Андрій Вадатурський: ...Всім керують «рішали» із самого верху до низу у владі

Вихідець із бізнесу та спадкоємець найбільшої зерноторгової імперії Андрій Вадатурський вже рік як у політиці. Як він там опинився і для чого? Про свої завдання Андрій Олексійович говорить коротко і чітко: допомогти Україні змінитися та стати кращою. Але політичні реалії виявились не такими простими, як здавалось спочатку. Він зіткнувся із сильним спротивом бюрократичної системи всередині. Чи доводилося порушувати свої принципи заради політичних інтересів? Як виглядає парламент та аграрний комітет після року роботи під куполом? Чи багато серед його колег тих, хто дійсно відстоює інтереси фермерів та села загалом? Та як взагалі працює аграрна політика в Україні і в чиїх інтересах? Про це в ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com розказав народний депутат, член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Андрій Вадатурський. Розмова почалась з бюджетних змін:

AgroPolit.com: Нещодавно парламент проголосував за бюджет на 2016 рік. Ви були проти його прийняття. Чому? Як, на Вашу думку, вплинуть зміни Податкового кодексу на український АПК? 

Андрій Вадатурський: Проблема полягає в тому, що у нас немає стратегії виходу України з кризи і програм подальшого розвитку економіки. У нових міністрів були деякі напрацювання, і за рік справді щось було зроблено. Але комплексної картини як не було, так і немає. В Україні якось прийнято заміняти стратегію економічного розвитку бюджетом. Тобто виділення грошей на якусь програму і є тією стратегією. 

Весь цей «сир-бор» навколо «компромісного» податкового питання можна пояснити просто: сьогодні в парламенті існує сильне аграрне лобі, яке цікавить одне - не платити податки. Вони пояснюють таку позицію тим, що в Україні немає таких дотацій, як у Європі. Проте це помилкова думка. З іншого боку, є чиновники, які дивляться тільки на витратну частину на інші сектори. Тож бюджет вийшов компромісом, якого вдалося досягти між різними центрами впливу в парламенті. Сказати, що якийсь сектор тут виграв, не можу. Я вважаю, що слід говорити про те, хто і скільки програв. 

Я завжди казав, що сільське господарство - це величезний офшор, де ніхто не платить податків, мотивуючи це тим, що всі у світі отримують дотації, а українське сільське господарство - ні. Це не правильно. На землі люди отримують доходи, і, оскільки це сьогодні найуспішніша галузь в Україні, ми повинні навчитися платити податки. Що натомість?

Повсякчас у пресі бачимо відкриті звіти про те, які успішні аграрні компанії, як зростають їхні акції, скільки сплачено податків за кордоном і які мізерні – в Україні. Чому не боремося з холдингами, які звітують за кордоном? Чому не говоримо про те, що від 40% до 70% сільського господарства перебувають у «тіні»? Чому відмовляємося платити взагалі будь-які податки?

У Європі дотації на 1 га сягають до 500 євро! Український АПК отримує 20 - 50 грн

У Європі виділяються дотації, бо там є велика різниця між іншими верствами населення, де загальний рівень життя набагато вищий. Щоб утримати людей, які працюють у селі, необхідно їм допомагати. Але це не означає, що сільськогосподарське виробництво збиткове. У Європі дотації за 1 га сягають до 500 євро! Український АПК отримує на 1 га 20 - 50 грн. Невже це багато? А потім кажуть, що хочуть врятувати село і вимагають виділити великі кошти на розвиток сільської інфраструктури. Можливо, краще розпочнімо платити податки на ту землю, яка розташована навколо сіл? Ні, вони цього не хочуть, тому що їм потрібні дотації.

Тому, чесно кажучи, було розчарування в тому, що люди, які лобіюють аграрний сектор, не розуміють, що вони не платять ні копійки, проте хочуть жити в нормальній країні. Але так не буває. Це якраз те, що ми побачили в бюджеті. Це ганьба. Про що йдеться?

По-перше, немає реальної стратегії розвитку сільського господарства.

По-друге, викривлений податковий «компроміс» щодо відшкодування ПДВ. Сьогодні забрали частину грошей у виробника і нібито віддали експортерам. На папері це так, але на практиці буде зовсім інакше. Сьогодні експортер залежатиме від податкової інспекції, яка бюджетними планами буде затиснута в лещата. Сьогодні що, в Україні багато грошей? Ні. Ми що, вивели сільське господарство з «тіні»? Ні. Поповнюємо ПДВ-рахунки завдяки збільшенню надходжень з аграрного ринку? Ні. Де джерело для виплат експортерам? Його не буде. Тому знову стоятиме завдання перед Державною фіскальною службою України (ДФСУ) не дати відшкодувати ПДВ експортерам. Тому знову формується ще один міф про те, що експортери компенсуватимуть підвищення закупівельної ціни за рахунок отримання відшкодування з ПДВ. З урахуванням усіх ризиків експортери пройдуть випробування, доки ця система запрацює. Існують набагато простіші інструменти стимулювання експорту.

AgroPolit.com: Тобто такі собі 9 кіл «аграрного пекла»? 

Андрій Вадатурський: Це складний механізм, і навіть ті, хто займаються сільським господарством, не до кінця розуміють, як все відбувається. Якщо запитати цілу сотню депутатів, що таке повернення ПДВ і як воно працює, відповісти зможе тільки кілька чоловік. Тому поширюється дезінформація олігархами й агрохолдингами, що треба стягувати додаткові податки із зернотрейдерів. Вони зможуть спокійно виймати і давати свої оборотні кошти на збільшення ціни тільки-но побачать, що ПДВ відшкодовується автоматично без будь-яких ризиків. Тільки тоді закупівельна ціна для сільгосптоваровиробника підніметься.
Але є інші фактори. Якщо враховувати показник інфляції (+12%), то можливі ризики, пов'язані з «відкатами», - як правило 20 – 30% від заявленої суми до відшкодування. Тоді вже говоримо про те, як розподілятимуться решта 50 – 60%. Хто ризикне увійти в таку схему? Це виклик. Заробить на всьому цьому чиновник, який вирішуватиме, кому потрібно заплатити ПДВ сьогодні.
Хто реально за все це заплатить? Не трейдери або великі агрохолдинги, а звичайні товаровиробники. Що зробила влада? Забрала частину грошей у дрібного фермера, який ніколи не буде експортером, і передала чиновникам, які перерозподілятимуть ПДВ. Хіба це справедливо? Хіба це реформа в сільському господарстві? І як в такому разі виводимо з «тіні» сільське господарство? Це, навпаки, стимулює торгівлю документами й розвиток «тіньового» ринку.

AgroPolit.com: Ви відмітили, що досі не розроблено стратегії розвитку економіки. У чому причина?

Андрій Вадатурський: Вона має стати результатом взаємодії між урядом і парламентом. Ми повинні чітко запропонувати декілька напрямів та представити різні програми економічного розвитку. Потенційні міністри сільського господарства мають дати варіанти виходу із кризи й матеріалізувати ці ідеї. У Кабінеті Міністрів України (КМУ) та Міністерстві аграрної політики та продовольства України (Мінагропрод) мають бути не політизовані технократи, а люди, які зможуть поставити цілі та вчасно їх виконувати.

Вибрали політиків, які не займаються економікою, а лише «вирішенням» проблем і «пошуком» компромісів

AgroPolit.com: Чому так довго затягувався процес її розробки? 

Андрій Вадатурський: У нас в країні існує одна глобальна проблема: ми вибрали політиків, які не займаються економікою, а лише «вирішенням» проблем і «пошуком» компромісів. Розквітли так звані «рішали», які багато спілкуються, мають багато контактів, займаються кадровими питаннями, але ніхто не займається економікою. 

Тому для того, щоб вирішити якесь питання, треба знати таких «рішал». Але це дорога в нікуди, бо сама система себе оберігає. Потрібно позбавитися від цих впливів і розробити єдину дієву систему, автоматизувати механізм прийняття рішень, щоб потім було простіше контролювати результати діяльності. А у нас цього не зроблено, і всім керують «рішали» із самого верху до низу у владі. Якщо ми зробимо цей процес легким, тоді тисячі чиновників будуть непотрібними.

AgroPolit.com: Чи зняли Ви «рожеві окуляри» щодо парламенту, чи їх взагалі не було? Що побачили, працюючи в парламенті?

Андрій Вадатурський: Я думав, що буде легше перемогти цю систему. Бачив її з боку, тому новини про парламент, які дивлюся по телебаченню, стають нецікавими. Адже сам розумію, що насправді відбувається.

Політика - це така справа, яку дуже важко пояснити і довести її справжню суть і завдання людям. Коли ти сам починаєш розуміти, як це все працює, з’являється розчарування. Я не вважаю, що найближчим часом Україна зможе провести серйозні реформи і вибратися з цієї ями. Ми зараз йдемо шляхом стагнації і розвитку африканських країн, коли зрештою впадемо на дно й будемо займатися простим феодальним бізнесом. І найстрашніше, що можемо втратити науку й освіту, а також людей, які зможуть витягнути Україну з цього дна. 

AgroPolit.com: Хтось іде в парламент для того, щоб показати костюм або марку машини, а Ви? Які завдання бачите для себе у 2016 році?

Андрій Вадатурський: Я прийшов не гардероб показувати. Насправді потрібно просто допомогти міністру аграрної політики і продовольства зробити речі, які він обіцяв рік тому. По-перше, повна приватизація всіх державних об'єктів та відмова від будь-якого впливу на ринок. Я не вважаю, що нам потрібен Аграрний фонд (АФ) і ДПЗКУ, які сьогодні приносять лише збитки. Знову виділяємо з бюджету 1,4 млрд грн на ці підприємства. Навіщо? Україна не зможе прожити без цих стратегічних запасів? Краще спрямувати частину грошей на компенсацію відсотків, що оживить і банківський, і аграрний сектор, дасть можливість інвестувати, створить робочі місця. Держава повинна відмовитися від усіх державних закупок, потрібно ввести вступні кредити і компенсацію ставок. 

Зараз треба вивести аграрний сектор з «тіні». Я підтримую ініціативу Міністерства фінансів, яка передбачає спрощення системи оподаткування. Її легко адмініструвати. Діюча модель досить складна, і ніхто не розуміє, як вона працює. З 12 млн га сільськогосподарських земель можна стягувати по 1000 грн і отримати 12 млрд грн, яких сьогодні не вистачає бюджету. Нас підтримають товаровиробники, якщо будуть чітко розуміти, куди витратять ці гроші.
Ще одне завдання - стимулювання пільгових кредитів та відновлення повного контролю за якістю молока, щоб відродити тваринницький сектор. Що маємо зараз? Дієвих програм розвитку немає. Я готовий проголосувати за те, щоб частину з цих 1,4 млрд грн для утримання держпідприємств віддали на організацію і стандартизацію молочного виробництва. Адже сьогодні немає контролю за тваринами, а відповідно – за якістю молока та жирністю.

AgroPolit.com: Яка Ваша позиція щодо ГМ-продукції?

Андрій Вадатурський: Я - за. По-перше, на внутрішньому ринку є ГМ-продукція. Закривати очі на цей факт не варто, бо просто втрачаємо гроші. Виробники, які хочуть вирощувати органіку, не можуть її продати і отримати гідну компенсацію. Так само і виробники ГМ-продукції не можуть відкрито займатися цим бізнесом та отримувати кращі сорти, які б підвищили врожайність з 1 га.

В Україні змішали два цих види виробництва, отримавши при цьому середню ціну. Заборонити виробництво ГМ-продукції неможливо: в Україні немає спеціального обладнання для різних геномів, які створюються з наростаючою швидкістю. Тому треба легалізувати і контролювати цей процес, ввівши чіткі європейські правила виробництва. Дати вибір як виробникові, так і споживачеві. При цьому повинен бути жорсткий контроль. Виробники мають платити податки, щоб утримувати інститути з контролю якості продукції.

AgroPolit.com: Які закони, з прийнятих у 2015 році, найважливіші для розвитку аграрного сектору?

Андрій Вадатурський: Дуже мало аграрних законопроектів прийняли в І півріччі 2015 року, бо парламент займався іншими проблемами, пов'язаними з оборонними питаннями і ситуацією на сході України. Я вважаю, що потрібно більше таких ініціатив, як День сільського господарства в Раді, коли одразу схвалили 9 законів!

Це в основному законопроекти, які дещо змінили ситуацію з дерегуляцією в сільському господарстві. Зокрема із свердловинами і видобутком води. До цього легально пробурити свердловину невеликим тваринницьким фермам було неможливо, що дуже гальмувало розвиток тваринництва. Прийнявши законопроект №2558a «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі».

AgroPolit.com: Щодо законодавчих мінусів минулого року. Чи можна назвати таким законопроект № 2475а «Про внутрішній водний транспорт»?

Андрій Вадатурський: В Україні всі люблять думати, що реформи треба очолити і збирати гроші. Але насправді інколи потрібно профінансувати якісь окремі речі, щоб розвинути важливу економічну складову, наприклад, водний транспорт. За умови його успішного розвитку Україна витратить набагато менше на будівництво та відновлення автодоріг.

AgroPolit.com: Поява цього документа – серйозний негатив для АПК?

Андрій Вадатурський: Звісно. Ним пропонується ввести річковий збір за використання річкових водних шляхів для перевезення вантажів і пасажирів. І це попри існуючу платність внутрішніх водних шляхів. На відміну від інших податків і зборів, доходи від річкового надходитимуть не в державний чи місцевий бюджет, а на банківські рахунки Адміністрації річкових водних шляхів, тобто без дотримання вимог Бюджетного кодексу України. Я вважаю, що цей законопроект треба доопрацювати, вилучити з нього положення щодо цього збору. Натомість доцільно закріпити принцип цільового використання акцизного податку з нафтопродуктів, які споживаються даним видом транспорту і направити отримані кошти на потреби утримання інфраструктури внутрішнього водного транспорту (проведення днопоглиблювальних робіт, улаштування системи регулювання руху суден, берегоукріплення тощо).

В Україні всі люблять думати, що реформи треба очолити і збирати гроші

На мій погляд, потрібно взагалі звільнити від податків підприємства, які будують баржі, дають роботу суднобудівним заводам, зводять елеватори на воді. Хай вони спочатку створять бізнес, який потім вже можна оподатковувати, і таким чином повернути державі набагато більше грошей.

До мінусів за 2015 рік ще можна віднести невизначеність із ринком землі. Куди рухатися? Напрямку так і не обрано. Просто відклали питання ще на рік. У 2016 році потрібно чітко визначитися і дати сигнал: якщо запроваджуємо ринок землі, то потрібно готуватись. Якщо кажемо, що ринок відкриється через 5 - 10 років, то для цього потрібна певна підготовка і це буде позитивний шок для економіки, який зможе витягнути Україну з ями.

AgroPolit.com: Які закони потрібно буде прийняти у 2016 році для розвитку аграрного сектору?

Андрій Вадатурський: Сільське господарство не може існувати окремо від усієї економіки. АПК останнім часом стрімко розвивається, але інфраструктура за цими темпами не встигає. Тому бачимо, що частина доріг з української мапи просто зникла! З іншого боку, Міністерство інфраструктури не приділяло достатньої уваги для розвитку доріг і водного транспорту. Тому найближчим часом потрібно зайнятися розвитком інфраструктури. Без цього всі українські врожаї нічого не будуть варті. Якщо вчасно не зможемо їх транспортувати, втратимо багато коштів.

AgroPolit.com: На Вашу думку, ЗВТ з ЄС - добре чи погано?

Андрій Вадатурський: Європейський ринок дуже великий. До нього потрібно пристосовуватися. Подивитися, що хочуть європейці, і навіть не обговорювати, а просто брати і виконувати. Вони платять за високі стандарти і, в принципі, готові інвестувати в економіку України. Треба скористатися цим шансом.

AgroPolit.com: Ви кажете, що Європа - це добре. А вона нас чекає?

Андрій Вадатурський: Та ніхто не чекає. Це політики так тільки говорять. Там прості люди, які знають, що таке Україна, знають про конфлікт і війну. Але й там є виробники, яким зайва конкуренція не потрібна. 

AgroPolit.com: Тобто виходить, щоб зайти у відчинені двері, потрібно ще гарненько постукати ногою?

Андрій Вадатурський: Ні. Це просто ринок збуту і слід навчитися на ньому працювати. Європа не повинна бути єдиним ринком. Є азійський та арабський напрямки, де немає таких бар'єрів. І Україна успішно там працює. Для вітчизняних виробників відкривається додатковий, досить платоспроможний, ринок, тому потрібно збільшити виробництво якісної продукції. А зможемо ми конкурувати на ньому чи ні - залежить тільки від нас. Я б особливо не політизував це питання.

AgroPolit.com: Ви працюєте в Раді вже рік. Як вважаєте, чи справді в Україні існує сильна аграрна політика, чи це просто купка лобістів, що відстоюють інтереси великих компаній?

Андрій Вадатурський: Парламент сьогодні - це купка аграрних лобістів. Чого від них очікують? Потрібно разом з урядом і Радою обрати стратегію економічного розвитку і її проголосувати. Це можливо. Якнайшвидше вирішити: будемо підтримувати з бюджету невеликих фермерів, чи, навпаки, зробимо ставку на великий бізнес. Тобто слід визначитися з моделлю розвитку галузі. Тоді це буде справді уряд технократів, котрі просто вирішуватимуть завдання, які перед ними ставить суспільство. 

AgroPolit.com: А Ви себе вважаєте одним із тих лобістів? До Ради Ви працювали в компанії «НІБУЛОН». 

Андрій Вадатурський: Я, навпаки, хочу, щоб сільське господарство платило податки. Коли ішов у політику, то розумів, що мене з нею асоціюватимуть. Але подивімося, скільки компанія платила податків у бюджет до мого приходу в політику і скільки - сьогодні. Більше. Саме компанія «НІБУЛОН» однією з перших перейшла на загальний режим оподаткування і добровільно відмовилася від спецрежиму ПДВ, на що й досі не зважився ні один великий агрохолдинг України. Тому ця компанія може спокійно обійтися без лобіювання, бо принципами її будівництва від самого початку були прозорість і чесність. 

AgroPolit.com: Як зробити, щоб аграрне лобі в парламенті почало відстоювати загалом інтереси сектору?

Андрій Вадатурський: Це питання пов'язане не тільки із сільським господарством. Вийшло так, що на виборах багато заможних людей витратили гроші на «своїх» лобістів у парламенті. Так і виникло потужне агролобі. Як бути?
Я вважаю, що один з недооцінених напрямів - це джерело фінансування партій. Близько 400 млн грн закладено в бюджеті на 2016 рік для фінансування партій. Це дуже великі гроші. Вони дадуть можливість займатися політикою професійно та менше залежати від різних лобі, у тому числі й аграрного. Зараз час «вирощувати» політиків, які думатимуть про економічні реформи в країні й загалом про сектор.

AgroPolit.com: Чи є в Україні базис для появи сильної аграрної партії?

Андрій Вадатурський: Є. Якщо дивитися з політичної точки зору, то бачимо, що навіть на місцевому рівні Аграрна партія набрала досить багато голосів. Це ще раз підтверджує потребу в таких партіях, бо в Україні дуже багато людей працюють в АПК. 

Політичні проекти «імені одного акціонера» мають відійти у минуле, а партії отримувати мінімум грошей від держави і бути незалежними від приватних компаній

AgroPolit.com: Ви б хотіли створити свою аграрну партію? 

Андрій Вадатурський: Ні. Я вважаю, навпаки, потрібно відмовлятися від практики, коли хтось один чи двоє фінансують партію. Політичні проекти «імені одного акціонера» мають відійти у минуле, а партії отримувати мінімум грошей від держави і бути незалежними від приватних компаній. Можуть бути і внески від людей. Але теж за правилами. Приміром, у Польщі можна пожертвувати не більш 3 тис. євро на політичну силу, бо інакше буде вважатись, що ти впливаєш на її діяльність. Можна мати все, але який у цьому сенс, якщо ти не будеш сприйнятий суспільством. Треба вчитися жити в цьому суспільстві і грати за правилами. 

AgroPolit.com: Ви готові вступити до Аграрної партії? 

Андрій Вадатурський: Наразі це питання не на часі. Я очолюю партію «Блок Петра Порошенка» у Миколаївській області і займаюся її розбудовою. Під час виборів зміг переконати приєднатися до неї гідних людей і разом зі мною зайнятися політикою. 

AgroPolit.com: Чому пішли працювати в Раду? 

Андрій Вадатурський: Я пішов у політику, бо в парламенті мало людей з чіткою державницькою позицією. Чим більше їх буде, тим швидше зможемо «підняти» країну. У бізнесменів зараз не багато варіантів: працювати на зміну країни, закриватися або все продати і виїхати геть. Я не хочу кинути все і поїхати за кордон. Варіант один – допомогти Україні змінитися, стати кращою, комфортнішою для ведення бізнесу. Це мій громадянський обов'язок.

AgroPolit.com: Не думали про те, щоб покинути політику й повернутися в бізнес? 

Андрій Вадатурський: Розчарування, звісно, є, але життя навчило мене тримати удар. 

AgroPolit.com: Дякуємо за цікаву бесіду.

Наталія Ключнікова, Наталія Білоусова, AgroPolit.com