Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!
1) використання монопольних природних ресурсів — газ, нафта або, наприклад, ліс. Повинна бути створена модель, при якій їх використання приносило б користь максимально великій кількості жителів країни, а не окремо взятим комерційним структурам;
2) вирішення соціальних чи політичних завдань, наприклад, утримання цін на соціально значущі продукти — такі, як хліб;
3) розвиток стратегічних галузей економіки, що вимагають або великих ресурсів, або довгострокових інвестицій, що може бути нецікавим для приватних інвесторів.
Якщо просіяти через це «сито» 3500 держпідприємств України, то в держвласності повинно залишитися не багато. Серед півтисячі агропідприємств тільки одне — Аграрний фонд.
На іншій чаші терезів уже неодноразово озвучувані цифри: 115 млрд грн збитків у 2014 році. Це втрати держсектору України. Два військові бюджети, один пенсійний. Неефективність управління держсектором України коштує цілого пенсійного бюджету країни, тобто можливості подвоїти пенсії всім пенсіонерам.
План приватизації у 2015 році не був виконаний. За підсумками 11 місяців тільки 4 % підприємств, призначених до приватизації цього року, було передано Фонду держмайна для продажу. Продано — жодного. І цей результат абсолютно не дивний. У нього дуже просте пояснення. Усі втрати держпідприємств на 80 % — це корупційні доходи чиновників, їх контролюючих. Очікувати від чиновницького лобі ефективної діяльності з прикриття своєї власної годівниці щонайменше наївно.
Держпідприємства в аграрній сфері — це «все про землю». Земля їхній головний актив і безкоштовний або «за копійки» доступ до державної землі — головний зміст усіх корупційних схем в агросфері. Розуміючи це, Міністерством аграрної політики та продовольства України було взято курс на тотальну приватизацію державних сільгосппідприємств. На сьогодні Мінагропрод України передало ФДМ для приватизації підприємств більше, ніж всі інші міністерства разом узяті. У наступному році ця робота буде продовжена й посилена. 95 % усіх агропідприємств — невеликі та планово-збиткові. Залишати їх у державній власності значить консервувати низьку ефективність, занижені врожаї, розвалену інфраструктуру. Це всі ознаки поганого чи корупційного господарювання. Тільки держпідприємство може дозволити собі 20 років мати директора, який продає ліс за безцінь, кругляком, при наявності сушарки, яку не використовують, бо «немає попиту», але при цьому не мати відділу маркетингу і продажів тільки тому, що «не було вказівок зверху».
Приватизація автоматично вирішить кілька найважливіших і взаємозалежних завдань. Приверне в галузь інвестиції і дасть змогу провести оновлення і модернізацію інфраструктури. Що, у свою чергу, дозволить знизити собівартість і наростити обсяги продажів, а значить і виробництво, і нові робочі місця. Робочі місця не на папері, з мінімальними зарплатами, що часто не виплачуються роками, а реальні, з ринковими гідними зарплатами (з гідною оплатою праці?).
І нарешті замість збитків і навантаження на бюджет — податки в казну, а найголовніше — знищення живильного середовища для корупції і можливість радикального скорочення армії чиновників, які обслуговують та «ефективно» керують цими підприємствами.
Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!