Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!
AgroPolit.com: Пане Георгію, перш за все, хотілося б від вас почути декілька цифр, які б розповіли нашим читачам про ситуацію з вітчизняною біоенергетикою на сьогодні, особливо в контексті всієї альтернативної енергетики.
Георгій Гелетуха: Частка біоенергетики, згідно останнього енергетичного балансу, складає 65% від усіх відновлювальних джерел енергії (до яких також належать велика гідроенергетика, біоенергетика, сонце, вітер, мала гідроенергетика, геотермальна енергія тощо).
В першу чергу, така частка за рахунок виробництва тепла. Якщо такі сектори, як «сонце», «вітер», «гідро» — це виробництво електрики, то біоенергетика, в першу чергу, виробляє тепло. Вклад біоенергетики в електрику невеликий (6,0% від усієї електроенергії з ВДЕ, – за даними Держасної служби статистики України за 2014 рік. – Авт.). Але в сукупності частка біоенергетики найбільша серед усіх секторів.
Точно така ж картина і в світі. За останніми даними, в ЄС співвідношення біоенергетики до решти відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) – 62%. Фактично, ми йдемо таким же шляхом, який прийняли всі країни світу.
AgroPolit.com: Якщо поглянемо на енергетичний баланс України в сукупності, якою є частка біоенергетики?
Георгій Гелетуха: У нас, згідно останнього балансу, десь близько 4% ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні. Частка біоенергетики десь 2,5%.
AgroPolit.com: Як ви оцінюєте розвиток біоенергетики в Україні за останні декілька років?
Георгій Гелетуха: Ми обробили дані енергетичних балансів із 2010 по 2014 рр. У 2010 р. вся біоенергетика заміщувала 1,1 млрд м3 газу/рік. Але вже 2014 року ця цифра виросла до 3 млрд м3 газу/рік. Темп зростання за ці чотири роки фактично становив 42% в рік.
У 2010 р. вся біоенергетика заміщувала 1,1 млрд м3 газу/рік. Але вже 2014 року ця цифра виросла до 3 млрд м3 газу/рік
AgroPolit.com: За рахунок чого стало можливим таке зростання?
Георгій Гелетуха: За рахунок декількох речей. Починаючи з 2013 року почали підвищувати ціни на газ — поступово в 2013, 2014, 2015 рр., останнє підвищення відбулося цього року. Що дорожчий газ, то вигідніше його заміщувати біомасою. Тому, ці 42% – це, фактично, результат підвищення цін на традиційні види палива. Причому, якщо газ для промисловості давно мав комерційну ціну, то газ для населення, газ для теплокомуненерго дорожчає останні роки. Якщо такий темп зростання продовжиться, ми виходимо на 5,4 млрд м3 газу/рік, заміщеного біомасою, у 2020 році. У Національному плані дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року міститься дещо більша ціль для біоенергетики — 7,2 млрд м3газу/рік, заміщеного біомасою.
У травні 2015-го було різке підвищення цін на газ для населення, а в 2016 році відбулося різке підвищення цін на газ для теплокомуненерго. З цього року всі ціни фактично стали ринковими. Ці два підвищення додатково вплинуть на тенденцію. Я не знаю, чи будемо ми рухатися до цілі Нацплану, близько до неї, чи, можливо, навіть перевищимо її — це покаже статистика, але тенденція непогана. Моя персональна думка, що ми маємо всі шанси виконати Національний план по ВДЕ в частині виробництва тепла з біомаси.
Що дорожчий газ, то вигідніше його заміщувати біомасою… ми маємо всі шанси виконати Національний план по ВДЕ в частині виробництва тепла з біомаси
AgroPolit.com: На вашу думку, які з видів біоенергетики найбільше розвинені в Україні, а які найменше? І чому?
Георгій Гелетуха: Біоенергетика задіяна у виробництві тепла, електрики, біогазу та рідких біопалив. Найбільш розвинений сектор — виробництво тепла. Якщо навіть традиційний сільський будинок має пічку, то це формально вже виробництво тепла з біомаси. Тим більше, якщо це сучасний котел. Можливо, ви чули про так звану програму теплих кредитів, коли, для встановлення котлів не на газі, уряд компенсує 20% тіла кредиту. Тільки цією програмою скористалися 18 тисяч родин. Але значно більша частина домогосподарств встановила котли, не користуючись цією програмою.
Для встановлення котлів не на газі, уряд компенсує 20% тіла кредиту. Тільки цією програмою скористалися 18 тисяч родин. Але значно більша частина домогосподарств встановила котли, не користуючись цією програмою
AgroPolit.com: Гаразд, яка ситуація з іншими секторами, про які ви щойно сказали?
Георгій Гелетуха: Другий сектор, який розвивається — це бюджетна сфера. За останні 2 роки було додаткове стимулювання з боку уряду. Він прийняв постанову КМ №453, яка встановлює, що тариф на теплову енергію з біомаси дорівнює тарифу на теплову енергію з газу. Ця постанова дала поштовх до встановлення котлів на біомасі у бюджетній сфері. За нашими оцінками, десь понад 500 МВт встановленої потужності таких котелень вже працює. Загалом, близько 40% тепла в бюджетній сфері за останні два роки перейшли з газу на біомасу.
Третій сектор – промисловість. Щороку багато підприємств переходять з газу на біомасу, і якщо 2–3 роки назад ми бачили, що в основному переходили на власну біомасу (це деревообробні підприємства, маслоекстракційні заводи, де утворюється лушпиння соняшнику), то останні кілька років з’являється все більше проектів на покупній біомасі. Багато підприємців погоджуються, що виробити тепло навіть з покупної біомаси виходить дешевше, ніж з газу. Для прикладу, у Львівській області є Кохавинська паперова фабрика. На ній побудовано потужний котел на 4 МВт, який виробляє технологічну пару з деревних трісок. Їх купують на ринку. Термін окупності такого проекту 3–4 роки.
Зараз компанії масово впроваджують проекти з покупною біомасою
Пробуксовує один сектор — це централізоване опалення міст. Чому? Тому що там до останнього тримали субсидований тариф на газ. Тариф змінився тільки в травні цього року. А теплова енергія, вироблена з цього газу, піднялася до комерційного рівня тільки з липня 2016 року. В принципі, до цього жодного економічного сенсу займатися опаленням населення в багатоквартирних будинках не було. Тепло коштувало 500-550 грн/Гкал, тоді як біомасова котельня може її виробити мінімум за 1000 грн/Гкал. Тому ми маємо тепло з біомаси дешевше, коли газ по комерційній ціні, але не можемо конкурувати, коли газ субсидований. Відповідно до того, як держава знімала штучні субсидії у секторах, біомаса стає рентабельною порівняно з комерційною ціною газу.
Тому з цього року вперше з’явився шанс, що біомаса буде заходити в централізоване теплопостачання. Там є ще свої бар’єри, але основний бар’єр — субсидована ціна газу, з цього року знято.
З цього року вперше з’явився шанс, що біомаса буде заходити в централізоване теплопостачання. Там є ще свої бар’єри, але основний бар’єр — субсидована ціна газу, з цього року знято
AgroPolit.com: Наскільки ви оцінюєте потенціал біоенергетики в Україні? І який напрямок з усіх видів біоенергетики — відходи АПК, деревина, тощо — є найперспективнішим?
Георгій Гелетуха: Я взагалі вважаю, що всі види біоенергетики перспективні. Але треба розуміти, що Україна не дуже «лісова» держава. У нас лісом покрито близько 15% території (за даними Державного агентства з лісових ресурсів — 15,9%. – Авт.). Тоді як середня цифра по Європі — 40%, а в Швеції, Фінляндії — 60–70%.
Весь потенціал біомаси в України еквівалентний 30 млн т у.п. (вугілля. — Авт.) в рік. З них — деревина складає близько 4 млн т у.п. Тобто, це не найбільший сектор. Найбільший сектор біоенергетики — відходи і залишки с/г: солома пшениці, стебла кукурудзи, стебла та лушпиння соняшника.
За розрахунками нашої асоціації, 100% цих залишків забирати з поля не можна. Значна частина повинна залишитися в полі для відродження родючості ґрунтів. У середньому для енергетичних цілей можна взяти 30% соломи та 40% інших видів аграрних залишків.
Ще один перспективний ресурс біомаси — це енергетичні культури. В радянські часи ми обробляли близько 32 млн га с/г земель. Останніми роками під с/г задіяно не більше 28 млн га. Тобто 4 млн га с/г земель не обробляються. Це найменш родючі землі, вони розпайовані, але с/г займатися на них невигідно. Тому якраз на таких землях ми бачимо перспективи вирощування енергетичних культур: верби, тополі, міскантуса. Де земля кращої якості – можна вирощувати кукурудзу на силос для біогазу.
На сьогоднішній день цей процес пішов. В Україні зараз є 4 тисячі га під енергетичні плантації, перш за все – засаджені вербою.
Найбільший сектор біоенергетики — відходи і залишки с/г: солома пшениці, стебла кукурудзи, стебла та лушпиння соняшника
AgroPolit.com: Який потенціал цих плантацій?
Георгій Гелетуха: Верба дає приблизно 20 тонн деревини з гектара на рік. Якщо її висадити на 1 млн га, то це може замістити, приблизно, 5 млрд м3 газу в рік.
В останній рік Україна спожила 32 млрд м3 газу, маючи власного добутку приблизно 20 млрд м3. Якщо ми зараз в Росії купуємо 12 млрд м3, а можемо 10 млрд м3 мати тільки за рахунок енергетичних культур на 2 млн га, а ми маємо 4 млн га, то це цікаво. Це зона, яка цікава як сільському господарству, так і енергетиці. Це та сфера, де с/г починає давати потужну базу для енергетики.
Загалом біоенергетика може давати 30 млн т у.п. в рік, із них 4 млн — ліс, приблизно 10 млн — аграрні залишки і 10 млн — потенційні енергетичні культури на 2 млн га земель. Якщо потім ці 30 млн т у.п. перевести в газ, ми отримаємо понад 20 млрд м3 газу. Виходить, майже удвічі більше, ніж ми закуповуємо. Це означає, що ми з країни-імпортера можемо стати країною-експортером. Якщо ми в повному обсязі задіємо біомасу для тепла, електроенергії, для біогазу і для рідких біопалив, у нас вивільниться значна частина газу власного видобутку, який ми зможемо продавати. Це дуже серйозний сектор.
Георгій Гелетуха: Фактично зараз 90% палива для біоенергетики в Україні — це різні види деревини, 10% – лушпиння. У 2020 році розподіл має виглядати так: деревна біомаса — 40%, все решта — недеревна біомаса. Ці 60% – це частка, у якій велика роль аграрного сектору. Біоенергетиці буде потрібна солома, стебла, лушпиння та енергетичні плантації.
Окрім цього, варто звернути увагу на стебла кукурудзи, яких останніми роками в Україні стало значно більше, ніж соломи. Загалом по Україні ми отримаємо 14,8 млн тонн стебел кукурудзи, які доступні для енергії. І це тільки 40%! Соломи — 6,7 млн тонн. Якщо останню вже починають використовувати (більше 100 котлів спалюють солому, є кілька виробників пелет, кілька котелень по 5 МВт на тюках соломи), то по кукурудзі поки руху немає.
AgroPolit.com: То який ваш висновок?
Георгій Гелетуха: Нам потрібно зараз починати освоювати типові для України види біомаси. Можливо, ніде в світі немає у такій кількості кукурудзи чи соломи. Тому це для нас природний шлях – займатися енергією аграрних відходів та залишків. Це шлях нашої біоенергетики.
AgroPolit.com: Загалом, який відсоток біомаси від її потенціалу сьогодні використовується?
Георгій Гелетуха: Відсоток деревини — великий, за нашими оцінками 80–90%. Лушпиння — фактично 100%, з них приблизно 50% спалюється в котлах маслоекстракційних заводів, інші 50% йдуть на виготовлення пелет. З іншого боку, соломи використовується 1%, кукурудзи — 0%, тоді як це найбільший ресурс!
AgroPolit.com: Чи відомі вам проекти, які почали займатися цим напрямком?
Георгій Гелетуха: Плантаціями вже займаються. Найбільший проект — це компанія Salix Energy, яка має плантацію у Волинській області. В сумі у них 1,8 тис. га під вербою.
Друга компанія — «Укртепло». У них великий парк власних котлів у бюджетній сфері у сумі на 125 МВт. Під Києвом вони починають висаджувати вербу. Їхні плани: досягти понад 10 тисяч га під вербою. Якщо плани будуть виконані, це буде найбільша плантація в Європі.
Є компанії, які займаються тополею, міскантусом. Поки що немає досвіду вирощування кукурудзи під енергетичні потреби.
AgroPolit.com: На вашу думку, який потенціал біогазу в Україні? В Німеччині, наприклад, кількість біогазових установок складає 9 тисяч, в Україні ж поки – лише з десяток.
Георгій Гелетуха: Дійсно, в Німеччині кількість біогазових установок складає 9 тисяч, сумарною потужністю майже 5 000 МВт. Це як 5 атомних блоків.
В Україні сировини для біогазу більше, ніж достатньо. Відмінність лише в тім, що у нас більшість підприємств – великі. Таким чином, концентрація біомаси краща для створення біогазових установок. Додам, такі установки, як правило, працюють не лише на гної, і не стільки на гної. Сьогодні типове співвідношення палива для біогазу: 30% гною, 70% силосу. Оце — найбільш оптимальне співвідношення. Тому 70% мають складати рослинні відходи, які найдешевше виходять із силосу кукурудзи. Щоб отримати достатньо силосу, з тих вільних 4 млн га 1 млн га потрібно тримати під силосом. Якщо ми підемо цим шляхом, то ми отримаємо біогазу в кількості еквівалентній близько 4 млрд м3 природного газу/рік. Саме стільки газу ми отримаємо з усього гною, який є в Україні та силосу з 1 млн га землі.
AgroPolit.com: Але ж щось заважає цьому розвиватися. Що саме? Які зміни потрібні, щоб пожвавити виробництво біогазу?
Георгій Гелетуха: По-перше, у нас замалий «зелений» тариф. Чому в Німеччині з’явилося 9000 біогазових установок!? Тому що була спрямована державна політика стимулювання створення біогазових установок через «зелений» тариф. Коли в Німеччині був бум біогазу, вони платили 27 євроцентів/кВт.год. Вони дійшли до періоду, коли з 12 млн га земель 1 млн га був під силосом. Потім, років через 10, тариф було знижено до 21 євроцентів. Декілька років тому вони понизили тариф ще — до 17 євроцентів.
AgroPolit.com: А в Україні який тариф?
Георгій Гелетуха: 12,4 євроцента із самого початку.
AgroPolit.com: З урахуванням досвіду Німеччини, який «зелений» тариф потрібно встановити в Україні?
Георгій Гелетуха: За нашими підрахунками, мінімум 17 євроцентів, для того, щоб економіка була цікавою для інвестора. Тоді як за нинішнього тарифу великого буму біогазу не буде.
AgroPolit.com: Якщо поглянемо на практику країн ЄС, яка там ситуація з біоенергетикою?
Георгій Гелетуха: Дуже хороша. Європа зараз рухається чітко до цілі 20% ВДЕ до 2020 року. Зараз у них 15% вже досягнуто, з них 11–12% складає біомаса. Тобто біоенергетика — основний сектор ВДЕ і в Європі. Окремі країни, такі, як Литва, показують дива. У ній за останні 5 років майже повністю витіснили газ із централізованого постачання. Частка біомаси там складає 62%, а в приватному секторі – ще більше. У них, окрім того, будується ряд ТЕЦ на біомасі, після запуску яких ця цифра становитиме 80%.
У Швеції те ж саме. У цій скандинавській країні 65% палива для централізованого теплопостачання — біомаса. Окремі країни, такі, як Австрія, Данія, Фінляндія – на рівні 30–35%. А в нас десь на рівні 5%. Тобто нам частку біоенергетики можна підвищувати фактично у 10 разів. І тоді ми лише наблизимося до країн Європи, які є лідерами в цьому напрямку.
Те, що в Україні немає лісу – не страшно. В Данії теж немає лісу, але вони використовують солому, гній, тверді побутові відходи.
Біоенергетичне законодавство України: проблеми та рішення
AgroPolit.com: Наскільки нині досконала законодавча база в сфері біоенергетики?
Георгій Гелетуха: Було дуже багато проблем. Частину з них знято завдяки тому, що з 2015 року працює нова версія закону про електроенергетику у сфері «зеленого» тарифу. Це т.зв. закон №2010-д. В частині біоенергетики він дуже позитивний, адже виправив термін біомаси. У старій редакції термін біомаса не включав пелети, силос кукурудзи; дрова могли не вважатися біомасою. Тоді це було зроблено навмисно, для того, щоб ці напрямки не розвивалися.
По-друге, було знято вимогу про місцеву складову в обладнанні. До липня 2015 року для отримання «зеленого» тарифу вимагалося, щоб 50% обладнання було місцевого виробництва. Це гарна ідея підтримати місцевого виробника, але в біоенергетиці цей власний виробник так і не з’явився — ми не випускаємо котлів на біомасі для електростанцій, парових турбін малої потужності. І, не маючи такого виробника, вимога 50% місцевого обладнання просто зупиняла ринок.
Частково, на 10%, було підвищено тариф на електроенергію з біомаси та біогазу.
AgroPolit.com: А з проблем?
Георгій Гелетуха: Є проблеми в регулюванні тарифоутворення в теплі. Зокрема, тариф на тепло з газу піднявся, але це ніяк не пов’язано з тарифом на тепло з біомаси, тому що в нас немає конкурентного ринку. Сьогодні середній тариф на тепло з газу — 1300-1350 грн/Гкал. Природно, що виробник тепла з біомаси міг би очікувати, що й для нього тариф буде таким же, або трохи меншим (до 10%). Однак, в Україні все не так. Виробник має піти з розрахунком собівартості виробництва тепла в Національну комісію, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Ця комісія перевіряє собівартість і дає 6% рентабельності, тобто тариф дорівнюватиме «собівартість+6%». На практиці він становитиме 800-900, максимум 1000 грн. Тепер питання: якщо ви інвестор і у вас є ці кошти, ви їх можете віднести в Ощадбанк і він дасть 18% річних. Другий варіант — ви вкладаєте в котельню на біомасі й вона приносить, якщо все буде ідеально, 6% рентабельності. Куди ви понесете кошти? Очевидно, що в банк — ризики менші, відсоток більший. Тому цей принцип — «собівартість+6%» на практиці не працює для нових котелень на біомасі! Якщо ми його не змінимо, забуваймо про біомасу в централізованому теплопостачанні. Ніхто з інвесторів вкладати не буде.
Тариф на тепло з газу піднявся, але це ніяк не пов’язано з тарифом на тепло з біомаси, тому що в нас немає конкурентного ринку
Наша Асоціація запропонувала прив’язати тариф на тепло з біомаси до тарифу на газ. Ми запропонували законодавчо визначити формулу, що тариф на тепло з біомаси повинен дорівнювати тарифу на тепло з газу – 10%. Зараз цей законопроект під №4334 знаходиться у ВР. Він вирішує ключове питання тарифоутворення на тепло.
Друга, не менш важлива проблема, це конкуренція на ринку теплопостачання. Уявімо, що цей закон приймуть. На жаль, він не вирішує ще одну проблему. Всі багатоквартирні будинки під’єднано до теплової мережі, яка є у власності міста й експлуатується теплокомуненерго. Для того, щоб виробнику тепла забезпечити теплом багатоквартирний будинок, потрібно бути підключеним до мережі. Щоб це зробити, виробникові тепла з біомаси потрібно прийти до теплокомуненерго й повідомити про наміри. Але якою буде реакція монополіста? Що більше підключатиме він таких незалежних виробників, то менше йому залишатиметься клієнтів, і він втрачатиме власний ринок. Тому в нього є природний конфлікт інтересів. Він ніколи не буде добровільно підключати таких виробників. Це — великий недолік наявної системи теплопостачання. Вона — монопольна. Тариф на газ, який пропонуємо запровадити законопроектом 4334, дозволить нам працювати там, де нас пустять, але в більшості випадків – це не вирішення проблеми, бо нас просто не пустять до мережі. Тому, щоб незалежних виробників пускали в мережу, їх потрібно захищати. І робиться це в усьому світі шляхом створення конкурентного ринку тепла.
Наша Асоціація запропонувала прив’язати тариф на тепло з біомаси до тарифу на газ. Ми запропонували законодавчо визначити формулу, що тариф на тепло з біомаси повинен дорівнювати тарифу на тепло з газу – 10%. Зараз цей законопроект під №4334 знаходиться у ВР. Він вирішує ключове питання тарифоутворення на тепло
AgroPolit.com: І як це працює?
Георгій Гелетуха: Теплокомуненерго не може відмовити незалежному виробнику у під’єднанні. Це потрібно обговорити законодавчо. Не має бути причини, за якої він відмовляє йому, якщо виробник готовий працювати на конкурентному ринку. Далі щомісяця оголошується аукціон. Оператор теплових мереж готовий закупити тепло від усіх виробників, підключених до мережі. Він влаштовує аукціон — компанії пропонують певну кількість тепла за визначену суму. І він купує тепло насамперед у того, в кого дешевше. І так далі. Виробник, який запропонує найдорожче тепло, може залишитися без замовлення. Тобто кожного місяця проводиться реальний аукціон. Тільки через таку систему ми можемо зламати монополізм. Це зроблено практично в усіх країнах ЄС.
Тому, щоб біоенергетика розвивалася, потрібно йти в бік конкурентного ринку.
AgroPolit.com: Як ви оцінюєте роботу Мінагрополітики у сфері біоенергетики? Якраз нещодавно було 100 днів роботи нового міністра, та по суті жодних заяв із цього приводу не лунало.
Георгій Гелетуха: На жаль, так воно і є. Сектор біоенергетики фактично нецікавий міністерству. Те, що відбувається на цьому ринку, відбувається фактично без МінАПК. Зараз основним адвокатом з боку держави є Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження. Воно, власне, й ініціює всі законопроекти та постанови Кабміну. Від міністерства я взагалі не бачу жодної ініціативи щодо біоенергетики.
Сектор біоенергетики фактично нецікавий міністерству. Те, що відбувається на цьому ринку, відбувається фактично без МінАПК
AgroPolit.com: Якої роботи ви взагалі очікуєте від міністерства? Яких ініціатив очікують бізнес, ринок?
Георгій Гелетуха: Є питання, які напряму залежать від МінАПК. Наприклад, те ж вирощування енергетичних культур. Нещодавно ми писали листа міністру з нашими пропозиціями щодо цього. Що зараз відбувається? Є 4 млн га вільних земель. За статусом це — с/г землі, і на них можуть вирощуватися культури з реєстру с/г культур. А верби, тополі, міскантусу немає в реєстрі. Є один вид верби і, здається, один вид міскантусу. Тому, якщо ви візьмете інший вид верби, ви порушуєте закон.
Щоб потрапити в цей реєстр, потрібно пройти складну процедуру. Вона включає три роки польових випробувань. Тобто ми повинні десь посадити вербу, три роки доглядати її, робити звіти, подавати в МінАПК, а останнє розглядає заяву і приймає рішення щодо включення в реєстр. Але навіщо це все? Всі ці клони ми отримуємо з європейських країн: вербу — зі Швеції, тополю — з Італії. Ці культури – вже в реєстрах цих країн. Тобто, ми пропонуємо міністру спростити процедуру потрапляння енергетичних культур у реєстр. Перша ідея така: якщо ці культури є в реєстрах цих країн, вони повинні автоматично потрапляти в український реєстр.
AgroPolit.com: Аналогічно було і з реєстрацією ліків, процедуру якої нещодавно спростили.
Георгій Гелетуха: Так. І це зробили після багатьох років дискусій та корупції. Ми маємо таку ж саму ідею. Вона дуже проста: якщо ці культури вже є в реєстрах країн Європи, то навіщо нам три роки чекати і втрачати час.
AgroPolit.com: Яка друга проблема?
Георгій Гелетуха: Друга проблема – за КВЕДами (Класифікація видів економічної діяльності). Митних КВЕДів для енергетичних культур не існує — їх не можна законно ні завезти, ні вивезти. У КВЕДів немає такого поняття, як енергетична культура.
Це ті два питання, з якими ми звернулися до МінАПК, причому питання реєстру – в їхній повній компетенції. Саме тут вони могли б нам допомогти.
І це не кажучи про додаткове стимулювання. В багатьох країнах для розвитку енергетичних культур аграріїв стимулюють грошима, надаючи субсидію на гектар. Державі навіть вигідніше дати субсидію, щоб з’явилися плантації, виникли нові робочі місця, а нові податки, які завдяки цьому з’являться, є більшими, ніж видана субсидія.
Саме МінАПК має це підтримувати. А зараз виглядає так, що це потрібно виключно нашій асоціації та бізнесу. Я не бачу позиції МінАПК.
В багатьох країнах для розвитку енергетичних культур аграріїв стимулюють грошима, надаючи субсидію на гектар. Державі навіть вигідніше дати субсидію, щоб з’явилися плантації, виникли нові робочі місця, а нові податки, які завдяки цьому з’являться, є більшими, ніж видана субсидія. Саме МінАПК має це підтримувати. А зараз виглядає так, що це потрібно виключно нашій асоціації та бізнесу. Я не бачу позиції МінАПК
AgroPolit.com: Назвіть компанії-лідери в Україні у сфері біоенергетики.
Георгій Гелетуха: В кожному секторі є свій лідер. У сфері виробництва тепла для бюджетної сфери – «Укртепло», вирощування енергетичних культур — Salix Energy, ТЕЦ на біомасі з виробництва електрики й тепла в Україні лише одна – у м. Сміла. У біогазі кілька лідерів, один з них — МХП. Компанія має велику біогазову установку на пташиному посліді у 5 МВт. Є також компанія у м. Рокитне Київської області, яка робить біогаз із жому цукрового буряка. Зараз у їхніх планах розширення установки до 12 Мвт. Ще одна компанія — «Даноша» (Івано-Франківська область). Компанія працює на відходах тваринництва.
AgroPolit.com: За цими проектами, які є сьогодні в Україні, наскільки оцінюється їхня окупність?
Георгій Гелетуха: У біогазі, в середньому, 8–10 років. Це не швидкоокупні проекти. Швидкоокупні проекти в теплі, там окупність — 2–3 роки.
AgroPolit.com: Назвіть три найважливіші кроки, які потрібно зробити в Україні, щоб стимулювати розвиток біоенергетики?
Георгій Гелетуха: Перше й основне – це підняття та утримання цін на традиційні енергоносії до комерційного рівня. Така їхня ціна стимулює енергозаміщення та скорочення споживання традиційних видів енергії.
Друге питання стосується біогазу. Його потрібно більше стимулювати, бо темп його зростання дуже низький.
По-третє, потрібно змінити систему тарифоутворення на тепло з біомаси. Принцип «собівартість+6%» – радянський. Він не працює в ринковій економіці. Від цього потрібно відходити. Перший крок — «газ мінус 10%» (законопроект 4334). Друге питання у цій сфері — створення конкурентного ринку тепла.
І, наостанок, потрібно спростити реєстрацію енергетичних культур. Тоді ми отримаємо значний внутрішній ресурс.
Олександр Ярощук, AgroPolit.com
Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!