Сергій Лабазюк: Я не готовий вступати до лав Аграрної партії за такої стратегії розвитку та дій керівництва

Сергій Лабазюк один із не дуже публічних народних депутатів діючого парламенту. На тлі інших депутатів його фігура виглядає доволі скромно: не б'ється, не епатажить і не влаштовує публічно-показових виступів. На його рахунку 4 прийнятих і 67 поданих в Раду законопроектів. Він активно відстоює інтереси АПК, але при цьому його не можна назвати чиїмось лобістом. Лабазюку приписували симпатії до різних політичних партій, зокрема, Партії регіонів. Втім він так і не став рядовим партійцям жодної із політсил. Сьогодні Лабазюк входить до парламентської групи "Воля народу", є представником молодого покоління в парламенті. В 36 років він встиг багато: створив бізнес, залишив його на рідного брата і пішов у велику політику. В ексклюзивному інтерв'ю AgroPolit.com Сергій Лабазюк розповів про те, як його "сватали" в ПР, як"варять" аграрну політику в стінах діючого парламенту, чому не хоче іти в Аграрну партію України та ще багато цікавого.

AgroPolit.com: Ви у політиці не вперше, встигли побувати у декількох партіях, групах?

Сергій Лабазюк: Щодо партій – не був у жодній. Я – позапартійний.

AgroPolit.com: Але ж ви маєте якісь політичні симпатії? Погляди якої політсили для вас – найближчі?

Сергій Лабазюк: З різних боків надходили пропозиції. Наприклад, нещодавно мені пропонували приєднатися до  «Батьківщини». Але я зрозумів, що таке політичні партії ще коли балотувався  до обласної ради. Бо є люди, які не відстоюють у ній інтереси народу, а просто грають на підвищення рейтингів своєї політичної партії. Це проблема №1 у нашій державі.

Коли я приймав рішення балотуватися до Верховної Ради,  вибір піти мажоритарником був свідомим. На той момент не було такої політичної сили, погляди  якої б мені імпонували.  Саме тому у сьомому скликанні залишався увесь час позафракційним. Я підтримав пропозицію увійти до депутатської групи «Воля народу» (колишня «Суверенна і європейська Україна»), бо вона була об’єднана одним принципом – змінювати країну, і складалася виключно з депутатів-мажоритарників (у групі 34 депутати).

AgroPolit.com: Ви згадали про «Батьківщину», але у політичному середовищі вас, швидше, асоціюють із Партію регіонів…

Сергій Лабазюк: Ніколи не був членом Партії регіонів. Єдине, що мене пов’язувало з нею –  дружні відносини зі Станіславом Скубашевським, який свого часу був одним із лідерів Партії регіонів. Але з ним, насправді, познайомився задовго до роботи в парламенті. Ми – земляки.  Він – із Городоцького району Хмельниччини, я – з Волочиського. У нього було кілька пропозицій приєднатися до регіоналів. Тоді я як молодий політик не до кінця розумів, як діяти.  Було важко відмовити. На мене тиснули: телефонував Клюєв, пропонував прийти на прийом. Але я знайшов мільйон причин цього не робити і залишився позафракційним. Коли  й заходив до міністрів-регіоналів, то  ці зустрічі стосувалися виключно питань мого округу – не більше.

На мене тиснули: телефонував Клюєв, пропонував прийти на прийом. Але я знайшов мільйон причин цього не робити і залишився позафракційним

AgroPolit.com: Все ж таки, ви кажете, що не були там офіційно, але багато з ваших колег розповідають про симпатії на момент правління Партії регіонів. Мовляв, саме тому вас  поставили першим заступником голови аграрного комітету.

Сергій Лабазюк: Головою аграрного комітету був Григорій Калетник (від ПР). Один його заступник – від «Удару» (Тарас Кутовий), я йшов від позафракційних, бо їх  у парламенті тоді була велика кількість. В той час кадри призначалися, як  і зараз, за квотним принципом.

AgroPolit.com: Сергію Петровичу, ви кажете, що з Партією регіонів нічого не було, з Опозиційним блоком теж нічого немає?

Сергій Лабазюк: У мене є там кілька знайомих. Це все. Мене в такому разі швидше можна прив’язати до БПП,  аніж до  Опоблоку (сміється).

Нормальній людині зі здоровим глуздом не можна працювати у Верховній Раді

AgroPolit.com: Як взагалі працюється зараз у Раді? Всі очікують виборів у парламенті?

Сергій Лабазюк: Нормальній людині зі здоровим глуздом не можна працювати у Верховній Раді. Мені у цьому скликанні важко працюється, бо ти не бачиш реальних результатів роботи. Лише один популізм і балачки. Неодноразово хотілося скласти мандат і займатися  тим, що вмію та від чого отримую задоволення. Чому пішов після 7 скликання у 8-е? Для мене це була справа честі. Оскільки мої виборці віддали за мене близько 60% у рідному окрузі (Волочиськ, Волочиський район, Хмельницький район і частина міста Хмельницький). Тому не міг їх підвести. Хоча мої конкуренти на минулих виборах намагалися використати постмайданівську риторику, я пішов у депутати знову, отримавши результат удвічі кращий, ніж на попередніх.

Якщо заїхати в Волочиський район, потім у Хмельницький, і проїхатись районами області, ви побачите, що округ, особливо місто Волочиськ, – один зі зразкових в області. Це відбулося за останні 3–4 роки.

AgroPolit.com: Ви працюєте в аграрному комітеті. Оцініть рівень лобізму там.

Сергій Лабазюк: Позитивно ставлюсь до лобізму. Це нормальне явище. Якби в нас у кожному комітеті й галузі були професійні лобісти, а не «шкурні», які відстоюють  інтереси тієї чи  іншої галузі, було би дуже добре. Та в нас, на жаль, часто трапляються дилетанти й популісти.

Одні рибку пускають у річечки, замість того, щоб рибною галуззю займатися. Другі щось незрозуміле розповідають про ринок землі: добре це чи погано... Але конкретної дії за цими словами немає. Насправді, у 7-му скликанні лобізм працював краще. У 8-му – багато балаканини.

AgroPolit.com: Оцініть роботу Тараса Кутового на посаді міністра?

Сергій Лабазюк: 100 днів недостатньо, щоб давати детальний аналіз. Нарешті почало  вирішуватися кадрове питання –  призначили першим заступником Максима Мартинюка. Та загалом Тарасу Кутовому складно, бо йому не дали інструментів.

AgroPolit.com: Ви говорите, що рівень лобізму дуже низький, але, дивлячись на список депутатів у комітеті, стає очевидно – їх там більше, аніж у всіх інших комітетах. Як так?

Сергій Лабазюк: Покажіть результат роботи хоча б одного лобіста. У 7-му скликанні було зібрано групу професійних юристів, які працювали над законопроектами для тієї чи іншої галузі. Кажуть, що це була група Веревського. Можливо. Я за руку нікого не ловив. Тоді дійсно прослідковувалося відстоювання інтересів  птахівників та трейдерів. Але насправді це була ефективна робота.

Якщо подивитися графік садівництва тих часів, то загалом по країні значно зросли обсяги, тому що було багато представників, які лобіювали цей напрямок. Збільшувалася кількість робочих місць та надходжень до держбюджету. Що відбулося за останні 2 роки? Різке падіння галузі. Аналогічно – з рибною галуззю. Були лобісти, які мали стосунок до тих чи інших напрямків. Але чи вдається їм щось зараз? Ми біля всього танцюємо, але недотанцьовуємо...

AgroPolit.com: Зараз в аграрному комітеті дуже чітка група лобістів Косюка й Бахматюка.

Сергій Лабазюк: А покажіть, що відвойовано для Косюка за ці 2,5 року?

ПРО  СПЕЦРЕЖИМ  ПДВ

AgroPolit.com: Спецрежим ПДВ на 2016 рік.

Сергій Лабазюк: Ми спецрежим не відлобіювали, а втратили. Бюджет сьогодні нічого не отримав, бо аграрії пішли в тінь, а обсяги виробництва зменшилися. Тому що аграрії не можуть кожен місяць платити ПДВ. Це нереально. Сьогодні такі галузі, як свинарство, молочне тваринництво, птахівництво – збиткові. При тому, що почали платити 50% ПДВ. Із 1 січня 2017 року аграрії цих напрямків почнуть платити 100% ПДВ.

Проста арифметика: ціна молока в середньому 5 грн за літр, якщо починаємо платити ПДВ – це 1 грн. Сьогодні молоко збиткове на рівні 15–20%, якщо ми ще починаємо платити з літру 1 грн ПДВ, то можемо побачити динаміку найбільшого за 10 років вирізу худоби в 2017 році. Тому що тримати в такому випадку її вже ніхто не буде. Україна стане сировинним придатком і буде вирощувати 4, максимум 5, експортно-орієнтованих культур.

В аграрному бізнесі немає єдиної потужної лобістської групи. Я радів би її появі і став би одним із лідерів. Аграрії вміють «поскаржитися», але не вміють об’єднатися

AgroPolit.com: Чия лобістська група великого бізнесу сьогодні найефективніша в парламенті?

Сергій Лабазюк: В аграрному бізнесі немає єдиної потужної лобістської групи. Я радів би її появі і став би одним із лідерів. Аграрії вміють «поскаржитися», але не вміють об’єднатися – і це вже неодноразово проявлялося у голосуваннях, зокрема щодо спецрежиму, коли 43 депутати Верховної Ради, які мають стосунок до аграрного бізнесу, провалили голосування за збереження пільг.

Чи є на сьогоднішній день лобізм з боку аграріїв? Ситуативно, мабуть, буває, але системного – нема.

AgroPolit.com: Чи перейшли аграрії до вищої ліги бізнесу, чи ще й досі копаються в землі?

Сергій Лабазюк: Якщо це класичний аграрій, який починав бізнес із невеликого і досяг багато чого, як Косюк,  – він інший за природою. Якщо говорити про Бахматюка, то він більше не аграрій, а бізнесмен класичного українського формату останніх 20–25 років, тому буде заробляти гроші – на чому є можливість. І молодець, що він сьогодні збудував таку імперію.

У нас є багато прикладів аграріїв, які пережили важкі періоди, такі, як Іванчик з «Астартою», який збудував підприємство №1 у цукровій галузі. Андрій Веревський більше належить до українсько-американського формату бізнесмена, але він, усе ж таки, пройшов аграрний шлях від початку до кінця.

AgroPolit.com: Він «акула», «піранья», чи хто?

Сергій Лабазюк: Він, швидше, «акула», але побільше б таких «акул» в Україні. Бо це ті люди, які тут вкладають кошти. Я з ним спілкувався декілька разів, був приємно задоволений, коли він говорив про плани запустити завод, збудувати додаткові потужності в порту, встановити 4 елеватори. Він не планує вивести з України кошти через якісь офшори й  там залишити, або придбати завод на більш безпечній території в Німеччині. Він інвестує в Україну.

Мій покійний товариш Ігор Єремеєв казав, що в українців склалося негативне уявлення про те, що багата людина – це обов’язково олігарх. Але є різні поняття. «Олігарх» – це багата людина, яка здобула кошти нечесним шляхом і далі сидить на державних ресурсах. Але  є  й багаті люди, котрі заробили і створили свій бізнес з нуля, які інвестують в Україну, створюють робочі місця та збільшують надходження до бюджету. Таким бізнесменам  треба давати «зелене світло» і тільки сприяти їхній появі. Це сприятиме розвитку України.

Я був би ефективним агарним міністром, бо маю досвід і вмію слухати аграріїв.

AgroPolit.com: Ви бачите себе в ролі аграрного міністра?

Сергій Лабазюк: Я був би ефективним аграрним міністром, бо  маю  досвід  роботи  в АПК і вмію слухати аграріїв. Якби так сталося, то термін  перебування залежав би  від того, дадуть мені чи ні вільно працювати. З цим в Україні поки що туго (усміхається). А сліпо  виконувати наказу «зверху» я б не став. Мене цікавить позитивний результат для галузі.  

AgroPolit.com: Український агробізнес сьогодні вчиться заходити у політику. Чи є Аграрна партія достатньо сильною, чи аграрні інтереси будуть розсіяні між різними партіями?

Сергій Лабазюк: Сьогодні у цій партії зібралося багато самодостатніх аграріїв і вони говорять про правильні речі. Але після зустрічей розходяться і роблять усе навпаки. Мені здається, що потрібно сформувати правління АПУ з лідерів галузі, щоб вони колективно приймали потрібні для АПК правильні рішення. Зараз схоже на те, що Віталій Скоцик хоче бути одноосібним лідером і не завжди вміє почути та донести партійні меседжі до виборців.

AgroPolit.com: Він захотів «корону» більшу, ніж у решти?

Сергій Лабазюк: Я з ним декілька разів спілкувався. Він розумний, детально знає галузь.  Але я  не почув від нього чіткого бачення розвитку галузі та конкретних пропозицій.

AgroPolit.com: Тобто, варто очікувати розколу Аграрної партії?

Сергій Лабазюк: Я не учасник процесу ізсередини,  але те, що бачу збоку – виглядає не дуже оптимістично. Незрозуміло, що там робить Роман Безсмертний… Я можу їх підтримувати ідейно, але я не готовий вступати до лав Аграрної партії за такої стратегії розвитку та дій керівництва.

Аграрна партія сьогодні - не зовсім той проект, який задумувався з початку.

AgroPolit.com: Що стосується Безсмертного, про що свідчить його входження?

Сергій Лабазюк: Спочатку це мало бути об’єднання аграріїв України без узурпації одного «вождя». Але на якомусь етапі ця ідея почала змінюватись. Будь-який політичний проект вимагає як фізичної сили, так і фінансового вливання коштів різними людьми, аграрними структурами – хтось більше, хтось менше, і це стало створювати певну ієрархію. Безсмертного туди або хтось попросив, або завів… Але те, що це відбулося непогоджено з ідеєю об’єднання, коли мали зібратися 3–4 десятки аграріїв і прийняти спільне рішення – це точно. Мабуть, це перший сигнал, що Аграрна партія сьогодні – не зовсім той проект, який задумувався від початку.

AgroPolit.com: Щодо аграрних партій: зараз в Україні очікують на вибори. Які шанси у Аграрної партії взяти якусь частку депутатських місць?

Сергій Лабазюк: Восени технічно вибори неможливі, хоча в нашій державі можливо все. Щодо участі Аграрної партії – є перспектива дійти до 5%. Але успіх і подолання 5%-го бар’єру залежатиме від того, хто у цій партії буде першою особою і хто очолюватиме кожен обласний осередок.

Говорити, що не можна продавати землю – популізм. Але саме сьогодні торгувати нею точно не можна

AgroPolit.com: Ринок землі – на часі? Чи можна сказати, що мораторій на продаж сільгоспземель – це спосіб зберегти вплив українських агробаронів у країні?

Сергій Лабазюк: Говорити, що не можна продавати землю – популізм. Але саме сьогодні торгувати нею точно не можна. Я дивлюся на ситуацію з двох боків. З одного боку – як аграрій. З іншого – як народний депутат, який спілкується із жителями села, своїми виборцями. Злиденне життя людей і економічна нестабільність у країні змусить їх продавати землю за копійки. Крім того, немає механізму продажу та захисту права власності. За приблизними  розрахунками, мінімум 20% українців не  мають актів на землю,  а лише сертифікати. Це призведе до того, що такою ситуацією скористаються спекулянти-бізнесмени.

В Україні процвітає право оренди землі, яке продається за $200–400 за 1 гектар. Люди не отримують від цього нічого, лише – спекулянти-перекупщики. Тому треба прийняти виважене рішення – продовжити мораторій на продаж сільгоспземель на деякий період. За цей час зробити конкретні кроки, прийняти закони, які дадуть змогу контрольовано та  об’єктивно в інтересах держави і пайовиків запустити ринок землі. Якщо ж повторимо помилку попередніх років і нічого не зробимо, тоді вже хай виборці роблять свої висновки.

AgroPolit.com: Ви одночасно говорите про свій бізнес і депутатство. Не заважає одне іншому?

Сергій Лабазюк: Я ніколи не приховував, що у мене є бізнес. Я з нього прийшов у політику. Сьогодні він продовжує працювати в рамках закону. Я офіційно є почесним президентом групи  «ВітАгро», декларую всі податки і не ховаюся від ДФСУ. Мій брат очолює  компанію. Суботу присвячую бізнесу виключно у вигляді стратегічних консультацій своїм бізнес-партнерам. Звісно, якби я не був депутатом, то мій бізнес був би успішнішим. Бо я більше приділяв би йому увагу. Доходи від бізнесу, зокрема, допомагають мені виконувати мої зобов’язання на окрузі – займатися  благодійністю. 

AgroPolit.com: Тобто не використовуєте депутатський «значок» для відстоювання бізнес-інтересів?

Сергій Лабазюк: Немає для чого.

AgroPolit.com: Можливо, простіше з ним заходити у різні чиновницькі кабінети?

Сергій Лабазюк: А з чим заходити?

AgroPolit.com: Хто – з чемоданом,  а хто – з аргументами.

Сергій Лабазюк: Як сьогодні держава може допомогти аграрію? Мій бізнес стосується молочного виробництва, свинарства, рослинництва.

AgroPolit.com: Для вас дуже важливо, щоб на 2017 рік зберегли спецрежим ПДВ для тваринництва. Будете це лобіювати?

Сергій Лабазюк: Це важливо. Але йдеться не конкретно про мій бізнес, а загалом про галузь. Якби я ставився до бізнесу лише як до заробляння грошей, то давно тваринництво закрив би, бо уже 4 роки воно збиткове.

AgroPolit.com: Пішли в політику, бо стало нудно у тваринництві?

Сергій Лабазюк: Я хочу змінювати умови роботи сектору на краще. Я ж не прийшов, щоб «пиляти» з бюджету гроші на моє підприємство. Я створив його сам з нуля, і ніхто мене не «пропихав». Батьки – звичайні сільські люди. Починав з маленького й поступово люди почали довіряти. Мій трудовий стаж розпочався у 12 років, перше робоче місце – на зернотоці, далі – помічником  комбайнера.  Знаю, що таке сільське господарство не з книжок. Мій дідусь  був головою колгоспу в 1933–1939 роках. Правда, не застав його живим. Але генетично я – аграрій. Дідусь був господарником. А в 1944 році під час війни отримав контузію і після того працював директором танкового заводу.

AgroPolit.com: У Раді не виникає відчуття, що ви такий собі аграрний Дон Кіхот у політиці  і довкола  «вітряки»?

Сергій Лабазюк: Дуже часто таке відчуття. Я за природою – максималіст. Звик працювати по максимуму й отримувати відповідний результат. А в політиці з 10-ти спроб вдалі одна-дві. Максимум. Однак, якби опустив руки, то результату не було б узагалі.

Нічого не зміниться навіть після зміни Президента та двох революцій. Доки  у головах людей  внизу й нагорі не зміняться задачі та завдання - трансформації не буде.

AgroPolit.com: Таке враження, що Україну кожен уряд  клонує в чергову «Донкіхотію» на свій лад. Чому так відбувається: перечитали  класиків чи  просто не  вміють  нічого робити?

Сергій Лабазюк: Ще немає бажання будувати країну правильно. На жаль, нічого не зміниться навіть після зміни Президента та двох революцій. Доки  у головах людей  внизу й  нагорі не зміняться задачі та завдання – трансформації не буде.

AgroPolit.com: Як переламати цю тенденцію?

Сергій Лабазюк: Доки люди не почнуть брати відповідальність на місцях, нічого не зміниться. Порядок у селі починається з їхньої поведінки, шанобливого ставлення до старших, поводження зі сміттям. Коли бачиш на території села гори сміття, поламані дитячі майданчики, розбиті клуби, покинутих батьків, то виникає питання, хто це все зробив – Президент, прем’єр чи  все ж місцеві? Кожен має  відповідати за свої вчинки.

Дивлюсь на свій округ. У місті Хмельницькому десятки тисяч людей працюють на ринку. Не всі сплачують податки. Але й тоді йдеться, як правило, про фіксований податок.  Багато є  небідних людей, які  їздять на дорогих автівках, мають триповерхові будинки та подорожують постійно за кордоном. При цьому – нарікають на владу. А я  їм постійно  кажу, щоб жити по-європейськи, потрібно навчитися платити податки. Результат цієї «несвідомості» бачимо на прикладі якісного складу парламенту 8-го скликання. Що Рада «така»,  зокрема винні виборці.

AgroPolit.com: Вам пропонували хабарі?

Сергій Лабазюк: Ні. Я самодостатня людина, і грішми мене не купиш. Посадою – теж.

AgroPolit.com: Що для вас означає регіональна партія «Поруч», засновником якої  ви є?

Сергій Лабазюк: Це ще більше відповідальності перед виборцями. За фактом, я відповідаю за ту частину голів та депутатів районних рад і мера міста Волочиськ, які є представниками політичної партії «Поруч». На вихідних та в тиждень роботи на окрузі намагаюся зустрічатися з членами партії  у регіоні. Раджуся з ними, пояснюю. 

ПРО  ПАРТІЮ «ПОРУЧ»

AgroPolit.com: Ви хочете зробити «Поруч» загальнонаціональною партією?

Сергій Лабазюк: Щоб вона стала загальнонаціональною, потрібно ще довго над цим працювати, знайти чимало однодумців та отримати підтримку від  суспільства. Крім того, загальноукраїнський політичний проект – це дорого. Зараз кошти на утримання партії надходять із благодійного фонду «Ми поруч», а частина членів партії працює на громадських засадах. Але, як кажуть, політика мене втягнула і звідти вже важко вирватися.

AgroPolit.com: То ви регіональний «князьок»?

Сергій Лабазюк:  Чому? Я народився і живу на Хмельниччині. Моя сім’я живе постійно там. Якби використовував це лише собі це на користь… А так частіше – в мінус, бо левову частку часу, грошей і зусиль витрачаю на розбудову округу. Але водночас я отримую моральне задоволення від того, що  мені  вдається зробити для свого регіону.

AgroPolit.com: Яким із прийнятих ваших законів найбільше пишаєтесь?

Сергій Лабазюк:  Їх було багато. Виділив  би  закон  про  дерегуляцію: із  10-ти ключових пунктів 3 – подані мною. Наприклад, про водокористування до 300 кубометрів на добу для населення і тваринницьких комплексів, які  без ліцензії. Адже для узаконення водонапірної вежі у селі потрібно було сплатити 150–250 тис. грн.

Дуже важливий законопроект,який стосується скасування плати за оцінку землі під час оформлення спадщини. Не менш важливий – мораторій на продаж землі, законопроект щодо спрощення проведення земельних торгів.

Докладено багато зусиль щодо прийняття інших земельних законів (про передачу земель  місцевим громадам, про тваринницькі відходи).

AgroPolit.com: Як вживаєтеся з таким «динозавром» у регіоні, як Герега?

Сергій Лабазюк: За своєю натурою – я дипломат. Завжди намагаюся бути ним, доки це можливо. Але в мене також є «зуби», якщо надходить час, коли їх потрібно показати…

Завдяки Герезі об’єдналися аграрії всіх рівнів… Він поламав долю не одному маленькому фермеру на Хмельниччині, який не має доступу до кредитів та дешевших матеріально-технічних засобів.

AgroPolit.com:  Герега на Хмельниччині  вже «кусає» легенько?

Сергій Лабазюк:  Він  відкрито нічого не каже, але погано робить усім аграріям в області. Завдяки Герезі об’єдналися аграрії всіх рівнів. Якщо він дійсно  хоче інвестувати  у агросектор – всі будуть тільки  плескати йому в долоні.  Але інвестувати – це не тотожно поняттю «ламати» чи «задушити» слабшого. Герега поламав долю не одному маленькому фермеру на Хмельниччині, який не має доступу до кредитів та дешевших матеріально-технічних засобів. Фермер об’єктивно не може давати 10% орендної плати від нормативно-грошової оцінки й 5 тис. грн за підписання договору оренди. На мій погляд, 5 тис. грн за підписання договору оренди – це чиста корупція, і ще те  питання, звідки ці гроші беруться. Щодо 10%-ї орендної плати, давайте проведемо одну паралель: Герега придбав у Вінницькій області велике аграрне  підприємство з 40 тис. га і платить там 4%, а за 100 км у напрямку Хмельницької області, де у нього 3 тис. га, – 10%. В чому різниця? Адже на 3 тис. га 10% орендної плати – не гроші, інша справа на 40 тис. га – це мільйони тис. грн.

AgroPolit.com: Він веде себе так у Хмельницькій області, бо відчуває, що його нікому «прикрутити»?

Сергій Лабазюк:  Схоже, що так.

AgroPolit.com: Якими  ви бачите роль і місце українського агробізнесу через 5–10 років у глобальних масштабах?

Сергій Лабазюк: Однозначно – він буде одним із найпотужніших агросекторів у світі.  А в Україні – галузь №1. Держава розвиватиметься за рахунок сільського господарства, створюватимуться нові робочі місця і керівництво  країни буде змушене максимально  уваги  приділяти агросекторові. Малий та середній бізнеси знайдуть своє місце у цій моделі, однозначно.

Наталія Білоусова, головний редактор AgroPolit.com