«Олійну пляму» децентралізації запущено по Україні, або Про шанс для слабких сіл вижити

Законопроект №4742 прийнято парламентом і підписано Президентом. Його чекали давно, щоби надати нового імпульсу адміністративно-територіальній реформі. Такий потрібний документ проголосували у Верховній Раді 9 лютого 2017 року. І він завис... Чому? Новою перепоною стала 52-а поправка до другого читання даного законопроекту. Вона складається з двох частин.

Дві поправки роздору

У першій була вимога «Самопомочі» накласти мораторій на об’єднання територіальних громад у зоні 12 км навколо великих міст до врегулювання питання існування агломерацій. Питання важливе, хоча, відверто кажучи, не стосується суті законопроекту. Але представники «Самопомочі» наполягали на тому, щоб саме ця поправка була врахована у законопроекті про приєднання громад. Чому? Мабуть, розуміли, що тільки «паровозиком» із життєво важливим законопроектом можна протягти і цю норму, яка особливо цікавить керівництво м. Львів,  котре, вочевидь, має певні труднощі в переговорному процесі з навколишніми селами, зокрема, щодо сміттєзвалища. 

А от у другій частині цієї ж поправки є норма про те, що міста обласного значення отримують статус спроможних автоматично, без початкового процесу об’єднання, як інші територіальні громади. Це логічно з огляду на те, що немає великого бажання йти на нові вибори ні у міських голів, ні в депутатів. Зрештою, такі вибори неможливі з огляду на специфічне трактування законодавства Центральною виборчою комісією, яка вважає, що перед цим слід змінити межі району. Хоча межі району завжди встановлювалися не за зовнішньою межею територіальних громад, які в нього входять, а за внутрішньою межею, тобто навколо міста обласного значення. Так от, якби друга частина правки була проголосованою, то жодних виборів до міської ради міста обласного значення і не потрібно було б – достатньо простого рішення сесії сільської ради про приєднання та підтвердження цього рішення на сесії міської ради.

Між тим до тексту законопроекту, який подавався на друге читання, в одну поправку потрапили обидві норми. Цілком очікувано вона була поставлена на підтвердження і провалена. Однак доповідач законопроекту Микола Федорук зробив спробу врятувати норму другої частини, загостривши увагу на ній. Але, за умов нестійкої більшості в залі, прискіпуватись до деталей не було часу – на кону стояв увесь закон. І хоча «Самопоміч» демонстративно не голосувала за нього, її примітивний шантаж не пройшов – голосів виявилося достатньо для прийняття законопроекту.

Під час підготовки на підпис закону спікерові вказані вище деталі «виплили». Тож постала дилема – підписувати законопроект без норми, яка дозволяє розв’язати руки містам обласного значення, чи поставити цю норму на голосування в парламенті. Обрали друге, однак хронічна неявка депутатів на роботу не дозволила поки що винести це питання в залі. Втім, їх так і не винесли. Тож Президент підписав закон без  цих поправок.

Читати до теми: Децентралізації на паузі, або Чому уряд та парламент імітують реформу?

Громади – на низькому старті

Важливість законопроекту настільки велика, що питання міст обласного значення можна відкласти до врегулювання в наступних законопроектах. Зволікати не можна – велика кількість громад уже на низькому старті в очікуванні дозволу запуску процедури приєднання. І це не тільки ті, які відзначили помітні успіхи в сусідніх територіальних громадах і вже готові до них приєднатись. Можливість приєднання фактично нівелює шантаж із боку низки сільрад, котрі, фактично, перешкоджали сусідам об’єднуватись, адже очікувану цукерку у вигляді прямих міжбюджетних відносин із державним бюджетом, за законом отримували лише ті громади, які об’єднались точно у відповідності до Перспективного плану. Щоправда, цю норму обласні ради навчились обходити, затверджуючи Перспективний план за фактом об’єднання. І цим самим спотворюючи логіку формування дієздатних громад.

Тепер таких викрутасів їм немає сенсу робити – навіть якщо фактичне об’єднання не зовсім відповідає Перспективному плану, то все одно об’єднані територіальні громади будуть визнані Кабміном спроможними, якщо таке об’єднання відбулось навколо планованого в цьому Перспективному плані адміністративному центрі й кількість населення такої громади перевищує половину від кількості, визначеної Перспективним планом.

Читати до теми: Олександр Солонтай: Децентралізація – загальмувалась…

Перспективні плани –  як гриби після дощу

Тому слід очікувати нарешті схвалення обласними радами дійсно продуманих Перспективних планів, які охоплюють територію всієї області, а не окремих її клаптиків. І це вже неабияке досягнення, тому що надходить розуміння того, що громади повинні бути збалансованими, тобто в них мають бути як території з високим рівнем дохідних можливостей, так і з низьким. Адже багаті села й міста не особливо горять бажанням брати на утримання розбиту інфраструктуру далеких сіл. Тепер доведеться дбати і про слабких, адже уряд може відмінити своє рішення про надання статусу спроможних новоствореним територіальним громадам. Та й ті сільські голови, які раніше з порога відкидали пропозицію щодо об’єднання, тепер стануть більш лояльними, адже другої пропозиції може й не бути, а приєднуватися до вже створеної територіальної громади доведеться на значно гірших умовах. Насамперед тому, що фінансова допомога держави стосуватиметься лише тих, хто пішов на первинне об’єднання.

Читати до теми: Децентралізація під лупою: невиконане «домашнє завдання» перенесли на 2017 рік

Опір райрад та адміністрацій зламають

Ще одна проблема, яка може зрушити з місця – подолання опору районних рад та адміністрацій. Якщо останні чинять прихований саботаж, то перші відкрито закликають боротися проти об’єднання під гаслом «не дамо знищити район». Є певна логіка в тому, що в малих районах об’єднання доцільно здійснювати у межах всього району – відпрацьовані комунікації, кадри. Однак навіть цей варіант, як правило, не влаштовує районне керівництво – випробовувати долю на виборах не кожному хочеться.

Тому настала нагальна потреба реформування районів. Їхні майбутні обриси вже для багатьох не є секретом, а добровільне об’єднання Конституцією не передбачене, на відміну від територіальних громад, тому формування субрегіонального рівня – лише питання часу. І політичної волі. Зрештою, як це здійснити без великих потрясінь – тема окремого начерку. На сьогодні необхідно реалізовувати потенціал нещодавно прийнятого закону, який тепер уже можна назвати його первинним ніком – «закон про олійну пляму». До осені потрібно перейти критичну межу – більше половини сільського населення та площі, які будуть охоплені спроможними об’єднаними територіальними громадами. Далі можна буде говорити про незворотність реформи адміністративно-територіального устрою. І приділити увагу іншим аспектам реформи децентралізації влади.