Законопроект про ринок землі написаний на користь олігархів та транснаціональних компаній

1. Земля — не товар, бо вона створена Богом, а не працею. Забезпечення ринку землі — це необхідна передумова завершення земельної реформи. А купівля-продаж — лише інструмент обігу землі (до того ж, не найнеобхідніший). Сама по собі купівля-продаж земельної ділянки не вирішує практично жодних функцій, окрім фінансово-спекулятивних, дає фактично можливість сформувати ринкову ціну на землю, без макроекономічних наслідків. Всі технологічні, інвестиційні, обігові проблеми вирішуються орендою, зокрема довгостроковою. Тобто для забезпечення обігу землі достатньо розвинутих орендних відносин.

Читайте до теми: Проект програми уряду на 5 років – аналіз аграрних позицій

Яка мета земельної реформи? Забезпечити право вільного продажу землі? — Ні. Капіталізувати землю для фінансових спекуляцій? — Ні. Використати селян для перекачки землі з колективної у приватну власність? — Ні. Сконцентрувати земельні масиви в руках окремих юридичних чи фізичних осіб? — Ні. Метою   земельної реформи має бути забезпечення продовольчої безпеки, розвиток сільських територій, створення господаря на землі. Інакше кажучи, ЗЕМЛЯ ПОВИННА НАЛЕЖАТИ ТИМ, ХТО НА НІЙ ПРАЦЮЄ! Про це говорить і світовий досвід.

Такі принципи закладалися на початку земельної реформи. Реформа затягнута штучно, через значний політичний вплив олігархів. Після розпаювання колективних господарств так і не були створені умови для власників земельних паїв. Тому багато власників земельних паїв (особливо спадкоємці) не знають і не розуміють значення права власності на землю, на фоні злиднів та соціальної незахищеності, тому, фактично, не мають вибору.

2. Згідно з проектом закону про ринок землі, планується надати право купівлі землі юрособам — це неприпустимо. В юрособи іноді важко знайти кінцевого беніфіціара, крім того, є чимало схем переведення власності з юрособи. Проти іноземних капіталів і фондів у вітчизняних покупців немає шансів. Тому в майбутньому, у разі введення купівлі-продажу, доречно залишити суб’єктами ринку державу, громади, фізосіб. А на перших етапах, щоби зняти  тиск на ринок і забезпечити державу та громади земельними ресурсами, суб’єктами права купівлі доцільно визначити тільки державу й громади.

3. Оренда землі в рази вигідніша для бюджету, ніж її продаж, особливо в довгостроковій перспективі. Тобто потрібно просто відпрацювати прозорий ефективний механізм управління земресурсами. Державі, а особливо громаді, потрібно збільшувати обсяг земресурсів, а не торгувати ними. Яка причина торгувати державними землями? Назвіть хоч одну!

Визначення ціни на державні землі не нижче від НГО — економічно-правовий спам, окозамилювання.

4. «Обмеження» в одні руки до 200 тис. га шокує. Це що, 200 осіб можуть колонізувати всю Україну?! Або 6 осіб можуть придбати якусь область. Вибирайте... Може, зразу областями давайте торгувати? Така відверта маячня могла прийти тільки або відверто некомпетентним, або заангажованим людям. Цю думку підтверджують останні призначення — Міністерство економіки, замміністра з аграрних питань, голова аграрного комітету ВРУ, прем’єр-міністр. Найсміливіші «обмеження» до цього були на рівні 100-200 га в одні руки.

Концентрація землекористування та, особливо, землеволодіння обмежує розвиток сільських територій, фактично загрожуючи національній безпеці держави.

5. Переважне право купівлі для орендаря — це також спам. Переважне право діє, якщо орендар та інший покупець запропонують однакову ціну. Оскільки торги будуть електронними й відкритими, переважне право жодних переваг орендареві не дасть.

6. Обов’язок реєстратора є обов’язком, від кількості прописання цього Мін’юст «пухнастіший» не стане. Згадаймо, як Мін’юст у 2018 році за 2 години переписав усе вище керівництво Аграрної партії, без з’їзду, без рішень, і нічого не змінилося досі... А що буде з землею? Хоч який гарний закон ми б не прийняли, корупція та безвідповідальність його спотворять. То, можливо, спочатку треба побудувати правову державу, забезпечити людям гідний рівень життя, а потім бігти землею торгувати?

7. Фермерам, у яких є земля в постійному користуванні, потрібно передати її у власність або надати у довічне спадкове володіння (без права продажу). Вони живуть і працюють на цій землі, вони обробляють її десятиліттями, цю землю давали, коли вона бур'янами заростала, вони її заробили. Якщо й вести мову про викуп, то це має бути термін до 50 років, безвідсотково. (50 га *40 тис. грн = 2 млн грн, за 5 років — це неможливо, це ще раз підтверджує, що проект готували «асфальтні» юристи).

8. Санкції — фіговий листок. Через юрособи, офшори, трасти тощо заведуть кого завгодно.

Читайте до теми: 2020: повноцінний ринок чи мутація мораторію?

Цей проект закону відверто шокує. Напрацювання вітчизняних науковців, світовий досвід, думка вітчизняних профільних організації — все успішно проігноровано. Законопроект зліплено виключно в інтересах вітчизняних олігархів та транснаціональних компаній.

Дорадництво, значна підтримка дрібних та середніх фермерів, кооперація разом із відповідною моделлю земельної реформи можуть за 3-5 років докорінно змінити на краще ситуацію в аграрному секторі та забезпечити сталий розвиток сільських територій.

Наразі проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» є найгіршим з усіх законопроектів, які з’являлися в стінах Верховної Ради.