Експортний компас України направлений на «Піднебесну», або Китай під прицілом експортерів

Незважаючи на зміну клімату, аналіз динаміки виробництва зернових свідчить про те, що показник врожайності в Україні продовжує зростати. Причин цьому є декілька: розвиток технологій вирощування зернових та олійних культур, системи обробки, сушки та фумігації зернових, створення сучасних систем мікрозрошення, впровадження інтегрованих систем захисту та живлення рослин до кліматичних змін, постійне вдосконалення елеваторних потужностей та покращення системи зберігання зернових культур. В сукупності, це дає можливість забезпечити хороший потенціал для зростання експорту. За оцінками операторів ринку, експорт зерна з України у найближчі роки зросте до 70 млн т. Минулого року на зарубіжні ринки було поставлено 41,7 млн т українського зерна. Та новим викликом все ж є пошук нових ринків збуту.

Компас експорту показує на схід

Для українських експортерів цікавим є ринок Китаю. Він є серед найбільш перспективних, як з точки зору економічного потенціалу, так і можливостей зростання обсягів постачання вітчизняного збіжжя.

Не варто забувати, що Китай — це мільярдний ринок споживання. Наприклад, у наступні 5 років КНР планує імпортувати продуктів і послуг на суму понад $10 трлн. Однак розмір ринку — це не єдина і не головна причина, чому необхідно докладати максимум зусиль до поглиблення співпраці з Китаєм.

Зважаючи на статистику світової торгівлі, Китай є основним торговельним партнером багатьох розвинених країн (Німеччини, Канади та інших). Ця країна входить у десятку економік світу. Займає третє місце за рівнем абсолютного зростання. Входить у п’ятірку основних імпортерів вітчизняної агропродукції. Саме тому в Експортній стратегії України на 2017–2021 роки, Китай визначений ринком у фокусі.

А що в конкурентів?

На фоні напруженої торгівлі зі США, Китай буде все більше закуповувати кормового зерна, ячменю і сорго в інших країнах — задля заміни американських поставок. Наші конкуренти вже посилено працюють над налагодженням співпраці з «Піднебесною». Наприклад, Бразилія продовжує нарощувати експорт сої до Китаю, який відмовився від американської та придбав вже 90% експортованих з Бразилії соєвих бобів.

Одним із найбільших конкурентів України з експорту зернових є Австралія. Однак, прогресуючі щорічні зміни клімату й часті засухи стають все більшими перешкодами для виробництва та експорту австралійської сільгосппродукції. Останній маркетинговий рік — яскравий приклад цього. І, відповідно до недавніх досліджень австралійських учених, ризики, пов'язані з кліматом, лише зростатимуть. Кількість посушливих років збільшуватиметься, особливо в землеробських регіонах на південному заході. Це загрожує скороченням удвічі або навіть повною втратою врожаю та обсягів експорту. Тож це шанс замінити на китайському ринку австралійське зерно українським.

Чи є у нас перспективи до співпраці?

З часом, Україна може стати головним постачальником продуктів харчування і товарів АПК до КНР, зокрема кукурудзи та соняшникової олії. Адже на цю продукцію є великий попит у китайського споживача.

Наразі між Україною та Китаєм вже підписано 5 міждержавних протоколів, які регулюють вимоги щодо експорту сільгоспкультур з України — кукурудзи, ячменю, сої, соняшникового шроту та бурякового жому.

Однак, необхідно працювати над розширенням переліку сільськогосподарської продукції. Особливо таких як горох, пшениця, сорго зернове та ріпак. Адже створення нових можливостей для українських експортерів є одним із ключових пріоритетів розвитку галузі. А збільшення виробництва і, як наслідок, зростання експорту зернових у майбутньому допоможе Україні покращити позиції на світовому ринку торгівлі і, безумовно, позитивно вплине на внутрішній ринок країни.

Варто зазначити, що цього року Україна і Китай відзначають 25 років встановлення дипломатичних відносин. З цього приводу Президент України оголосив 2019 рік — Роком Китаю в Україні. Відповідно, у нас з’являються нові перспективи для налагодження співпраці з китайською стороною і ще одним сигналом, щоб налагоджувати співпрацю у політико-дипломатичному векторі та впевнено розвивати торговельні відносини з «Піднебесною».

В цілому, в України є всі можливості збільшувати експорт сільськогосподарської продукції до Китаю. Сподіваюсь, нам вдасться використати цей потенціал.