Яке аграрне майбутнє може бути з партією «За майбутнє»?

Напередодні місцевих виборів на політичній ниві виростають нові політичні проєкти. Один із амбітних і претензійних, судячи з темпів, це партія «За майбутнє». Вона відносно молода, створена наприкінці травня, але депутатська група «За майбутнє» вже давно є у парламенті. AgroPolit.com нарахував вісьмох потужних аграріїв, які увійшли до складу цієї групи. Тож розберемо політику партії.

Аграрна G8

 Спочатку була депутатська група «За майбутнє», яка 21 травня стала партією. Її очолив народний депутат Ігор Палиця. Депутатська група сформована 29 серпня 2019 року з 24 народних депутатів, які пройшли до парламенту як самовисуванці. Співголовами депутатської групи партія «За майбутнє» у парламенті є Тарас Батенко та Віктор Бондар.

До складу цієї групи наразі входить 8 потужних аграріїв з усієї України:

 1.Олександр Герега

2. Антон Кіссе

3. Ігор Колихаєв

4. Сергій Мінько

5. Іван Чайківський

6.Сергій Лабазюк

7.Петро Юрчишин

8. Ігор Молоток

 Чому депутати приєднуються до групи «За майбутнє»? AgroPolit.com запитав про це Сергія Лабазюка – аграрника з багаторічним стажем, який створив підприємство з 80 тис. га в обробітку, на яких працює понад 6 тис. осіб.

Я для себе побачив у «За майбутнє» одну величезну перевагу, яка мене переконала – там депутати-мажоритарники з такими ж завданнями як у мене, з такими ж інтересами виборців та бажанням розбудовувати Україну не для європейців чи росіян, а для українців. Я за Україну для українців. Партія «За майбутнє» — єдина проукраїнська партія, яка дбатиме за українців, внутрішнє виробництво, створення виробничих місць… Впевнений, що «За майбутнє» отримає більшість на місцевих виборах у низці областей, а на наступних парламентських виборах займе вагоме місце у парламенті», – пояснює він.

 Інший депутат цієї групи із Тернопільщини Іван Чайківський, за плечима у якого створення потужної агрокомпанії «Агропродсервіс», так пояснює доєднання до групи, а потім  до лав новоствореної партії:

Я був в Аграрній партії досить довгий період і не шкодую про це. Чому я там був? Я аграрій за покликом душі та за призначенням. Я той аграрій, який усе життя працює з людьми, на землі. Вважаю себе патріотом своєї країни, тому що в мене немає жодної гривні за кордоном. Всі гроші, які я заробив у компанії «Агропродсервіс», інвестував в українську  економіку. Вони всі працюють тут. Я цим пишаюся. І хоч зараз перейшов від Аграрної партії в партію «За майбутнє», та не став іншим, залишаюся аграрієм. Сьогодні в партії «За майбутнє» є достатня кількість аграріїв, які теж разом зі мною працюють. Думаю, що в партії «За майбутнє» будемо займатися сільськогосподарським напрямом, відстоювати аграрні інтереси, бо для України – це 20% ВВП, додана вартість. Водночас, частку аграрного ВВП ми маємо збільшувати. І слід розуміти, що аграрний сектор – це не тільки вирощування пшениці, а ще й машинобудування, ІТ, наука, сільська медицина, розвиток сільських територій тощо. Це теж потрібно активно розвивати. Нашим аграрним сектором потрібно займатися. В ідеологію партії «За майбутнє» логічно лягає український економічний патріотизм, а економічний патріотизм – це саме те, що роблять сьогодні наші аграрії. Тому я думаю, що в партії «За майбутнє» ви будете бачити ще багато сільгосптоваровиробників: від малих фермерів до великих аграріїв. Партія «За майбутнє» у парламенті вже складається з 24 мажоритарників. Це господарі, які самі себе зробили, які зуміли своїм авторитетом, своєю працею досягнути певних вершин. Зараз наші депутати представляють інтереси 4,5 млн виборців. Це досить багато».

 Окрім них, партію підтримують й інші аграрії. Частина з них уже долучилася із лав колишньої Аграрної партії України. 

Великі господарники – це взагалі лейтмотив цієї партії. Практично кожен із чинних депутатів, який увійшов у групу цієї політсили в парламенті – яскраве тому підтвердження. Цю ідеологію збираються масштабувати по всій країні.

Ми рік чекали змін на краще – на поліпшення життя людей, на покращення бізнес-клімату, на наведення ладу в правоохоронній системі. Але минув рік, а змін на краще ми не побачили. Як депутати-мажоритарники, ми несемо відповідальність перед своїми виборцями, знаємо їхні проблеми і захищаємо. Тому йтимемо на місцеві вибори й будемо працювати над змінами для всієї країни», — заявив на з’їзді партії її лідер Ігор Палиця.

На думку політологів, «За майбутнє» має хороші електоральні шанси і стоятиме на засадах господарників.

Економічний протекціонізм

У депутатській групі «За майбутнє» є депутати як із різних політичних сил, так і безпартійні. Група заточена на прийняття законів із подолання глибокої кризи в економіці й промисловості.

Ми сповідуємо економічний патріотизм, який впроваджуємо на своїй землі, на власних господарствах, взявши гривню в українських банках, розбудовуємо країну. У нас свій власний приклад успішних бізнес-історій та колосальний досвід. Ми хочемо захистити людей і себе. Нам набридло те, що відбувається. Якщо себе не захистимо, то завтра прийдуть з ЄС чи США і скуплять за копійки, це нічого тоді не коштуватиме», – розповідає Чайківський.

В чому логіка економічного патріотизму? Розвиток власної економіки, що принесе нові робочі місця, додану вартість та наповнення податками всіх рівнів бюджету.

Умовно кажучи, депутати «За майбутнє» виступають за створення власних виробництв в Україні, а не зберігати звання сировинного придатку світу. Щоб країна не експортувала свої трудові ресурси до Італії чи Іспанії,  які завтра працюватимуть на круп’яних чи м’ясозаводах там, і післязавтра продукцію звідти постачатимуть на українські прилавки у магазини. 

Що означає економічний протекціонізм – розповідає голова партії «За майбутнє» Ігор Палиця на прикладі торгівлі з ЄС.

«Імпорт товарів із країн ЄС до України у 2019 році – 24 мільярди. А експорт товарів з України до країн Європи – 20 мільярдів. Експорт зріс на 59%, імпорт – на 63%. Тобто є валютний дисбаланс не на нашу користь – 4%... Тобто, вже тут ми бачимо, що мінус 4 мільярди не на нашу користь з моменту асоціації з ЄС», – зауважив Ігор Палиця й додав, що для цілісного розуміння ситуації варто поцікавитися, на скільки впала експортна потужність України за останні п’ять років.

Я не кажу, що це погано. Угода про асоціацію з ЄС правильна. В нас іншого шляху не було – тільки ЄС. Але ми повинні стояти на захисті своєї економіки. І коли підписуємо якісь угоди, то не повинні їх підписувати, аби підписати. Якщо 36 товарів є проти нас, то і з нашої сторони має бути хоча б половина. Я все розумію, що ми не такі круті, як ЄС, але хоча б половина. Треба думати про своїх виробників... 3 і 36 – це несправедливо. Над цим треба працювати – зменшувати квоти з їхньої сторони і збільшувати з нашої, знаходити паритет», – підсумував Ігор Палиця.

 Як виправити цей економічний перекос і наповнити українську економіку протекціонізмом?

Іван Чайківський назвав чотири конкретних економічних кроки для парламенту та уряду.

Перший – прийняти закон про торгівлю. «Щоби фермер розвивався і прийшов у супермаркет, на полиці,  йому зараз це зробити нереально. Слід спочатку заплатити за  захід в супермаркет, за полицю і так далі. Ще фермер повинен мати стільки обігових коштів, аби на 60 днів  кредитувати власника супермаркетів. Адже кінцевий споживач купує в магазин товари за гроші, а власник магазину ці кошти бере,  купує продукцію за кордоном, продає її, а потім через певний час повертає гроші за виручений фермерський товар. Він фактично користується, як кредитом, коштами виробника і це неправильно», – пояснює Чайківський.

Другий крок – створення доданої вартості. 

Простий приклад – тваринництво. Якби уряд був дійсно українським і захищав  товаровиробника, то прийняли б державну програму на кілька років з потужною державною підтримкою переробки. Натомість отримали пропозицію на наступні 3 роки – 5 тис. грн на одну корову з телям і не більше 50 тис. грн на одне господарство.  Що за підтримка? На сміх курям. Нетель коштує 60 тис. грн. Фермер погодиться на таких умовах фермерувати? Ні, бо ці гроші для нього не будуть мотивацією. Він краще працювати на тракторові  і отримає в місяць 2 тис. доларів, тобто до 600 тис. грн в рік. Тому держава має розробити чітку програму на 5 років з підтримки тваринництва і загалом стимулювання доданої вартості», – пояснює він.

Третє – зрошення. «Коли сьогодні на півдні наші аграрії не мають ресурсу, щоб купити електроенергію для поливу полів, то чому б уряду  не прийняти постанову і в нічний  тариф дати безкоштовно енергію на полив полів Херсонської, Миколаївської чи Запорізької областей?  Чому цього не може бути?», – резюмує він.

Четверте – реанімація постраждалих від природних катаклізмів аграріїв Бессарабії. 

Зрозуміло, що коштів на компенсацію по 5 тис. грн на 1 га, як просять аграрії, немає, але чому б не зробити як пропонує  Ігор Петрович Палиця: дати на два роки пільги зі сплати податків саме для фермерів, у яких вигоріли 380 тис. га посівів?», – каже народний депутат Іван Чайківський.

Тож, логіка «За майбутнє» – об’єднати господарників, які знають як і зможуть змінити країну. Перекладаючи на мову агро, вони хочуть аби  аграріїв не розтягнули по різних політичних проєктах, а вони приєднувалися до лав «За майбутнє» і разом з ними заходили у керівні органи ОТГ, облрад та райрад і ставали господарями на своїх територіях. А далі – готувалися до виборів у парламент та змінювали країну.

Наша мета – донести аграріям всієї України, що «За майбутнє» – це нова політична сила, яка об’єднала господарників з усіх регіонів України. Вони самі себе створили і хочуть зробити іншою країну, щоб вона розвивалася. Вони знають і вміють це роботи.  Вони не стояли в черзі за коштами до МФО, а брали гривні в українських банках та будували підприємства і створювали робочі місця.  Своїм власним прикладом спішних господарств вони показали, що можна розвивати власну економіку та ставати сильнішими. Це наше головне завдання», – підсумував Іван Чайківський.