Чи зможуть селяни з 1 січня 2020 року здавати домашнє молоко і м'ясо?

З 1 січня 2020 року почали діяти нові стандарти якості «домашнього молока». Чи зможуть селяни й надалі здавати молоко зі своїх домогосподарств? Нагадаю, що про скасування молока другого сорту говорили давно, і ці норми з’явилися межах ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі». За цим документом в Україні залишаться три сорти молока: екстра, вищий і перший. Цей оновлений ДСТУ стосується й незбираного сирого коров'ячого молока під час закупівлі. Отож, цим ДСТУ скасовує другий сорт молока (сире або «домашнє молоко») для прийому на переробні підприємства.

Зміни до ДСТУ мали почати діяти з 1 січня 2018 року. Але через мою позицію та інших учасників нові вимоги щодо заборони прийому молока 2-го сорту були відтерміновані на півтора року, щоб селяни не залишилися без чи не єдиного джерела заробітку. Тож із 1 січня 2020 року пункти про «домашнє молоко» почнуть діяти. Що це означає? З цієї дати буде встановлено дворічний перехідний період, протягом якого молоко 2-го ґатунку будуть приймати виключно для технічних цілей (корми для тварин, казеїн тощо).

Читати до теми: Що буде з домашнім молоком та м’ясом із 1 січня 2019 року?

За цей час держава мала допомогти селянам підготуватися до нових умов, щоб вони могли виробляти молоко першого та екстракласу. Зокрема забезпечити населені пункти належною інфраструктурою: важливо, аби молоко здоювалося безконтактним способом і моментально охолоджувалося, бо що менше сировина контактує із зовнішнім середовищем, то вона вищої якості. Задля цього необхідно облаштувати спеціальні доїльні пункти, обладнані молокопроводом, холодильною і фільтрувальною технікою.

Звичайно, усе це потребує коштів, тож самотужки селянин не має змоги придбати відповідне обладнання. Саме тому в цьому сенсі людям на селі необхідна державна підтримка – у створенні кооперативів, придбанні обладнання на пільгових умовах тощо. На жаль, ані попередня влада, ані нова нічого для цього не зробили. Програми держпідтримки кооперативів і селян немає, і на 2020 рік у держбюджеті не передбачається. Таким чином 2020-й може стати вирішальним щодо остаточного знищення села. Адже мало того, що селяни і раніше здавали молоко за копійки, тепер здаватимуть його лише як технічну сировину, а отже за ще менші кошти. Не маючи змоги заробляти на молоці, люди просто вирізатимуть худобу.

З іншого боку є ризики, що селянське молоко все одно прийматимуть за тіньовими схемами від виглядом 1-го сорту. Хоча насправді воно так і залишатиметься низької якості. Тож хто виграє від цього? Тільки перекупники!

Нагадаємо, раніше фахівці АТУ підрахували, що встановити молокоприймальні пункти в селах для виготовлення молока екстра-класу можна за рік, і для цього необхідно майже 7 млрд грн (в Україні приблизно 27 тисяч сіл і на кожен населений пункт необхідно 1,5 пункту, отож на всю країну їх треба 37 тисяч. Вартість обладнання одного такого становить майже 200 тис. грн). Для цього можна залучати як дотації з бюджету, так і іноземні гранти.

Яка ситуація з «домашнім» м’ясом?

Незмінною буде ситуація з 1 січня 2020 року для селян, які займаються виготовленням м’ясної продукції.

Проект Закону України №7489 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення заходів стосовно забезпечення простежуваності», яким пропонувалося, щоб із 2020 року м'ясо тварин, забитих не у спеціалізованих забійних пунктах, не можна було реалізовувати на продаж, так і не прийнято. Тому з нового року люди, котрі займаються виробництвом м’яса в одноосібних господарствах, можуть і надалі його вільно реалізовувати.

Наразі чинною є норма Закону України 771/97-ВР «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», де передбачено: з 1 січня 2025 року продукти, отримані в результаті забою не на бойні, яка має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачеві в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, де він здійснений.

Читати до теми: У Держпродспоживслужбі розповіли, чому поляки можуть везти «чумне» м'ясо, а українці – ні.

Спостерігаючи бездіяльність влади щодо підтримки селян, я не впевнена, що за 5 років щось кардинально зміниться і для виробників м’яса. Це досить невеликий проміжок часу, за який треба виконати значний об’єм роботи: збудувати забійні пункти та повністю обладнати їх за всіма санітарно-технічними вимогами. Наразі ж працюючих боєнь, які відповідають стандартам, одиниці, вони віддалені одна від одної часто на відстань до 100 км, тож зрозуміло, що ніхто на таку відстань тварин не возитиме.

Ми вже неодноразово заявляли, що держава мала б давати дотації на будівництво забійників, адже самотужки селянам нести такі витрати не по кишені.