SHARE
Другою зупинкою Сільського Ревізора стало село Лотівка Хмельницької області.
Ранок Сільського ревізора почався о 5.00, як у більшості сільского населення. Проте, не для всіх членів нашої команди... Гуска #2 вирішила вберегти нас від ранкової дороги по ожеледиці та ще й на літній резині і...проспала :) Тому, затрамбувавши все необхідне в ревіZORROмобіль, ми виїхали о 9.00. По дорозі зустіли 3 аварії, тож ще й подякували колезі за її міцний сон.
Хочемо вам сказати, що так талановито вибрати дні для ревізії могли тільки ми. Адже березень зустрів нас льодяним холодом, від якого люди поховалися і на вулицях села перші дні важко було когось зустріти. Браві жителі жартували і пропонували нам спробувати зануритися в ставку, найкрасивішому місці Лотівки. Казали, як не хочемо купатися зараз, то приїжджати на Водохреще. 5 років тому майже ніхто не купався тут в це свято, а в цьому році сто відважних знайшлось. Ми могли додати ще трійку в цю команду, проте не знайшли в магазині червоних купальних костюмів. Тому вирішили дочекатись літа:) Чекайте в наступних випусках ревізора...
А тепер пропонуємо зануритися в життя лотівців... Полетіли!
Хочемо вам сказати, що так талановито вибрати дні для ревізії могли тільки ми. Адже березень зустрів нас льодяним холодом, від якого люди поховалися і на вулицях села перші дні важко було когось зустріти. Браві жителі жартували і пропонували нам спробувати зануритися в ставку, найкрасивішому місці Лотівки. Казали, як не хочемо купатися зараз, то приїжджати на Водохреще. 5 років тому майже ніхто не купався тут в це свято, а в цьому році сто відважних знайшлось. Ми могли додати ще трійку в цю команду, проте не знайшли в магазині червоних купальних костюмів. Тому вирішили дочекатись літа:) Чекайте в наступних випусках ревізора...
А тепер пропонуємо зануритися в життя лотівців... Полетіли!
Всі об'єкти, які ми відвідали, на карті. Слідкуйте за Сільським ревізором :)
Сільська рада
Олександр Павлюк, який очолює Лотівську сільську раду вже протягом декількох десятків років, зустрів нашу команду, як рідних. Дуже швидко ми почали називати його дядя Саша або Мер, як і більшість людей в селі.
Дядя Саша вирощує в робочому кабінеті помідори, їздить на мопеді та на підводі, цінує все, що можна зробити на благо громади. Його Лотівка, його Саверці - то маленька Україна, про яку він разом з односельчанами піклується. Улюблене поняття дяді Саші – толока. Він з запалом розповідає нам, як усім селом за допомогою корпорації Сварог будували громадську криницю, дитячий садочок відбудували, як з кожної хати скидаються по 50 грн, щоб купити бензопили, косарки, щоб кладовище розчистити та обкосити, як його прибирають спільно, як молодь з села самостійно спортмайданчики встановила та поле для футболу зробила.
Дядя Саша вирощує в робочому кабінеті помідори, їздить на мопеді та на підводі, цінує все, що можна зробити на благо громади. Його Лотівка, його Саверці - то маленька Україна, про яку він разом з односельчанами піклується. Улюблене поняття дяді Саші – толока. Він з запалом розповідає нам, як усім селом за допомогою корпорації Сварог будували громадську криницю, дитячий садочок відбудували, як з кожної хати скидаються по 50 грн, щоб купити бензопили, косарки, щоб кладовище розчистити та обкосити, як його прибирають спільно, як молодь з села самостійно спортмайданчики встановила та поле для футболу зробила.
Голова Лотівської сільської ради Олександр Павлюк
“
Приємно, що у нас люди хвилюються за своє село. Вони ніколи не просять нічого для себе. Якщо просять, то тільки для справи. Задумуються, що вони залишать після себе. Але все одно є відсоток таких, хто сидить і чекає, коли йому хтось інший прийде і зробить. Людям не можна просто так щось давати — воно зовсім не буде цінуватися. А якщо кожен свій внесок зробить, сам попрацює — це буде шануватися, на довго збережеться і в громаді будуть горді, що доклали зусиль,
Розпитали ми у пана Олександра і про його ставлення до процесів децентралізації. Щоб пояснити більш наочно, він показав нам — «чим багаті, тим і раді» — бюджет своєї сільради.
Чи готова його громада до об'єднання з іншими? А він — до ролі старости?
“
По суті, люди децентралізації не хочуть, бо неправильно розуміють об'єднання. У селі в радянські часи був колгосп-мільйонер, а об'єднали нас із громадою, в якій функціонував колгосп-банкрут. І залишилися ми «бригадним» селом, нашими коштами борги перекрили. Люди тому й бояться, що діяти не будуть всі ці процеси з об'єднання. Хоча на сході села всі вирішили свідомо, що дітей потрібно в сусідню школу, в Гриців, возити, а нашу закривати. В Грицеві умови в десятки разів кращі — там школа європейська! Але ж садочок, ФАП місцевий… у будівництво всього цього люди власні кошти вклали. І якщо тепер скажуть, що потрібно це все закривати, вони проти. Кажуть, що складуться і самі утримуватимуть місцеві заклади,
Ось так, розповів нам дядя Саша, виглядає соціальна візитівка села Лотівка. Тут великий відсоток працездатного та молодого населення, більшість з якого (101 чоловік) працює на підприємствах корпорації Сварог Вест Груп, що обробляє землю в регіоні.
Також ми дізналися, що селу дуже допомагає створений нещодавно Перший національний аграрний кооператив (ПНАК). Всі в один голос казали, що, якби не корпорація «Сварог» та ПНАК, то село б занепало. Тому, коли ми почули, що відбуватиметься невеличка нарада для громади від ПНАК, завітали в гості. Кооператив пропонує у напрямку рослинництва вирощувати часник, квасолю, спельту, цикорій та інші прибуткові культури, органічні овочі та фрукти або лікарські трави, щодо тваринництва — скористатися послугами осіменіння худоби чи вирощувати м'ясні породи ВРХ. А взагалі у селі вже діє програма збору молока від ПНАК.
“
На зборах села, на які приїхав Андрій Андрійович (Гордійчук. – Ред.), ми звернули його увагу на дуже низьку ціну, за якою в нас забирали молоко. Де таке бачено, щоб літр молока коштував 2,5 грн, а літр води — 6 грн? Він пообіцяв у той день, що ціна буде 4,50 грн. І зробив! Він — людина слова. Кооператив почав брати молоко по 4,50 грн, а то й більше, якщо жирність висока. І тут решта підприємців, наприклад Новоград-Волинський завод, які збирали в населення молоко, також поставили вищу ціну! А раніше де така ціна була?
Багато всього почули, проте відчути атмосферу села змогли вже у перший вечір. Холод увесь день був собачий (пробачте, інакше не скажеш) — ми прийшли до місцевого кафе погрітись і поїсти. Були налаштовані на порцію «Мівіни» й пельменів. Ну, як завжди :) І тут з'являється сільський голова на своєму мопеді. Просто уявіть собі картину. Він везе нам борщик у горщику і сало. З'їздив і привіз гаряченького, а лиш закінчили оглядати сільраду. Оце щирий господар! Не тільки тому, що нагодував Сільського Ревізора :)
Сільська рада отримує 5 балів – нічого їй не бракує. Хіба фінансування державного. Але люди тут настільки активні, що «дотаційною» місцеву владу точно не назвеш. Скрізь викрутяться і спосіб покращити умови знайдуть!
Сільська рада отримує 5 балів – нічого їй не бракує. Хіба фінансування державного. Але люди тут настільки активні, що «дотаційною» місцеву владу точно не назвеш. Скрізь викрутяться і спосіб покращити умови знайдуть!
Борщик у горщику :)
Освіта
В один із днів у нас було заплановано ревізію школи в селі Гриців. Дуже хотілося знову відчути себе школярами. Ми хвилювались, адже нас попередили, що водій шкільного автобуса настільки суворий, що пасажирів лишніх не візьме. О 7.30 ми були на зупинці та зустрічали місцевих школярів. Дівчатка шли окремо, шнурочком, сміючись. А хлопці — парами, осторонь від дівчат, футболячи пакети зі змінним взуттям.
О 7.50 під'їхав шкільний автобус, який збирає дітей із 10 навколишніх сіл і везе на навчання. Дітей назбиралося більше, ніж є сидячих місць. Із Лотівки в школу їздять 34 дитини. Потрібен додатковий рейс, — пізніше пояснив нам директор — адже один з новеньких автобусів віддали в АТО.
Дорога зайняла не більше 15 хв. Коли під'їхали, ледве стримували подив від масштабності школи. Яка ж крута велопарковка!
Побачили декілька іронічних посмішок школярів.
Поспішили за учнями до вестибюля, вони завели нас у гардероб. Уявляєте, в кожного є свій крючок та місце для змінного взуття. Нас також впустили не просто так — попросили одягнути бахіли. З широко відкритими очима ми стояли готові до ревізії! :) Нашим екскурсоводом став справжній ТИТАН школи — директор Віктор Старий.
Побачили декілька іронічних посмішок школярів.
Поспішили за учнями до вестибюля, вони завели нас у гардероб. Уявляєте, в кожного є свій крючок та місце для змінного взуття. Нас також впустили не просто так — попросили одягнути бахіли. З широко відкритими очима ми стояли готові до ревізії! :) Нашим екскурсоводом став справжній ТИТАН школи — директор Віктор Старий.
Із паном Віктором можна розмовляти годинами — це освітянин з 40- річним стажем. Він став директором школи вже у 21 рік, одразу після закінчення вишу. Директор розповів, що Грицівська загальноосвітня школа будувалася цілих 22 роки. За цей довгий час зведені конструкції вже почали руйнуватися, і багато хто сумнівався, що будівництво взагалі коли-небудь закінчиться.
Але коли є бажання, то жодні проблеми не страшні, переконує Віктор Петрович.
Але коли є бажання, то жодні проблеми не страшні, переконує Віктор Петрович.
Директор школи села Гриців Віктор Старий
“
Іноді люди з недовірою слухають про те, як нам вдалося побудувати школу, яких в Україні мало, у кризові часи практично власними силами. Адже з бюджету допомога, як і для всіх — мінімальна. Коли ж заходиш у школу — зразу не скажеш, що ми бідні, правда? Ми з допомогою спонсорів, благодійників, місцевих підприємців та депутатів, наших успішних випускників та корпорації «Сварог Вест Груп», змогли створити максимально комфортні умови для розвитку творчої особистості. Діти не хочуть зі школи йти додому! У нас функціонують гуртки, є вай-фай, яким дозволяємо користуватися навіть на уроках, 3 кабінети інформатики та добре обладнані майстерні. Кожне робоче місце вчителя комп'ютеризовано, кожен клас обладнано телевізором, більшість — проекторами,
Йдемо на екскурсію і заглядаємо в кожен клас. Розпитуємо в дітей про те, як часто вони використовують техніку, якою обладнані класні кімнати. Виявляється тут щодня уроки супроводжуються переглядом пізнавальних відео, презентацій. Проектор є навіть у спортзалі! Потрібно ж дітям показати, як всесвітньо відомі спортивні команди займаються. Спортзалів у Грицівській школі два — для ігрових і для гімнастичних видів спорту. Є майстерні для роботи по дереву та по металу з усіма необхідними станками. Функціонує внутрішнє шкільне радіо.
Не оминув Сільський ревізор і шкільної їдальні. Купили собі обід за 7 грн. Їдальня європейського зразка, харчовий блок чистий , продукти готуються в належних умовах. До нас за столом підсідають дівчатка з Лотівки. Тішаться, що це вони привезли в школу Сільського ревізора.
Хочете побачити більше фото? Ми так і знали :) У нас у самих зародилися думки, чи не перебратися сюди жити...
Уперше в житті ми побачили в школі масажний кабінет і кабінет для релаксації, в якому з дітками працюють психолог та соціальний педагог. Кабінет для релаксації... саме так!
Уперше в житті ми побачили в школі масажний кабінет і кабінет для релаксації, в якому з дітками працюють психолог та соціальний педагог. Кабінет для релаксації... саме так!
Ми ставимо школі с. Гриців, де вчаться діти з інспектованої Лотівки, 5 балів! Бажаємо й надалі з таким же успіхом матеріальну базу покращувати та діткам у розвитку допомагати.
Далі повертаємося в село — своїм ходом. Автобус розвозить дітей один раз після закінчення уроків. Мінус в тому, що той, хто залишився на додаткові гуртки чи вечірні додаткові заняття, повинен йти пішки 7 км, або ж їхати машиною, що не для кожного доступно.
Далі повертаємося в село — своїм ходом. Автобус розвозить дітей один раз після закінчення уроків. Мінус в тому, що той, хто залишився на додаткові гуртки чи вечірні додаткові заняття, повинен йти пішки 7 км, або ж їхати машиною, що не для кожного доступно.
Повертаємось у Лотівку і продовжуємо інспектувати найдобріший об'єкти нашої програми — дитсадок «Зернятко».
До 2015 року в Лотівці не було дитсадка. Дітки росли поруч із мамами на господарці. Але в громаді підняли питання про те, що малеча повинна бути в таких самих умовах, як і діти в місті та інших сільських радах. Тому, за спонсорства «Сварог Вест Груп», а частково коштом місцевого бюджету та руками батьків зробили ремонт та відкрили повноцінний дитсадок, в якому діти перебувають з 8.00 до 17.00.
Його директор Богдана Анатоліївна розповіла нам які умови було створено для діток.
Його директор Богдана Анатоліївна розповіла нам які умови було створено для діток.
Ми з усіма дітками познайомились, поговорили, пісень поспівали, а наступного ранку — ще раз зазирнули на зарядку та сніданок. За харчування 40% платять батьки, а 60% — місцева сільська рада. Держава виділяє на 1 дитину 8 грн у день. Кухня належить корпорації, із закупленого батьками тут — тільки плита, решту ж інвентарю придбали аграрії.
Лотівська малеча любить своє село і вже чітко знає, чого хоче. «— Ким хочеш бути? — розпитували ми. — Хазяйкою! На тракторі їздити! Татом! Вчителькою», — відповідають діти.
Дитсадку ставимо 4 бали. Занижуємо, бо бажаємо їм швидше закінчити облаштування ще однієї кімнати під ігрову. А взагалі за такий короткий термін привести до ладу приміщення – велика заслуга.
Спорт
Про спорт у Лотівці можна написати окрему книгу з мотивації. Вона б точно стала бестселером. Тут хлопці своїми силами побудували спортзал у зруйнованому приміщенні колишнього магазину. Ми зайшли туди — одразу захотілося впасти і віджатися :)
Штанги з дискових борін плугів чи велетенських шестерень, бруси — з труб опалення, замість еспандера — гума з автомобільних камер. Все зроблено своїми руками. Хлопці склались і придбали собі боксерську грушу й рукавиці, розібрали старий непрацюючий котел — зварили і встановили турніки. У нас перед очима так і постали відвідувачі дзеркальних спортлайфів... Якщо хтось нам колись скаже, що лінується піти в зал — ми знаємо, куди вас відправити!
Хоч цей саморобний спортзал і їх дітище — хлопці сподіваються на те, що вдасться закинуту школу з часом переобладнати під новий спортзал.
Погода в той день була кепська — лив дощ, та й вітер не з приємних. Дивилися ми на хлопців у футболках, які на турніках чудеса виробляли, і самі вирішили осторонь не стояти. Щойно розгорівся в Сільського Ревізора спортивний азарт, у футбольних команд Лотівки та Саверців почався футбольний матч. Ми до хлопців грати попросилися. Вийшли з гри з рахунком 10:7. Не скажемо, за яку команду грали, бо тоді стане зрозуміло — допомогло це хлопцям чи завадило :)
Сільський Ревізор, на жаль, оцінює не старання окремих людей чи їхню мотивацію, а стан об'єкту інфраструктури. Тож, командо, не вам, а спорту в селі ставимо 3 бали. Є турніки, футбольне поле, шведські стінки, подаровані агрофірмою. В мінусі — комфортне приміщення, якого вам якнайшвидше бажаємо. Ну, а за старання — 5+!
Підприємства
У Лотівці функціонує три підприємства корпорації «Сварог Вест Груп». Насіннєвий завод, молочнотоварний комплекс «Подільський господар» і підприємство «Лотівка Еліт». В одному з них ми навіть жили. Хтось із вас жив на коров'ячій фермі? Проте про все по черзі.
Спочатку відвідали насіннєвий завод — найбільший на Західній Україні. Його не оминеш — височіє, як велетень, навпроти ставу, красивий.
Завод побудовано в Лотівці 2012 року. Тут функціонує 8 силосів ємністю в 500 тонн, сушарка, лабораторія, цех із переробки гарбузового насіння. Потужність заводу — 15 тонн за годину.
Обхід нам провела начальник відділу насінництва, селекції та досліджень насіннєвого заводу Людмила Гроцька. Роздивлялися виробництво і розпитували пані Людмилу про працівників заводу.
“
У нас є один технолог, який почав працювати робітником на насіннєвому заводі. Також є люди, які спочатку працювали на будівництві, а стали операторами. Ми даємо можливість росту, можливість вчитися. Якщо людина зацікавлена в кар'єрному зростанні, корпорація оплачує їй навчання, вона здобуває освіту. Зараз на заводі 3 зміни працівників. Сьогодні зміна складається з 90% працівників Лотівки, крім одного робітника. Лотівецьких ми беремо в першу чергу, але спеціалістів не вистачає, більшість із них вже працює на товарно-молочному комплексі,
Розпитали хлопців на заводі, як їм працюється.
“
Є робота — я й приїхав, купив тут дім. Робота стабільна, маємо заробіток. Якби не було тут підприємств — молодь уся поїхала б туди, де є робота. Як мінімум до Хмельницького, Шепетівки,
А тепер перейдемо до розповіді про молочну ферму... Коли ми приїхали, ми дуже хотіли поселитись у когось із місцевих, проте в перший день, принаймні, не зустріли нікого, хто захотів би нас прийняти. Бравим виявився замісник директора Михайлович, який поселив нас в гуртожитку для приїжджих працівників молочної ферми. Нашими сусідами були ветлікар та головний запліднювач підприємства. Колоритно!
Ферма функціонує в Лотівці ще з 70-х років, з приходом корпорації її реконструювали та добудували нові приміщенні. У новому вигляді його запущено з 2011 року. Тут всього 1336 голів корів, з них 753 — дійного стада. Збувають молоко на Тернопільський молокозавод.
Всього на комплексі 38 рацівників. З декількома із них ми познайомилися доки ходили територією ферми і слухали розповіді завідуючого підприємства.
Під кормові культури на полях вноситься тільки органіка. За день 1 корова на фермі з'їдає 18-20 кг сухої речовини. Нас зацікавив раціон корови на фермі. На «столі» у корів зазвичай корм, який складається зі соняшникового шроту — 4,5 кг, соєвої оболонки — 1 кг, пшениці — 1,5 кг, кукурудзи — 3 кг, патоки — 1 кг, сіна — 1,5 кг, соломи — 1 кг, свіжого жому — 17 кг, силосу — 6 кг, сінажу — 6 кг.
“
Цю ферму збудували ще в 1975 році. Було тут 400 корів на безприв'язному утриманні. З того часу тут все дуже змінилося. Я навіть не думав, що колись таке може бути. То небо і земля. Утримання зараз дуже хороше, раціон зовсім інший. Колись корова одержувала максимум 9 кормових одиниць, зараз вона одержує 25 кормових одиниць. Раніше влітку ми годувати худобу зеленою масою, а зараз в нас раціон один, збалансований. Тому і надої змінилися. Раніше давала в нас корова 3,5 тис. за лактацію, тепер - 6,8 – 7 тис., а є такі, що і 8 тис. за лактацію", - розповідає Валерій Васильченко, який працює на лотівській молочній фермі вже 40 років,
Закінчивши обхід по молочній фермі, ми пішли у самоволку до сільських корів.
Ми в команді між собою давно зізналися, що хотіли б подоїти корову. Але на комплексі це робити було б не цікаво — там доїльні апарати. А ось у хліві, по-сільському! Попросилися до пані Неоніли, завідувачки Будинку культури, в гості на вечірнє доїння. Вона ж дітей танцям і співам вчить — от і нас навчила премудростям поводження з коровою :)
Потім ми з чистим серцем випили все, що видоїли. А взагалі, темою молока ми аж надто захопилися. Тож зранку наступного дня на підводі поїхали збирати молоко селом. Дядя Коля на вірному коні Чебурашці збирає молоко для ПНАК.
Ми в команді між собою давно зізналися, що хотіли б подоїти корову. Але на комплексі це робити було б не цікаво — там доїльні апарати. А ось у хліві, по-сільському! Попросилися до пані Неоніли, завідувачки Будинку культури, в гості на вечірнє доїння. Вона ж дітей танцям і співам вчить — от і нас навчила премудростям поводження з коровою :)
Потім ми з чистим серцем випили все, що видоїли. А взагалі, темою молока ми аж надто захопилися. Тож зранку наступного дня на підводі поїхали збирати молоко селом. Дядя Коля на вірному коні Чебурашці збирає молоко для ПНАК.
Так доїла, що аж спітніла :)
Об'їхали 23 хатини, зібрали 230 л молока. За них люди отримають в середньому 4,5 грн за л.
“
Із двох сіл — Лотівка та Саверці — збираємо майже 600 л молока. Навіть у зимовий період менше 300 л не збирали. Люди задоволені. Адже раніше ціна була майже вдвічі меншою. Якщо кооператив і надалі так розвиватиметься в селі, це буде велика підтримка людям. Бо їх зараз дуже обманюють посередники. Людина в селі заживе краще, якщо цю ланку прибрати. Ми ж все, що хочеш, виробляємо. А коли воно виросло, де ж його подіти? Відро картоплі коштує 16 грн, а в день згодовують корові 3 відра. В результаті вона ніби й дала 20 л молока, ти заробив 60 грн, але з'їла вона на 150 грн. А цього ніхто не рахує,
Підприємства отримують найвищий бал - 5-ку! Адже це - якісні робочі місця.
Дороги
Більшість доріг в селі асфальтувалися 20 років тому. За всі роки з місцевого бюджету на ямковий ремонт потратили не більше 30 тис. грн., з держбюджету - 95 000 грн (зробили 600 м дороги). В основному де є дорога – це заслуга корпорації, вони вклали сюди понад 700 тис. грн. Ось така соціальна математика :)
“
Люди питають чого Сварог не зробить всі дороги в нас в селі? А я пояснюю: чого ж вони мають робити державні дороги? У них великий земельний банк велика кількість техніки. Вони купують дизпаливо, в вартість якого вже закладено податок, який йде на ремонт доріг. Не зобов'язані вони робити ці дороги. Це проблема всієї держави. Тільки й роблять, що ямки ремонтують двічі на рік на одному і тому ж участку. Держава наша не така бідна, щоб у нас настільки погані дороги були. Просто не можна стільки красти,
Стан доріг у селі одним словом не описати. Бо тут є й ідеальні ділянки, якими можна на скейті кататися, а є далекі від ідеальності, хоча… хіба ми сказали щось нове?
Коли запитували місцевих жителів про те, що вони хотіли б покращити в селі, дороги згадували в першу чергу. Казали, начебто, швидка з району не хоче їхати такими дорогами. А про них українці згадують, коли все решта в порядку, правда? :) Ось такі щирі посмішки викликало запитання про дороги.
Присвоюємо стану доріг 3 бали. Все ж, на під'їзді до села, є чимала ідеальна ділянка
Вуличне освітлення
Якщо ввечері, коли на вулиці дощ, захочеш дістатися в Лотівці до магазину, то потрібно бути місцевим. І знати кожен закуток. Інакше не потрапиш нікуди.
Але Сільського Ревізора несподіванками не залякаєш. Хоч із 5 вулиць частково освітлено 1, ми — гуси стріляні. Скрізь потрапили, куди хотіли, зокрема і вночі.
Але Сільського Ревізора несподіванками не залякаєш. Хоч із 5 вулиць частково освітлено 1, ми — гуси стріляні. Скрізь потрапили, куди хотіли, зокрема і вночі.
Ліхтарі є тільки біля молочної ферми та на частині дороги, яка веде до неї. А це вже понад 200 тис. грн. У планах, кажуть працівники ферми, у планах ще обладнати ділянку в7 кілометрів.
Але в Лотівці не скаржаться на темряву. Бо її жителі – самі по собі маленькі джерела світла. І ось тому підтвердження :)
Але в Лотівці не скаржаться на темряву. Бо її жителі – самі по собі маленькі джерела світла. І ось тому підтвердження :)
Освітленню - 3 бали.
Магазин
Магазин — перше місце, куди ми заявилися з дороги. Нас дуже привітно зустріла пані Надія та пані Тетяна, вони сестри і разом працюють в магазині. Господарка магазину молода та приємна підприємиця. Про неї за очі всі казали, що вона молодчина, свіжі продукти привозить. А від Сільського ревізора respect за Wi-Fi!
У магазині можна купити все — від пелюшок до пластикових вінків на кладовище. Ми не потребували ні одного, ні іншого. За традицією, підрахували соціальний кошик. Ось що вийшло.
Є в селі іще один магазин, «вагончик», як кажуть місцеві. Вагончик називається «Тетяна» :)
Наявність двох магазинів, якісних продуктів, гарного асортименту, а ще — привітність продавців, — ми ставимо торговій інфраструктурі 5 балів.
Зв'язок
Для початку ми шукали в селі вай-фай. І він тут скрізь! І в сільраді, і в магазині. Зі 102 хат Інтернет проведено у 50. Майже Естонія, яка вся Інтернетом покрита. Завдяки цьому ми могли все висвітлювати он-лайн. І, хоч куди б зайшли, чули: «А ми вже читали». Не пощастило тільки нашому фотографу, бо він чув постійне: «Скинь фотки» :)
Із мобільним зв'язком проблем не було - всі оператори в нормі.
Із мобільним зв'язком проблем не було - всі оператори в нормі.
А от зі сполученням з райцентром - біда. Ходить тільки один ранковий автобус, який їде назад о 13.00. Якщо на нього не встиг - добирайся як хочеш.
Найближче відділення Нової Пошти - у Грицеві, за 7 км від села.
Функціонують: церква, капличка, громадська криниця.
Найближче відділення Нової Пошти - у Грицеві, за 7 км від села.
Функціонують: церква, капличка, громадська криниця.
Поштове відділення Лотівки розташоване в сільраді. Листи звідси забирають і привозять тричі на тиждень.
Зв'язку в Лотівці ставимо 4 бали. Потрібен іще один рейс автобуса.
Зв'язку в Лотівці ставимо 4 бали. Потрібен іще один рейс автобуса.
Клуб
Коли ми збирались до клубу, охороні на фермі дали таку настанову: "Якими б вони не повернулись, їх треба довести до кімнати". Нам відразу стало цікаво, що ж там такого у клубі є? На жаль чи на щастя, очікувань ми не виправдали:) Повернулись рано і в гарному настрої. Що ж побачили...
Клуб в Лотівці знаходиться у великому магазині. Приміщення дуже охайне, чисте, тут 8 столиків, літній майданчик, аудіо установка та вай-фай. Але, звісно ж, такі місця красять люди.
Клуб в Лотівці знаходиться у великому магазині. Приміщення дуже охайне, чисте, тут 8 столиків, літній майданчик, аудіо установка та вай-фай. Але, звісно ж, такі місця красять люди.
Декілька столиків були зайняті: група молодих хлопців та декілька старших компашок. Порозмовляли трошки з молодими: хлопцям по 15 - 18 років, зовсім не вживають алкоголю, займаються спортом і хочуть бути агрономами та інженерами. Залишили хлопців у батлі: який трактор краще: Fendt чи New Holland?
Старші компанії вели себе також дуже пристойно. Настільки, що Сільский ревізор закуняв і пішов спати:)
Старші компанії вели себе також дуже пристойно. Настільки, що Сільский ревізор закуняв і пішов спати:)
Культура
У повній темряві в центрі Лотівки світиться віконце… І це навіть не бар, а Будинок культури! Тут хлопці грають у настільний теніс і більярд. Ми «продули», і не раз :) Зате це допомогло зігрітися, адже приміщення не опалюється ще з початку 90-х.
Будинок культури працює з 20.00 до 23.00 щодня, крім понеділка та вівторка. На півставки оформлені тільки двоє — пані Неоніла та Оксана. Але вони вдвох умудряються організувати танцювальний та вокальний гуртки, підтримувати міні-музей, організовувати концерти та виступи. Взимку дітей збирають на репетиції в себе вдома, оскільки у приміщенні Будинку культури дуже холодно.
“
У нас прекрасне село. Тут дуже добрі й працьовиті люди. Мені здається, що ніде нема таких чуйних людей, як у нас в Лотівці. І поля в нас найродючіші. І краєвид наймальовничіший. Ми не хвалимося, воно дійсно так і є,
Однієї зустрічі з активістками нам було мало. Повернулися поговорити з пані Любою — завідувачкою бібліотеки — зранку. Вона нам показала свої літописи — історію села в обличчях.
“
Все робимо спільно — білимо спільно, грабаємо спільно, читаємо спільно, історію села пишемо спільно. Коли дружній колектив, то й працювати хочеться. Мер нам не може відмовити, а ми — йому. Коли потрібно — всі з дому йдуть і допомагають
Взагалі ж читачів у бібліотеці до 200 чоловік, із них 30 дітей. А книг — до 7000 екземплярів. Найчастіше просять Франка і Котляревського, каже пані Люба. Є книги, які надходять у подарунок від благодійних фондів, і корпорація щороку поповнює книжковий фонд. Минулого року виділили 700 грн на закупівлю дитячих книжечок. Ми знайшли в селі щонайменше одну їх затяту поціновувачку — Веронічку, якій 5.
“
Дуже хотілося б зробити в нас інформаційний центр. Провести Інтернет, поставити комп'ютери чи навіть електронні книги закупити. Але ж у нас навіть опалення немає… хто ж тут сидітиме за тими комп'ютерами? Та й книги не люблять холоду. Конвектори нам сільська рада купила, «Сварог» вікно поставив. Але щоб обігрів запустити — потрібен енергозберігаючий ремонт. Нема сенсу їх вмикати, коли тут неутеплена будівля зі старим покриттям і підлогою, яка провалюється. Потихеньку будемо робити,
Сільський Ревізор за декілька днів у селі наслухався про це «потихеньку» :) Ці жінки — справжні активістки й ініціатори. Все разом роблять — грабають спільно, білять спільно, фарбують спільно, заходи проводять спільно і разом пишуть проекти на фінансування.
Поїхали ми й до животворного джерела, про яке нам неодноразово розповідали. Легенда оповідає, що тамтешня вода наділена цілющими властивостями. Ще за часів кріпацтва, жінка взяла свого малого сина з собою в поле. Хлопчик був незрячим. Він бігав, упав у калюжу з водою і прозрів. Відтоді на тому місці височіє хрест. Цю легенду вам кожна дитина в Лотівці розкаже :)
Селяни самі колись збудували біля криниці капличку. А не так давно вже відомі вам активістки з Будинку культури написали проект на фінансування і виграли грант у волонтерської організації при ООН на реставрацію каплички та криниці. Сюди за водою їдуть з усієї України! От ми й вам вирішили розповісти про це місце.
Так і зробили гарний куточок — власними силами, коштом гранту та корпорації. Допомогли «Сварог Вест Груп» і дорогу до джерела прокласти.
Нас привіз сюди сільський голова на своєму вірному коні — Орлику. Води напилися, вмилися, ще й із собою набрали!
Красиве місце, знане на всю країну. Двічі на рік тут і служба правиться.
Так і зробили гарний куточок — власними силами, коштом гранту та корпорації. Допомогли «Сварог Вест Груп» і дорогу до джерела прокласти.
Нас привіз сюди сільський голова на своєму вірному коні — Орлику. Води напилися, вмилися, ще й із собою набрали!
Красиве місце, знане на всю країну. Двічі на рік тут і служба правиться.
Лотівське животворне джерело
Культурі в Лотівці — 4 бали: бажаємо ще провести опалення, змінити оббивку на стільцях, підлогу в бібліотеці поміняти та дах перекрити. Коротше кажучи, зробити те, про що ви так мрієте.
Медицина
Після жвавої гри з хлопцями в футбол один із членів нашої команди травмував коліно. От і приїхали в ФАП — на собі перевірити, як він працює. Вже 27 років завідує фельдшерським пунктом Надія Саєнко. За день приймає до 10 відвідувачів — в основному з гіпертонією, серцевими недугами. За місяць в середньому ФАП відвідує 180 жителів.
Із 1963 року будівля перебуває в тимчасовому користуванні та потребує капітального ремонту.
“
У планах корпорації «Сварог Вест Груп» відкрити новий модульний ФАП у Лотівці, який би дуже нам допоміг. Бо це приміщення, в якому ми зараз розташовуємося, далеко не в найкращому стані. А ще в кооперативі говорять про програму доставки ліків. Це полегшило б життя у рази! Все потрібне було б завжди під рукою, та й асортимент збільшився б,
А поки що пані Надія велосипедом розвозить ліки пенсіонерам та тим, хто до неї дійти не в змозі. Ліки частково беруться під реалізацію, а для викликів їх надає Шепетівська лікарня. «По можливості», — додає пані Надія.
Медицині в Лотівці 4 бали. Люди довіряють місцевій фельдшерці та йдуть за допомогою. А облаштування скоро покращиться. Дякуємо, що вилікували Сільського Ревізора! :)
Медицині в Лотівці 4 бали. Люди довіряють місцевій фельдшерці та йдуть за допомогою. А облаштування скоро покращиться. Дякуємо, що вилікували Сільського Ревізора! :)
Допомога АТО
У сільській раді Лотівки при вході розміщено оголошення про збір продуктів для допомоги воїнам.
А в школі Грицева діти плетуть маскувальні сітки для солдат, відбуваються зустрічі з АТОвцями. В холі школи — інформація з історіями всіх мобілізованих району. Такий же «куточок пам'яті» — в лотівській бібліотеці.
Ми завжди дотримуємось думки, що будь-які починання в цій сфері заслуговують найвищої оцінки. Це знову 5.
Підсумки
Команда Сільського Ревізора видоїла 1 корову, випила 5 літрів молока, поїздила на шкільному автобусі, на 2 конях, на скейті, пограла в футбол і настільний теніс, відвідала з 10 дворів, розповіла про себе більш ніж 100 разів, пожила на молочній фермі, заглянула в кожну шпарину на насіннєвому заводі, почитала старовинну історію села, покуштувала першого в сезоні березового соку, привезла з собою декілька бутлів води з животворного джерела. Ще одне село позаду!
Коли ми ходили по селу, то всюди чули про допомогу від корпорації Сварог. Нам здавалось, що може людей підштовхнули це казати, як буває під час ревізій. Проте, коли жителі Лотівки ласкаво назвали Андрій Андрійовича Гордійчука - "нашим Андрійком", то відразу наші сумніви відпали. Андрій Андрійовичу і реклама з такою громадою не потрібна:) Просто все зроблено разом з людьми!
А ось вони - ті, заради яких ми запустили проект і хто "дарує світло" :) Клікайте на "Лотівку" і подивіться на ці обличчя.
Коли ми ходили по селу, то всюди чули про допомогу від корпорації Сварог. Нам здавалось, що може людей підштовхнули це казати, як буває під час ревізій. Проте, коли жителі Лотівки ласкаво назвали Андрій Андрійовича Гордійчука - "нашим Андрійком", то відразу наші сумніви відпали. Андрій Андрійовичу і реклама з такою громадою не потрібна:) Просто все зроблено разом з людьми!
А ось вони - ті, заради яких ми запустили проект і хто "дарує світло" :) Клікайте на "Лотівку" і подивіться на ці обличчя.
Дякуємо лотівцям за прийом! У вас затишно, як вдома! Ми навіть дізналися, скільки коштує хата в Лотівці... Подумуємо про переїзд :) Чи хотіли б ви мати Сільського Ревізора за сусіда? Запрошуйте до себе в село!
Ось які висновки ми зробили, відвідавши Лотівку:
Ось які висновки ми зробили, відвідавши Лотівку:
Переваги села
- Робочі місця для селян на молочно-торговельному комплексі та насіннєвому заводі
- Діяльність Першого національного аграрного кооперативу
- Діюча церква - пам'ятка архітектури; чисте, впорядковане кладовище
- Животворне джерело
- Громадська криниця
- Вчасні та повноцінні виплати орендної плати
- Повністю модернізована та обладнана школа в сусідньому селі Гриців
- Дитсадок
Недоліки села
- Відсутність опалення в Будинку культури
- Відсутність обладнаного спортзалу
- Необхідність додаткового рейсу автобуса сполученням Шепетівка - Гриців
- Необхідність капітального ремонту будівлі ФАПу
Остаточна оцінка для села від Сільського Ревізора — 55 із можливих 65. Багато хто цікавився, чи об'єктивно ми писатимемо про побачене. Сподіваємось, ми врахували всі нюанси. Допоможіть нам обрати село року!
Оцініть інфраструктуру села Лотівка за 5-бальною шкалою.
Оцініть інфраструктуру села Лотівка за 5-бальною шкалою.
Выполнено с помощью Disqus