Казіс Старкявічус: Після відкриття ринку земля коштуватиме €5-10 тисяч

Чи приживеться литовський досвід в Україні та які підводні камені потрібно врахувати сьогодні, пишучи чернетку земельної реформи? Про це AgroPolit.com розпитав у колишнього міністра аграрної політики Республіки Литва Казіса Старкявічуса. Підстава – земельна реформа на носі. Прискорити рішення України в цьому питанні намагається міжнародна спільнота: МВФ постійно «рекомендує» нам стати вільними, нещодавно до нього долучився Європейський суд з прав людини. Втім, «у нас» є своє бачення, і виходить воно з того, що за рік в Україні вибори – президентські та парламентські. Крім того, зберігати «невільницький ринок» сьогодні змушує і відсутність в Україні надійних запобіжників відкриття цивілізованого ринку, як-от закон «Про обіг сільськогосподарських земель», повністю наповнений земельний кадастр, недосконалий механізм земельних аукціонів, через які сьогодні здається державна земля, та найголовніше – корупційний елемент усіх земельних операцій. Так, за оцінками експертів, земельна корупція на сьогодні з’їдає сотні мільйонів доларів на рік. Як Україні вилізти з цього теплого «земельного болітця» на світ Божий і залучити інвесторів, які допоможуть зробити «косметичний ремонт» українського агросектору за рахунок своїх інвестицій?

Нагадаємо, що Казіс Старкявічус був міністром АПК Литви 2008-2012рр., саме тоді, коли аграрна реформа в країні була в розпалі, тож ця людина «не від бабусі з лавочки» знає, як правильно продавати кожен метр землі. А враховуючи те, що Литва – це офіційно оформлена Європа, то вони ще й знають, як правильно «торгувати» землями за європейськими цінами.

Українські політики раніше прийняли неправильне рішення для економіки, котра підтримується за рахунок фермерів, бо насправді  підтримку в разі скасування експортного ПДВ на сою та ріпак отримала б переробна промисловість

AgroPolit.com: Як Ви ставитеся до ідеї скасування відшкодування експортного ПДВ на технічні культури?

Казіс Старкявічюс: Україна має великі можливості – сировина, соя, які нині Європа імпортує з Америки, також у вас є великі ресурси ріпаку та пшениці, але велика проблема в тому, що ви мало переробляєте. В Литві ідентична ситуація – ми також не переробляємо сировину. Наша країна виготовляє мало молока, птиці, в малих обсягах переробляє соняшник, сою, ріпак. Повинна діяти політика ринку. В грудні ваша влада вирішила, що ПДВ повинні платити фермери-експортери, а не переробні заводи. Це неправильно, якби ці переробні заводи були кооперативними, то таких проблем не було б. Учасники кооперативу – фермери. Їхня головна мета – отримати більший прибуток від продукції. Зараз ці фермери стають посередниками, які тільки постачають сировину. Я вважаю, що українські політики раніше прийняли неправильне рішення для економіки, котра підтримується за рахунок фермерів, бо насправді  підтримку в разі скасування експортного ПДВ на сою та ріпак отримала б переробна промисловість. Голосування фермерів (на аграрному заході, – ред.) показало – всі аграрії проти такого сценарію. Я давно знаю ситуацію у вашій країні і спостерігаю за нею ще з часів «помаранчевої революції». Перебуваючи на посаді аграрного міністра, я розмовляв з тодішнім аграрним міністром України Миколою Присяжнюком (2010-2014рр., – авт.), і для мене було дивним прийняття обмеження на експорт пшениці. Я вважаю, що це було не надто розумне рішення. Тоді сказали, що за рахунок збільшення кількості пшениці в країні впадуть ціни на хліб. Це було безглуздо. Потім дозволили експортувати пшеницю лише деяким компаніям-експортерам, у світі пшениці не було, але продали все це тим компаніям, які мали доступ до ринкових цін. На той час у квітні нам для підприємств потрібна була пшениця на переробку. Я навіть дзвонив міністрові за допомогою. Звісно, він допоміг, та це була ціла процедура. Ми закуповували за світовою ринковою ціною. Хліб у вас тоді все дорожчав і дорожчав. Влада просто збагатила «когось», а на фермерів скинула цей тягар. Сьогоднішнє рішення обмежити експорт ПДВ – це те ж саме. Я критикував це рішення.

AgroPolit.com: Якби соєві правки таки не прийняли, то як це вплинуло б на бізнес?

Казіс Старкявічюс: Великий прибуток отримали би 5-6 власників переробних підприємств.

Читати до теми: 18 млрд грн на кону, або Чи відправить парламент дрібних виробників сої та ріпаку в глибокий фінансовий нокаут?

Можна не розтрачувати гроші, які ви отримаєте від продажу земель, наліво й направо, а створити спеціальний фонд для допомоги сільському господарству, такий, як у Євросоюзі. В їхній фонд надходить 42% від усього бюджету Євросоюзу

Казіс Старкявічюс: Якби ринок землі відкрили рік чи два тому, то це було нормально. Зараз якби я був на місці українських політиків, то відкривав би земельний ринок вже після виборів, коли збереться новий парламент, який і ухвалюватиме рішення.

AgroPolit.com: Друге найгарячіше питання після соєвих правок – це ринок землі. Є величезне бажання відкрити цей ринок у керівництва, на яке тисне МВФ, але проблема в тому, що в нас через рік президентсько-парламентські вибори. Понад те, єдиного механізму й концепції ринку землі на даний момент немає. Як вважаєте, чи варто відкривати ринок землі за рік до виборів?

В Україні є 42 млн га земель с/г призначення. Минулого разу українська влада голосувала за 5 тис. га земель у власність однієї фізичної чи юридичної особи, і це нормально. Іншу частину земель можна орендувати та працювати,  маючи 100 тис. га земель разом з орендою. В Литві ми допустили помилку – дали право фізичним і юридичним особам продавати землю. Лідер партії «Литовський союз селян і зелених» (ЛСКЗ), має 35 тис. га. У нас в законі зазначено: 500 га земель в одні руки. Але вийшло, так, що він створив схему: одна компанія як юридична особа купувала 500 га, інша – 500 га, ще 500 га, і так далі. А якби зробили так, щоб фізична чи юридична особа не могла мати більш ніж 500 га землі, то такого б не сталося. Українські політики повинні врахувати наші помилки, і прописати в законі, що пов’язані між собою люди не можуть мати більш як 5-10 тис. га.

Це величезні гроші та ресурси для України, для сільського господарства, яке може зробити «світову бомбу» для вашої економіки, в хорошому сенсі. Наприклад, можна не розтрачувати гроші, які ви отримаєте від продажу земель, наліво й направо, а створити спеціальний фонд для допомоги сільському господарству, такий, як у Євросоюзі. В їхній фонд надходить 42% від усього бюджету Євросоюзу.

AgroPolit.com: Ви маєте на увазі, що добре було б прописати в земельній реформі фонд, до якого потрапляли б і використовувалися гроші, отримані від продажу державних земель, для підтримки різних проектів і програм АПК на поворотній основі, так?

Казіс Старкявічюс: Так. Я не кажу, що це будуть великі гроші, але хоча б $1 тис. і більше, тоді ви побачите, як фінансування збільшуватиметься. В Україні у банках діють досить великі відсотки, які не підходять сільському господарству. Потрібна реформа, яка дасть поштовх. Політики повинні вирішити, скільки кожен зможе мати – 5 чи 10 тис. га землі, а економісти повинні все підрахувати. Фінанси потрібно направити в справу, в економіку, тоді можна створювати та зміцнювати кооперацію, всю переробку, гарно попрацювати на рахунок розвитку кооперації, щоб з’явилася можливість допомагати. Гроші мають бути використані в різних програмах, повинні бути закріплені люди, щоб не було шахрайства, як колись вийшло у нас.

Потрібно робити все для того, щоб не було латифундій, які скуплять всі землі задарма, а потім їх продаватимуть

AgroPolit.com: В Україні є такі компанії, як агрохолдинги, наприклад, міжнародний пенсійний фонд MCH – на сьогодні у нього в оренді понад 600 тис. га землі, а в UkrLandFarming – десь 600 га з лишком, як бути з ними?

Казіс Старкявічюс: Нехай орендують землі. Вони також можуть купувати землі, але, як і всі інші, – не більше від 5-10 тис. га.

Читати до теми: Кому «халявної» землі від КМУ, або Чи стали громади реальними власниками обіцяних Гройсманом сільгоспземель?

З власного досвіду розповідаю, потрібно робити все для того, щоб не було латифундій, які скуплять всі землі задарма, а потім їх продаватимуть. Ті ж самі росіяни, з якими і в нас, і у вас нині є проблеми, можуть викупити українські землі.

AgroPolit.com: Тобто, сьогодні потрібно захистити себе, щоб завтра ми не плакали «крокодилячими сльозами»?

Казіс Старкявічюс: Так. У нас земля може бути продана тільки громадянам та компаніям Євросоюзу та країн НАТО.

Ваша земля зовсім інша, це велике багатство!

AgroPolit.com: А Україні, як Ви вважаєте теж треба обмежити чи для всіх?

Казіс Старкявічюс: Я думаю, Україні варто обмежити коло осіб, які зможуть купувати українські землі с/г. Приходять нові технології, і ви можете збирати неймовірні врожаї без використання мінеральних добрив, отримати стільки врожаїв, скільки потрібно. Ваша земля зовсім інша, це велике багатство! У нас зараз земля коштує вже $5 тис., у Євросоюзі в середньому – $30 тис.

AgroPolit.com: Як Ви вважаєте, як може змінитися вартість української землі в найближчі роки, виходячи з вашого досвіду проведення земельної реформи?

Казіс Старкявічюс: Ціна зростатиме. Коли ви відкриєте ринок, вона буде стрімко підніматися. Відразу за нинішнього курсу $600, після відкриття ринку земля коштуватиме десь €5-10 тис. Перші 2-3 роки земля буде потихеньку дорожчати. У нас теж так було, але це вже минуло, я бачу, що ціни в нас та в Польщі – $5 тис.

AgroPolit.com: Ще один момент, це ви проводили земельну реформу, чи хтось із ваших колег?

Казіс Старкявічюс: Я тільки продовжував земельну реформу, але, між іншим, вже з четвертого року, брав участь як член парламенту. Я завжди був пов’язаний із землею, керував такими організаціями, як сімейні господарства, сімейні ферми.

В Україну не прийде литовець чи американець і не зробить рай на землі. Для нього ці ціни на землю невисокі. Ви повинні підтримати свої господарства і своїх фермерів

AgroPolit.com: Що з досвіду вашої країни ви рекомендували б перейняти, які земельні уроки можна запозичити, щоб запобігти помилкам, котрі можуть трапитися?

Казіс Старкявічюс: В нашому випадку, ми не продавали землі іноземцям 10 років – аж до вступу до Євросоюзу. Я гадаю, якщо ви створюєте свій фонд, то також не спішіть продавати землі. Ви повинні розуміти, що в Україну не прийде литовець чи американець і не зробить рай на землі. Для нього ці ціни на землю невисокі. Ви повинні підтримати свої господарства і своїх фермерів.

Читати до теми: Земельний «пендель» щастя, або Що означає рішення Європейського суду для власників паїв та агроринку.

AgroPolit.com: Яким має бути перехідний період? Скільки у вас минуло часу, перш ніж іноземці отримали право на покупку земель?

Казіс Старкявічюс: У нас перехідний період тривав 10 років, в Польщі – 15 років.

AgroPolit.com: У нас теж, на вашу думку, можна так прикинути?

Казіс Старкявічюс: Повинні бути обмеження. Ви можете не пускати нових покупців на ринок, але потрібно, щоб вони мали це у планах на майбутнє. Банк голоситиме, щоб не віддавали землі задарма, а продавали в кредит. Це дуже велике багатство. Ми зробили казна що зі своїми землями, ціна була занизькою.

AgroPolit.com: Як ви вважаєте, Україні потрібна система дотацій? Якою має бути система підтримки?

Казіс Старкявічюс: Якщо ви включаєтесь у світовий ринок, і в сусідніх країнах є дотації, то, звісно, вони повинні бути й у вас, адже фермери в цьому зацікавлені. Все потрібно зробити розумно, подивитись, як це відбувається в сусідніх країнах.

Читати до теми: «Без гриму»: деталі, плюси/мінуси та наслідки рішення Європейського суду про скасування земельного мораторію.

AgroPolit.com: Ви вважаєте, що дотації для агросектору повинні зберегтися в Україні?

Казіс Старкявічюс: Так, мають зберегтися, але повинні бути меншими, адже земля у вас краща. Наприклад, ми платимо за землю податки за ринковою ціною, там є коефіцієнт, і вже саме керівництво потім вирішує, скільки, від 0-4%, наприклад. Ми даємо можливість вирішувати місцевим радам у районах.

Довідка:

У 2004 році, після вступу Литви до Євросоюзу, уряд прийняв десятирічний мораторій на продаж землі нерезидентам. Понад 80% литовських земель перебувають у приватній власності. Майже 9% всього населення країни працює в АПК та забезпечує створення 3,4% ВВП. Земельний ринок майже повністю лібералізований, проте відносини на ньому підкріплені низкою обмежень: щоб придбати землі с/г призначення, фізичні особи протягом 10 останніх років повинні займатися с/г діяльністю, мінімум 3 роки мати зареєстроване фермерське господарство або підтверджену с/г освіту. Вартість 1 га землі в середньому становить $2200. Колишні власники та їхні спадкоємці мали переважне право отримання свого майна чи відповідної компенсації. Загальна площа с/г земель, яку можуть купувати фізичні особи, не перевищує 300 га, для юридичних осіб – 2000 га. 60% господарств володіють ділянками площею до 10 га. Така фрагментація негативно впливає на продуктивність в аграрному секторі. Після відкриття ринку на землю, ціни стали стрімко зростати: в 1991 році ціна за 1 га становила $340, та $1100 - у 2012 році. В цей час, ціни на оренду  зросли в 4 рази – з $12 до $45 за 1 га.

Наталія Білоусова, головний редактор AgroPolit.com, Лілія Половинко