Казіс Старкявічус: 30% від продажу землі продавець повинен віддати державі

Після вступу Литви до Євросоюзу 2004 року, влада зобов’язалася відкрити ринок землі для громадян Євросоюзу. Втім, через соціальне незадоволення цим фактом, уряд вирішив прийняти десятирічний мораторій на продаж землі нерезидентам. Наразі в Литві понад 80% земель – у приватній власності. Майже 9% всього населення країни працює в АПК. Як відкривали ринок землі в цій країні? Та що робити Україні,  яка лише стає на цей земельний шлях? Про це AgroPolit.com розпитав екс-міністра аграрної політики Республіки Литва Казіса Старкявічуса:

AgroPolit.com: Які закони Ви приймали для впровадження вільного обігу землі?

Казіс Старкявічюс: Земельні закони ми змінювали часто, але Конституцій – не торкалися. Це сталося тільки один раз, коли вступали до Євросоюзу 2004 року. Потрібно було відкрити ринок для його громадян. Як це зробили? Литовська влада на 10 років заборонила купувати іноземцям землі сільськогосподарського призначення. Зараз цей період завершується. Тож постало питання: хочемо бачити іноземців, які купують наші землі, чи ні? Якщо чесно, то в Литві цього не хочуть. Після закінчення терміну мораторію на продаж землі іноземцям у 2014 році, ми зробили нове обмеження: для того, щоб мати право купити землю, нерезидент повинен прожити в країні більше трьох років, а також знати мову і мати профільну освіту. Та скоро доведеться скасувати й ці обмеження – через те, що Євросоюз подав на нас до суду. Але придумаємо щось нове. За весь цей період, коли для негромадян країни були пом’якшені умови купівлі землі, з 2014 року правом скористалися всього три особи, в цілому купили 50 га.

AgroPolit.com: Чому Ви виступаєте проти іноземного власника?

Казіс Старкявічюс: Ми вже навчилися працювати із землею, а вони у нас її розкуплять, і дуже швидко, бо в сусідніх країнах ЄС земля коштує від $8000–$70000 за 1 га.

Читати до теми: Кононенко: В Україні існує «сірий ринок» землі

AgroPolit.com: Які обмеження зараз діють у Литві?

Казіс Старкявічюс: У Литві юридичні та фізичні особи можуть купувати не більше 500 га  в одні руки. Таке обмеження запровадили тільки у 2010 році. У тих, хто до цього моменту вже мав більше землі, їх не відбираємо. Купувати понад 500 гектарів можуть тільки ті, хто займається тваринництвом. Це було зроблено задля розвитку молочного виробництва. Іноземці з громадян країн ЄС, можуть купувати, але тільки якщо прожили в країні більше трьох років. Юридичні компанії, щоб купити землю, повинні 10 років займатися сільськогосподарською діяльністю.

Читати до теми: Ринок землі потрібно запускати поетапно

AgroPolit.com: Після усіх заходів, які вжив литовський уряд для відкриття ринку землі с/г призначення, як Ви вважаєте, чи це успішна реформа?

Казіс Старкявічюс: Все працює належним чином, але в нас зараз інша проблема – спекуляції. Литовці купують, а потім перепродують землі. Зараз вдається побороти й це явище. Задіяно новий запобіжник: якщо ти протягом 10 років вирішиш продати землю, то доведеться віддати державі 15% від виручених грошей.

У вас інша ситуація з землею: її 40 млн га, а в Литви – 3 млн га, тому умови обмеження володіння в одних руках можуть бути іншими. Наші експерти разом із вашими фахівцями багато про це говорили. Я за те, щоб працювали на землі тільки українці, але ринок відкривати треба.

AgroPolit.com: Знаючи ситуацію в Україні, як би Ви порадили відкривати ринок землі нам?

Казіс Старкявічюс: Все повинно бути дуже чітко прописано – усі права та обов’язки. До речі,  якщо ви дозволите лише владі вирішувати, яким повинен бути закон, то там буде дуже багато «інновацій», які не сподобаються суспільству. Краще проводити більше дискусій і напрацювань, але в підсумку прийняти хороший закон, якого слід триматися. І відповідальність за його виконання перекласти на державу, наприклад, на профільне міністерство, або спеціальне новостворене агентство. Області та райони повинні мати юридичне право оформлення земельних документів, якщо говоримо про продаж приватної землі фізичній особі. У випадку  ж продажу державної землі – потрібні аукціони. Але в цьому випадку краще, щоб її купував той, хто вже поруч має землю в обробітку.

Читати до теми: Земельна реформа країн Південної Америки — досвід Аргентини

AgroPolit.com: Які обмеження повинні бути на першому етапі?

Казіс Старкявічюс: Перше, що потрібно зробити, – це визначитися з кількістю гектарів в одні руки. І від цього відштовхуватися для впровадження інших обмежень. Адже, якщо обсяги будуть маленькими, менше потрібно обмежень, і навпаки. Звичайно ж, ті, хто вже має землю, понад максимум в одні руки, то забирати не можна, це ж не 1917 рік. Але тільки якщо людина  її  використовуватиме. Якщо ж продаватиме, тоді схема має бути наступною: 30% від  отриманої суми потрібно сплатити державі, а 70% можна залишити собі.

AgroPolit.com: Чому не можна продавати іноземцям?

Казіс Старкявічюс: У вас зараз земля коштує $1000 га, в сусідній Польщі – $8–10 тисяч. Далі на захід гектари стоять ще дорожче. Вони просто скуплять вашу землю і будуть із Парижа чи Берліна доглядати, як ви працюєте. Це вам не потрібно.

Читати до теми: Окружний адмінсуд заборонив «Батьківщині» проводити земельний референдум

AgroPolit.com: На скільки років потрібно заборонити нерезидентам скуповувати землю?

Казіс Старкявічюс: Це  ви маєте вирішити самостійно. Коли  економіка буде достатньо сильною, тоді слід  відкривати ринок.

AgroPolit.com: А юридичним особам?

Казіс Старкявічюс: Фізичні та юридичні особи повинні мати однакові права. Втім, для компанії придбання землі й обмеження щодо володіння потрібно  виписувати дуже детально. Щоб не виник момент,  коли юридична особа може створити багато дрібних фірм і скупити частинами велику кількість земель. Тому має бути формула, за якою – чи окремо за областями, чи на державному рівні – буде встановлено межу, понад яку не можна купувати.

Читати до теми: Народні депутати планують дозволити агрохолдингам купувати землю

AgroPolit.com: У малих і середніх фермерів є побоювання, що вони не зможуть брати участь у купівлі землі через відсутність грошей. Як тут бути?

Казіс Старкявічюс: Потрібна державна підтримка через банки або субсидії. Їм потрібно допомагати.

Анатолій Величко, AgroPolit.com