Освіта:
У 1992 р. закінчив Ужгородський університет, історик. З 2004 р. – кандидат економічних наук, захистив дисертацію на тему «Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині» (Інститут аграрної економіки УААН).
Кар’єра:
1987-1988 рр. — перекладач торгово-побутового підприємства в Ужгороді.
З 1989 р. — радник кооперативного об'єднання «Ретро», комерційний директор радянсько-австрійського спільного підприємства «Текоп».
З 1991 р.— керівник українсько-американського СП «Вест-Контрейд».
2006-2007 рр. — Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в складі другого уряду Януковича.
З 2010 р. — заступник секретаря РНБО.
Декларації:
Політична діяльність:
1996-2007 рр. – член СДПУ(о), був заступником секретаря Закарпотського осередку, заступник голови партії.
З 1999 р. — член Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України
Народний депутат України 3, 4, 6, 7, 8, 9-го скликань.
Один із 148 депутатів парламенту, які підписали зверення до Сейму Польщі з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942-1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.
За свідченням екс-голови КМДА Олександра Попова слідкував за розгоном студентів 30 листопада 2013 р.
У 2014 р. голосував за «Закони про диктатуру».
Після розвалу «Партії регіонів» став членом нового політичного утворення, що виникло на її основі — «Опозиційного блоку», та був обраний до Верховної Ради України.
У 2018 р.був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.
З серпня 2019 р. — керівник Парламентського комітету з питань свободи слова.
Родина:
Був одружений двічі. Перша дружина — Ірина, була донькою одного із секретарів Закарпатського обкому партії. У 1988 р. народила йому сина Олександра, який навчався в Академії адвокатури і грав у молодіжному складі ФК «Закарпаття» (Ужгород). Друга дружина — модель Наталія Ворона, у 1994 р. народила сина Нестора.
Цікаві факти та інциденти:
У липні 2013 р. у залі Верховної Ради України на голову Нестора Шуфрича впав шматок 15-тонної люстри.
У 2004 р. взяв участь у бійці у приміщенні ЦВК. У 2008-му вдарив члена Партії Регіонів екс-міністра транспорту Миколу Рудьковського. У 2009-му були бійки із Сергієм Льовочкіним та Юрієм Луценком. У 2008 році пропонував «розібратися» тодішньому керівнику Управління державної охорони Валерію Гелетею, але Гелетей відмовився. Після бійки із Юрієм Луценком останній оприлюднив матеріали кримінальної справи, порушеної у 1998 році проти Нестора Шуфрича за фактом побиття ним своєї дружини.