Владислав Голуб: Сьогодні в Україні спостерігається інвестиційна туманність, а не позитивний інвестиційний клімат

Які плюси і мінуси першого року президенства Володимира Зеленського та його двох урядів в питаннях розвитку агросектору, економіки, залучення інвестицій, проведення децентралізації, підготовки до місцевих виборів? Чи є контакт з міжнародними та внутрішніми інвесторами через пів року після проведення Давоського форуму? Що означають виступи місцевих мерів проти центру, та чи призведуть вони до консолідації місцевих еліт в нову мерську партію? Про це та інше AgroPolit.com поспілкувався з експертом з інвестиційної політики, депутатом 8-го скликання Владиславом Голубом:

AgroPolit.com: Назвіть три плюси і мінуси першого року президенства Володимира Зеленського?

Владислав Голуб: Три плюси першого року президентства Володимира Зеленського: бажання змінити політичні еліти – і вони змінюються. Друге – намагання змінити систему відносин в нашій державі. Третє – Президент чи не вперше не пов’язаний з корупційними скандалами, які стосуються безпосередньо його.

Мінуси: перший – відсутність стратегії, як політичної, так і економічної. Друге – наявність подвійних стандартів в українській політиці. Третє – неможливість реалізувати ті подекуди популістичні заяви, з якими він балотувався на посаду президента.

Якщо немає співпраці з внутрішніми інвестиціями, то жоден зовнішній інвестор не буде вкладати в юрисдикцію, яка за фактом для нього чужа і незрозуміла

Читати до теми: Без чотирьох п’ять: перший рік президентства Володимира Зеленського

AgroPolit.com Чи бачите ви, що інвестиційні меседжі, озвучені Володимиром Зеленським в Давосі, спрацювали і що бізнес повірив. Чи очікується інвестиційний приплив в Україну, чи, навпаки, буде відплив?

Владислав Голуб: Ми з вами говорили про інвестиційну стратегію в переддень Давосу, коли ще не знали про інвестиційних нянь та інші бажання Президента, аби залучити бізнес. Що показав форум?

По-перше, озвучені там заяви були помилковими з однієї причини: бізнесу не потрібна няня, йому принципово розуміти, що: а) його інвестиція – захищена, б) він зможе повернути свою інвестицію і г) інвестиція буде працювати для його збагачення, бо будь-яка інвестиція передбачає якийсь прибуток. Я не думаю, що інвестиційна няня може це все забезпечити. Більше того, Володимир Зеленський казав, що якщо хтось вкладе $100 мільйонів, той отримає інвестиційну няню. Але я вважаю, що якщо бізнес вкладає $10 млн, $1 млн і $100 тис. інвестицій, то його потрібно захищати.

Читати до теми: У Давосі Володимир Зеленський має показати бізнесу вікно інвестиційних можливостей, а не «поле чудес»

По-друге, інвестиційна заява Володимира Зеленського орієнтувалася на зовнішнього інвестора. А про внутрішнього інвестора забули. Будь-який зовнішній інвестор завжди буде дивитися на взаємовідносини внутрішнього інвестора та держави. Якщо немає співпраці з внутрішніми інвестиціями, то жоден зовнішній інвестор не буде вкладати в юрисдикцію, яка за фактом для нього чужа і незрозуміла. Перше, на що вони дивляться – це взаємовідносини держави і внутрішнього інвестора. Але ті скандали, які були, на жаль, показали, що в країні не поважають українського внутрішнього інвестора. Тому, власне, треба було почати з цього.

Читати до теми: Як виростити в Україні свій Давос: план із залучення інвестицій і бізнесу для Володимира Зеленського

По-третє, держава, як і будь-який бізнес, не може бути успішною у всьому. Знову ж таки, я повертаюся до відсутності економічної стратегії України. Потрібно визначити ті галузі, де ми справді можемо бути успішними. Це аграрна галузь з відповідною переробкою аграрної продукції. Це ІТ та низка інших напрямків, де є потенціал в України вийти на одну з передових позицій у світі. Держава в цих напрямках має стати партнером для бізнесу. Подекуди навіть брати участь у бізнесі – компенсувати капітальні видатки, якщо бізнес не капіталомісткий, наприклад ІТ, то, можливо, навіть операційні видатки також компенсувати. Коли починає працювати економіка і держава навіть вкладає в цю економіку в різний спосіб (компенсує капекси чи опекси), то це створює робочі місця. Робочі місця – це податкові надходження до державного бюджету, і держава таким чином забезпечує повернення своїх коштів.

Інвестиційного приливу в Україні не відбувається

AgroPolit.com: То в країні зараз інвестиційний прилив чи відлив?

Владислав Голуб: Очевидно, що інвестиційного приливу в Україні не відбувається: ми не чули про великі інвестиції чи проєкти. Тут варто зважати на специфіку ситуації, в якій ми зараз з вами перебуваємо – карантинні заходи, які є, і це також відіграє певну роль. Карантин прийшов до нас вже після економічної кризи. Всі кажуть, що карантин призведе до економічної кризи, але спад промислового виробництва в Україні розпочався задовго до початку в нас коронавірусу. А це ознака того, що в країні відбувається спад економіки, інвестицій.

Однак будь-яка економічна криза – це не тільки проблеми, але й можливості. Тому чим швидше наші урядовці зрозуміють, що економічна стратегія й інвестиційна стратегія як складова економічної стратегії вкрай необхідна для нашої держави, тим більше шансів, що ми з економічної кризи вийдемо сильнішими, навіть ніж були до того. Проте для цього потрібне розуміння, що ця економічна стратегія повинна бути.

Капіталізація будь-якого бізнесу в Україні автоматично призводить до капіталізації нашої держави, тобто зростання благополуччя кожного окремого громадянина нашої держави

AgroPolit.com:  Питання про стратегію: бюджет на цей рік переглядали, він не зазнав серйозних змін в плані підтримки агросектору – як було 4 млрд грн, так і залишилося. З іншого боку, лунала заява, що будуть пільгові кредити. Ваша оцінка: чи такої інвестиційної підтримки та стратегії сьогодні очікує український бізнес? Ми в той бік «гребемо»?

Владислав Голуб: Я б почав з базових речей. Базовою річчю для будь-якого Кабміну та інвестора – як внутрішнього, так і зовнішнього, є, наприклад, програма дій уряду. Якщо ви відкриєте програму дій уряду Дениса Шмигаля, яка зараз перебуває у Верховній раді, то ви не знайдете там жодної цифри, окрім COVID-19 і, напевно, дати внесення. Тому в мене питання: як до нас буде ставитися будь-який інвестор (я зараз говорю загалом), коли в програмі дій уряду не зрозуміло, в який спосіб буде реалізовуватися інвестиційна політика нашої держави, зокрема, і підтримка тих галузей, які необхідно? Хтось цю програму називає рефератом. Один мій знайомий нещодавно сказав, що урядова програма – це чудовий набір тостів: «За майбутнє», «За Україну», «За розвиток», але це точно не програма дій уряду. В чому потреба бізнесу? Будь-який бізнес хоче зрозуміти, що держава є їхнім партнером. Не тільки прямим, а й в тому, що влада має зрозуміти одну просту річ: капіталізація будь-якого бізнесу в Україні автоматично призводить до капіталізації нашої держави, тобто зростання благополуччя кожного окремого громадянина нашої держави. Чим сильніша держава, тим сильніший бізнес, громадянин і тим держава має вищий рівень соціальних стандартів. Я поки що не побачив ні від нового міністра економіки, ні від прем’єра розуміння цього.

Читати до теми: Бюджет-2020: які зміни очікують АПК та програми держпідтримки

Сьогодні в Україні спостерігається інвестиційна туманність, а не позитивний інвестиційний клімат.  Люди просто не розуміють, в який спосіб вкладати в нашу державу кошти... Зараз всюди на передній план виходить протекціонізм. І виживуть тільки ті країни, які будуть займатися протекцією власного бізнесу

AgroPolit.com: Який перелік інвестиційних кроків сьогодні дав би позитивний ефект для української економіки і для основних галузей-драйверів?

Владислав Голуб: Я б розбив це питання на кілька речей.

Перша річ – це так звані податкові ініціативи. Держава повинна зробити так, щоб податкове законодавство відповідало сучасним нормам ведення бізнесу, щоб у нас не змінювалися бюджетні ставки перед кожним новим бюджетним роком, а бізнес чітко розумів, які правила гри його очікують.

Друга річ – це участь держави безпосередньо в бізнесі. Вона має бути партнером бізнесу, беручи участь у певних інвестиційних проєктах (не тільки державно-приватне партнерство, а й безпосередню участь держави в бізнесі шляхом компенсації капітальних вкладень, а подекуди й операційних).

Третя – держава має стати гарантом ведення бізнесу. Наприклад, бізнес планує свій розвиток в середньому в трирічній перспективі. Держава гарантує, що в цей період, наприклад, не буде змінюватися податкове законодавство, а, власне, якщо воно змінюється, то держава компенсує ті речі, які бізнес недоотримав або втратив. Тоді для бізнесу буде чіткий сигнал, що тут – безпечно.

Читати до теми: У парламенті зареєстрували законопроєкт про держпідтримку інвестицій

Найголовніше – якщо ви подивитеся, як в цьому світі відбувається економічна стратегія, то зараз глобалізм і лібертаріанство відходять на задній план. Зараз всюди на передній план виходить протекціонізм. І виживуть тільки ті країни, які будуть займатися протекцією власного бізнесу. В цьому випадку ми маємо говорити про те, що наша держава повинна займатися протекцією українського бізнесу для внутрішнього та зовнішнього споживання. Інакше нас обженуть всі наші конкуренти, які знаходяться поруч. Україна має шалений потенціал, щоб стати лідером в нашому східноєвропейському регіоні: в аграрній галузі, в переробці, в ІТ, в фінсекторі, але для цього треба бажання держави не позиціонувати себе як будь-яка влада, що ми – тимчасові, і нехай такі стратегічні речі роблять ті, хто після нас, а якщо держава зараз не займеться протекцією власного бізнесу, на жаль, ми можемо відстати в економічному розвитку на десятки років.

Як депутат минулого скликання я активно лобіював тоді державну підтримку українського бізнесу. Тоді ще слово «протекціоналізм» не було таким модним і необхідним, і хтось казав, що це – абсолютно не правильно. Але зараз стало очевидно: політика економічного протекціонізму українського бізнесу буде локомотивом, рушійною силою та драйвером розвитку України.

Якщо уряд виділятиме на держпідтримку АПК 1-2% ВВП, то Україна отримає приріст ВВП приблизно на 5-6%

AgroPolit.com: Політика протекціонізму на прикладі аграрного сектору: що має зробити уряд, аби, з одного боку, розвивався сектор, а з другого – не обмежувалися потреби споживачів. З чим їсти сьогодні «аграрний протекціонізм»?

Владислав Голуб: Перше: державна підтримка аграрного сектору полягає в тому, що ми повинні підтримувати українського фермера й українського великого аграрного виробника, які створюють нові робочі місця, наприклад, шляхом утворення сектору переробки аграрної галузі. Так склалося історично, що Україна, з погляду аграрного бізнесу, є сировинною країною. Чим в основному займалися весь цей час у секторі? Експортом різних культур. Що держава повинна зараз робити? Забезпечити переробку аграрного сектору, створюючи тут додаткову вартість і готовий продукт на експорт. Мені неприємно бачити виробництво імпортних макаронів, зроблених з української муки. Ми мусимо створювати переробну галузь в Україні. І це, знову ж таки наголошу, призведе до створення нових робочих місць, збереження додаткової вартості в Україні, тобто дозволить збільшити наш експортний потенціал продукції з доданої вартості. Цим повинна займатися держава. Тобто робити все можливе для того, щоб український фермер виходив з тіні.

AgroPolit.com:  Чи потрібно збільшувати суму держпідтримки для агросектору?

Владислав Голуб: Безумовно, потрібно збільшувати суму державної підтримки для АПК. Аграрний сектор є драйвером розвитку української економіки. Аграрний сектор за 2019 рік завів до країни майже половину всієї валютної виручки. Тому держава все повинна робити для того, щоб розвивати цей сектор.

AgroPolit.com: Ви вважаєте, що потрібно ініціювати в рамках закону повернення держпідтримки мінімум 1-2% ВВП на рік?

Владислав Голуб: Так. І логіка достатньо проста: якщо уряд виділятиме на держпідтримку АПК 1-2% ВВП, то Україна отримає приріст ВВП приблизно на 5-6%.

З 2021 року після відкриття ринку землі не буде економічного буму та капіталізації агробізнесу.

AgroPolit.com: ВРУ ухвалив закон №552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення». Чи дозволяє цей законопроєкт капіталізацію українського бізнесу. Якщо так, то якого: малого, середнього, великого? Чи взагалі жодного?

Владислав Голуб: Та редакція закону №552-ІХ, яка була ухвалена парламентом в рамках скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, не дозволить говорити про очікувані інвестиції. Ті обмеження, які там є (100 га в одні руки та низка інших), абсолютно не дозволять говорити про економічний бум, який анонсували автори закону. Ухвалення закону №552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» — більше політичне, а не економічне рішення.

Ключовим завданням №552-ІХ було політичне рішення скасувати мораторій на продаж землі, який діяв і був передбачений Земельним кодексом на вільний продаж земель сільськогосподарського призначення. Чи потрібно його було політично скасовувати? Так, потрібно було. Це ж насправді профанація, бо ринок насправді існував навіть за умови дії мораторію. Коли беруть паї в оренду на 25 років або державну землю – на 49 років – це і є ринок землі, але прихований. Тому закон №552-ІХ – не економічний інструмент, а політичне рішення, яке скасувало мораторій на ринок землі.

Читати до теми: Земля України без гриму: основні положення та наслідки закону про вільний ринок

Натомість щоб відбулася капіталізація бізнесу, потрібно було робити закон №552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» егоцентричним з погляду власника землі для того, щоб забезпечити інтереси того пайовика, який віддав в оренду орендарю цю землю. Він повинен максимально захищати його інтереси. Але ми маємо ту редакцію, яку маємо. Побачимо з липня 2021-го року його. Але точно з 2021 року після відкриття ринку землі не буде економічного буму та капіталізації агробізнесу.

Ухвалений закон про землю №552-ІХ поставить на паузу розвиток агробізнесу.

AgroPolit.com: Чи не поставив цей закон №552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» на паузу розвиток агросектору?

Владислав Голуб: Так, ухвалений закон про землю №552-ІХ поставить на паузу розвиток агробізнесу. У нас питання обігу земель сільськогосподарського призначення все життя було питанням політичним. Для дуже багатьох політичних сил, які намагалися маніпулювати цією темою, ухвалення закону означає те, що у них просто забрали один із таких аргументів. Але знову ж таки, наголошую, що закон про ринок землі № 552-ІХ – це не про економіку, а виключно про політику… Давайте будемо з вами відверті: якщо ми хочемо, щоб розвивався аграрний сектор, фермерство, і захистити власника землі, це повинен бути доктринально інший законопроєкт про ринок землі.

Читати до теми: Адміністративна реформа та децентралізація: влада показала третій варіант законопроекту

AgroPolit.com: Закон про землю перепишуть?

Владислав Голуб: Я переконаний в цьому, тому що, коли побачать, що від нього економічного ефекту немає, то, власне, якщо виходити з позиції державницької і з позиції власника землі, то я б на 100% вносив би зміни.

Існує достатньо легальних юридичних механізмів входження іноземців на український ринок землі

AgroPolit.com: Як юрист скажіть, цей закон відкриває іноземцю доступ до ринку української землі чи ні?

Владислав Голуб: Там є пряма заборона володіння землею для нерезидентів України. Але можна буде забезпечити опосередковане володіння українськими землями сільськогосподарського призначення для нерезидентів шляхом укладання різних юридичних документів, які будуть регулюватися не українським правом, а, наприклад, британським правом, де номінальним власником начебто буде резидент України. Але фактично резидент України може діяти в інтересах нерезидента України. Тому це питання до юридичного структурування взаємовідносин. Існує достатньо легальних юридичних механізмів входження іноземців на український ринок землі.

«Партія мерів» справді може бути, бо мери стали достатньо вагомими гравцями на політичній мапі

AgroPolit.com: Сьогодні ми бачимо публічне протистояння по лінії центр-регіони. У що може вилитися конфлікт мера Черкас з центральною владою? Чи стане це початком і схемою наслідування для інших мерів, а відтак – ще більшим поштовхом для гальмування децентралізації і появи напередодні місцевих виборів восени 2020 року «партії мерів»?

Владислав Голуб: Черкащина – мій рідний регіон. В минулому скликанні я представляв Черкащину у ВРУ. В межі мого виборчого округу входила частина міста Черкаси. Тому щодо ситуації, яка відбувається, я достатньо поінформований. Що відбулося? Насправді це була політика подвійних стандартів з обох боків. Якщо ми повернемося до міського голови міста Черкаси, то ще донедавна він був адептом жорсткого карантину. Потім, розуміючи, що попереду місцеві вибори, і коли люди просто проїли всі заощадження, коли підприємці не могли далі працювати, він став на бік фізичних осіб-підприємців для того, щоб їм дозволити працювати. Тут важливі кілька аспектів. Як формується місцевий бюджет? Одним із елементів місцевого бюджету є податок з доходів фізичних осіб. Коли люди не працюють, немає наповнення місцевих бюджетів. Це призводить до розбалансування місцевого бюджету і відповідних наслідків для міської влади. З іншого боку, повертаюся, ми пам’ятаємо історію про «Велюр», «Епіцентр» – жодних покарань з боку центральної влади. Вона дозволила це, проваджуючи подвійні стандарти.

Читати до теми: Земельна децентралізація в Україні зупинилася – заява

Власне, після децентралізації, коли справді фінансування місцевих програм було віддане на руки місцевих влад, то місцева влада стає потужним елементом на мапі нашої держави. Якщо розумно використовувати міський бюджет, то можна бути вічним мером. Меру будь-якого міста, особливо обласного центру, вже не потрібно їздити в Київ і вибивати у Мінфіні собі кошти, у них досить значним було збільшення надходжень до місцевих бюджетів. Відтак, вони могли реалізовувати інфраструктурні проєкти. Бо що таке міська влада? Це розвиток інфраструктури, зокрема, це будівництво шкіл, садочків, дорожньої інфраструктури, водовідведення та водопостачання, це те, з чим зіштовхується проста людина в своєму щоденному житті. Маючи той фінансовий ресурс, реально можна бути «вічним мером», якщо розумно використовувати і не вляпуватися в корупційні скандали.

 Руслан Рохов: Децентралізація має перетворити «підданих держави» на її «акціонерів»

Наповнення місцевих бюджетів зараз, коли були запроваджені карантинні заходи, впало. І люди звикли вже до тих обсягів фінансування, що були. «Партія мерів» справді може бути, бо мери стали достатньо вагомими гравцями на політичній мапі. Вони є впізнаваними з точки зору локальної презентації для людини, якщо ви вийдете на вулицю (в якомусь районному центрі чи обласному) і запитаєте, чи знаєте свого народного депутата і мера, то 10:1 скажуть, що знають мера і навряд чи знають народного депутата, бо народний депутат – це більше політична фігура. Тому це – серйозна історія, яка може справді перерости в політичний проєкт.

AgroPolit.com: Чи буде він успішний?

Владислав Голуб: Не знаю. Давайте подивимося, що відбулося минулого року під час парламентської кампанії. Є, наприклад, пан Геннадій Кернес (міський голова Харкова) – достатньо популярна людина в Харкові. Є Олексій Труханов у Одесі, є Бойченко в Маріуполі. Всі вони були в списку партії «Опозиційний блок». Партія не пройшла до ВРУ. Тому чи буде «партія мерів» – залежить від багатьох факторів. Зокрема, чому починаються ці всі ініціативи про партію мерів? Вони також моніторять ситуацію. Зараз говорять про внесення змін до Виборчого кодексу в частині необхідності, щоб кожна партія висунула в 2/3 обласних рад свій список, а зараз з’явилася ще додаткова умова – подолання 5% бар’єру не тільки на своїй території, але по всій державі. Ви можете бути мегапопулярним, от наприклад, як мер Надал – дуже популярна людина в Тернополі, і він там міг би взяти і 70% голосів виборців, але якщо його партія в межах усієї нашої держави не подолала 5% бар’єр, то він не брав би участі у розподілі мандатів.

AgroPolit.com: Для чого така спроба сьогодні робиться?

 Владислав Голуб: Все дуже просто. 5% бар’єр можуть подолати великі партії або великі політичні гравці, які представлені в парламенті. Вони хочуть вбити містечкові партії. От, наприклад, на Черкащині є партія ВО «Черкащани». Вона в 2015 році на місцевих виборах отримала доволі великий, пристойний результат. Ви розумієте, що ВО «Черкащани» не може подолати 5% бар’єр на території всієї нашої держави. Чи будуть в Херсоні голосувати за черкащан? Очевидно, що ні.

5% прохідний бар’єр та висування партіями на місцевих виборах своїх кандидатів у 2/3 обласних рад – це політична зачистка політичної мапи перед місцевими виборами

AgroPolit.com: Сьогодні влада хоче почистити ряди політпартій, щоб забезпечити собі більш комфортне середовище, в тому числі і на місцевих виборах?

Владислав Голуб: Це історія, яка вигідна не тільки владі. Чинна владна партія «Слуга народу» при такому форматі пройде 5% бар’єр по території всієї України і братиме участь у розподілі мандатів по всій нашій державі. Але, наприклад, партія «Опозиційна платформа «За життя» – ні. ОПЗЖ є одним із основних ініціаторів цієї історії, бо хоче в базових своїх електоральних регіонах повибивати містечкові партії. А з іншого боку – розраховують, щоб популярні серед людей мери прийшли до сильних партій і домовлялися з ними. Відтак з такої позиції ці партії вже б говорили з такими авторитетними людьми, мерами та проєктами з погляду сили, а не партнерських відносин. Безумовно, 5% прохідний бар’єр та висування партіями на місцевих виборах своїх кандидатів у 2/3 обласних рад – це політична зачистка політичної мапи перед місцевими виборами. Щодо того, пройде це рішення чи ні? Я думаю, якщо ухвалять 5%, то це буде абсолютно неправильне рішення, яке спотворює волевиявлення громадян. Наразі голосів за цей пункт немає. А от щодо необхідності висування в двох третинах обласних рад, я не виключаю, що буде ухвалено. І у відповідний спосіб буде змінено виборче законодавство. Якщо ці зміни відбудуться, то партія мерів отримає більш швидкий поштовх на свою структуризацію. Це буде парасолька для місцевих, локальних лідерів тільки для того, щоб взяти участь у місцевих виборах, а не з погляду політичного руху.

Якщо розпочнуться відцентралізовані процеси, буде дуже погано. Одна річ, коли це – Черкаси, суто проукраїнський регіон. Але інша історія, якщо центральна влада почне втрачати зв'язок з регіонами, де вплив того самого агресора є великим, і отут може бути велика небезпека.

AgroPolit.com: Чи варто очікувати, що посилиться протистояння між центром і регіонами, тому що ситуація в країні є напруженою, через те, що на регіони припадає левова частка протидії коронавірусу? Саме вони поступилися частиною своїх доходів, але їм потрібно виконувати свої зобов’язання перед бюджетниками, забезпечувати розвиток регіону.

Владислав Голуб: Та річ, яка зараз відбувається, має достатньо великі небезпеки, погоджуюся з вами. Але у цьому, я переконаний, винна сама центральна влада. Якби центральна влада дотримувалася єдиної позиції щодо всіх, то в органів місцевого самоврядування не було б можливості апелювати до того, що ви щось там робите не так, а ми хочемо так. Була б якась єдина політика по відношенню до всіх.

На жаль, центральна влада сама допустила те, що були подвійні стандарти застосування тих карантинних заходів, які є. До чого це може призвести? Я не є прихильником теорії змов, але це може бути небезпечна річ з погляду побудови єдиної вертикалі взаємовідносин, владної вертикалі. Якщо розпочнуться відцентралізовані процеси, буде дуже погано. Одна річ, коли це – Черкаси, суто проукраїнський регіон. Але інша історія, якщо центральна влада почне втрачати зв'язок з регіонами, де вплив того самого агресора є великим, і отут може бути велика небезпека.

Що б я робив?

Влада мусить показати, що вона є владою. Що є єдині правила, і вони абсолютно для всіх, неважливо, ви опозиційний політик чи ні. Застосування засобів впливу має бути рівним для всіх. Влада повинна робити все для того, щоб почав працювати бізнес. Відтак, почне наповнюватися і місцевий бюджет, і центральний бюджет. Моя думка: оці жорсткі карантинні заходи, можливо, були необхідні, але точно не на такий великий строк, бо ми вже маємо економіку не те що на колінах, я думаю, що вона вже лежить.

Чи є ризик згортання децентралізації?

Так. Чи потрібно це робити? Я не впевнений. З однієї простої причини: я вважаю, реформа децентралізації є однією з найуспішніших, і держава, навпаки, має підтримувати місцеве самоврядування, і тоді місцеве самоврядування також стане опорою для центральної влади. Але, щоб це сталося, обидві сторони мають відмовитися від подвійних стандартів, бо в цьому випадку мера Черкас і центральної влади – це історія подвійних стандартів з обох боків.

Я  бажаю нашому Президентові опиратися не на людей, які його будуть класти в «теплу ванну» (і йому це буде подобатися), а на людей компетентних, для яких, сподіваюся разом з ним, вкрай важливо, щоб Україна була успішною, сильною, економічно розвинутою, і щоб кожен українець почувався також успішною людиною

Іван Мірошніченко: В умовах «ідеального шторму» Володимир Зеленський має дотримуватися принципу «Ukraine first»

AgroPolit.com: Щоб ви порадили зробити Володимиру Зеленському, виходячи з його першого року?

Владислав Голуб: Будь-який громадянин України, і я в тому числі, зацікавлений в успіху влади. Бо успіх влади, в позитивному сенсі, призводить до успіху окремої людини. Я хотів би побажати Президенту, щоб попри певне політичне й економічне дилетантство, яке ми бачили в останній рік, він все ж таки звернув увагу на те, що у владі повинні бути компетентні люди передусім. Це є запорукою розвитку нашої держави, тому я бажаю нашому Президентові опиратися не на людей, які його будуть класти в «теплу ванну» (і йому це буде подобатися), а на людей компетентних, для яких, сподіваюся разом з ним, вкрай важливо, щоб Україна була успішною, сильною, економічно розвинутою, і щоб кожен українець почувався також успішною людиною.

AgroPolit.com:  Якщо перефразувати вас: потрібно закінчувати з політично-економічними експериментами, усвідомити, що в тебе в руках не прихильники на сцені, а ти – президент, і в тебе є доволі дієва система вертикалі влади, і просто брати й працювати. Якщо дозволите, ще одне: жоден з попередників Зеленського не посадив трьох своїх друзів, чи порадили б ви Зеленському посадити трьох своїх друзів, і чи вважаєте ви, що сьогодні країна на тому рівні, коли президент зможе це зробити?

Владислав Голуб: Це певна алегорія. Країна точно дозріла. І давно вимагає цього – відмовитися від подвійних стандартів. Це, насправді, є те, коли кожна людина буде розуміти, що правила, які застосовуються до неї, абсолютно рівні, незалежно, в опозиції ви чи у владі, але якщо порушується закон, то всі повинні нести відповідальність, неважливо, це та людина, яка кладе вас у теплу ванну, чи та, яка жорстко критикує. І ще одне побажання президенту – запровадити інститут невідворотності покарання для всіх, хто порушив закон.

Наталія Білоусова, головний редактор AgroPolit.com