Буремний шлях до земельного ринку: необхідність, безвихідь чи авантюра?

Остерігайтеся боязких.

Люк де Вовенарг

Передмова

Реформи, безумовно, потрібні. Їхній успіх залежить від нашого вміння. Адже, виконуючи одну справу, не можна шкодити іншій. На початку 90-х земельна реформа була проведена майже у всіх європейських соцкраїнах, що дозволило досягнути головної мети — сформувати вільний земельний ринок. Для ухвалення рішень щодо земельних відносин потрібно ґрунтовно проаналізувати наявні проблеми та ризики від подальших дій керівництва країни, зробити рішучі, але виважені кроки, боязливістю багаторічну проблему не вирішити...

І все ж таки: був чи ні в Україні ринок землі?

Дискусія на цю тему мені нагадує яскраву фразу, що пролунала під час телемосту Ленінград – Бостон «Жінки говорять з жінками» (Познер і Донаг’ю, 1986), коли учасниця, необдумано заявивши, що «в СРСР сексу немає», поставила себе в дурне становище і заслужила оглушливий регіт.

Якщо хочеться чогось більшого і кращого, це ще зовсім не означає, що бажаного зовсім немає!

В Україні ринок був, і це незаперечний факт! Та навіть не варто сперечатися про те, що він був неповноцінним. Природно, коли на ринку доступні лише 2 млн га приватних земель, а 28 млн га протягом майже 30 років утримуються «під замком», ринок аж ніяк не може вважатися повноцінним. Така ситуація викликає протест і власників, і потенційних покупців-аграріїв. Це підтримка тіньового ринку та корупції, втрата для державної скарбниці величезних грошей, призупинення інвестицій. А ще зазначу, що тіньовий ринок існував навіть за часів СРСР. Державні землі продавалися і купувалися, незважаючи на те, що це каралося законом. Одним словом: ринок був, є і буде!

Як вчинити, коли на кону дефолт або кредит у $10 млрд

Іноземні партнери, виділяючи фінансову допомогу, натомість вимагають проведення певних реформ і водночас дають вказівки. Як би це не дратувало, такий стан речей цілком логічний: вони поруч із собою хочуть бачити схожу на себе цивілізовану європейську країну.  І європейську не тільки за географічним місцезнаходженням.

Отже, постав вибір: дефолт або $10 млрд кредиту. На плечі керівництва країни лягла величезна відповідальність. У ніч з 30 на 31 березня Верховна Рада ухвалила історичний закон, якого так давно чекали не лише в Україні, — заявлено про перспективу відкриття земельного ринку, щоправда, через півтора року. Зараз лунають заяви про порушення Конституції України і процедур голосування, підкупи і тиск, але друге читання виявилося успішним.

Від самого початку передвиборчих кампаній (і парламентських, і президентських), партія «Слуга народу» виступала з яскраво вираженою позицією готовності до відкриття ринку землі. Після перемоги на перегонах вони в «турборежимі» почали виконувати обіцяне. І, незважаючи на серйозний опір як всередині ВРУ, так і на площах, правлячій партії вдалося виконати обіцяне, зробити те, чого не змогли зробити попередні скликання, активність яких виявлялася лише в щорічному продовженні мораторію.

Гроші Україні конче потрібні: у кінці поточного року їй потрібно виплатити борг в $11 млрд. Заступник голови НБУ Олег Чурий заявив, що «для України в умовах початку світової кризи не отримати програму МВФ рівнозначно «самогубству» («МВФ не дав гарантій по траншу. Рада перенесла розгляд законопроекту про ринок землі — ЗМІ», 17.03.20). Ситуація спровокувала чутки про дефолт. Про нього в Україні точилися розмови і раніше — у 1999, 2009, 2014 – 2015, 2019 роках. Деякі експерти стверджують, що іноземні партнери, які вклали чималі гроші у різні галузі в Україні, самі б запобігли дефолту країни та пішли б на реструктуризацію боргів.

Події розвивалися динамічно й цікаво. У першому читанні 13 листопада 2019 року Верховна Рада прийняла законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення». Після цього вона розглянула 4018 поправок. Усе це супроводжувалося протестними акціями. Спікер Верховної Ради Дмитро Разумков 16 березня зробив заяву, що коронавірус вносить зміни в роботу ВРУ. Крім цього, для забезпечення явки депутатів на вирішальне засідання у правлячій партії видали розпорядження про повторну перевірку здоров'я однопартійців, аж до вимірювання температури. ВРУ повинна була проголосувати за ринок 17-го березня. Проте після того, як Президентові Володимиру Зеленському не вдалося переконати директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду Кристаліну Георгієву про надання Україні $5,5 млрд, до порядку денного розгляд життєво важливого законопроєкту внесено не було. Його відклали на невизначений час.

Після того, як потреби України збільшилися до $10 млрд, вона першою зробила крок до примирення, тож Закон було ухвалено. Але спокійне очікування тривало недовго. Представником МВФ в Україні Йости Люнгманом була озвучена позиція МВФ, що партнери чекають посилення основ реструктуризації банків і внесення змін до бюджету країни на 2020 рік. А ось від Світового Банку надійшло повідомлення з привітанням з приводу реалізації першого сміливого кроку. Але СБ закликає прийняти й інші закони. Йдеться про закони, які забезпечать вільний доступ до кадастрових даних, посилять управління земельними ресурсами, прискорять процедури передачі землі, врегулюють продаж державних земель, у тому числі використання обов'язкових електронних аукціонів («Світовий банк закликав Україну ухвалити додаткові закони щодо земельної реформи», 03.04.20). 

Закон про ринок землі — необхідність, безвихідь чи авантюра?

Необхідність ринку землі повинна була постати ще на початку процесу земельної реформи — у 1991-1992 роках. Це дозволило б звести нанівець існуючу «земельну» корупцію, але на жаль... Замість того, щоб почати реалізовувати якісь ефективні заходи для виправлення ситуації, керівництво країни у 2001 році запровадило мораторій, поглибивши проблему і заклавши підвалини наявної сьогодні непростої ситуації. Такий хід подій можна було передбачити ще тоді.

Безвихідь ситуації змусила керівництво країни зробити рішучі кроки. Не можна проблему тримати в законсервованому стані, краще взяти нелегку відповідальність перед історією, ніж подібно до своїх попередників вислуховувати неприємні зауваження від партнерів і друзів. Якщо згадати прецедент, коли в 2017 році МВФ не виділив Україні $1,7 млрд, а однією з причин була неповноцінність земельного ринку, то можна уявити хвилююче очікування нових переговорів.

Що ж стосується авантюри...

Прийняттям закону про ринок землі керівництво України продемонструвало готовність до співпраці. Однак, зафіксувавши дату запуску ринку через півтора року, дало ясно зрозуміти, що в разі незадоволення його вимог про виділення $10 млрд, воно може переглянути своє рішення. А причина знайдеться — протести з боку суспільства. Відкладання початку будь-якого процесу (тобто часовий «люфт» між ухваленням і реалізацією закону) виправдане лише в тому випадку, якщо за цей період намічаються якісь підготовчі заходи. Але у зазначеному законі немає ніяких навіть натяків на будь-які нововведення. Одним словом: ВРУ зробила перший крок, чекає того ж і від МВФ. Що ж, знаючи про «примхи» друзів, можна і свій зуб показати...

 Післямова

Прихильники земельного ринку, прагнучи посилити свої позиції, Україну ставлять поряд з Конго, перераховуючи країни, де відсутній вільний обіг землі.

Два роки тому у своїй статті «Отже, у черговий раз справдився мій прогноз, що ж далі?» (08.06.18) я писав: «Прогноз №3. Скасування мораторію не слід чекати як мінімум до 2021 року, третього року роботи ВРУ наступного скликання. І це за умови ідеального ходу подій: укомплектованості більшості ВРУ однодумцями, скоординованої, оперативної та консенсусної діяльністі ВРУ». Сподіваюся, ніхто не стане сперечатися щодо ідентичності термінів «зняття мораторію» і «запуск ринку», і консенсусу було досягнуто з деякими партіями і мажоритаріями.

І я впевнений, що період до 01.07.21 буде насичений подіями.  Хоча, як знати. Поживемо — побачимо...