Правда й міфи про аграрні дотації в ЄС. Частина 2.

Продовжуючи тему про відмінності фінансової підтримки сільськогосподарських виробників у Європі та Україні, варто виділити кілька важливих моментів. Вони розставляють усі крапки над "і" й детально роз’яснюють, де міфи, а де реальність у цьому питанні.

         1. У Європі підтримка сільгосптоваровиробників дуже суттєва, і це факт, не міф.

         2. Половину всієї фінансової підтримки ЄС отримують сільські громади і більше 3/4 від решти 50% суми – самозайняті фермери. Це теж не міф.

         3. У Європі також існує суттєва непряма підтримка більшості сільгосптоваровиробників через податкові пільги. Тож твердження, що „наші” пільги є унікальними, - міф (як на мене, вони просто „унікально викривлені”). Міфом можна назвати й те, що їх обсяг в Україні коректно порівнювати з обсягом прямої підтримки у Європі.

         4. У Європі „аграрії”, якими ми звикли називати засновників юридичних осіб, що займаються сільськогосподарською діяльністю, одержують менше 1/10 від загального обсягу прямої і непрямої підтримки, яка спрямовується на сільські території та на сільське господарство. І те, що там всіма аграріями підтримка одержується на гектар або вираховується простим діленням всього її обсягу на кількість гектарів при визначенні рівня підтримки під час здійснення аграрної політики – міф.

Тепер розшифровую. Візьмемо ту ж Німеччину, про яку згадував у попередньому блозі. Наведена далі статистика щодо цієї країни взята із сайта німецького Міністерства сільського господарства, і вона красномовно підтверджує сказане мною. Так от, детальніше про німецьку фінансову модель: 

 - Обсяг прямої підтримки сільських громад та сільгоспвиробників у Німеччині у 2015 році становив понад 22,6 млрд євро.

-  13 млрд євро із 22,6 млрд євро спрямовано на різні програми підтримки сільських громад. Щоб бути справедливим, скажу, що 1,6 млрд євро на підтримку органічного фермерства і ще деякі підпрограми можна віднести до групи виробничого спрямування.

-  Понад 2/3 фермерських господарств цієї країни працює не під комерційним правом, а під громадянським. Ця категорія має податкову пільгу - 900 євро на місяць, вона не оподатковується податком на прибуток (дохід) від сільськогосподарської діяльності. Рахуємо. 408 тисяч фермерів х 12 місяців х 900 євро = понад 4 млрд 400 млн євро. Податкове поле, побудоване таким чином, що засновник будь-якої форми підприємства, яка діє в полі комерційного права, сплачує корпоративний податок 15% від маржі і 25% від суми, яка виплачується засновникам. Тому фермери і сидять у рамках господарств під парасолькою цивільного права. Вони ж одержують компенсацію за пенсійні відрахування не менше ніж їх зробили, але не більше ніж 2800 євро на рік, та на медичні страховки так само, але не більш ніж 1900 на рік. На це пішло 3,3 млрд євро прямої підтримки сільгоспвиробникам Німеччини. На всю групу „соціально-орієнтованих” підпрограм підтримки виробників у Німеччині минулого року пішло майже 3,7 млрд євро із 8,8 млрд євро, що залишились із 22,6 зазначеного загального обсягу (або із 10,4 млрд євро, якщо тримаємо в голові ще 1,6 млрд євро на „органіку”).

-  Лише 4,9 млрд євро, або менше чверті від загальної підтримки, розподіляються незалежно від типу господарства, його розміру чи спеціалізації, тобто "грубо" погоджуємось "на гектар". Зазначу, що більше 60% фермерських господарств Німеччини є виключно самозайнятими (працюють лише члени родини), близько 30% є переважно самозайнятими (додатково використовують на постійній основі найману працю не членів родини) і менше 10% є такими, що базуються на використанні лише найманої праці (кому цікаво, на сайті можна знайти, у яких спеціалізації і підгалузях вони домінують). Тепер підсумовуємо. Загальний обсяг: 22,6 прямої + 4,4 непрямої = 27 млрд євро загального обсягу підтримки. Навіть якщо агропідприємства, що не використовують власну працю членів сім’ї (підприємства „аграріїв” по-нашому), складаючи лише 1/10 за кількістю, обробляють половину земель (насправді ж земель у їх користуванні значно менше), то це лише 2,5 млрд (половина від зазначених 4,9) із усіх 27

Тепер згадайте, який обсяг прямої і непрямої підтримки в Україні одержує мільйон українських самозайнятих домогосподарств, що формують понад 80 % товарної пропозиції у своїй половині „валу від населення”, і який – наші ображені на МВФ аграрії. І порівняйте це із розподілом „по-німецьки”.

Це, зокрема, я мав на увазі, коли говорив про зобов’язання нашої країни згідно з політичною частиною Угоди про асоціацію з ЄС: ми зобов’язалися привести всі елементи внутрішньої політики у відповідність до європейського зразка, включаючи податкову та аграрну.

Саме це я мав на увазі, говорячи, яка європейська картинка сільського життя була у більшості селян, коли постало питання вибору, яким шляхом країні йти, і вони активно підтримали протести.

Про це я й кажу, що уряд в останній рік, чомусь, бачить іншу євромодель сільської України, тому йому, якщо не змінить пріоритетів, не варто розраховувати на подальшу підтримку більшості сільського населення.