Михайло Амосов: Холдинги обробляють близько 15% сільськогосподарських земель України

В Україні триває процес укрупнення агробізнесу.  Цього року ринок сколихнула низка потужних  операцій купівлі-продажу компаній.  Попереду земельна реформа,  яка може внести свої корективи в долю агрохолдингів і взагалі перекроїти земельну мапу країни.  Чим сьогодні є вітчизняні агрохолдинги? Як вони виглядають на фоні  міжнародних гравців? Та чого чекати у їхньому розвитку далі? Про це в ексклюзивному бліц-інтерв’ю AgroPolit.com розповів координатор проекту Land Matrix в Україні та Східній Європі, ГО Екодія Михайло Амосов:

AgroPolit.com: Скільки с/г земель зосередили у своїх руках агрохолдинги в Україні?

Михайло Амосов: Розмір земельного банку холдингів та їхня кількість в Україні з кожним роком зростає. Тенденція посилюється. Якщо брати перші сто агрохолдингів, базуючись на даних Latifundist.com, то це близько 15%  сільськогосподарських земель. А, наприклад, на основі бази Land Matrix, у якій відображено агрохолдинги України лише з іноземними інвестиціями, то майже 10%.

В Україні найбільшими латифундистами є компанії «Кернел» та «Укрлендфармінг» із земельними банками по 600 тис га. Для порівняння — розміри першої десятки найбільших агрохолдингів у Росії коливаються від 300 до 800 тис. га землі  в одних руках, в Аргентині — є кілька по 1 млн га землі.

Китайські компанії можуть володіти порівняно невеликою часткою земель вдома, а в інших країнах мають досить великі масиви землі, здебільшого, у країнах Азії та Африки.

У будь-якому випадку, я б не хотів, щоб виникало ще більше агрохолдингів, які контролювали б великі масиви земель. Адже, попри використання новітніх технологій агрохолдингами, землі продовжують виснажуватися, втрачається гумус та інші корисні речовини ґрунту внаслідок інтенсифікації сільського господарства.

Окрім цього, агрохолдинги, які займаються рослинництвом, будують тваринницькі ферми для диверсифікації власного виробництва, які завдають шкоди повітрю й екології в цілому. Мало компаній практикують належну очистку води, відслідковують кількість викидів у атмосферне повітря, контролюють рівень пестицидів у ґрунтах і нітратів у воді. Цього року до нас зверталися бджолярі, які через неконтрольовані внесення пестицидів мали масові загибелі бджіл. На жаль, дуже важко довести вину конкретних людей.

AgroPolit.com: Який відсоток земель у розпорядженні агрохолдингів є «червоним маячком»?

Михайло Амосов: Чіткої межі немає, проте монополізація завжди має негативні наслідки. Ми говоримо про те, що агрохолдинги у своїй діяльності повинні дотримуватися законності, соціальної справедливості, не забуваючи про екологічний ефект. Тим не менш, відомо, що фермерські господарства все ж мають більший соціально-економічний ефект у сільських місцевостях, є свідомішими екологічно. Отримати прибуток із землі — це мета компанії чи фермера, але водночас необхідно не нашкодити людям та природі.

AgroPolit.com: Якщо порівнювати українські агрохолдинги з міжнародними, як вони виглядають на їхньому фоні?

Михайло Амосов: Українські агрохолдинги у порівняні з іншими міжнародними виглядають на рівних, якщо говорити про технологічні особливості ведення господарства. Просто, залежно від реалій у нашій країні, компанії, навіть закордонні, пристосовуються до місцевого мікроклімату, використовуючи законодавчі, податкові та інші шпарини, які дадуть їм можливість отримати надприбутки.

Це, наприклад, рейдерство, із яким борються не лише в Україні. У Росії воно присутнє на державному рівні. Якщо велика компанія банкрутує, то за рахунок близькості до урядових кіл, ви можете прийти й отримати 200 тис. га землі.

В Україні я бачу, що сильні громади можуть отримати зиск від приходу інвестора, але часто так відбувається, що саме інвестор користується внутрішньою слабкістю громади та «викручує їй руки» на свою користь. Наприклад, для отримання дозволів на свою господарську діяльність, яка може бути небезпечною для життя та здоров’я населення.

AgroPolit.com: Якщо брати рамки Європи, який відсоток землі обробляється агрохолдингами?

Михайло Амосов: На теренах Європи, якщо ми маємо на увазі західну її частину або ті країни, які входять до складу Європейського Союзу, то великих, за розміром земельного банку, агрохолдингів там немає. Вам буде тяжко знайти агрокомпанію, яка б контролювала понад 30 тисяч гектарів сільськогосподарських земель. Відповідно, відсоток земель, які обробляються агрохолдингами, малий. Винятком тут є Румунія, де лише агрокомпанії з іноземними інвестиціями обробляють близько 13% ріллі країни.

Саме тому агрокомпанії з Європи часто орендують або купують тисячі гектарів земель у країнах Східної Європи та інших регіонах світу, створюючи там дочірні компанії.

AgroPolit.com: Як бути з орендою — чи збільшувати її термін і чи може вона співіснувати спокійно з емфітевзисом?

Михайло Амосов: У більшості країн Європи земля — це повноцінний актив, який не тільки здається в оренду, а й продається. Я думаю, що орендні відносини в Україні отримали потужний розвиток після впровадження мораторію. Однак велике питання у мене є до укладання договорів емфітевзису. Адже це замінник повноцінної власності на землю, а можливості його дуже широкі. Так компанія може використовувати її 49 років у будь-яких сільськогосподарських цілях. Зокрема, ці цілі передбачають можливість побудови промислових ферм тощо. А механізм, наприклад, рекультивації — взагалі незрозумілий. Ще одне питання – ціна. Є випадки, коли всю суму виплачують відразу за 49 років одним платежем, а в інших випадках її розділяють на всі роки й людина отримує певну суму щороку. Однак тут виникає ще одна проблема — індексація. Часто орендарі просто забувають прописувати це у договорах.

AgroPolit.com: Які небезпеки у відкритті ринку землі за умов, запропонованих сьогодні урядом, бачите для України та селян?

Михайло Амосов: Загроза фактично одна, що власники паїв знову залишаться ні з чим у результаті завершення земельної реформи та старту продажу земель сільськогосподарського призначення. Недостатня просвітницька робота Кабміну щодо можливостей земельної реформи та всіх її небезпек серед селян може призвести до ще більшого зростання соціальної напруженості. Потенційна непрозорість механізмів продажу земель також є ризикованим явищем не лише для селян, а й для всієї України. Ризик полягає у недоотриманні коштів до місцевих бюджетів, які могли б значно розширити фінансові можливості громад. Сподіваюся, що це мій особистий страх, і він не стане реальністю.

AgroPolit.com: Які найбільші М&А відбулися в Україні за останній рік?

Михайло Амосов: Найбільшими M&A в аграрному середовищі в Україні цього року стало придбання «Українських аграрних інвестицій» «Кернелом» за $198,3 млн «Кернел» поповнив свій земельний банк на 190 тис. га. Цей обсяг співрозмірний із площею такої курортної країни, як Маврикій. Якщо говорити про всю українську економіку, то це придбання поки що найбільше серед усіх галузей економіки у 2017 році.

AgroPolit.com: Наскільки  наша країна вписується в загальносвітову тенденцію  земельних торгів?

Михайло Амосов: Україна чудово вписується у загальносвітову тенденцію концентрації сільськогосподарських земель. Особливо, за останній рік. У даному випадку відбувається саме великомасштабна концентрація земель. Це не просто укладення договору оренди на земельну ділянку розміром 4 га, у випадку України — це придбання або поглинання цілих агрокомпаній, які вже мають у своєму розпорядженні тисячі гектарів на орендній основні.

AgroPolit.com: Як  виглядає  двадцятка найбільших агрохолдингів світу та українські компанії?

Михайло Амосов: Безсумнівно, що ТОП-20 агрокомпаній за розміром земельного банку виглядає вражаюче. Наприклад, перша п’ятірка агрохолдингів світу контролює близько 31 млн га!

Українські компанії виглядають цілком конкурентоспроможними у даному випадку. Агрохолдинги «Кернел» та «Укрлендфармінг» входять до першої світової двадцятки найпотужніших агрокомпаній світу. А NCH Capital, який майже рівномірно розподілив свої землі у Росії та Україні, — навіть до десятки із 800 тис. га.

AgroPolit.com: Доволі часто доводиться чути  про  світовий уряд.  За аналогією — хто  тримає пальму першості щодо с/г земель?

Михайло Амосов: Гадаю, що умовну першість тут тримає китайська компанія Beidahuang Group. Компанія контролює тисячі гектарів сільськогосподарських земель через десятки компаній на теренах на території щонайменше трьох континентів: Азії, Австралії та Південної Америки. Це те, що нам відомо завдяки базі Land Matrix. Згідно із щорічним звітом компанії, вона зареєстрована на Кайманових островах, але водночас є державною компанією. Як на мене, то це дуже цікавий факт.

Водночас, я припускаю, що існують й інші корпорації, можливо, навіть більші за своїм впливом, крім цієї компанії, які контролюють значні площі сільськогосподарських земель не лише у межах своїх країн.

Наталія Білоусова головний редактор AgroPolit.com