«Відносно бідна Чернігівщина і досить заможна Авдіївка. Феномен? Ні, просто люди, які тут живуть, не байдужі і знають, що домівка не закінчується власною хвірткою. Унікальність села також у тому, що тут немає агрохолдингів. Господарюють одноосібники та декілька агрофірм», — написали нам.

Саме те, що треба! До того ж, «картопляний пояс» ми востаннє перетинали вже давненько. Ідеться не про басейн озера Тітікака на кордоні між Перу та Чилі, де індіанці вперше посадили картоплю, а про чотири райони Чернігівської області, де кожна родина й абсолютно всі фермерські господарства живуть із «другого хліба».

Тож ми звільнили багажник ревіZORROмобіля, щоб можна було привезти до столиці відбірної бульби, і вирушили в Авдіївку Сосницького району.

Село виявилось настільки великим, що помістити на карту всі об'єкти було завданням не з простих. Тут тільки фермерів понад 12, а одноосібників — близько 300 чоловік. Усі об'єкти, які потрапили в поле зору Сільського Ревізора,— перед вами. Але розповімо ми вам не тільки про них, а й трішки більше :)

Коли домовлялися про приїзд із сільським головою, трішки навіть насторожилися через його різкий тон. Було незвично, а журналісти — люди емоційні…Але потім виявилось, що так треба :) Авдіївка — центральне село, тут все робиться швидко, чітко, без зволікань. А щойно побачили місцевого Мера, так його напівжартома називають в селі, одразу захотілося честь віддати :)

Після приїзду Сільського Ревізора, команду одразу привезли до Свято-Казанської церкви, де отець Василь подарував нам ікону і благословив на ревізію. Тепер точно можна починати!

Авдіївка готується стати центром об'єднаної громади, у яку увійде ще 5 сіл. Доки говоримо з Мером про децентралізацію, проїжджаємо сусіднє село Шабалтасівку та його школу.

Анатолій Миколайович працює на посаді сільського голови вже 14 років. У селі позитивно відгукуються про його наполегливість. Чоловік вірить в те, що Авдіївка — село центральне, особливе й заслуговує неабиякої уваги.

Бюджет сільської ради добротний — нам іще ніхто не називав цифри у декілька мільйонів. Розвиток села залежить від сприяння нардепами у виділенні держсубвенцій, ініціативності сільського голови та громади.

Сільраду оцінюємо у 5 балів за вміння комунікувати з меценатами.

Загальноосвітня школа Авдіївки розташована в центрі села – виблискує новенькими вікнами. Одразу звертаєш увагу на чисту територію, красиву ялинову алею біля входу, доглянуті клумби.

Школа функціонує за моделлю «школи любові до рідного краю». Тут нас зустрічають піснею дівчата-старшокласниці.

Повсюди – лелеки - емблема школи. У ЗОШ Авдіївки навчається 142 учні, з них 13 підвозять з інших сіл батьки. Викладацький колектив – 23 вчителі, педагог-організатор, практичний психолог та бібліотекар.

У школі діє драматичний театр-студія «Околиця», постановкою якого ми були дуже вражені, про що докладніше розповімо в розділі «Культура». Має школа і власний веб-сайт, який минулого року зайняв 29 -те місце за рейтингом інтернет-асоціації України з понад тисячі учасників. Сторінками сайта і справді цікаво «подорожувати», тут описане геть усе шкільне життя. Сайт написав і дуже скрупульозно веде керівник шкільного театру, він же вчитель математики та інформатики — Станіслав Кашпур. Діють в школі й гуртки:плетіння спицями, танцювальний, народознавства, вокального співу, технічної творчості.

В авдіївській школі вирощують власну (ще б пак!) картоплю :) А також іншу городину, щоб дітки харчувалися свіжими «вітамінами». Город обробляють працівники шкільної їдальні, з насіннєвим матеріалом допомагають батьки, засобами захисту — сільська рада, а м'ясо чи інші продукти до шкільної їдальні за необхідності також постачають батьки-фермери.

Нам у шкільній їдальні влаштували справжній майстер-клас із приготування вареників з мармеладом на пару. (Секрет приготування ви можете знайти у Facebook Сільського Ревізора).

Традиція такої страви з'явилася 8 років тому. Відтоді вареники «з мармулядою» — найбільш популярна страва на день села, серед дітей у школі. Їздили авдіївські вареники навіть до Верховної Ради. Різновидів — аж слинки течуть! Із маком, грушами, карамеллю, ягодами і медом… Як не дивно, з картоплею вареників майже ніхто не ліпить, це занадто банально для Авдіївки :)

Потрапив Сільський Ревізор і на шкільний обід. На запитання, яке їхнє улюблене місце в селі Авдіївка, де вони люблять проводити час, малі відповідали: «ліс», «футбольне поле»,та навіть «школа»!

Ставимо школі 5-ку! Так тримати! Молоді викладачі, укомплектовані класи, гарний ремонт. Побільше технічного оснащення вам, відремонтованого спортзалу та чемних учнів.

До дитячого садка — кілька кроків. Він розташований на шкільному подвір'ї. З вікон лунає гучна весела музика. Це в дітей — активні ігри. Стіни дитсадка розмальовані, як ми пізніше дізналися, мамою одного з дітлахів.

Знайомимося із завідувачкою дитсадка Валентиною Дроновою, вихователями та дітками.

Нам дозволяють трішки поспівати та пограти разом. Діти на запитання, що б хотіли купити: джип чи трактор,– чесно відповідають — «джип» :) Але пісень співають аграрних, щоправда, не про картоплю, а про золоту пшеничку.

За 6 років роботи директорки менше 40 діток в садочку не було, цьогоріч їх 46. Деякі з них навіть з інших районів, адже тут в порівняно кращі умови й можна залишити дитину до 18.30, а не до обіду, як у більшості інших сіл.

Зараз розроблено проект із ремонту приміщення.

За харчування платять 8 грн батьки і 4 грн сільська рада. Крім того, і в дитсадку є 7 соток свого городу, де саджають «трішечки картопельки, щоб була молоденька»: без цього ніяк :) Оскільки Чернігівщина— край з неймовірними лісами, батьки приносять ягоди для заморожування, є свій фруктовий сад, але часто й батьки фрукти, які вирощені вдома, привозять.

Дошкільнят у селі — 86, і їх кількість впевнено зростає. Тож ми бажаємо, щоб відвідувачів садочка тільки збільшувалося, і ставимо авдіївському дитсадку 4 бали. Якнайшвидше почати й завершити запланований капремонт!

Від сільського голови почули про школу-інтернат в одному із сіл у районі. Сюди привезли багатьох дітлахів з Авдіївки, яким удома не вистачало турботи і піклування. Пан Анатолій запевнив, що ми будемо дуууже вражені школою-інтернатом у селі Черешеньки. Так і сталося. Тут можна увесь день із роззявленим ротом обхід робити. Ми не включаємо цей інфраструктурний об'єкт в оцінювання, але хочемо показати вам, які бувають сільські інтернати…

Дітей виховують за нетрадиційною системою — вони живуть у «групі за родинними зв'язками». Суть: якщо в сім'ї, позбавленій батьківського піклування, є більше 4 діток, а буває інколи й 11, і більше, їх поселяють в один дім на території інтернату. Тут є все, що й у звичайному будинку,— кухня, спальні, ванна кімната, телевізор і комп'ютер, книжки й домашні улюбленці. Таким чином діти перуть, прибирають за собою — як у сім'ї. Немає такого, щоб поїли в їдальні — і навіть посуд за собою мити не потрібно до 18 років… Керує всім процесом мама-вихователька.

В один із таких будинків ми завітали. У родині 8 дітей — є дошкільнята і семеро школярів. Є тут і випускниця. Яку акцію ми запустили за ініціативи сільського голови для випускниці Плісецької Вікторії, золотої медалістки, читайте тут та долучайтеся!

Директор Олена Олексіївна зізнається: хочеться, щоб всі діти жили в таких умовах.

Звідки ж таке фінансування? По-перше, інтернат перебуває на балансі в області, а постійні спонсори — французи. Європейці, каже директорка, вимагають, щоб те, що вони дарують, цінувалося. І коли приїжджають дідусі, яким за 70, то стають у столовій на коліна, щоб зазирнути під стіл — чи не наліплено там жуйки, перевіряють і ліжечка дитячі — чи не помальовані, бува.

Чи цінують діти те, що мають?

Із дітками«політали» з дроном над їхньою домівкою. Вони нас щиро запрошували повернутися! Деякі хлопчаки на прощання навіть руку поцілували, як справжні джентльмени, і все розпитували, коли вони будуть «по телевізору»…

Повертаємося до Авдіївки. Уже вечоріє, а ми обіцяли дітлахам прийти на матч із футболу. Футбольне поле — на подвір'ї школи. Це єдиний спортивний об'єкт у селі, окрім спортзалу школи, обладнаного ще в 1973 року. Приєднуємося до гри. Ну, хто грає, а хто «наминає» обіцяні переможцям призи :)

Раніше ми вже оглянули спортзал школи та почули про команду з міні-футболу – постійного призера районних і обласних змагань. У спортзалі тільки деяким спортінвентарем допомагали випускники школи, місцеві підприємці.
В планах – його ремонт.

До речі, в Авдіївській ЗОШ навчався Адаменко Роман, чемпіон світу з панкратіону.

А ми на футбольному полі з дітлахами утворили справжню «хвилю». Класна у вас команда! Залишайтеся такими ж активними! Спорту – 4. Ремонту в спортзалі – бути ;)

В Авдіївці 258 одноосібників отримали свої паї. З того часу й живуть за рахунок «другого хліба», тобто займаються в основному вирощуванням картоплі. Є тематичний анекдот: « — Чому це у вас така дорога картопля? — Так ручна ж робота!..» :)

Кожен повинен вкладати зусилля у своє село, вважає аграрій. Він розповідає, що, коли в школі котельню нову встановлювали, вони із сільським головою «по десять разів на день» заглядали туди і серце раділо, що буде краще.

Зараз у ТОВ «Прогрес» — 400 га землі, яких цілком вистачає, за словами Григорія Івановича, щоб вирощувати елітне насіння картоплі. У сівозміні є 120 га пшениці та 60 га жита. У господарстві працює 22 людини. Про свої обов'язки перед працівниками, пайовиками й рідним селом аграрій відгукується так.

З цих 400 га землі минулого року фермер сплатив 960 тис. грн податків.

Показав нам пан Григорій своє картоплесховище. Картоплю в нього купують з усієї України, адже це – елітні сорти. Хоча картопля – не завжди вигідно. Минулого року, коли ціна була несприятлива, довелося викинути 500 т! Це вже з урахуванням того, що пороздавали і в АТО і в дитбудинки, й у в’язниці. Ціна на картоплю буває добра раз у три роки – підсумовує пан Анатолій. 2014 року її купували в фермерів по 5 грн, в 2015 – по 1,50 грн, а цьогоріч - по 2 грн.

Більше про господарство ТОВ «Прогрес» читайте на головному фермерському сайті країни Kurkul.com.

Другою стала «хферма» (так це слово вимовляють на Чернігівщині), Віктора Іващенка, якому належить ФГ «Наша мрія». Вона розташована в сусідньому селі Шаболтасівці. Всього у пана Віктора 1 тис. га землі, в основному під кормовими культурами: травами, кукурудзою на силос і на зерно, пшеницею, сінажем. На молочній фермі 500 голів корів української червоно-рябої породи на прив'язному утриманні. Середній надій на фуражну корову, за словами фермера, складає 23 л.

Поїхали подивитися на квартиру – дуже пристойна! Ми були вражені. Розшукується ветлікар, який погодився б з родиною переїхати в Авдіївку. На нього, крім квартири, чекають 500 теличок :)

Але з новобудов – не тільки квартира для сім'ї працівника. За місяць завершиться будівництво сушки на дровах, літнього доїльного залу, а до осені – нового ангара для зерна.

Більше про господарство ФГ «Наша мрія» читайте на головному фермерському сайті країни Kurkul.com

Спілкуючись із сільським головою, почули історію про ще одного бравого фермера, точніше, цілих трьох. Ще за часів колгоспу один тракторист після вечора гулянь, заснув на полі. З ним був хлопчик Сашко, якому було на той час 6 років. Малий на МТЗ, стоячи, зорав 2 га поля, а коли прийшов додому, завалився в ліжко і проспав цілу добу. Тепер це вже дорослий фермер, який зі своїми старшими братами Іваном та Ігорем і їхнім батьком Григорієм утримують сімейну ферму родини Корнієнків.

Ми напросилися до них у гості в знаменний день – коли закінчили садити картоплю! Привітали з цим господарів і фермерську доньку Іринку, яку раніше вже зустрічали в дитсадку. Вона хазяйновито показувала нам дідових овечок і татові поля. Навчили дівчинку, як виявляти стадію кущення озимої пшенички :)

У ФГ «Полісся-Агро» вирощують переважно картоплю, пшеницю та трохи кукурудзи. Техніка — «вся совдепівська», але в хороший «картопляний» рік прикупили і декілька нових білоруських тракторів. Запитали як допомагають фермери рідному селу.

Похвалився нам Ігор Корнієнко і своїм будівництвом – показав будинок, який за рік закінчать. Іринка каже, що вже не терпиться переїхати. Ми також пообіцяли заглянути в гості через рік, як будемо на Чернігівщині. А поки вирушаємо далі оглядати село.

А ви можете прочитати про сімейну ферму трішки більше традиційно на Kurkul.com

Фермерським господарствам ставимо 5 балів. Господарі на менше не заслуговують :)

Висновок: центральна вулиця, вона ж траса Чернігів — Новгород-Сіверський , з хорошим покриттям. Але все ж від знака до знака на ній нарахували трішки ям.

А загалом по району та області — справжні автобани. Напевно, щоб ліс було зручніше вивозити :)

Лісовози доріг не розбивають, зізнається капітан поліції, а багато зерновозів тут не водиться, хіба фури з картоплею.

А ще вздовж траси по всьому селу на стовпах — прапори України. Мер посміхається, мовляв, багато росіян сюди їздить.

Сільський голова запевнив, що в грудні на капремонт доріг у селі було виділено 1 млн 618 тис. грн. І навесні обіцяють ґрунтовими дорогами «пройтись грейдером».

Стан доріг у селі Авдіївка оцінюємо на 4 бали.

Центральна вулиця, що на трасі Чернігів – Новгород-Сіверський, освітлюється дуже добре — аж 148 ліхтарів! До того ж, енергозберігаючих. Їх у 2008 році допоміг переобладнати нардеп Євлахов.

По решті ж вулиць також є виготовлений проект, запевняють у сільраді. І не на малу суму, як завжди.

Освітленню в Авдіївці - 4 бали. У принципі, порівняно з іншими селами - сяє, як мегаполіс :) Але бажаємо пошвидше обладнати більшість вулиць, до цього ми повинні прагнути.

Ми звикли, що після приїзду в будь-яке село одразу йдемо в сільський магазин. Звідти вмить розповсюджується інформація про наше прибуття. Та й для себе почути багато цікавого можна. Та в Авдіївці аж 12! магазинів. Куди податись? :) Окрім численних продуктових, є й будівельний магазин. Більшість із них розташовано вздовж траси.

Нас зацікавив магазинчик «Кормушка». Ще б пак, оминути заклад із такою назвою :)

Попоївши фаст-фуду, зробили іще невеличкий тур магазинами Авдіївки.

У магазині "Мрія" підрахували вартість традиційного соцкошика.

Загалом же, продукти свіжі та якісні, кажуть покупці. Тут конкуренція процвітає!

Зустріли в будівельному магазині чоловіка в куртці «Метро». Каже, добре, що ви не сказали в«МетрО» :) За його словами, не в кожному гіпермаркеті такі товари знайдеш. Що ж, це Авдіївка, що тут скажеш.

Поговорили в магазині біля пошти з продавцем Валентиною Ментій.

Розпитали, чого Авдіївці не вистачає, щоб бути комфортним місцем для життя. Жінка, як більшість опитаних, усім в селі задоволена. Дякуємо вам за відверті розмови.
Магазинам - 5 балів.

Мобільний зв'язок в селі хороший. Тут є 2 вишки – «Укртелеком» і «Київстар». Швидкість інтернету добра. В Авдіївці 630 телефонних абонентів, а 80% населення мають інтернет.

Ми так і знали, що інтернет-покриття хороше, бо, поки до Авдіївки дісталися, всі он-лайн за пересуванням ревіZORROмобіля слідкували та попередні ревізії «від корочки до корочки» вичитали :)

Найближча «Нова Пошта» в Сосниці, за 40 км.

Жителі виписують багато газет. До речі, поки ми їздили, колеги з «районки», газети «Час», встигли матеріал про ревізію підготувати. Так цікаво було :)

Зв'язку - 5 балів.

Зазвичай ми відвідуємо сільський клуб і описуємо свої яскраві враження. Але цього разу зізнаємося - «накосячили» і пропустили цей пункт. Сільський Ревізор обіцяє повернутися до села, погуляти на славу і розповісти вам про це. А поки, враховуючи свій промах, ставимо клубу 5, нікуди не дінешся...

«Не городом єдиним»… Ви зустрічали коли-небудь у селі театр-студію? Ми — вперше. Це драматичний театр-студія «Околиця» авдіївської школи. «Він — моє задоволення, моє життя, моє щастя!»,— тішиться керівник Станіслав Кашпур, який і сам раніше виступав на сцені. Через студію пройшло понад 300 учнів за 22 роки.

Перша п'єса, яку поставив театр,—«Привіт, Синичко!»Ярослава Стельмаха. Сільського Ревізора ж зустрічали постановкою «Пригоди Васі Кицина» Всеволода Нестайка. Трупа міняється майже щороку, але всі дітки надзвичайно талановиті. Цього року виступали невгамовні шестикласники.

Йому б дуже хотілося звозити цьогорічних своїх вихованців до театру хоча б у Чернігів. Але в селі немає доступного транспорту, який можна винайняти.

Є на території села і будинок культури. З вигляду — грандіозний, видно, що бували часи його процвітання. Але зараз — облуплений, занедбаний і холодний. Спочатку заглядаємо в бібліотеку. Кімната невеличка, але охайно обставлена, одразу помічаємо нові книжки – нещодавно привезені із семінару бібліотекарем Світланою Наконечною.

Фонд книг до 7000 екземплярів. Сюди приходять старші люди, «яких за Союзу привчили жити з книгою в руках», та дітлахи до 6 класу, які прислухаються до порад батьків і «не тільки з гаджетами своїми бігають» :)

Пані Світлана декілька років тому виграла комп'ютери для бібліотеки, за власні кошти зробила проводку, встановила розетки, декілька місяців оплачувала Wi-Fi. Але районна бібліотека вирішила, що в Авдіївці й без того майже в кожної дитини вдома є комп'ютер і забрала техніку собі.

Доки розмовляли з бібліотекарем, приїхав керівник будинку культури Ігор Савицький. Поки його дочекалися, посеред людей чули, що будинок культури насправді постійно закритий і щось відбувається тут тільки «на великі свята». Воно й не дивно, у таких умовах.

Запрошують нас на День села на Трійцю, коли з'їдуться колективи з усіх сусідніх сіл. А загалом ремонт будинку культури коштує понад 4 мл. грн, дізнаємося від сільського голови. І проект уже є. Але ініціативу від жителів ми побачили мінімальну. Що ж, все стане на місця з наступними виборами :)

Культурі в Авдіївці — 3 бали. Прекрасний шкільний театр і будинок культури, який занепадає. Бажаємо якнайшвидше отримати інвестиції та спонукати селян побільше часу проводити за піснею і танцем :)

«Якщо закрити місцеву лікарню, ФАП, куди людЯм іти? Ми навіть зуби можемо на місці лічить!»,— вихваляються Сільському Ревізору жителі Авдіївки. От ми й приїхали до єдиної в районі дільничої лікарні, яка збереглася, і де за місяць приймають від 200 до 400 пацієнтів. До того ж, ще до візиту в коментарях на «Фейсбуці» команді справді порадили відвідати сільський стоматкабінет чи, радше, молодого стоматолога :)

Головний лікар Олексій Володимирович показує нам лікарню. Шлях хворого починається з кабінету прийому, обладнаного портативним та стаціонарним кардіографами. Є на місці й аптека, і маніпуляційний кабінет, і лабораторія, де можна здати майже всі необхідні аналізи.

Швидка допомога в авдіївській лікарні — Opel Combo та УАЗ. Радіус обслуговування — 12 км.

Прийом у стоматкабінет розписаний до середини травня, зараз — «гаряча пора», всі на городі. Навіть діти не бояться сюди йти.

«Знеболюємо спочатку душу, а потім вже зуби», — посміхається Богдан Павлович. Пані Ірина працює тут уже 20 років. Запрошують нас лікувати зуби. Кажуть, краще приїхати в Авдіївку на тиждень і зуби полікувати — буде значно дешевше, ніж у столиці :)

Приміщення колишньої поліклініки, що навпроти нинішньої лікарні, сільський голова планує переобладнати під будинок пристарілих.

Проект уже готовий, громада в пошуках волонтерів та благодійників – українців та з-за кордону.
Дільничній лікарні - 5 балів! Молодці!

Із села було призвано 2 військовозобов'язаних, які вже благополучно повернулися додому. Один з них проходив службу під Авдіївкою Донецької області. Символічно…

Населення активно допомагає АТО. Село тісно співпрацює з Воробйовським відділом прикордонної застави – відвозили туди продукти харчування та необхідні речі. Все-таки до кордону з Росією – 70 км :)

На місці, де колись стояв «Ленин, такой молодой» авдіївці встановили прапор – 150 м! заввишки. Але через сильні шквали вітру його поки що демонтували.

Будь-які починання з допомоги воїнам заслуговують найвищої оцінки. 5 балів, Авдіївко.

Перед тим, як підбити підсумки - традиційно показуємо вам портрети українського села. Клікайте і роздивляйтеся Авдіївку в обличчях.