Погляд з боку на євроінтеграційну діяльність Владислави Рутицької

Аграрний ринок сколихнула новина про те, що заступник міністра аграрної політики і продовольства України з питань європейської інтеграції Владислава Рутицька йде з посади. Нагадаємо, що вона прийшла в міністерство 17 липня 2014 року і пропрацювала з трьома аграрними міністрами: Ігорем Швайкою, Олексієм Павленком і Тарасом Кутовим. В цей час Україні почала вільно постачати товари з ЄС в рамках ЗВТ, а нещодавно була підписана важлива торговельна угода з Канадою.

Схоже, що аграрний міністр Тарас Кутовий задоволений її роботою. «Дякую пані Владиславі за нашу плідну спільну роботу у розробці плану інтеграції українського АПК до ЄС та в цілому за роботу з підсилення позицій українських виробників на іноземних ринках», - сказав він, коментуючи результати її роботи. За словами Рутицької, одне з основних її досягнень у міністерстві – відкриття 9 нових ринків, дерегуляція, яка дозволила заощадити більше $300 млн бізнесу. «Ефект від відміни тільки одного карантинного сертифікату у портах ― близько двох днів з логістики, а у грошовому еквіваленті економія до 1 млрд грн», ― пояснила вона практичну користь законодавчих змін  питаннях дерегуляції.

Втім, як кажуть, найкраще про роботу кожного свідчить оцінка з боку. AgroPolit.com запитав політиків та експертів міжнародників оцінку діяльності Владислави рутицької на посаді замміністра з питань європейської інтеграції.

Коментарі:

Ян Томбінський, польський дипломат, голова представництва Європейського Союзу в Україні:

Владислава Рутицька, по-перше, - це людина, яка зайшла на цю позицію в міністерство з конкурсу. Це зовсім нова культура підбору людей, які брали на себе відповідальність за цей європейський напрямок руху України. Це вперше у нас з’явилися міністри-партнери, які не прийшли в уряд завдяки партійним спискам, але як експерти і розуміли, як працювати.

З міністерством аграрної політики та продовольства нам вдалося найшвидше випрацювати і комплексну стратегію про реформування агросектору, і як інституційно змінити міністерство, адаптувати його структуру до нових завдань, пов’язаних з інтеграцією України до європейських структур. І в тих зусиллях вона стала нашим головним партнером. Тому наша оцінка діяльності Владислави Рутицької дуже висока.

Ігор Гужва, експерт у сфері міжнародної торгівлі Центру розвитку ринкової економіки:

Владислава Рутицька справляє враження, оскільки вона – людина досвідчена, фахова і порядна.

Під час її роботи вживалося багато важливих заходів. Але про системні зміни зараз говорити не можна, бо ще немає самої системи. А вона з’являється тоді, коли є політична воля в країні. Щоправда, в тому напрямку, за який вона відповідає, її діяльність можна оцінити позитивно. Вона могла б продовжувати свою роботу.

За півтора роки можна виокремити певні елементи реформування, спрощення отримання дозвільних документів. Вона не брала участі у переговорах по ЗВТ з ЄС, вона прийшла, коли ми готувалися до набрання чинності угоди. На цьому шляху, все що від неї залежало, зробила: провела роботу з бізнесом, надавала організаційну і змістовну підтримку про те, щоб поінформувати як виходити на ринки ЄС, як користуватися угодою. Вона європейську інтеграцію розглядала не лише з позиції Україна – ЄС, але так само брала участь в заходах Україна – РФ, Україна – Туреччина та з іншими країнами. Це важливо, бо коли говоримо про європейську інтеграцію, то маємо розуміти, що це перерозподіл руху ресурсів: ми втратили ринок РФ, то це перекладається на плечі тих, хто займається європейською інтеграцією.

Андрій Новак, економіст:

Вона нічого не вирішує, це простий виконавець волі міністра. Справа в тому, що в нашій структурі Кабінету міністрів навіть міністри не ведуть політику в тій сфері, за яку вони відповідають. Вони – виконавці волі прем’єр-міністра, а він – виконавець волі Президента. Це така українська традиція. Втім те, що могла зробити, - позитивно.

Аграрний сектор, особливо в кризові роки, - рятівне коло економіки, який не дає їй піти на дно. Це не є заслуга міністра, скоріше, навпаки, всупереч постійному тиску, як податковому так і адміністративному, вони не тільки виживають, але й примудряються розвиватися. Міністерство мінімально сприяє відносному благополуччю аграрного сектору. Єдине, що може зробити міністерство – впливати через державні закупівлі та залишки державних підприємств.

Олександр Ярощук, для AgroPolit.com