Юрій Лупенко: Щороку з мапи країни зникає близько 20 сільських населених пунктів

Держава почала формувати нові підходи до розвитку сільських територій.  До нових рішень підштовхує й міжнародна політика. Адже Угода про асоціацію з ЄС передбачає певні позиції щодо сільського розвитку. До розробки моделей, які можна запровадити у цій сфері, залучені вітчизняні науковці. Яким бачить українське село у ХХІ столітті аграрна наука? Про  це AgroPolit.com розпитав в інтерв’ю директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академіка НААН Юрія Лупенка:

AgroPolit.com: В якому стані зараз перебувають українські сільські території?

Юрій Лупенко: Найголовніше, що сталося за останні десятиліття у цій царині, – відбулося розмежування розвитку сільського господарства та сільських територій.

Якщо оцінювати першу, економічну складову, то тут визначилися чіткі позитивні тенденції. Зокрема, стабілізувалося на досить високому рівні виробництво валової продукції сільського господарства й зерна, постійно зростає експорт сільськогосподарської продукції, рівень заробітної плати та доходи сільських жителів.

Читати до теми: Земельна іпотека: який варіант спрацює в Україні?

Та водночас трансформаційні процеси в аграрній сфері поки не привели до істотного поліпшення соціального й екологічного стану самих сільських територій.

У третині сільських населених пунктів немає суб’єктів аграрного бізнесу, які забезпечують робочі місця

 Зокрема, щороку з мапи країни зникає близько 20 сільських населених пунктів. Від початку 90-х загальна їхня кількість зменшилася на 1,5% (або на 427 сіл).

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, на початок 2015 року частка населених пунктів, які потенційно перебувають на межі зникнення, становила 27,7%, а до 2030 року вона може зрости й до загрозливих 50%. До того ж майже у третині сільських населених пунктів немає суб’єктів аграрного бізнесу, які забезпечують робочі місця.

Відповідно зменшується й кількість сільського населення: з 1995 року – майже на 21%. Частка більш багатолюдних сіл, де мешкає 500 і більше жителів, скоротилася з 38-39% у 1990-1995 роках до 32% у 2015 році.

 Заробітна плата у сільському господарстві майже на 30% нижча від середньої по економіці

 AgroPolit.com: Зменшується не лише кількість населення. Ви сказали, що доходи селян зростають. Та водночас рівень життя сільських і міських мешканців значно відрізняється?

Юрій Лупенко: Так, наприклад, заробітна плата у сільському господарстві майже на 30% нижча від середньої по економіці.

Рівень безробіття на селі (за методологією МОП) перевищує відповідний у містах. У 2016 році він становив 10,2% для населення працездатного віку, тоді як загалом по Україні він становив 9,7%, а в містах – 9,5%. Рівень розвитку соціальної інфраструктури в 11 регіонах України нижчий, ніж у середньому по країні.

Читати до теми: Українське село: не тільки загальнодержавна житниця

Крім того, на сільські території негативно впливає антропогенне навантаження та природні фактори: надмірна – понад 54% земельного фонду – розораність території, деградація та зниження родючості ґрунтів, вирубка лісових насаджень, обміління водойм, глобальні зміни клімату тощо.

AgroPolit.com: Як змінювалася державна політика в цій галузі протягом років незалежності?

Юрій Лупенко: Зараз ми бачимо докорінні зміни у державній політиці щодо розвитку сільських територій. Значну роль зіграла децентралізація влади (тобто, розширення повноважень місцевих громад), укрупнення місцевих громад, порядок формування місцевих бюджетів тощо.

Безумовно, не все так гладко. Тут потрібні зважені рішення, попередня оцінка їхніх можливих наслідків, розробка заходів запобігання усім ризикам та ін.

Наука готова допомогти. Адже ми маємо значний досвід моніторингу сільського розвитку, аналізу та прогнозування ключових процесів, оцінки результатів накопиченого досвіду та його уроків не тільки у ретроспективі, а й у зарубіжних країнах. Скажімо, широко рекламований досвід Польщі та інших сусідніх, а особливо віддалених країн, теж варто адаптувати – з урахуванням вітчизняних реалій. Наприклад, категорія «староста» в Україні має майже однозначне трактування, і воно найближчим часом навряд чи зміниться.

В Україні сформувалися п’ять основних моделей розвитку сільських територій

AgroPolit.com: Які взагалі можливі моделі розвитку села, зважаючи на нинішні реалії?

Юрій Лупенко: Наразі в Україні сформувалися п’ять основних моделей розвитку сільських територій: галузева, перерозподільча, територіальна, селоцентристська та змішана.

Галузева, або міжгалузева модель базується на ототожненні сільського розвитку із загальною модернізацією сільського господарства та агропродовольчого комплексу з урахуванням диверсифікації економічної діяльності на селі.

Перерозподільча модель пов’язує сільський розвиток зі зменшенням відмінностей між найвідсталішими сільськими регіонами та іншими секторами економіки.

Територіальна (або кластерна) модель передбачає локальне формування економічно активних територіальних громад чи територій на основі інтеграції усіх компонентів сільського розвитку, включаючи різні галузі.

Селоцентристська, або селозберігаюча модель передбачає пріоритетне задоволення інтересів та збереження традицій сільського населення, характерних інституційних особливостей сільських територій.

Змішана модель ґрунтується на використанні окремих компонентів різних моделей, переважно галузевої і територіальної.

У світі важко знайти однозначну модель. В Європі, як правило, використовують комбіновані. На нашу думку, Україні також не варто зосереджуватися лише на якійсь одній моделі.

AgroPolit.com: Чи є оптимальні закордонні моделі, які нам варто перейняти. Чи, можливо, Україна має свою специфіку, тому потрібно напрацювати власний варіант?

Юрій Лупенко: Європа у цій сфері рухалася за трьома основними концепціями.

Передусім, це виробнича концепція або концепція розвитку сектору економіки. Для неї розвиток сільських територій ототожнюється із загальною модернізацією сільського господарства та агропродовольчого виробництва.

Читати до теми: «Олійну пляму» децентралізації запущено по Україні, або Про шанс для слабких сіл вижити

Так звана концепція зближення пов’язує розвиток сільських територій виключно зі зменшенням відмінностей між найбільш відсталими сільськимирегіонами й іншими галузями економіки.

Ще одна концепція – використання можливостей території. Йдеться про розвиток сільських районів загалом, із використанням усіх наявних ресурсів.

AgroPolit.com: Це те, що стосується концепцій, тобто напрямів. А якщо говорити безпосередньо про моделі розвитку сільських територій?

Юрій Лупенко: Серед уже названих мною п’яти концепцій у Європі використовуються три основні. Це – галузева, перерозподільча й територіальна. Причому в більшості країн поєднуються галузева та територіальна моделі.

Будь-яка модель має позитивні й негативні фактори. Повторюся, що просте копіювання, навіть найкращої чи модної, неприйнятне, і не лише для України.

Українське село має бути таким, яким хочуть бачити його сільські жителі

AgroPolit.com: Чи є у вас конкретні  пропозиції – яким має бути українське село у ХХІ столітті, в якому напрямку нам треба зараз рухатись і що насамперед для цього зробити?

Юрій Лупенко: Українське село має бути таким, яким хочуть бачити його сільські жителі. Чи можемо ми сьогодні дати однозначну відповідь на це запитання – коли з села виїжджають його найкращі представники, руйнується інфраструктура, зникають найколоритніші сільські населені пункти?

На думку науковців Інституту аграрної економіки, базовим елементом загальної моделі розвитку сільських територій має бути селянин, житель сільської місцевості.

Для забезпечення сталого розвитку йому потрібно надати можливість реалізувати власну підприємницьку ініціативу, передусім у сільському господарстві, через розвиток сімейного фермерства та багатоукладного виробництва.

Завдяки цьому на селі якісно й кількісно збільшиться середній клас, а фінансово спроможні, ініціативні сільські громади спрямовуватимуть свою діяльність на забезпечення високої якості життя сільських жителів і збереження довкілля.

Сукупно зазначені компоненти моделі – селянин-власник, потужний середній клас, фінансово та соціально спроможна сільська громада – у поєднанні з ефективною державною політикою можуть і повинні забезпечити сталий розвиток сільських територій.

AgroPolit.com: Як Ви вважаєте, чи справді держава збирається щось робити в цій галузі? Чи готові урядовці прислухатися до думки науковців і найближчим часом вже робити конкретні кроки, хоча б для вибору напрямку руху?

Юрій Лупенко: Не можна сказати, що держава нічого не робить. Зараз начебто здійснюються реальні кроки щодо завершення земельної реформи, децентралізації влади та територіальної реформи – все це матиме значний вплив на розвиток сільських територій.

Інша річ, наскільки урядовці прислухаються до науки? Хотілось би помилитися, але рівно настільки, наскільки думка науки збігається з їхньою думкою, принаймні, з думкою вищого керівництва.

Однак ігнорування науки – повторення вже зроблених помилок, не тільки власних. Навіть якщо рішення здається очевидним, безальтернативним, непогано було б знати думку з цього приводу фахівців, які все життя присвятили вивченню і розв’язанню тієї чи іншої проблеми, причому не на аматорському, а на професійному, науковому рівні.

 Алла Гусарова для AgroPolit.com