, команді Сільського Ревізора пощастило потрапити на акцію, як назвали її самі місцеві — «Пам'ять поколінь», на яку завітали бійці, що служили на сході нашої країни, сільська рада, котра ініціювала такий день, та всі охочі. Посаджені 18 туй є дуже символічними для мешканців Краснопільської ОТГ, адже саме стільки людей на сьогодні мають статус учасника АТО. Команду Ревізора запевнили, що це лише початок. Всього в Краснопільській ОТГ проживає 41 учасник військових подій на сході України.

Але в цілому дороги залишають бажати кращого, бруківка майже всюди. Компанія «Зернопродукт МХП» пропонувала зробити якісні шляхи в усьому селі, але місцеві відмовилися, адже не захотіли, щоби біля їхніх домівок їздив великомасштабний транспорт.

Освітлені всі вулиці не лише в Краснопілці, а й майже по всій територіальній громаді. Як зазначила Катерина Романенко, сільський голова, 2018 року в селі Митків було реалізовано частину проекту реконструкції вуличного освітлення, цього року планують освітити ще 3 вулиці.

Нічні ліхтарі — не просто окраса вечірнього краєвиду населеного пункту, а й безпека транспортного руху, профілактика хуліганства, комфорт для кожного, хто змушений долати маршрути у темряві.

Про транспорт для вивозу сміття сільська рада домовляється за соціальними угодами з ПрАТ «Зернопродукт МХП». Щотижня вивозять все на сміттєзвалища, які облаштовані в кожному населеному пункті.

У селі прибрано та чисто, всі вулиці освітлюються, що ввечері створює надзвичайно романтичну атмосферу. За такий рівень благоустрою Сільський Ревізор вручає тверду 4-ку та бажає швидких змін у вдосконаленні цієї галузі.

Ми вже готові ділитися з Вами враженнями після ревізії.

Загальний бал села — 37 із 40 можливих. Дякуємо, що познайомили із своїм селом! Оцініть інфраструктуру села за 5-бальною шкалою і Ви.

Допоможіть нам обрати Село року, запрошуйте до себе в село на сайті SilskiyRevizor.com!