Роман Корінець: Влада відбила у людей бажання об’єднуватись. У тому числі через дивні зміни до законодавства

Об’єднання громад сьогодні – доволі актуальна тема як для політиків, так і для самих селян. Проте, як і добра половина реформ у країні, децентралізація проходить квапливо і розхристано, а помилки виправляються «по ходу». Невирішеним залишається і питання про те, хто і як буде вчити сільських голів бути ефективними менеджерами. Та чи готові зараз українські селяни до об’єднання? Як розподілити сільський бюджет на перспективу? Чому люди не вірять у вигоду об’єднання та що може це змінити? Про це у ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com розповів президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Роман Корінець.

AgroPolit.com:Назвіть, будь-ласка, основні проблеми на селі.

Роман Корінець: Їх так багато… Наприклад, спостерігаємо зараз масову міграцію молоді до міст, за кордон.

AgroPolit.com: Раніше ж такого не було, з чим це пов'язано?

Роман Корінець: Сучасні комунікативні можливості сприяють міграції молоді та й сільського населення загалом. Якщо створити для населення прийнятні умови, то люди перестануть масово покидати як сільську місцевість, як і країну...

AgroPolit.com: Чому, все-таки люди масово їдуть?

Роман Корінець: Перше - немає роботи. Економіка в стагнації, грошей немає - це зрозуміло. Але тут багато що залежить від організаційних здібностей місцевих громад та органів влади. До недавнього часу органи влади розглядали свої функції тільки в плані розподілу грошей.

AgroPolit.com: Це на рівні сільських рад або районних?

Роман Корінець: За великим рахунком на всіх рівнях.

Чим, наприклад, займався сільський голова? Писав якусь статистику, відсилав документи, підписував довідки… Зараз сільському голові треба бути організатором, потрібно знати економічні процеси, як активізувати інвестиції, як організувати громаду.

Давайте подивимося на сільських голів після виборів - це часто нові люди. Частина з них без вищої освіти, а частина не володіє організаційними навичками, необхідними знаннями. Вони не знають, як створити образ села для залучення інвестицій, не знають основ планування.

Я проводив тренінги для сільських голів сіл, у яких планується створення об’єднаних територіальних громад в рамках швейцарського проекту DESPRO. Заняття по плануванню розвитку проходили 3 дні. Під кінець вони вже могли самостійно це робити, проте говорили, що у них немає такого досвіду, що нема де цьому навчитися.

Ми практично не маємо зараз системи підготовки сільських голів. Є Академія державного управління, інститути підвищення кваліфікації, але таvпереважно вчать правильно заповняти документи. А з сільських голів потрібно робити економістів-організаторів. У них є нові функції, які вони не завжди розуміють. Зараз велику роботу у цьому напрямку провадить Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад.

Якщо створити для населення прийнятні умови, то люди перестануть масово покидати як сільську місцевість, як і країну

Ще одна проблема у самих громадах. Люди у селах часто дуже роз’єднані. Сформувалась величезна суспільна недовіра. Маємо й практичні наслідки такої недовіри: найважче у створенні кооперативів на селі не знайти гроші, а подолати недовіру, об’єднати людей, знайти відповідальних лідерів.

AgroPolit.com: Чому?

Роман Корінець: Не довіряють один одному, бояться, що їх кинуть… Люди не вміють знаходити вигоду у спільній праці.  Розучилися за роки радянської влади. А ще не мають достатніх знань. Влада теж не готова організовувати процес об’єднання в кооперативи. Тут майже нема фахівців з достатнім рівнем знань. А ще так довго не було запиту на лідерів. Довіра і знання -  ці фактори, виявляється, впливають на створення робочих місць у сільській місцевості, на сільську економіку, сільський розвиток.

AgroPolit.com: Чому європейські фермери бачать вигоду у спільній праці, а наші ні?

Роман Корінець: Вони теж довго до цього йшли. Еволюційно. Тому сільська економіка у більшості країн Європи (та й не тільки Європи – Канади, Кореї, США, Японії) – це кооперативна економіка. Окрім того в повоєнній Європі була створена система сільськогосподарського дорадництва: дорадники людей вчили, переконували і показували крок за кроком як організовувати сільськогосподарське виробництво, як вести бізнес, як через кооперативи, групи виробників виходити на ринки.  Та й не тільки у Європі такий дорадчий супровід є усталеною практикою. Приміром, у Канаді, де про кооперацію у фермерських сім’ях знають з пелюшок, 5-7 років триває дорадчий супровід сільськогосподарських кооперативів. Допоки не набудуть досвіду, вміння самостійно працювати.

Ми практично не маємо зараз системи підготовки сільських голів. Є Академія державного управління, інститути підвищення кваліфікації, але там переважно вчать правильно заповняти документи. А з сільських голів потрібно робити економістів-організаторів

В Європі є Директива про спільну аграрну політику, де чітко визначено: кожна країна-член має створити систему консультування фермерів. Це робиться для того, щоб вивести невеликі селянські, фермерські учасниками ринку. Причому, не тільки внутрішнього, а й світового. Це позиція європейської держави: підтримка поширення знань, технологій, інформації для малого бізнесу, сільських громад.  Нормальна позиція в епоху економіки знань, інформаційної економіки. Й результати відчутні: продукція польського фермера з високою доданою вартістю (середньостатистична господарка  тут - це десь 11 гектарів) завоювала світ, а кооператив LATRAPS, створений латвійськими фермерами, контролює половину ринку зерна цієї країни.

AgroPolit.com: Як можна організувати громаду, щоб вона почала відбудовувати власну інфраструктуру?

Роман Корінець: Зараз досить активно розпочався процес створення об’єднаних територіальних громад Якщо громада об’єднується, то сама й вирішує, куди витрачати оті «об’єднані» ресурси, їй треба лише допомогти навчитися приймати зважені рішення. Та поки більше адміністративних дій. Я не бачу, нині тих, хто буде працювати з людьми, з громадами,  допомагати їм не тільки об’єднуватися, а й створювати власну інфраструктуру. Хоча, процес зрушився з місця. Нещодавно Кабмін затвердив типове положення про агенцію регіонального розвитку. Розпочався процес створення таких агенцій в областях. Їхня головна мета - ефективна реалізація державної регіональної політики. Створюються регіональні офіси реформ за підтримки донорських організацій. Їхнє завдання -  підтримка впровадження реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Саме ці органи будуть займатись допомогою громадам планувати бюджет, розвиватися, досягти стану ідеальної громади.

AgroPolit.com: Що це таке «ідеальна громада»?

Наші колеги з благодійного фонду «Добробут громад» шляхом опитування сформували ось такий образ ідеальної сільського громади. Громада згуртована лідерами і має бачення щодо своїх потреб та інтересів.Мешканці максимально залучені до управління.  Громада має стратегічний план розвитку на 5-10 років. У громаді працюють громадські організації, обслуговуючі кооперативи, малий бізнес. А ще сільський голова є чесним і професійним управлінцем, авторитетною людиною. От і все. В Україні практично ніде цього немає. І саме офіси реформ, агенції покликані над такими проблемами працювати, щоб наближати нас до ідеальних громад.

AgroPolit.com: Скільки на це має піти часу?

Роман Корінець: Все залежить від ресурсів. Більше ресурсів, то зробити все можна швидше, залучивши класних фахівців. Оптимістично – це мінімум 2 роки.  Але дорога до ідеальної сільської громади трохи довша.

Найважче у створенні кооперативів на селі не знайти гроші, а подолати недовіру, об’єднати людей, знайти відповідальних лідерів

AgroPolit.com: Як взагалі можете оцінити процес децентралізації, який зараз начебто пішов?

Роман Корінець: Процес і справді «пішов», хоча скептиків є чимало. Так, потрібно, щоб все відбувалося свідомо, осмислено. Процес піде набагато швидше, коли в повну силу будуть працювати агенції регіонального розвитку, офіси реформ, нарешті – дорадчі служби. Поки що децентралізація іде деколи трішечки «навмання». Є правові проблеми, але, все таки, більше ментальних.

AgroPolit.com: Яких саме правових?

Роман Корінець: Ведеться дискусія про повноважень, процедури, відшліфовуються деталі. Деякі з цих проблем можна було побачити лише у процесі.

На жаль, процес не завжди йде гладко. Є приклади, коли громади об’єдналися, а потім прийняли рішення про те, що буде роз’єднуватися.

AgroPolit.com: У чому причина?

Роман Корінець: Десь завищені очікування. Десь незнання. Десь невміння користуватись новими інструментами. Наприклад, минулого року не використано 500 млн грн Державного фонду регіонального розвитку. Чому? Заявок нема від місцевих органів влади! Гроші є, а якісних заявок нема! Ці кошти орієнтовані на розвиток територіальних громад. Мають бути фінансовані проекти, які забезпечують подальший розвиток громади, а не прості передвиборчі «латання доріг».

AgroPolit.com: Хто повинен фінансувати такі проекти?

Роман Корінець:  Фінансування таких проектів передбачено через отой самий Державний фонд регіонального розвитку. Такий Фонд створено у складі загального фонду державного бюджету. Кошти Фонду спрямовуються на виконання інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку. Причому тих програм і проектів, що відповідають пріоритетам, визначеним у Державній стратегії регіонального розвитку, стратегіях розвитку регіонів.

Мало мати просто кошти, важливо, щоб вони були у «розумних руках». Те, що зараз створюються агенції регіонального розвитку, офіси реформ – це і є той «розум», який приведе громади до грошей. Вважаю, що спочатку потрібно було підготувати людей, але враховуючи те, що реформа відбувається у стислий період – все робиться паралельно.

Поки що децентралізація іде деколи трішечки «навмання». Є правові проблеми, але, все таки, більше ментальних

AgroPolit.com: Зараз існує тенденція до підвищення соціальної відповідальності аграрного бізнесу. Чому холдинги займаються тим, чим має займатись держава?

Роман Корінець: А цим займаються не тільки холдинги… У «Добробуті громад» у процесі дослідження проблем соціальної відповідальності аграрного бізнесу селі виявили, що   внесок холдингів на соціальний розвиток громад  у менше набагато менший, ніж 2нехолдингів» з розрахунку на гектар орендованої землі. Сільгосппідприємства що мають до 1000 га землі в обробітку вкладають у розвиток громад у середньому 259 грн.  на гектар орендованої ними землі. Трохи більші підприємства -  у середньому  114 грн. на гектар . А агрохолдинги – у середньому 55 грн на гектар . Якщо рахувати, скільки земель обробляє холдинг, то звичайно, до місцевого бюджету надходить набагато більше грошей від одного суб’єкта.

Тут нема якоїсь вини холдингів, вони використовують можливості. Тут мала би бути позиція держави: як допомогти малим господарствам бути конкурентними і перерозподіляти бюджет на їх користь.

AgroPolit.com: Як законодавчо врегулювати цю позицію держави?

Роман Корінець: Дуже просто придумали в деяких країнах… Має підприємство земельний банк більше певного розміру – не має права претендувати на державну підтримку чи більшість видів такої підтримки. Одне із завдань держави – виправляти вади ринку. У нашому випадку допомогти малим фермерам вести бізнес і мати достойне життя від ведення цього бізнесу..

Мають бути фінансовані проекти, які забезпечують подальший розвиток громади, а не прості передвиборчі «латання доріг»

AgroPolit.com: В Україні є компанії, які реально допомагають і фермерам і селянам (наприклад, у створенні кооперативів), як Укрлендфармінг, Астарта, Сварог, Кернел, Данон тощо. Проте це деякі компанії, а як зробити так, щоб це відбувалось масово по всій державі?

Роман Корінець: Треба, щоб соціальною відповідальністю, як це не парадоксально може видатися, було вигідно займатися. Наприклад, у Сварог Вест Груп сповідують інноваційну соціальну відповідальність бізнесу, тим самим покращуючи відносини з орендодавцями. Для компаній репутація – це бізнес, а хороша репутація – це додаткові доходи.

Чому така соціальна відповідальність не масова? Наш бізнес, видається, ще не «наївся» настільки, щоб перейти на платформу соціальної відповідальності. А також не бачить стимулів для того, щоб це вигідно було робити. У світі відраховувати на благодійність – означає зменшення податкової бази. На даному етапі слід подумати про такий механізм, який би робив соціальне партнерство між місцевими громадами і бізнесом вигідним для всіх сторін. В тому числі для держави. А поки, на жаль, що репутація не так багато важить для значної частини українського бізнесу.

AgroPolit.com: Є сенс залучати більше іноземних компаній?

Роман Корінець: Іноземних компаній, як правило, менше, ніж вітчизняних у будь-якій країні. І треба «пробуджувати» в наших компаніях те, що вже є у інших.

Чому така соціальна відповідальність не масова? Наш бізнес, видається, ще не «наївся» настільки, щоб перейти на платформу соціальної відповідальності. А також не бачить стимулів для того, щоб це вигідно було робити

AgroPolit.com: Як можете оцінити ефективність аграрної політики і Мінагрополітики загалом у плані покращення життя громад?

Роман Корінець: Була ініціатива міністра Присяжнюка «Рідне село». Мала багато гарних пунктів про розвиток сіл, зокрема через кооперацію. З того часу десь 2-3 млн грн, виділених з бюджету як допомога сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам на закупівлю техніки, не дійшли до них. Причому кооперативи вже оплатили частину своїх коштів постачальникам техніки. Більше того, проти деяких кооперативів були відкриті кримінальні справи з формулюванням про спробу незаконного заволодіння бюджетними коштами… І сміх , і гріх…. Чи будуть після цього кооперативи довіряти владі?

AgroPolit.com: Чи можна сказати, що влада на певному рівні вплинула на людей у плані об’єднання у кооперативи?

Роман Корінець: Так, тому що влада фактично збрехала людям. І влада, можна сказати, відбила у людей бажання об’єднуватись.  В тому числі через дивні зміни до законодавства. Ситуацію з цими грішми не змінили й наступні аграрні міністри.

Інша ситуація: міністр Павленко у Ризі у 2015 році підписав спільну заву заяву про підтримку сільськогосподарського дорадництва у країнах східного партнерства. Проте сформована у попередні роки заборгованість міністерства перед дорадчими службами у розмірі 400 тис грн за вже виконану ними роботу так і досі існує.

 AgroPolit.com: Ви за те, щоб виділяти бюджетні кошти на розвиток фермерства чи за те, щоб виділяти на конкретні програми розвитку?

Роман Корінець: Колись була така «точкова» програма надання коштів фермерам на розвиток тваринництва. Чи допомогло це галузі? Ні. Зміни у галузях роблять не «точкові» підтримки. На фінансуванні пілотних проектів можна відпрацювати певні механізми, зміни ж відбуваються, коли запроваджуються системні інститути.

Аграрна політика повинна зосереджуватись на підтримці тих механізмів, які дають розвиток. Щодо  кооперативів відпрацьовано вже багато хороших і різних пілотних проектів. Чому тоді не створити державне агентство з розвитку сільськогосподарської  кооперації? Підхопити ці проекти міжнародної допомоги і підтримати таку роботу на державному рівні.

Це ж стосується і національного центру сільськогосподарського дорадництва. Вже п’ять років існує рішення уряду про створення такого центру, регіональних дорадчих служб… Але ні центру…

Найголовніша проблема реформ – не відсутність грошей, а відсутність державного управління

У Латвії держава поступила розумно: взяла всі напрацювання міжнародної технічної допомоги і створила Латвійський центр сільського консультування і освіти - дорадчу службу, де працює близько 500 дорадників. І це в країні з двохмільйонним населенням. Тепер влада виконує владні повноваження, а все, що стосується технологій, освіти, консультування, виробництва, збуту продукції , розвитку сільських громад – всім займається дорадча служба. Чи варто дивуватися, що країну починають називати новим  «балтійським тигром»?

Якщо є адекватна політика підтримки малих фермерів, тоді вони стають повноправними гравцями на ринку. Якщо оцінювати нашу аграрну політику з цієї точки зору, то я її не бачу…

AgroPolit.com: Що треба змінити?

Роман Корінець: Необхідно змінити критерії оцінки політики, її ефективності. Про що звітує Мінагрополітики? Про зібраний урожай, про експорт. Якщо критеріями ефективності політики буде зростання доходів сільгоспвиробників, тоді можна оцінити, наскільки це ефективна політика для кожного селянина.

AgroPolit.com: Тобто потрібно змінити пріоритети Мінагрополітики, крім цього що ще?

Роман Корінець: Треба змінити бачення політики. Найголовніша проблема реформ – не відсутність грошей, а відсутність державного управління. Раніше в органи влади йшли для того, щоб стати багатшими. В Європі ж йшли для того, щоб отримати громадське визнання. У нас зневажали людей в органах влади, які не «дерибанять» щось.  Треба мінімізувати можливості для такого «дерибану».

Приміром, у Міністерство сільського господарства та розвитку села Польщі займається формуванням політики і контролює реалізацію. Гроші через нього не йдуть, а через спеціальні виплатні агенції. Не може бути зосередження в одних руках і створення правил політики, фінансування заходів і контроль.. Якщо ми заберемо надлишкові повноваження – відділимо формування політичних правил і контроль за їх дотриманням від фінансування - у Мінагрополітики, у  інших міністерств, то маємо шанс отримати нову якість політики..

Найгірше те, що молодь починає розчаровуватись у всьому, вони не бачать виходу і це велика проблема для села

AgroPolit.com: Скільки для цього ще має бути змінено міністрів?

Роман Корінець: Не можна побудувати «комунізм» у окремо взятому міністерстві. Має бути загальна зміна влади владних інститутів. Має бути прийнято рішення на рівні уряду і закону. На рівні суспільства.

AgroPolit.com: Проте, вже так 25 років по колу…

Роман Корінець: Найгірше те, що молодь починає розчаровуватись у всьому, вони не бачать виходу і це велика проблема для села. Села обезлюднюються... З іншого боку, це еволюційний процес, багато людей із сіл шукають кращої долі у всіх країнах... Це зрозуміли у багатьох країнах і проводять активну політику сільського розвитку, а не тільки нарощування виробництва, яке, як не парадоксально, веде до руйнування села… Ми десь застрягли у минулому.

Я не бачу зараз стратегії, бачення аграрної політики. Камо грядеши? Так, нібито й розроблена «Єдина комплексна стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 роки», але вже половина 2016 року пройшла, а документ не має жодного офіційного статусу. Вона затверджена на Раді реформ, яка є тільки дорадчим органом, який теж не має правового статусу. Тепер стратегія «3+5» нового міністра…

Приймають нові документи, а ви хоч раз чули, чому ми їх приймаємо? Що нас не задовольняло у тих програмах, що були? Чи був аналіз того, що не було виконано з попередніх програм? Не пам’ятаю такого… Просто модно приймати нові програми.  А у владі має бути спадкоємність. У європейських країнах міністри змінюються, а програми ті ж. Бо це програми не міністра, а державні… А у нас зі зміною посадової особи змінюється все. При такій невизначеності важко говорити про розвиток.  Але мусимо бути оптимістами: маємо сподіватися на краще і працювати для цього, щоб розірвати це коло.

Наталія Ключнікова, AgroPolit.com