Україна має створити Біржу інвестиційних проєктів

Україна, маючи величезний потенціал для економічного зростання, перебуває навіть не у другому ешелоні країн, з якими хочуть працювати великі інвестори. А модель української економіки цілком справедливо називають експортно-сировинною. Дослідження Mergermarket по Україні показує, що в загальній кількості угод злиттів і поглинань в Україні на частку прямих інвестицій припадає близько 10% на рік. На жаль, це суттєво менше, ніж у середньому в світі, не кажучи вже про розвинені ринки. Чи достатньо гучних заяв від високопосадовців або так званих інвестзаконопроєктів, які до кінця не імплементовані, для впізнаваності України на міжнародних ринках та збільшення кількості охочих вкладати в нас кошти? Не впевнений... І про успішні приклади інвестування в Україну чуєш не часто!

Так що ж потрібно зробити, аби наша країна стала стабільною та передбачуваною територією, що розвивається, у тому числі завдяки реформам?

Американські інвестори цікавляться Україною

Під час моїх поїздок, зокрема до США, я зустрічаюся з конгресменами, керівниками інвестиційних фондів, президентами компаній, яким доношу думку, що Україна є надзвичайно перспективною і, наразі, також надзвичайно недооціненою країною щодо вкладання інвестицій. Майже всі вони навіть не уявляють, чим багата наша країна і які інвестиційні вливання можуть принести обопільну користь. Дехто щось чув, але меседжі, які надходили від нашої влади, настільки розмиті, що неможливо визначитись конкретно.

Зокрема, в розмові з Меттом Кеннеді (Інвестиційний фонд Kennedy Merchant Partners), представником Інвестиційного фонду нерухомості Barings Realestate Investment Fund, колегами з Аграрного комітету Конгресу неодноразово чув, що вони готові вкладати кошти під різні напрями, але не розуміють механізми впровадження інвестицій, економічні складові та політичні підводні камені. Надзвичайно мало інформації стосовно особливостей ведення бізнесу в країні, а також щодо діяльності основних галузей економіки.

Агросектор — біометан та біоетанол

Наприклад, в Україні є найбільша в Європі площа сільськогосподарських угідь (25% всіх світових чорноземів) і, відповідно, один з найбільших в світі потенціалів аграрної сировини для виробництва біометану та біоетанолу. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), потенціал виробництва біометану в світі становить 730 млрд кубометрів на рік (близько 20% нинішнього загального споживання природного газу). А потенціал виробництва біометану в Україні становить 7,8 млрд кубометрів на рік. Це чверть нинішнього споживання природного газу в країні!

Крім того, наша країна має розвинену газорозподільчу мережу і потужну газотранспортну систему, тож виробники біометану можуть підключитися до газових мереж на більшості території України без будь-якої модернізації газопроводу. До переваг треба додати можливість альтернативного завантаження української ГТС біометаном після завершення терміну чинного контракту на транспортування газу з Росією у 2024 році. 

Що стосується біоетанолу — то його виробництво не тільки зменшуватиме викиди парникових газів в атмосферу (а це один з головних інструментів зупинки глобального потепління), а ще й надасть великі економічні можливості для аграрного бізнесу країни. Для економіки країни – плюс податки, для сільської місцевості — створення робочих місць! Наведу приклад: підприємство з виробництва целюлозного етанолу в місті Подарі, Румунія, яке із сільськогосподарських відходів буде виробляти понад 50 000 тонн біоетанолу другого покоління на рік, дає роботу 800 працівникам, а для забезпечення постачання необхідної сировини уклав контракти з понад 300 місцевими фермерами.

Надавши подібну інформацію зацікавленим особам у США, у відповідь отримав гарячу зацікавленість у можливостях вкладання коштів в ці напрями.

Інвестиційна площадка для бізнесу

Тому закликаю урядовців терміново створити зрозумілу «БІРЖУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ» для того, аби мати розуміння, хто і на якій території готовий до залучення інвестицій і в які саме проєкти на території було б доцільно вкладати кошти. Доречно також згадати про інвестиційних нянь. Після наповнення проєктами Біржі було б правильно визначити, на які проєкти буде можливо залучати цих інвестиційних нянь, а на які ні.

До речі, нагадаю критерії державних преференцій:

• значний розмір інвестицій (понад 20 мільйонів євро в гривневому еквіваленті гривні);
• повинен реалізуватись у певних сферах, в тому числі переробній промисловості, видобуванні, поводженні з відходами, транспорті...;
• повинен передбачати будівництво, модернізацію, технічне та/або технологічне переоснащення об'єктів інвестування; створити не менше ніж 80 робочих місць;
• строк реалізації проєкту не повинен перевищувати 5 років.

Запитання про інвестнянь, а також про напрями можливих інвестиційних проєктів я часто чую під час обговорення.

Створення Біржі – це тільки перший крок. Потрібно залучити всі можливі ресурси, аби інформація про бажання та заклик країни залучати інвестиції в ті чи інші проєкти активно рекламувались у світі. Це може бути через різні поїздки депутатів, торгові місії, дипломатичний корпус, виставки або ярмарки, через канали між міністерствами та відомствами різних країн. Ми не повинні нехтувати жодним шансом доводити і показувати привабливість України як майданчика для вкладення коштів.

Також потрібно пам’ятати, що великі іноземні інвестори, прихід яких є мрією будь-якої країни, вкладають кошти лише за умов стабільного інвестиційного середовища і стимулів – податкових насамперед. Інвесторам потрібні гарантії, прозорі закони, конструктивне державне партнерство, повага та розуміння. Над цим ще потрібно багато попрацювати!

Для бізнесу, економіки, національної гордості кожного з 40 мільйонів українців, які б виграли від більш сучасної економіки та нових робочих місць, було би більш доцільно, якби уряд зробив цей напрям пріоритетним. Зі свого боку гарантую, що і надалі здійснюватиму такі візити до наших західних партнерів і намагатимусь залучати ще більше інвестиційних ресурсів до України.