Порядок денний для Президента Зеленського від аграріїв

Без 5-ти хвилин Президент. Доки ЦВК фіналізує електоральні заміри, AgroPolit.com розпитав представників різних сфер агробізнесу, яких кроків вони очікують від нового гаранта. Оскільки Президент має право законодавчої ініціативи і підпису прийнятих Радою документів, то в його руках вирішення чималої кількості наболілих аграрних проблем у таких сферах: земля, децентралізація, логістика, розвиток сільських територій, рейдерство та інше. Більше читайте у коментарях лідерів думок у матеріалі далі.

Читати до теми: Два сценарії одного президентства: чого чекати парламенту, уряду та українцям

Напередодні AgroPolit.com запустив опитування для всіх читачів, аби вони висловили своє бачення, якими хочуть бачити аграрний порядок Володимира Зеленського. Якщо ви ще не проголосували – долучайтеся! І вже скоро ми покажемо вам його результати.

Земля

Леонід Корейба, голова спілки Центр розвитку земельних правовідносин в Україні:

1. Ринок землі — всі чекають його вже давно, навіть нинішній Президент Петро Порошенко між 1-м та 2-м туром виборів озвучив тезу, що продовження мораторію вигідно лише корупціонерам. Робимо висновки.

Єдине, що варто спуститися на землю. Звісно, я не очікую від Президента, що закон «Про обіг земель» буде прийнято за перші 100 днів до прикладу. Важливо, щоби нарешті розпочалася дискусія щодо проектів майбутнього ринку, його складових, важливих нюансів. Та завершити вже дискусію: відмінити/продовжити.

2. Кредити. Вони мають бути доступні, зрозумілі, з прозорими умовами. Можливо, буде доречною державна підтримка, яка постійно декларує свою підтримку малим фермерам, сімейним фермерським господарствам тощо. Не вирішивши цього запитання, ринок може створити багато проблем для «простих» українців.

3. Держгеокадастр. Багато хто дану структуру називає «держава в державі». Занадто самостійні та фантастично корумповані. В минулому році завдяки ініціативі уряду була передано 1,5 млн га земель для громад від держави. Вже сьогодні ці громади активно проводять аукціони, займаються підготовкою й усіляко демонструють, що вони нічим не гірші розпорядники таких земель від кадастру. Все зрозуміло, сесії відкриті для громадськості. Ставки за оренду таких земель вже досягли 42% у Вінницькій області. Тому важливо продовжити децентралізацію повноважень у даному напрямку: дозволити реєстрацію земельних ділянок в ДЗК сертифікованим інженерам — землевпорядникам, підсили роль саморегульованих організацій, затвердити вичерпний перелік усіх документацій із землеустрою.

4. Посилити заходи щодо охорони ґрунтів. Важливо справді вирішити дане питання, щоб прописані норми закону забезпечувалися належним контролем, штрафними санкціями та, як результат, реалізацією. Ми б’ємо себе в груди, що країна на першому місці з експорту соняшникової олії, проте соняшник чи не найбільше виснажує землю. Ніхто не дотримується сівозмін. Це ще більше підсилюється не тільки відсутністю належного контролю, а й орендованою землею. Приватну власну землю бережуть значно більше. Тому важливо вчасно звернути на це увагу, щоб не втратити наші родючі ґрунти. Торік була започаткована ініціатива щодо обов’язкового проведення агрохімічних обстежень для земель комунальної та державної форм власності. З подальшим повторним проведенням через 3 роки та порівнянням показників. Вважаю, що варто не лише підтримати дану ініціативу та допомогти «прослідкувати» за її реалізацією, а й розширити ці вимоги для земель приватної форми власності. Будемо відверті, 61% с/г земель України — пайові землі. Більшість із них приватної форми власності, власники — пенсіонери. Вони навіть не знають, як горе-орендарі псують їхню землю. Таким людям має прийти на допомогу держава.

На завершення: Україна — парламентсько-президентська республіка, тому я не маю ілюзій щодо фантастичних змін уже сьогодні, зі старим складом парламенту, де коаліція створена БПП та НФ. Проте весна стимулює нас усіх вірити в краще, ми хочемо змін та заслуговуємо на гідну, європейську, аграрну Україну.

Читайте до теми: Пайовики, хто вони: підопічні, вибухонебезпечна бомба чи ласий шматок?

Кооперація

Зіновій Свереда, доктор соціальної економіки, експерт з кооперації, засновник Академії Етики та Економіки:

Перше — програма підтримки кооперативів. Минулого року був фермерський мільярд, але його використали на потреби кількох великих гравців. А малим кооперативам практично нічого не дісталося. Для отримання державних допомог потрібно прописувати нормативи відповідно до реального стану справ: кооперативи тільки розпочинають розвиватися. Тому їхній приорітет: сімейні господарства, малі та середні фермери. Є важливо опрацювати формули співпраці з приватним соціально-відповідальним бізнесом.

Друге — прийняти новий закон про кооперацію та про кооперативні селянські спілки (вирішує питання неприбутковості кооперативів, усуває проблему подвійного оподаткування). Комерційні банки не хочуть їх кредитувати через статус неприбутковості. Крім того, є невирішене питання статусу платника ПДВ для кооперативів. Це дуже обмежує свободу експорту та доступу до продажів.

Третє — створення місцевими органами влади умов для потрапляння в місцеву торгівельну мережу та мати приорітет для різних тендерів. Місцевий споживач має право споживати якісні продукти від місцевого фермера чи кооператива, а таким чином кошти залишатимуться на даній території. Як? Прийняти закон, аби 20% продукції на полицях у кожному магазині було місцевою.

Четверте — фінансування роботи дорадчих служб, особливо у Донецькій та Луганській областях. Та опрацювати нові сучасні програми кооперативної освіти. Кооперація може стати основою для економічної міцності місцевих територіальних громад. Адже кооперація починається з освіти, а далі вона тягне за собою мультиплікаційний ефект.

Читайте до теми: Програма розподілу дотацій на фермерів містить дуже багато проблем

Розвиток сільських територій

Іван Фурсенко, перший заступник керівника виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації сільських та селищних громад:

Найперше — призначити відповідального в АП за розвиток сільських територій і децентралізацію. Наразі такої особи немає.

Хотілося б побачити подальші кроки у сфері місцевого самоврядування й адміністративно-територіального устрою. Зокрема:

1. Закон «Про обіг земель», де окремий розділ про передачу державних земель ОТГ та про права передачі управління земельними ресурсами органам місцевого самоврядування. У 2018 році 655 громад отримали 1,5 млн га держземлі у своє розпорядження, а цього року передачі не було (винятком стали кілька громад з торішнього списку, які не встигли отримати землі). Адже постанова урядова не діє. Тобто, в 2019 році землі ОТГ не передаються.

2. Новий закон про місцеве самоврядування. Чинний було прийнято у 90-х роках. До нього внесли більш ніж 800 правок, і за ним є понад 10 рішень Конституційного суду. Він дуже заплутаний, декілька статей суперечать одна одній. Він створює низку проблем: невизначеність призначення людей на посади на професійну службу в органах місцевого самоврядування, призначення голови і заступників, розподілення повноважень тощо.

3. Закон про службу в органах місцевого самоврядування.

4. Закріплення в Конституції обов’язкового проведення реформи децентралізації.

5. Забезпечення нагляду за діяльністю органами місцевого самоврядування. Таким чином ми обмежимо незаконні дії. Це коли місцева рада оголошує імпічмент місцевому голові 2/3 голосів — і він йде у відставку. У нас на сьогодні 177 селищних і міських рад без голови. У Чернівцях, Полтаві депутати зняли голову і процес затягнувся в судах. Якщо буде чинний державний орган, який продивлятиметься дії місцевих рад, вони автоматично блокуватимуться. Це повинен бути підрозділ Міністерства регіонального розвитку.

6. Державна політика в сфері кадрового забезпечення місцевого самоврядування.

7. Аграрна стратегія розвитку сільських територій.

Читайте до теми: Сім схем використання держземель агрокомпаніями в умовах «тіньового» ринку землі

 Законодавство

Олена Сас експерт з комунікації реформ:

Децентралізація має бути завершена, а місцеві вибори у 2020 році повинні пройти на новій територіальній основі. Тобто, розпочату адмінреформу має бути доведено до логічного завершення, а громади повинні об’єднуватися у відповідності до перспективних планів. Слідом мусить відбуватися передача повноважень від органів виконавчої влади державних до адміністрацій громад. А також, щоб обласні державні адміністрації перетворилися на префектури. Ось і всі очікування. Наразі ОТГ уже покрито більше 50% території України (створено близько 800 ОТГ).

Наступний рівень децентралізації — субрегіональний, тобто створення районів. На цьому етапі слід ухвалити ще низку законів, аби утворити райони та розмежувати його владні повноваження. І потім — перехід на регіональний обласний рівень, де відбуватиметься утворення префектур. Тож потрібно буде ухвалити закон про префекти.

Необхідно прискорити секторальну децентралізацію: у сфері охорони здоров’я, освіти, культури, соціальних послуг, енергоефективності та інших секторах.

Чекаємо таких законодавчих кроків:

Які закони слід ухвалити?

1. №8051 Про засади адміністративно-територіального устрою України.

2. Законопроекти про зміну меж районів по облястях.

3. №8369 Про внесення змін до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

4. №9515 Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

5. №7467 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури добровільного об'єднання територіальних громад.

7. №7447 Проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення механізму фінансування регіонального розвитку.

9. №7308 Про внесення змін до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» щодо суб'єктів добровільного об'єднання громад.

11. №4091 Про внесення змін до деяких законів України щодо виборів старост.

12. №7118 Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління земельними ресурсами в межах території об'єднаних територіальних громад та врегулювання інших питань у сфері земельних відносин.

13. №6743 Проект Закону про міські агломерації.

14. №6641 Про внесення змін до деяких законів України щодо утворення, реорганізації і ліквідації, найменування і перейменування місцевих державних адміністрацій.

15. №6636 Про порядок утворення, ліквідації районів, встановлення і зміни їхніх меж.

Читайте до теми: Рейтинг ефективності депутатів аграрного комітету за 2014-2019 роки

Фермери

Микола Стрижак, голова Асоціації фермерів і приватних землевласників України:

Найперше — хочемо знати прізвище людини, яка визначатиме розвиток аграрного напрямку. Тому й надіслали запит президентові, уточнюючи, хто в нього буде радником із сільського господарства.

Друге — від президента ми хочемо почути, коли буде земельна реформа і яка її кінцева мета, який аграрний устрій буде у нас в Україні. На рабах демократичне суспільство не будується, будується на вільних селянах, які працюють на своїй землі. Ми хочемо, щоб президент сказав, що ми будуємо демократичне суспільство в Україні, не феодальне. Це означає, що основа демократичного устрою в Україні — середній клас, ставка на фермерів і це має бути закріплено у Конституції. Якщо скажуть, що фермерське господарство — основа аграрного устрою держави, то тоді повинен бути пріоритет розвитку саме фермерського господарства. Відповідно, буде фінансова підтримка, доступ до ринку збуту і доступ до техніки технологій.

Третє — відкриття земельного банку в Україні. Світовий банк інвестуватиме туди кошти, а фермер зможе ними користуватися.

Четверте — розширити доступ до дотацій дрібним фермерам. Ми хочемо, щоб фермерам видавалася фінансова підтримка не тільки на закупівлю української техніки, якої фактично немає. Слід фінансувати фермера, а не виробника. Фермер має отримувати держпідтримку, а на неї купувати техніку, яку бажає. І найголовніше: що дрібніший фермер, то більшою має бути держпідтримка. Ми хочемо, щоби влада скористалася американським досвідом: людина у лізинг будує собі фермерське господарство і протягом 15 років викуповує його під мінімальний відсоток. Поки наша влада так не хоче. Чому? Бо якщо це станеться, відбудеться прорив розвитку фермерства. А депутати цього не хочуть. Сподіваємося, у новій команді цей варіант розглянуть.

Читайте до теми: Оренда сільськогосподарських земель (державних і приватних) за 2018-й – аналіз по областях

Тваринництво

Василь Вінтоняк директор «Інфо-Агро»:

Потрібно допомагати розвитку тваринництва. Рослинництво розбереться без підтримки держави, головне, щоб не шкодили, там усе нормально. А в тваринництво, особливо у ВРХ, потрібно інвестувати, підтримувати. Є державна програма: виділяють гроші на тваринництво — на цей рік виділили 3 млрд грн (на реконструкцію тваринницьких комплексів компенсація, частково на поголів’я худоби — сплатити по тисячі гривень). Цього замало. Ідеальний варіант — повернення спецрежиму ПДВ. Його відмінили два роки тому, до того представники тваринницької галузі не платили податків у бюджет, а використовували їх для власного розвитку. Це була ідеальна підтримка.

Щодо ринку землі — потрібно підготувати людей, провести роз’яснювальну роботу і тільки тоді, можливо, в експериментальному режимі — в окремих областях, відкривати ринок.

Читайте до теми: Структура сплачених податків агросектором за 2017-2018 роки: за видами та сферами діяльності

Ринок праці

Дмитро Олійник, голова ради Федерації роботодавців України:

Президент як гарант Конституції відповідає за національну безпеку. Ми переконані в тому, що питання втрати країною трудового потенціалу давно вже перестало бути викликом лише для українських роботодавців, а стало реальним питанням національної безпеки країни. Кожної хвилини Україну залишають двоє осіб… Саме люди — це основна цінність, без них неможливе економічне зростання і, головне, без них не може бути держави.

Маємо власний план прискореного розвитку вітчизняної економіки: він викладений у Маніфесті роботодавців, до якого додається пакет пріоритетних законопроектів та законодавчих ініціатив. Серед них: законопроекти «Купуй українське, плати українцям», «Про промислову політику», «Про професійну (професійно-технічну) освіту». А також наступні ініціативи: з ліквідації податкової міліції та відповідних підрозділів МВС та створення єдиного органу, який має протидіяти економічній та фінансовій злочинності, реального старту роботи Експортно-кредитного агентства тощо.

Президент є суб’єктом законодавчої ініціативи, він може готувати та пропонувати законопроекти на розгляд ВР. Тож, перш за все, очікуємо від новообраного глави держави позиції щодо наших пріоритетних законопроектів та їхньої підтримки у Верховній Раді».

Читайте до теми: За кілька метрів від АТО – як працюють господарства біля лінії вогню

Інвестиції

Інна Метелева, голова київського офісу британської інвестиційної групи Charterhouse Corporate Partners

Покращення регулятивних і дозвільних процедур — це робота і задачі Кабміну, Мінагрополітики і їхніх окремих підрозділів. А щодо  задач для президента, то їх кілька. Окрім верховенства права в Україні, дійсно продуктивної роботи антикорупційних органів (включно зі змінами закону, які були нещодавно прийняті під себе), чіткої і зрозумілої позиції щодо ринку землі (це на часі наразі), я не можу нічого більше і пред’явити президенту. Він відповідає за зовнішню політику, силові структури та Нацбанк. Диктувати та лобіювати інтереси України на зовнішніх аренах та зовнішніх ринках з позиції слабкого важко.

Владислава Магалецька (екс Рутицька), віце-президент фонду «СігмаБлейзер», екс-заступник міністра аграрної політики і продовольства з питань європейської інтеграції:

Перше — ринок землі. В Україні немає ринку землі, орендна плата становить кілька сотень гривень на місяць, і часто орендарі розплачуються не грошима, а продукцією. Якщо запустити ринок землі сільськогосподарського призначення, то зі зростанням вартості землі виросте й орендна плата — до декількох тисяч гривень на місяць. Крім того, з ринком землі в аграрну галузь прийдуть інвестиції — до $9 млрд, згідно з підрахунками експертів з Українського інституту майбутнього. А це зростання зайнятості, сум сплачених податків, виробництва, доданої вартості та в цілому економіки. Скасування мораторію може збільшити темпи зростання ВВП.

Друге — логістика. Відсутність необхідної кількості вагонів в «Укрзалізниці», що гальмує наш експорт зерна, металу, хімії та іншої важливої ​​для української економіки продукції.

Водночас експорт тих же зернових щороку зростатиме. Втрати українських аграріїв на логістиці складають сотні мільйонів доларів за найскромнішими підрахунками.

Так що реформа експортної логістики — одна з основних.

 Аграрна стратегія

Андрій Мартин, доктор економічних наук, заступник голови ради Асоціації «Земельна спілка України»:

1.Земля. Ситуація дуже проста: з одного боку Президент не ухвалює рішення про відкриття ринку землі — це має зробити ВРУ. З програми Зеленського очевидно, що він позитивно ставиться до ідеї лібералізації земельних відносин, але, знову ж таки, виходячи із тих слів, які озвучували його радники, можна очікувати, що це буде не зовсім ліберальний ринок, швидше, ринок з певними обмеженнями.

Зважаючи на те, що в нас скоро парламентські вибори, буде новий склад ВРУ, можна очікувати, що 2020 рік — це буде «вікно можливостей», протягом якого, за наявності політичної волі в парламенті, вдасться прийняти якийсь із варіантів ринку землі, який лібералізує обіг земель с/г призначення.

В цілому можна очікувати, що 2020-й буде переломним, тому що суспільство до певної міри втомилося від цього мораторію, агробізнес, за останніми опитуваннями, позитивно ставиться до лібералізації ринку землі, тому, сподіваємося, що новий президент буде одним із тих, хто візьметься до лібералізації обороту земель с/г призначення.

Сам Зеленський навряд чи буде ініціатором законопроектів. Зараз є 4 концепції, які напрацьовуються в аграрному секторі, їх презентували на Всеукраїнському земельному форумі, вони повинні пройти певне публічне суспільне обговорення та, скоріш за все, ближче до осені повинен викристалізуватися модель. І вже тоді знайдуться депутати, які на основі цих моделей зареєструють законопроект. Можливо, народні обранці ще нинішнього скликання зареєструють законопроект і проголосують у першому читанні. Як на мене, цей варіант малоймовірний.

Влітку потрібно знайти компромісний варіант моделі обігу сільськогосподарських земель, а вже новий парламент нехай його схвалює. Сподіваюся, новий президент не буде проти запуску земель в тому форматі, який запропонує парламент.

2. Підтримка аграріїв, перш за все, повинна концентруватися на тих аграріях, які цієї підтримки дійсно потребують, ті, яким треба надавати допомогу в питанні обладнання, всього того, що потрібно для виробництва продукції, передусім у тваринництві, виробництві овочів, та й всюди, де віддача з 1 га буде достатньо великою, що прогодувати сім’ю. Навряд чи можна очікувати, що обсяги підтримки сільського господарства кардинально зростуть, але, те, що є, потрібно використовувати більш ефективно. Отримувати левову частину допомоги повинні не великі компанії, тут передусім орієнтація на дрібних фермерів, можливо, перехід до підтримки на 1 га.

Цілком хороша ідея — повернути оподаткування на 1 га, це дозволить, принаймні, детінізувати частину використання с/г земель. Будь-який підприємець вважає, що він платить забагато податків, але проблема нашої держави полягає в тому, що є підприємці, які податок сплачують, а є ті, які мають тіньову оренду й не платять за землю державі взагалі нічого. Тому на сьогодні пріоритетне завдання — не збільшити чи зменшити податки, а зробити так, щоб їх платили всі, вони повинні бути однаковими й справедливими. Сказати, що сьогодні агробізнес — дуже збиткова форма підприємництва, яка потребує великої підтримки держави, не можна, в порівнянні з іншими галузями агросектор непогано почувається.

3. Приватизація. Всі держкомпанії приватизувати не можна, бо це буде завеликий обсяг продажів за короткий проміжок часу, що може призвести до здешевлення земель. Зараз просто потрібно легалізувати всю оренду земель, які перебувають в користуванні держпідприємств. Потрібно дати можливість на прозорих конкурентних торгах передавати цю землю в оренду, а частину цих земель потрібно віддати місцевому населенню під розпаювання, тому що в нас спостерігається величезна соціальна несправедливість. А те, що залишилося, на конкурентних засадах передати у користування. Масштабний продаж держземель особливої користі не принесе, великих грошей, на даному історичному етапі виручити не вдасться, а значний обсяг земель, які будуть виставлені на продаж, призведе до того, що ціни на цю землю впадуть.

Читати до теми: Доповідна Кабміну: земельні електронні аукціони та державна земля — чи є контакт?

Тваринництво

 Ірина Паламар, голова Асоціації тваринників України:

Три основні кроки, які очікує галузь тваринництва від нового Президента України

1.Захист прав власності та користування аграрія та прийняття антирейдерського закону.

В Україні залишається невирішеною проблема аграрного рейдерства. Права аграріїв на власність і користування земельною ділянкою та майном абсолютно незахищені. Процвітають різноманітні незаконні рейдерські схеми. Починаючи з 2017 року в Україні говориться про необхідність прийняття антирейдерського закону, варіантів якого було дуже багато напрацьовано, але такий закон досі так і не прийнято. Чинна процедура захисту прав потерпілих аграріїв через Комісію Міністерства юстиції займає досить багато часу, тож часто лише за підтримки офісу Бізнес-омбудсмена чи суспільного розголосу можна захистити свої законні права. Спеціальна комісія при КМУ з протидії рейдерства (Міжвідомча комісія з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню й захопленню підприємств) — неефективна та оперативно не працює.

 Має бути нарешті ухвалено закон на захист аграріїв, їхніх прав на земельну ділянку, майно, врожай, поголів’я, оскільки відчуття захищеності своїх прав та безпеки — це першооснова будь-яких реформ, що має гарантувати держава, а інакше про якийсь розвиток галузі тваринництва не може навіть ітися. Це також негативно позначається на репутації України за межами України, коли іноземні інвестори вивчають питання, чи варто в Україні інвестувати кошти в тваринницький бізнес, якщо він не буде захищений. Нагадаємо, що у ВРУ є зареєстрований Проект Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо протидії рейдерству» (реєстр. №8121 від 14.03.2018), який прийнято лише в першому читанні та направлено на повторне друге читання. На жаль, ВРУ дуже повільно ухвалює рішення з цього законопроекту. Сам законопроект №8121 зареєстрований ще в березні 2018 року. До цього були ще й інші розглянуті в парламенті антирейдерські законопроекти.

2.Скоротити кількість штату працівників Мінагрополітики

На думку Асоціації тваринників, штат працівників Мінагрополітики є занадто великим, що не завжди виправдовується результатами роботи та відповідною увагою до виробників.

На жаль, за останній час важко пригадати приклади позитивних реформ, які були впроваджені міністерством для галузі тваринництва. Поголів’я великої рогатої худоби та свиней скорочується, поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) зменшилося на 27% — з 4534 тис. голів ВРХ (з них корів 2508,8 тис. голів) до 3339,3 голів ВРХ (з них корів 1926,3 тис. голів), поголів’я свиней скоротилося на 24% — з 7922,2 тис. голів до 6024,8 тис. голів (станом на 1 січня), належної роботи у сфері боротьби та попередження АЧС не спостерігається, приватні домогосподарства залишено наодинці з питанням підвищення якості молока, криза у продовольчій безпеці.

Торік на загальне керівництво Мінагрополітики та управління у сфері агропромислового комплексу було передбачено в державному бюджеті 163 млн грн. (163,011.2). На 2019 рік ця сума збільшена до 176,230.0 грн. Постає питання: навіщо скільки міністрів? Достатньо залишити лише Трофімцеву та Шеремету. В цілому потрібно провести аудит діяльності Мінагрополітики та скоротити штат працівників, залишивши лише мінімально необхідну кількість працівників. Проте, якщо ми говоримо про такий важливий орган, як Держпродспоживслужба, то кількість її працівників слід, навпаки, збільшити.

3. Дотаційна підтримка — виключно малим та середнім виробникам. Вето на отримання державної підтримки в галузі тваринництва холдингам та великим підприємствам.

Як ми знаємо, у минулому році на державному рівні була передбачена безпрецедентна підтримка галузі тваринництва в 4 млрд грн та фермерства в 1 млрд грн, якої дуже потребували виробники, особливо середні та малі. Це був хороший знак для виробників, який заклав сподівання на розвиток галузі тваринництва. Але майже відразу, за підготовки конкретних програм підтримки тваринництва та фермерства та їхніх механізмів, уряд разом із Мінагрополітики не залучив належним чином аграрний бізнес і громадськість до цього процесу, що насамперед мало б бути зроблено, бо програми готувалися якраз для самих виробників. Цей нездоровий процес підготовки програм державної підтримки, що вилилося в їхню складність чи неможливість виконання, призвів до невикористання у повному обсязі виробниками коштів державної підтримки. Крім того, що найбільше обурює, дуже значний обсяг коштів державної підтримки використали агрохолдинги та великі господарства. Це нівелює саму природу державної підтримки. Так, з програми підтримки тваринництва, яка була найбільшою програмою держпідтримки АПК в 2018 році — 4 млрд грн, використано лише 2 млрд 389,8 млн грн.

Частина коштів за програмою підтримки тваринництва була спрямована на реконструкцію та будівництво ферм і тваринницьких комплексів, проте більшу частину коштів мали агрохолдинги та великі виробники. З 220 мільйонів гривень, які господарства отримали в першому півріччі 2018 року як часткове відшкодування вартості будівництва ферм, 187 мільйонів гривень, або 85% від суми, отримав великий агрохолдинг.

Із відомого «фермерського мільярда» підтримки було використано у 2018 році лише 203,3 млн грн. Протягом 2018 року українські аграрії та експерти неодноразово просили уряд перерозподілити кошти державних дотацій, спростити механізм отримання дотацій для малих та середніх господарств, проте держава їх не почула.

Читайте до теми: НАССР під мікроскопом: все, що треба знати виробнику

Митниця

Анатолій Макаренко, колишній голова Держмитслужби:

Митниця — це сегмент національної безпеки. І цей сегмент належить до компетенції уряду. Тому від Президента бізнес має право очікувати розуміння проблем, які виходять із перетину товару та громадянами кордону. Ті виклики й ризики, які стоять перед країною в зв’язку із війною, складною ситуацією у світі, тими транзитами, які йдуть через Україну, а також ввезенням, вивезенням, можливо, небезпечних, заборонених речовин через нашу територію. Не кажучи вже про спрощення процедур митного контролю, митного оформлення для вітчизняного бізнесу.

Але, ще раз наголошую, це не є компетенцією Президента, лише уряду. Важливо, щоб Президент для себе розумів, що митниця — це не просто митник, який стоїть у Борисполі та якого всі бояться, митниця — це сегмент національної безпеки, вона забезпечує безпеку товаропотоку. Через безпеку товаропотоку надає або заборону, або дозвіл на ввезення, переміщення через державний митний кордон того чи іншого товару, продукту, речовини.

Що надважливо для Президента — репутація держави. Митниця — це обличчя держави, один із символів, і якою буде митниця, таким у тих, хто приїжджає до нас в країну, складатиметься враження і про нас. На сьогодні уряд зробив те, що зробив, зараз треба ці процеси завершити й максимально сприяти створенню сильної, ефективної, сучасної української митниці.

Читайте до теми: Глухий кут для АПК — роздрібний ринок добрив і ЗЗР на 90% складається з підробок

Органіка

Олена Березовська, президент ГС «Органічна Україна»:

Що очікує органічний бізнес від команди нового президента?

Найважливіше — «не зламати» конструктивних напрацювань, над якими останні роки пліч-о-пліч працювали органічний бізнес і державна влада. Пропонуємо вивчити ці матеріали та зрозуміти їх, підтримати й удосконалити. Ми впевнені, що всі гравці органічного сектору, які понад 10 років працюють за європейськими стандартами, готові продовжувати компетентний діалог, адже розвиток України можливий тільки за взаєморозуміння.

Нам дуже важливо підтримати всіх гравців органічного ринку України, та акцентуємо увагу на органічних фермерських господарствах, малих та середніх агровиробниках, адже вони є основою органічного виробництва.

В Україні за активної участі органічної бізнес-спільноти сформовано законодавчі умови для розвитку ринку органічної продукції — прийнято Закон України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», який вводиться в дію 2 серпня 2019 року. На сьогодні Мінагрополітики разом із Держпродспоживслужбою, представниками органічного ринку, серед яких і громадська спілка «Органічна Україна», готують низку підзаконних нормативно-правових актів, необхідних для повноцінної імплементації положень прийнятого закону. Органічний бізнес відзначає конструктивний діалог з державною владою, що створює можливість врегульованої та конкурентоспроможної роботи органічного бізнесу, тому важливо сприяти продовженню такого діалогу.

Однак заходи для підтримки органічного сільського господарства не обмежуються лише створенням та впровадженням відповідного нормативного поля. Потрібно також стимулювати розвиток виробництва органічних продуктів шляхом цільової підтримки органічного сільського господарства та виробництва органічної харчової продукції. Адже сертифікація щодо дотримання органічного стандарту, — це обов’язок виконання усіх необхідних вимог господарської діяльності. Слід добровільно брати на себе додаткові органічні зобов’язання, пов’язані з виробництвом, що, безперечно, обумовлює більшу вартість органічної продукції, порівняно з неорганічною. Така цінова надбавка за органічне виробництво та органічну свідомість має компенсувати органічним фермерам вищу собівартість виробництва та особливості органічних агротехнологій.

Україна має високий потенціал для розвитку органічного виробництва внаслідок зростання зацікавленості як внутрішнього споживача, так і міжнародних покупців. Поступове підвищення рівня обізнаності населення щодо органічних продуктів, бажання вживати якісну продукцію та наявність активних виробників органічного ринку створюють усі передумови для стабілізації даного сектору. Проте подальший значний розвиток органічного виробництва в Україні потребує відповідної державної підтримки, котра, як показує практика інших країн, є одним із ключових інструментів для переходу від інтенсивного неорганічного на органічне виробництво.

Від імені органічного бізнесу просимо підтримати запровадження відповідних інструментів державної фінансової підтримки органічного виробництва в Україні шляхом передбачення у проекті Держбюджету на 2020 рік та наступні роки відповідної бюджетної програми «Фінансова підтримка розвитку органічного виробництва продукції рослинництва, тваринництва, харчової продукції і кормів» обсягом 600 млн грн на 300 тис. га земель із розрахунку господарствам, котрі мають під органічним сільськогосподарським виробництвом відповідно:

 — до 500 га ―3 тис. грн/га (100 тис. га х 3 тис. грн/га = 300 млн грн);

 — до 1000 га ― 2 тис. грн/га (100 тис. га х 2 тис. грн/га = 200 млн грн);

 — понад 1000 га — 1 тис. грн./га (100 тис. га х 1 тис. грн/га = 100 млн грн).

Фінансова підтримка на кожен органічний гектар є дуже важливою, адже мета органічного виробництва — це відновлення родючості саме кожного гектару української землі. На думку органічного бізнесу, досить важливими є напрями:

 — відміна податку на доходи фізичних осіб при сплаті орендної плати за користування землею для ведення товарного сільськогосподарського органічного виробництва та зниження податкового навантаження на час перехідного періоду в органічному виробництві. Це буде суттєвою конкурентною перевагою, котра зможе забезпечити більший рівень орендної плати власникам органічної землі;

 — надання спеціального статусу сертифікованій органічній землі та створення умов довгострокової та стабільної оренди земель під органічним виробництвом;

 — впровадження Державної програми по харчуванню органічними продуктами в закладах освіти;

 — створення механізму закладам освіти закупівлі місцевих продуктів від органічних фермерів. Розробка спрощеного порядку закупівель продукції харчування для дітей та підлітків у місцевих органічних агровиробників, особливо у фермерів;

 — розробка системи просування споживання органічної продукції за іміджевої, інформаційної та фінансової підтримки, наприклад, соціальна реклама про важливість вживання органічної продукції для споживача й органічного виробництва для сталого сільського господарства та створення соціальних ініціатив для промоції органічних продуктів харчування;

 — підтримка кластерних ініціатив і розвиток органічної кооперації.

Читайте до теми: Виробники органіки скаржаться на дефіцит кваліфікованих агрономів

Рейдерство

Ольга Матвіїва директор ГО «Бізнес-Варта»:

Враховуючи, яку частку у ВВП та валютних надходженнях до країни сьогодні становить агропромисловий комплекс, хотілося б бачити чітке бачення конкретних проблем галузі та її ефективного розвитку в цілому. Для прикладу, якщо це підтримка власного виробника, то варто не забувати про стимулювання виробництва вітчизняної сільськогосподарської техніки. Якщо ми говоримо про вільний ринок землі, то мають бути створені механізми довгострокового пільгового іпотечного фінансування для викупу землі нашими громадянами. Не менш важливою є й підтримка створення і розвитку сімейного фермерства. Лише цього достатньо, аби у будь-якого президента боліла голова про те, як результативно втілити це у життя. А питань насправді набагато більше.

Щодо механізмів протидії рейдерству. Треба згадати про повноваження президента. І тут основним я бачу можливості глави держави щодо призначення керівників обласних та районних державних адміністрацій. А вже вони суттєво впливають на ситуацію на місцях. Зокрема, у кожній області створені Антирейдерські штаби, які можуть ефективно й мобільно реагувати на кризові ситуації. До цих штабів входять представники усіх правоохоронних органів. На жаль, сьогодні на своєму досвіді ми бачимо дуже низьку ефективність діяльності цих штабів. «Бізнес-Варта» неодноразово зверталася із проханнями скликати засідання, надати необхідну інформацію тощо, але дуже часто подібні звернення просто ігнорують. Хоча вони стосуються конкретних кричущих випадків, які потребують негайного втручання. В основному я зараз кажу про Київську, Вінницьку та Миколаївську області. Я переконана, якщо на чолі області чи району буде людина з нульовою толерантністю до рейдерства та корупції, то інші ланки у своїй більшості не посміють сприяти злочинам та свавіллю. Я переконана, якщо представники президента в областях ставитимуть собі за мету забезпечення добробуту кожного громадянина навіть у найвіддаленіших куточках найменших сіл, то тоді автоматично вони робитимуть все для розвитку економіки і ефективно боротимуться з рейдерством на всіх етапах.

Ще важливо згадати: Генеральну прокуратуру можна вважати органом, який перебуває під впливом президента. Адже саме він вносить до парламенту кандидатуру генпрокурора. А вплив має означати й відповідальність. Зокрема, у тому, що стосується боротьби з корупцією і рейдерством…

До речі, щодо Служби безпеки України, на кадрові рішення якої також впливає президент: сподіваємося, що СБУ зосередиться виключно на гарантуванні безпеки країни, а не блокуватиме роботу підприємств, застосовуючи «фактові» кримінальні провадження за надуманими підставами та за непідслідними статтями. Як ми це бачили на власному досвіді минулого року у Харківській області. Відтак кадрова політика Президента суттєво впливає на стан справ у країні. Сподіваємося, Володимир Зеленський це добре усвідомлює. На відміну від свого попередника.

Читайте до теми: Рейдерство в законі, або бізнес – захисти себе сам

Ягідництво

Ірина Кухтіна, президент Асоціації «Ягідництво України» та голова союзу «Інноваційне фермерство і кооперація»:

Для того, щоб наш сектор розвивався в експортному плані, нам потрібно максимально наблизити нашу законодавчу базу до європейської. Тому збереження майбутнім президентом проєвропейського курсу країни — це одна з ключових потреб не тільки нашої галузі, а й українського бізнесу загалом.

Особисто для нас пункт №1 — вирішення питань з реєстрацією пестицидів. Проблема полягає в тому, що у нас відсутня різниця між малими та великими рослинними культурами. Якщо на великі за обсягом культури (пшениця, соняшник, соя, навіть яблука) у нас зареєстровані всі препарати, то на малі культури (ягоди, зелень, більша частина фруктів) — пестициди не зареєстровані, бо вартість реєстрації для малих культур в Україні разів у 5-6 вища, ніж в Європі. Через це ми маємо проблеми з офіційною витратною частиною виробництва, що також впливає на врожайність і, у перспективі, на харчову безпеку країни.

Другий момент, у більшості країн Європи продукти харчування або певні види с/г продукції мають пільгову ставку ПДВ (від 0% до 9%). В Україні — 20%. Це потрібно змінювати. Повторюю, для нас зараз основним ринком збуту є Європа. Більш ніж 70% експортної продукції з ягідного сектору припадає на країни ЄС. Зараз ми маємо нульовий митний збір із цими країнами, тож це те, що має залишитися незмінним й надалі.

Читайте до теми: Мінекономрозвитку розробляє систему моніторингу виконання Експортної стратегії України

Логістика

Шота Хаджишвілі, співзасновник RISOIL S.A.

Перше, що б я рекомендував новому уряду — продати усі державні підприємства. Бо вони всі колись були роздані за партійними списками або олігархам. А державі не приносять жодних прибутків, одні лиш збитки. Слід продати все, що можна — порти, державні елеватори, ДПЗКУ (Державна продовольчо-зернова корпорація України). Держава може брати участь у бізнесі лише як акціонер, але управляти вона не вміє і не здатна.

Так само держава не має втручатися у діяльність бізнесу. Аби не простоювали тонами вантажі у портах, а господарі не рахували збитки. Єдине, що має робити держава – чесно і прозоро збирати податки та розподіляти отримані кошти. Слід припинити роботу десятків регулюючих організацій, від яких нічого окрім шкоди немає.

Не можна сказати, що слід закрити міністерство екології, але залишати у нинішньому вигляді його не можна. Бо нині Мінекономіки — це зло із зол: ліс вирубується, повітря забруднюється, сміттєпереробних заводів немає, бурштин добувають, ріки і море забруднюються, а відомство тим часом лише пожирає бюджетні гроші, які ми вкладаємо. Навзаєм маємо десятки регулюючих організацій, перед якими постійно треба звітувати.

Шкідлива для аграрного бізнесу Укрзалізниця. Бо немає локомотивів і тяги, немає можливості своєчасної поставки вантажів. Слід замінити державну на приватну тягу та на конкурентних умовах надавати послугу перевезення. Окрім того, не варто дозволяти вантажні перевезення залізницею через територію окупанта Росії. Тим паче, що є можливість перевозити суднами до Китаю набагато дешевше, ніж у вантажних вагонів колією. Не можна співпрацювати з окупантом.

Читайте до теми: Одеська залізниця й зернові термінали реалізують пілотний проект з оптимізації вантажопотоку

Наталія Білоусова, Віталій Хворостяний, Оксана Тупальська, Інна Ткаченко, Ілона Олексюк AgroPolit.com