Презентовано «план» реанімації садівничої галузі

Kurkul.com та AgroPolit.com представили унікальне дослідження розвитку садівничої галузі України за роки незалежності у спеціальному проекті «Операція-реанімація: як не втратити садівничу галузь України?» та інфографіці «Садівництво України в цифрах 1995—2016 роки».

Видання аналізують розвиток галузі за низкою показників (площі насаджень, урожайність  садових культур, сума сплачених податків,  частка  галузі у формуванні агарного ВВП тощо) за період з 1990-го по 2016-й рр. 

«Хоч офіційна статистика фіксує зростання виробництва плодів та ягід із 2007 року, однак забезпечується це за рахунок вступу в плодоношення садів, закладених ще 20—30 років тому. Загалом же останні 20 років площі насаджень під такі культури скоротилися майже утричі — з 636,9 тис. га у 1995 році до 196,7 тис. га в 2016-му. У товарній структурі виробництва найбільші обсяги припадають на яблука, груші, сливи, вишні та горіхи. 2015 року загальна частка цієї продукції перевищила 85% від загального виробництва. При цьому найбільш продуктивними регіонами з виробництва фруктів в Україні є Вінницька, Хмельницька, Чернівецька, Дніпропетровська та Закарпатська області», — пише видання.

Щоб реанімувати галузь, опитані експерти пропонують кілька кроків.

Перший — поновити  1,5% збір на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства та зробити прозорим механізм розподілу бюджетних дотацій. Відповідна ініціатива щодо збору вже пролунала від голови аграрного парламентського підкомітету з питань удосконалення структури державного управління в сфері агропромислового комплексу, інновацій та з питань базових галузей в агропромисловому комплексі Валентина Дідича.

Голова ж асоціації «Укрсадпром» Дмитро Крошка додає, що в питанні бюджетних дотацій Мінагрополітики має визначати правила розподілу коштів і критерії, а рішення щодо них — ухвалювати повинен банк, визначений міністерством.

Другий крок — збільшення терміну довгострокової оренди для садівників. 

Потрібно прописати у законодавстві чіткі вимоги, у яких випадках договори емфітевзису можна укладати, а в яких — ні. Наприклад, якщо фермер планує виростити фруктовий сад, то йому цей договір потрібен. Адже, якщо завтра ми відкриємо ринок землі, його працю буде зруйновано», — пропонує Валентин Дідич.

Третій — зробити доступним банківське кредитування, а також — нарощування фінансування з боку міжнародних організацій.

Наприклад, коли міжнародні фінансові установи укладають угоду про те, що інвестують у дрібне фермерство €100 млн, то переводять гроші на банківську установу в Україні на пільгових 2—3%. Та ці гроші банківська установа може дати за ставкою, не нижчою від ринкової по Україні. Тобто, це ті ж самі 17%. І єдина перевага — в тому, що за цими програмами можна отримати кредит на 10 р.», — пояснює Дмитро Крошка.

Четвертий — оподаткування. Нагадаємо, що частка садівництва в агарному ВПП становить лише 3,3%.

П’ята — вихід на нові ринки. Особливо гостро це питання постало після втрати вітчизняними садівниками головного ринку збуту — РФ, на який припадало 96% експорту продукції.