32 тисячам фермерських господарств дали другий шанс

Минулого тижня парламентарі 262 голосами прийняли у другому читанні законопроект № 1599 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств». Коли документ доопрацьовували, то головним завданням було  створити зрозумілий та максимально простий для громадян порядок утворення сімейних фермерських господарств. Тобто закон мав визначити, коли ж фермерське господарство набуває статусу сімейного.

Після підписання Президентом цього законопроекту — сімейне фермерське господарство має  відповідати двом критеріям.

По-перше, у його господарській діяльності обов’язково використовується праця членів сім'ї. Чи можна залучити до роботи інших громадян? Так. Але виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок. (Наприклад, сімейне фермерське господарство вирощує працемістку продукцію – полуницю, малину, і сім'я в сезон не може самотужки зібрати ці ягоди. Вона матиме право наймати людей зі сторони, у тому числі, приміром, старшокласників, щоб вчасно впоратися з цією роботою. Або потрібно запросити спеціаліста-механізатора, щоб полагодити обладнання...)

По-друге, керівником сімейного господарства обов’язково має бути один із членів родини. Тобто голова сімейного фермерського господарства не може доручати виконання своїх обов'язків людині, яка працює за контрактом.

Якщо у фермерського господарства немає статусу юридичної особи, воно може працювати на основі діяльності фізичної особи-підприємця. І матиме статус сімейного фермерського господарства, якщо у його роботі використовується праця членів родини фізичної особи-підприємця (відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України). У цьому випадку не буде потреби перереєстрації вже створених фермерських господарств, які відповідають зазначеним вимогам  (понад 32 тис. господарств) для отримання такого статусу, чи будь-якої перереєстрації, а відповідно й додаткових витрат, як грошових, так і часових.

Це, так би мовити, аналіз документа з юридичної точки зору. А якщо відповідати на питання, чого ми намагалися досягти прийняттям цього закону, які цілі ставили — зазначу таке: в Україні є кілька десятків тисяч господарств, які вже переросли в особисті селянські, цим законопроектом держава засвідчує готовність співпрацювати з ними як з об'єктами аграрного бізнесу. Це може передбачати і фінансову допомогу з бюджету таким господарствам (в нинішніх умовах вона необхідна більшості згаданих господарств), а також знищення інституту посередництва, на якому аграрними виробниками втрачались значні суми з виробленої продукції.

Утім, навіть це не головне, чого ми прагнулими досягти.

У часи економічної скрути маємо підтримати фермерський рух в Україні. Це саме той фундамент, який дасть змогу з новою інтенсивністю розвивати аграрний сектор, створювати на селі робочі місця, розширювати перелік продовольчої продукції, виготовляти продукцію з доданою вартістю і підвищувати її якість. А сфера, яка дозволить це зробити, — тваринництво, овочівництво, садівництво, ягідництво, зокрема й виноградарство, грибівництво — дуже трудомістка і не дає моментального прибутку. Саме тому не цікава великим агрохолдингам, які заробляють майже виключно на вирощуванні зернових культур.

Цей законопроект зменшить тіньову складову бізнесу, збільшить надходження в бюджет країни, надасть можливість сільським трударям нараховувати загальний трудовий стаж, оскільки ні для кого не секрет, що знайти роботу у сільській місцевості наразі майже неможливо. Не можу на 100 % ручатись, але, все ж таки, на мою думку, це має трохи пригальмувати вимирання українських сіл. Якщо людина там, де живе, зможе працювати та заробляти, уже це є стимулом не залишати свої сім’ї на роки і не подаватись в інші краї на заробітки.