Законодавчі колізії в питаннях спадщини: ризики для аграрного бізнесу та важкі наслідки

Якщо помирає засновник (власник) юридичної особи, який додатково був і головою (керівником) цього підприємства, бізнес та права спадкоємців можуть зустрітися із значними ризиками.

Це пов’язано з чинним описом цієї ситуації наявними нормативно-правовими актами, які за своїм змістом суперечать один одному, чим дають можливість двоякого трактування та застосування.

Безперечно, ті закони, які є «дишлом», яке можна повертати в різні сторони – точно не гарантують захисту та гарантій з боку держави і не додають їй іміджу.

Читати до теми: Сьогодні є близько 310 тисяч власників земельних часток (паїв), які померли і спадщину не переоформили

Отже, після смерті засновника (власника) юридичної особи, який додатково був і керівником цього підприємства (така структура управління часто зустрічається у фермерських господарствах), виникає два основні напрямки правових питань:

Перший – набуття прав спадкоємцем(-цями) на корпоративні права юридичної особи, власник якої помер і тому є підтвердження.

Другий – забезпечення повноцінної господарської та фінансової діяльності підприємства в період з дня смерті власника-керівника до вступу у свої права спадкоємця(ців) та відповідних нових управлінських призначень.

Щодо першого напрямку.

Якщо юридична особа є резидентом України та не має складної розгалуженої структури власності, в якій задіяні офшори та діяльність інших юридичних осіб на території інших держав, засновником яких виступає резидент України – то процедура відкриття спадкової справи і процедура прийняття спадщини спадкоємцями є достатньо зрозумілою.

Ця процедура прописана і врегульована Цивільним кодексом України та ЗУ «Про нотаріат».

Згідно з ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України).

Питання спадкування загалом регулюється Шостою книгою Цивільного кодексу України. Статтями 1216 та 1218 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Читати до теми: Як діяти товариству в разі смерті засновника, до вступу у права спадщини спадкоємця, – поради юриста

До складу спадкового майна входять корпоративні права юридичної особи.

Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Після усіх належних процедурних перевірок нотаріусом щодо правомірності звернень спадкоємців на отримання спадщини, щодо всього спадкового майна, яке має перейти від спадкодавця до спадкоємця (-ців) і не пізніше ніж через 6 місяців з дня відкриття спадщини – спадкоємець з метою збереження та управління спадковим майном має отримати необхідні документи, які засвідчують право на управління майном і можуть внести відповідні записи у реєстр.

Щодо другого напрямку, то тут ми зустрічаємося з викликами та загрозами для бізнесу.

Юридична особа в період відкриття спадкової справи та набуття прав на корпоративні права спадкоємцем часто стикається з відсутністю повноважної особи з правом підпису та правомочностями ухвалення рішень в діяльності цього підприємства.

Внаслідок цього стають неможливими подання фінансової та податкової звітності, що спричиняє значні штрафні санкції, укладання угод з кредитування, підписання договорів купівлі-продажу, підписання форвардних контрактів тощо.

Якщо такою юридичною особою є фермерське господарство, для якого характерним та визначним є сезонний вид робіт, то такий стан справ може призвести й до банкрутства. Адже, нагадаю, термін, після якого спадкоємець набуває права на корпоративні права, становить аж шість місяців.

Інструментом, який би мав вирішувати цю проблему, є інститут управління спадщиною за відповідним договором управління та з відповідними внесеннями даних в ЄРДР. Такі положення передбачені чинним законодавством, яке регулює управління спадщиною. Але на практиці не все просто та легко реалізовується. Бо існує колізія, про яку буде згадано пізніше.

А поки що тезисно про охорону спадкового майна:

• Нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців чи за своєю власною ініціативою вживає заходів щодо охорони спадкового майна. Про це йдеться у ст. 1283 ЦК України та ст. 60 Закону «Про нотаріат».
• Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України).
• Статтею 61 Закону «Про нотаріат» визначено, що для охорони спадкового майна нотаріуси провадять опис майна і передають його на зберігання спадкоємцям.

У цій статті також зазначено, що якщо у складі спадщини є корпоративні права, то для управління ними нотаріус призначає управителя спадщини з числа спадкоємців, а в разі їх відсутності – укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Тобто можна констатувати, що якщо є заявлений хоча б один із спадкоємців, то цей спадкоємець має отримати право на управління корпоративними правами до з’явлення інших спадкоємців та до прийняття спадщини.

Спадкоємець для такого управління має мати підтвердження правомочності на участь в управлінні господарською організацією на час прийняття спадщини, до отримання свідоцтва про право на спадщину.

Якщо, в окремих випадках, корпоративні права не передати в управління спадкоємцю до отримання ним свідоцтва – бізнесу може бути завдано непоправної шкоди. А відновлення нормальних господарських процесів, поновлення втрачених ринків й інших можливостей тощо потребуватиме значних додаткових понадпланових капіталовкладень, процесуальних дій і рішень спадкоємця в майбутньому.

Читати до теми: Оформити неуспадковану земельну спадщину можна буде до 2024 року

Але колізію, яка й призводить до зазначених вище проблем, породжують положення статті 1285 ЦК України, якими також визначається, хто має право управляти спадковим майном, якщо воно є таким, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані. Але тут уже не згадується спадкоємець, а вживається термін «інша особа».
Тобто у цій статті говориться про укладання договору на управління спадщиною не з одним із спадкоємців, а з іншою особою, що вступає в суперечність із положенням ст. 61 Закону «Про нотаріат».
Через таку невідповідність між собою норм законодавства, які регулюють питання управління спадщиною, нотаріуси дуже часто виносять постанови про відмову у посвідченні договору на управління спадщиною після смерті учасника та керівника юридичної особи в одній особі, посилаючись саме на норми ст. 1285 ЦК України. Як наслідок, діяльність підприємства «зависає» з усіма негативними наслідками. Особливо якщо померлий власник-керівник не подбав про наділення інших уповноважених осіб правомочностями підписувати документи та звітність юридичної особи.

Через відмови нотаріусів у посвідченні договорів на управління спадщиною спадкоємці змушені звертатись до судів з вимого скасувати постанову нотаріуса про відмову та визнання спадкоємця управителем спадщиною через рішення суду. Але судовий процес в Україні – це досить тривала процедура.

Отже, виходячи з вищеописаного, з цієї проблеми існує критична необхідність врегулювання законодавства, що регулює правовідносини у сфері спадкування, зокрема, у сфері управління спадщиною, до складу якої входять корпоративні права.

Відповідні зміни можуть бути реалізовані на рівні Міністерства юстиції України і в найкоротші строки.

Міністерство юстиції України має в своєму розпорядженні людей з високим професіоналізмом у сфері нотаріату, що дасть можливість фахово прописати необхідні зміни. Такі врегулювання не є складними, але є дуже важливими для громадян та бізнесу в Україні. Особливо у сфері агровиробництва та обробітку земель.

ГО «Бізнес-Варта» готова до участі в роботі з внесення відповідних змін, маючи свій досвід, а також зважаючи на важливість для громадян та бізнесу чіткості в нормах, які регулюють їхню діяльність та захищають права на власність.