Чому не можна запускати земельну децентралізацію, або про 5 небезпек законопроекту №4355

Аграрний комітет погодив правки до законопроекту №4355 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель». Ним передаються додаткові повноваження з розпорядження землями місцевим органам влади. Поправок від депутатів було багато, але більшість – не  врахували. В тому числі не  почули й більшість моїх. Я  ж вважаю, що це не правильно, бо на фініші документ містить кілька ризикових моментів.

Пропоную 5 проблемних місць законопроекту, на які всім депутатам слід звернути  увагу, перш ніж голосувати за нього в Раді.

 1. Необхідно скоротити перелік органів державної влади, які розпоряджаються землями державної власності, із максимальною передачею повноважень на місця:

-    повноваження з розпорядження землями спільної власності територіальних громад, як делеговані повноваження, а також під озерами (встановити площу), мають перейти до органів місцевого самоврядування;

-    повноваження з розпорядження землями лісогосподарського призначення державної власності, природно-заповідного та природоохоронного призначення загальнодержавного значення, під великими та середніми річками, землями, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна державної власності, землями, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, мають бути зосереджені лише у Кабінеті Міністрів України.

2. Не допустити концентрацію в одного суб’єкта владних повноважень (Держгеокадастр) управлінських, контрольних та наглядових функцій (державний контроль за використанням та охороною земель, збереження родючості ґрунтів, дотримання вимог законодавства у сфері земельних відносин, контроль та нагляд за органами місцевого самоврядування), що створить монопольний орган:

-    надати повноваження сільським, селищним, міським радам здійснювати самоврядний контроль за використанням та охороною земель;

-    надати повноваження органам місцевого самоврядування при переході земель з державної до комунальної власності переглядати умови договорів оренди землі, а саме: розмір орендної плати (не може перевищувати середнього розміру такої плати в області) та строк дії договору (не менше мінімально строку згідно з законом).

3. Не встановлювати обмеження щодо розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянам України для городництва без проведення аукціону (якщо залишились селяни, які мають бажання вести таку складну діяльність, заради збереження сільських територій ми зобов’язані не забирати в них таку можливість).

4. Залишити у чинному законодавстві принцип, за яким громадяни України, у разі неотримання у 30-денний термін дозволу або відмови на відведення земельної ділянки, мають право мовчазної згоди на розробку документації з обов’язковим повідомленням про це відповідного органу.  Вважаю, що скасування мовчазної норми є недоцільним, оскільки сьогодні заяви про відведення земельних ділянок по півроку лежать в органах місцевого самоврядування без розгляду в зв’язку із суб’єктивними та об’єктивними причинами.   Тому пропоную принцип мовчазної згоди зберегти.

5. Не допустити порушення прав власників земельних паїв та їх спадкоємців:

-    не встановлювати термін до 1 січня 2018 року, за яким власники паїв або їх спадкоємці зобов’язані оформити право власності або, якщо право власності посвідчено, присвоїти кадастровий номер; в разі недотримання цього - паї таких осіб визнаються безхазяйними та переходять за рішенням суду до комунальної власності. Такий принцип порушує вимоги статті 347 Цивільного кодексу України щодо відмови від права власності, а також статті 335 даного Кодексу в частині визнання речі безхазяйною та набуття права власності на таке майно;

-    не встановлювати норму, відповідно до якої у разі поновлення за рішенням суду своїх прав, власник або його спадкоємець зможуть повернути своє майно лише за наявності вільних земель у комунальній власності;

-    не встановлювати термін до 1 січня 2018 року, за яким між власниками паїв та їх спадкоємцями має бути здійснений розподіл земель, які залишились у колективній власності.

Прошу Вас, шановні народні депутати України, також ознайомитись з експертними висновками Головного юридичного управління Апарату ВРУ, зокрема з висновком від 21.07.2016 року за №07/02-335/179889, який, крім зазначення невідповідності низки положень законопроекту Конституції України, також зауважує, що до тексту проекту, всупереч вимогам статті 116 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», включено низку положень, які не були предметом розгляду Верховною Радою України в першому читанні, та у зв’язку з чим законопроект потребує суттєвого доопрацювання.