Селяни потребують уповноваженого з питань розвитку сільських територій – його функції та завдання

Селяни потребують уповноваженого з питань розвитку сільських територій – його функції та завдання. Чому? Українське село – це третина населення та понад 90% території країни, ключовий у наповненні бюджету сектор виробництва та запорука продовольчої незалежності й експорту. Більшість проблем сільського життя нерозривно містять соціальний, культурний, економічний та екологічний аспекти, тому їх розв’язання потребує особливого підходу. Для розвинених країн, в тому числі для майже всіх країн Європи, типовою є модель, за якої в межах виконавчої гілки влади діють окремі міністерства із першочерговою функцією сприяння сталому сільському розвитку. Їх інші функції, зокрема, розробка та впровадження політики в сільському господарстві, в продовольчій та харчобезпековій сферах, в природокористуванні та інших, підпорядковані цій головній. Такі міністерства в багатьох випадках наділені особливими повноваженнями щодо координації роботи інших міністерств та урядових установ у вирішенні проблем комплексного розвитку сільських територій. Часто як на рівні країн, так і на рівні самої виконавчої влади ЄС, практикується підхід, за якого кожне четверте або не рідше  ніж раз на місяць урядові засідання присвячуються виключно розгляду питань, пов’язаних із сільськими територіями, громадами чи галузями економіки.

Просто нагадаю, в яких умовах цього року живуть жителі всіх громад по Україні. З обіцяних субвенцій на ОТГ ніхто нічого з бюджету ще не отримав, але бюджети громад позбавили частини доходів, як от земельний податок. Бізнес отримав податкові пільги на два місяці з його сплати на час карантину через коронавірус. Як виглядають наразі статті доходів та витрат об’єднаних та необ’єднаних громад дивіться у графіці.

​В Україні ж немає жодного міністерства, де те чи інше питання щодо села стоїть бодай в п’ятірці пріоритетних функцій. Лише наприкінці положень та лише у двох міністерств, Мінрегіонбуду та Міекономрозвитку,  прописані окремі повноваження, які стосуються певних сторін розвитку сільських територій чи певних сільських галузей економіки.

 Постійне зниження купівельної спроможності селян, відтік сільського населення до міст, трудова міграція закордон, загострення проблем соціально-побутового обслуговування, якості сільського життя в цілому, які системно спостерігаються протягом всіх років незалежності України, в значній мірі є результатами зазначеної вище розфокусованості та міжвідомчого подрібнення уваги виконавчої влади. 

​Разом із тим зрозуміло, що сьогоднішня політична та економічна ситуації вимагають від виконавчої влади спрямування першочергових зусиль на вирішення конфлікту на Сході, на відновлення промислового сектору економіки, на фінансову стабілізацію країни. Тому одночасна реструктуризація виконавчої влади згідно ще одного додаткового вектору, націленого на комплексний розвиток сільських територій, є можливо, занадто складним для реалізації реформаторським завданням. Однак значна кількість проблем сільського життя все більше загострюється та потребує інших підходів щодо координації дій урядових установ в своєму вирішенні.

​В зв’язку із цим хочу звернути увагу політичного керівництва України на необхідність посилення роботи уряду в частині сталого сільського розвитку та суттєвого посилення міжвідомчої координації в цій сфері.

На мій погляд, наразі агрсоктор та жителі сільских територій потребують введення спеціальної посади уповноважений з питань розвитку сільських територій. Чим він має займатися і який у нього має бути функціонал – дивіться детально у слайдах.