Монокультура кукурудзи – розуміння ризиків та перспектива прибутків

Свого часу я об'їздив багато країн, які займаються вирощуванням кукурудзи – це і США, і Бразилія, і Аргентина та низка інших. З досвіду країн-виробників я виніс одну просту істину: потрібно збалансовано підходити до вирощування монокультури і бережливо ставитися до обробки ґрунту. Монокультура передбачає серйозні інвестиції в техніку, якісне насіння, систему захисту та живлення. Технологічна карта має бути відпрацьована до найдрібніших моментів. А також нам потрібно оновлювати базу знань, набувати практичного досвіду та експериментувати з гібридами.

Варто зауважити, що сьогодні агросектор нашої держави має таку глибину та динаміку виключно через те, що вітчизняні аграрії постійно вчаться. І я вітаю освітню платформу «Культиварій» для аграріїв. Тому охоче взяв участь як спікер на курсі «Цариця полів», адже це правильна секторальна ініціатива. Вона сконцентрована на одній з ключових культур, що формує сьогодні аграрне ВВП, і в деталях вивчає все про кукурудзу.

Перспективи кукурудзи на українських полях

Кукурудза є економічно доцільною культурою для вирощування в Україні. Вона дозволяє багатьом господарствам не просто працювати, а дає ресурс для розвитку. Собівартість її виробництва для вітчизняного аграрія — економічно прийнятна. Крім того, вирощуванню кукурудзи сприяють кліматичні умови, а головне – українські виробники навчилися грамотно досягати балансу врожаю завдяки використанню якісних технологій та правильному підбору гібридів. Це відображається у зростанні показників врожайності з мінімальним збільшенням площ під цю культуру. Тобто, якщо за часів Радянського Союзу ми бачили експансію «цариці полів» за рахунок розорювання цілини і головною була не врожайність, а кількість засіяних кукурудзою гектарів, то сьогодні Україна на 5 млн га під кукурудзою досягає рекордних врожаїв і щороку поновлює ці показники. Це культура №1 для експорту, і в 2021 році ми вчергове фіксуємо рекорд середньої врожайності кукурудзи в Україні.

Прогноз посівних площ під кукурудзу

На мою думку, поміркований посівний потенціал кукурудзи ще не вичерпаний і площі під цю культуру помірно збільшуватимуться до рівня 6-7 млн га – це об'єктивні показники. Я не думаю, що під кукурудзу потрібно використовувати більше угідь, адже існує ще питання сівозміни та дотримання технології. Безумовно, у нас досі є аграрії, які протягом 10 років поспіль працюють кукурудзою по кукурудзі. У них є власна технологічна карта для цього процесу, однак середньостатистичний український аграрій сіє кукурудзу 2-3 роки, а потім запускає в ротацію сівозміну, щоб забезпечити відновлення ґрунту та стабільний рівень врожайності у майбутньому. Зауважу, що в Україні працюють сільгоспвиробники, які 20 років поспіль сіють кукурудзу і отримують гарні результати. Тут все залежить від технології.

Зміни клімату та забезпечення насінням

В Україні разом із кліматом змінилися й підходи у вирощуванні кукурудзи: є розуміння районування окремих гібридів. Чим більше досліджень, тим більше шансів для забезпечення якісним насінням. І саме під вирощування насіння кукурудзи потрібно збільшувати площі. Ми маємо потурбуватися, щоб Україна мала власне якісне насіння.

Сьогодні вже чимало коштів інвестовано у виробництво сучасних насіннєвих заводів, і ми маємо досить великий потенціал у цьому напрямі, в тому числі завдяки зрошенню насіннєвих ділянок та забезпеченню державною підтримкою галузі насінництва. Тому я бачу в питанні вирощування кукурудзи, що надмірного регулювання з боку держави тут не потрібно. Я це кажу, спираючись на власний досвід, адже займаючись свого часу аграрним бізнесом, я також переймався питаннями дослідництва у насіннєвому секторі, займаючись вивченням різних матеріалів та культур. Робилося це з певною практичною метою, а не просто для заспокоєння своєї допитливості.

При виборі гібрида потрібно зважати на чимало факторів: склад ґрунту, амплітуду температури, водний баланс та інше. Такі дослідження дозволяють аграріям зрозуміти специфіку роботи у тому чи іншому регіоні, а також це спрощує співпрацю з насіннєвими компаніями, а правильно підібраний гібрид дозволяє примножити врожай.

Тож чим більше ми в Україні проводимо експериментів та досліджень, тим вищі шанси на забезпечення аграріїв якісними вітчизняними насіннєвими матеріалами, актуальними для того чи іншого регіону країни.

Вибір гібридів та вплив кліматичних умов

У 2021 році всі технології показали гарний результат, і компанії отримали високі врожаї. Однак це переважно було забезпечено завдяки високому рівню вологи, яка ще й випала досить рівномірно. Цей фактор впливає на результати досліджень та подальший вибір аграріїв, адже наші виробники, коли бачать гарний результат, намагаються його масштабувати, збільшивши площу під вдалий (на думку аграрія) гібрид. Я й сам колись мав з цим проблему. Працюючи на землі і дивлячись на результати наприкінці сезону, брав найвдаліший гібрид і збільшував під нього посівну площу. Однак потім отримував не той результат, на який розраховував, адже щороку у нас досить різні умови на полях.

Сьогодні, маючи аналітику від наших партнерів, насамперед йдеться про США, варто звертати увагу на прогнози і корелювати свій вибір посівних матеріалів. Так, наприклад, за даними NASA, наступний рік буде складним: вже фіксується дисбаланс за вологою восени, і прогноз на зиму вказує, що вона буде малосніжною та холодною. На весну прогнозують перепади температури на рівні 10-12 градусів, і з питанням вологи – будуть проблеми.

Кукурудза – Цариця полів

Масштабний курс про кукурудзу: 30 спікерів-практиків України та світу

Тож не варто застосовувати тільки 3-4 гібриди, і потрібно постійно диверсифікуватися, однак до цього питання слід підходити виключно з точки зору доцільності. Не прокачуйте кожен гектар землі величезною кількістю добрив та ЗЗР. Підбирайте гібриди, що найкраще переносять засуху та перепади температур. Головне – середньозважений підхід. Пам’ятайте, що рекордний врожай буде не завжди, і потрібно дуже обережно ставитися до інвестицій через високу вартість енергоносіїв та підвищення цін на добрива.

Цього року ми маємо гарні результати, і ті, хто піде у форвардні програми, зафіксують собі хороші ціни, хоча в Україні відсутня традиція масово форвардуватися через високі ризики. І хоча сьогодні Тернопільська та Хмельницька області – лідери з вирощування кукурудзи, нагадаю, що загалом 2/3 території країни через кліматичні зміни опинилися в переліку територій ризикованого землеробства.

Монокультура для кукурудзи в Україні — це нормально

Єдине – варто переглянути підходи до класичного способу оранки та обробки землі, адже через зміни клімату в деяких регіонах України вони вже не є ефективними. Безумовно, у всіх цих аспектах постає питання доступності технологій та темпів впровадження ефективних методів вирощування монокультури. Я вважаю, що вирощування та переробка кукурудзи — це шлях України, який свого часу пройшли США та інші країни. Це не лише заробіток для аграріїв, які вирощують кукурудзу на полі, це ще й переробка і забезпечення кормової бази для тваринників.

Тож хай у нас краще збільшаться площі під монокультуру в кукурудзі, ніж залишаться ті площі під соняшником, які ми маємо сьогодні. Оскільки технологія вирощування соняшника несе більш високе навантаження на ґрунт і створює цілу низку ризиків на майбутнє. Особливо, як не боляче це визнавати, коли деякі недобросовісні аграрії зловживають своїм господарюванням на орендованих землях і починають сіяти соняшник по соняшнику декілька років поспіль, застосовуючи грубі та агресивні технології обробки земель. Що стосується вирощування кукурудзи, ми ще не використали й половини того потенціалу, який маємо, і у нас попереду ще дуже багато роботи.

Виробництво біогазу

Фермери можуть вийти на невелике виробництво біогазу з кукурудзи, якщо залучити інвестиції на рівні $5-10 млн, і їм це посильно. Якщо ми говоримо про завод з виготовлення етанолу, то це вже інвестиції на рівні $100-300 млн. Це вже «вища ліга», яка потребує більш серйозних видатків. Коли заходить мова про переробку кукурудзи на рівні 100 тис. т на рік (виробництво крохмалю, амінокислот і т.д.) – це також посильно, однак ця перспектива буде направлена на окремих аграріїв, які мають земельний банк від 10 тис. га до 20 тис. га і більше, або ж про об'єднання невеликих аграріїв (до 5 тис. га), які створили кооператив. Головне у цьому питанні – плановий підхід та доступ чи акумуляція ресурсів, необхідних для забезпечення функціонування підприємства, адже це дуже капіталомістке виробництво, яке потребує досить серйозних інвестицій.

Використання водних ресурсів

Зміна клімату змусить переходити на раціональне використання водних ресурсів. До того ж кукурудза – вологолюбива культура. Відповідно, зрошення (насамперед крапельне) дає змогу збільшити виробництво на 20-25 %. І йдеться не лише про Південь України. Йдеться про центральні регіони, де є можливість взяти воду з Дніпра, Десни та інших ключових водних артерій.

Такі кроки дозволять забезпечити інтенсифікацію виробничого процесу, однак ми не говоримо про те, що збільшимо відразу виробництво вдвічі. Це буде відбуватися поетапно, і зростання відбуватиметься у міру залучення нових технологічних прийомів. Але відразу варто запам'ятати, що без зрошення підвищити врожайність на 20-25 % буде неможливо. Завдяки проведенню земельної реформи, праву власності на землю бізнес отримав можливість раціонально інвестувати в землю та іригаційні комплекси. Це, у свою чергу, допоможе реалізації чергового кроку –іригаційної реформи. Іригаційна реформа — це шлях до відновлення 2 млн га, насамперед на посушливих землях Півдня України і впровадження зрошення в регіонах із загрозою посух.

Ці кроки мають виправити ситуацію, яку ми маємо сьогодні: відсутній належний контроль за використанням водних ресурсів, відсутнє належне фінансування водного агентства, дуже багато структурних проблем в самій галузі, аварійний стан обладнання та інші проблеми.

У цьому напрямку ми рухаємося знизу догори. Аграрії (знизу) вкладають кошти в свої поля, викуповують землю, інвестують в зрошення на цій землі, чистять канали, об'єднуються в кооперативи, обумовлюють подачу води між собою. А держава (зверху) створює акціонерну компанію, інвентаризує обладнання, магістральні канали, насосні станції базового рівня (які є), проводить їх реконструкцію, забезпечує сучасними системами подачі води та іншим обладнанням, впроваджує нові технології та в цілому вкладається в інфраструктуру, врегульовує питання класу енергоефективності. Це дасть можливість забезпечити прозору ціну на куб води, щоб аграрії мали відповідну економіку у користуванні системами поливу. Розвиток зрошення в Україні – це шлях 10 річного циклу.

Також варто наголосити, що нам постійно потрібно навчатися, набиратися досвіду і практичних навичок, а не просто якихось базових теорій в класичних університетах. Світ змінився. І ми або вчимося, отримуємо нові знання та практичний досвід, або ми на глобальному ринку не вистоїмо і програємо.

І сьогодні агросектор нашої держави має таку глибину та динаміку виключно через те, що вітчизняні аграрії постійно вчаться. І я вітаю освітню ініціативу «Культиварію» для аграріїв, адже це правильна секторальна ініціатива, яка сконцентрована на одній з ключових культур, що формує сьогодні аграрне ВВП, і в деталях вивчає все про конкретно взяту культуру.

Це лише частина корисного практичного досвіду, яким в рамках навчального курсу «Цариця полів» будуть ділитися експерти. Зустріч зі спікерами курсу відбудеться 22 грудня. Набір учасників на курс триває, поспішайте на реєстрацію.