Спадщина за кордоном – ризики для аграрного та іншого бізнесу

Рейдерство, як поняття порушення права власності – явище багатогранне і має ряд сприятливих умов для  реалізації та пролонгації.

Однією із таких умов, є недосконале, а  іноді навмисно так прописане, законодавство, підзаконні акти, або відсутня чітко описана процедура тих чи інших дій. Це дає можливості для «маневрів» недоброчесних осіб.

У своїй діяльності ГО «Бізнес-Варта» часто  зустрічаються із такими суперечностями,  які нечітко регламентують вирішення певної ситуації.

Не є виключенням законодавство, яке регулює нотаріальну діяльність у сфері спадкування. Зокрема присутні недоліки, які потребують термінового врегулювання у 

питанні управління спадковим майном на час прийняття спадщини на території України.  Про це я розповідала у попередньому блозі.

питанні видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що видається для підтвердження права на спадщину, яка знаходиться за кордоном. (Форма №16).

Даний документ необх  ідний спадкоємцям в тих випадках, коли спадкове майно,  знаходиться (зареєстровано) на території тих держав, з якими Україною не укладено міжнародного договору про правову допомогу. До їх переліку, наприклад, належать Республіка Сейшельські Острови, Беліз, Британські Віргінські Острови.

Український бізнес широко застосовує в своїй практиці реєстрацію компаній в юрисдикції цих країн. І українські підприємці можуть вважати, що їх активи, таким чином, захищені. Але, така думка дещо оманлива. Тут, як і в принципі, завжди,  варто пам’ятати, що люди – смертні. Після смерті власника бізнесу (спадкодавця) активи, які в кінцевому варіанті були зареєстровані за межами юрисдикції українських законів – можуть не перейти до рук законних спадкоємців в Україні, що позбавить можливостей  оформити право власності на спадщину.

Проблема криється там, де її не очікували.

Ось цей на перший погляд простий бланк Свідоцтва про право на спадщину для представлення за кордоном за формою №16, який спадкоємцю(спадкоємцям) має видати нотаріус, що веде спадкову справу: 

 Даним Свідоцтвом нотаріус, згідно законів України, мав би засвідчувати відносини між спадкоємцем та спадкодавцем після смерті останнього. Такі зобов’язання на нотаріуса покладає Цивільний Кодекс України, ЗУ «Про Нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі – Порядок), Наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.12.10 року, а саме додатком 25 (далі — Наказ, додаток 25). Ця форма є типовою, простою і застосовується усіма нотаріусами України уже роками.

Маючи таке законно видане Свідоцтво, спадкоємці (спадкоємець) отримує можливість звернутися до відповідних компетентних органів за кордоном для здійснення перереєстрації прав на майно зареєстроване у їх юрисдикції. Це свідоцтво є документом, який підтверджує виключно той факт, що особи дійсно є спадкоємцями та в яких частках (про що і має вказати нотаріус у свідоцтві за Формою 16). І все.

Проте, існують факти, коли бізнес, або інша  власність не переходить під контроль законних спадкоємців через відмови нотаріусів видавати такі Свідоцтва. Відмови нотаріусів можуть бути з різних причин: спираються на власне трактування українського законодавства, порядків та процедур, а також на свою власну точку зору, яка виглядає як вмотивовані фантазії.

Колізія, яка дає можливість таких «маневрів» захована в тому, що нотаріуси, посилаються на п.п. 4.14. ч.4, Глави 10 Розділу ІІ Порядку. Цим пунктом Порядку, окрім іншого, передбачено встановлення об’єму спадкового майна. І саме це вимагають окремі нотаріуси у спадкоємців, яким це майно ще потрібно розшукати в майбутньому за межами України. Також слід розуміти, що  Порядок регулює діяльність нотаріусів в Україні, отже встановлення об’єму майна має процесуальний зміст для майна, що знаходиться саме в Україні. А форма №16 стосується майна, яке знаходиться за межами нашої держави в тому числі у країнах, з якими не підписано договір про міжнародну правову допомогу. І саме наявність виданого Свідоцтва за формою  №16 і дає єдину можливість спадкоємцям відшукати таке майно і зареєструвати своє право власності на нього. Як результат, спадкоємець знаходиться у замкненому колі, яке йому  замикають окремі нотаріуси, котрі по-своєму розуміють свої обов’язки та можливості.

Попри факти з відмовою видачі Свідоцтва за формою №16, нам також відомо, що є факти і безпроблемної видачі таких документів в Україні. Напрошується висновок, що можуть бути запитання до окремих представників даної поважної і необхідної професії, які або по – своєму сприймають букву закону та свої повноваження, і неточності в нормативно-правових актах таким чином їх захищають, але несуть шкоду правам та інтересам бізнесу та спадкоємцям.

Встановлювати неправомірність дій нотаріуса можна тільки через суд. Тільки наявне судове рішення дає можливість Мін'юсту притягнути таких нотаріусів до відповідальності. Але, судовий процес – це втрата часу ( близько року). Тому, варто усунути корінь виникнення даної проблеми і не дати можливостей для створення негативних наслідків.

Про те, що така проблема існує підтверджує Мін'юст. Вони говорять у своєму листі, що зазначення складу спадкового майна, яке знаходиться за кордоном при видачі Свідоцтва за формою №16 – законодавством України не передбачено. Даний лист оприлюднила Нотаріальна Палата України на своєму сайті. Зміст даного листа ми розуміємо як такий, який дає розуміння  відсутності підстав для необхідності вимагати додаткові документи від спадкоємців при видачі Свідоцтва за формою №16, але наявності  поля для «маневрів».

У цьому листі Мін'юст також констатує факт відсутності врегульованого законодавством України питання щодо зазначення спадкового майна, яке знаходиться за кордоном. Дану констатацію не варто сприймати як таку, що питання має бути врегульоване законодавством. Окрім того, таке врегулювання суперечило б іншим пунктам Закону України «Про Нотаріат».

Вирішення даного проблемного питання можливе простим, швидким і правильним шляхом. Потрібно врегулювати певні неточності на рівні Наказу Міністерства юстиції України та провести коригування-деталізацію деяких Положень Мін'юсту.

Отже, назріла ситуація, коли необхідно чітко відрегулювати дії нотаріуса у цьому питанні, адже ми стикаємося з маніпуляціями. Оперативні і правильні кроки зі сторони Міністерства юстиції України захистять активи бізнесу, права спадкоємців та встановлять чіткі умови роботи для нотаріусів, чим захистять представників цієї професії і їх репутацію.