Руслан Рохов: У олігархів буде два шляхи: піти на конфлікт з місцевими елітами або еволюціонувати

Політичний рік обіцяє бути цікавим в Україні: ми бачимо спробу президента Володимира Зеленського «приструнити» частину олігархів. Подібну трансформацію свого часу проходили США у минулому столітті, коли силами «батьків-засновників» США відбулося первинне відмежування великого капіталу від медійної та економічної складової, після чого американські «дони корлеоне» переросли у великий цивілізований капітал з білими комірцями. Чи дійде справа до економічних методів, тобто до розбору підвалин їхніх монополій в Україні – питання відкрите. Але баланс сил олігархів та влади точно зміниться. І каталізатором цих змін може стати не лише «центр», але й регіони, які значно посилилися в результаті децентралізації.Тож, про підсумки місцевих виборів, зростаючий вплив місцевих еліт і регіональних лідерів на порядок денний країни, вплив на все це олігархів та політичні тренди в частині децентралізації на 2021 рік AgroPolit.com говорив із керуючим партнером консалтингової компанії PGR Consulting Group, засновником Школи Мерів Русланом Роховим:

Досьє аграрних політиків: депутати, урядовці, лобісти аграрних ініціатив

читати досьє аграрних політиків: депутати, урядовці, лобісти аграрних ініціатив

AgroPolit.com:  Місцеві вибори продемонстрували: політичні молоді важковаговики та мастодонти («Слуга народу», «ЄС», «Батьківщина», ОПЗЖ) взяли свою частку симпатій, але у кожному місті мільйоннику чи великому обласному центрі першість тримають переважно регіональні партії під конкретного мера. Так, чотири обласні центри за партією Бориса Філатова «Пропозиція», у Вінниці – «Українська стратегія Гройсмана» і мер Сергій Моргунов, Харків – «Блок Кернеса», Маріуполь – «Блок Вадима Бойченка», Одеса – Генадій Труханов. І цей список можна продовжити – Хмельницький, Тернопіль). Тобто в регіонах тональність уже задають місцеві еліти, чи не так?

Руслан Рохов: Головний висновок місцевих виборів – національні партії втрачають вплив на місцях, і вони втратили монополію на  проведення  регіональної та місцевої політики. Це позитивно. Чим більше конкуренції між національними і місцевими політичними елітами, тим краще для громадян.

З’являється електоральна ніша для того, щоб перемагали партії непатерналістської ідеології.

AgroPolit.com: Більше шансів, що в Україні народиться той політичний неофіт, на якого всі чекають?

Руслан Рохов: Українці хочуть добре жити. Вони нікого не чекають. Якщо говорити про потенційний політичний суб’єкт, то люди очікують не стільки на нього, скільки на потенційно нову політику, яку він мав би провадити. Неофіт чи месія – це все не важливо... Йому нічого не вдасться зробити, якщо буде відсутнє середовище для змін. Тому важливо працювати на створення середовища, в якому все більше будуть з’являтися ті, хто дбатиме про добробут громадян.

Посилення конкуренції в регіонах – хороший сигнал для оптимальних умов для таких змін. Зменшується поле для корупції. З’являються практичні результати для виборців. Збільшується кількість варіантів вибору для громадян. Та й загалом портрет середньостатичного виборця змінюється наразі: він дедалі більше хоче, щоб обраний ним політик служив його інтересам, а не сприймав його як об’єкт опіки та піклування.  

З’являється електоральна ніша для того, щоб перемагали партії непатерналістської ідеології. І Чернівецький кейс, де перемогла партія «Єдина Альтернатива» з пропозицією «Взяти відповідальність на себе» – про це свідчить. До речі, ця партія не лише виграла вибори до міської ради, а й привела до влади свого міського голову.

AgroPolit.com: Чи ослабне вплив олігархів на українську політику через посилення впливу регіональних «князьків»?

Руслан Рохов: По-перше, я б не називав цих людей «князьками». Так, звичайно, є випадки, де місцеві еліти мають виборця з патерналістськими очікуваннями, тому там їх сприймають як покровителів. Але в більшості випадків місцеві еліти здобули підтримку виборців завдяки ефективності своєї роботи.

Також слід розділяти місцеву політику і національну політику, компетенції і повноваження центральних органів влади та органів місцевого самоврядування.

Місцеві еліти, саме так би я їх називав, значно посили свій вплив у місцевих та обласних радах, але поки що вони не мають яскраво вираженого представництва у Верховній Раді.

Читати до теми: План Маршала для АПК — сюжет «Чародіїв» Стругацьких у 2021: реформа Мінагрополітки, ринок землі, стратегія розвитку та міжнародні союзники
 

AgroPolit.com: А чи виростуть у регіонах з підтримкою нових регіональних політпроектів нові олігархи?

Руслан Рохов: Для того, щоб відбулись олігархи, потрібно вби відбувся сплав капіталу, владі та власних медіа. Ті суб’єкти, які це все мають, вже є олігархами місцевого, регіонального чи національного масштабу. Той факт, що місцеві політичні проекти є коаліцією місцевих еліт, зумовить формування природньої системи стримування та противаг, в якій поява олігарха неможлива. Тож моя відповідь – нових олігархів не буде. Залишаться лише старі.

Про потенціал місцевих еліт

AgroPolit.com: Чи зможуть місцеві еліти бути представленими у наступному парламенті?

Руслан Рохов: Спроби створити так звану партію мерів вже були. Не буду перераховувати ті, що були до місцевих виборів 2020 року. Відзначу лиш крайній кейс – партію «Пропозиція». Її поява була спробою об’єднати лідерів місцевого самоврядування у власну політичну силу, де рішення будуть ухвалювати мери, а не партійна «верхівка» в Києві. Повноцінно їм це не вдалося реалізувати. На це було багато причин, зокрема, багато міських голів побоювалися утисків з боку силових органів центральної влади у разі спроби ведення незалежної політики. Також були ризики стати об’єктом медійної атаки чи іншої розправи. Ще у свіжій пам’яті спроба походу у національну політику мера Львова Андрія Садового. Всі його колеги бачили, що з ним зробив Петро Порошенко, побоюючись його конкуренції на майбутніх президентських виборах. Попри це кілька мерів обласних центрів наважились на цей крок, і їм вдалося переобратися. Наприклад, меру Дніпра, Кропивницького, Миколаєва та Житомира. Але взятих плацдармів та поточної політичної ваги їм недостатньо, щоб зайти власною політичною силою у наступний парламент.

Але я вірю в потенціал місцевих еліт. У випадку об’єднання лідерів місцевого самоврядування (які зайшли під різними локальними брендами) з представниками бізнес-середовищ (які також йшли власними політичними силами) в національну політичну платформу з умовно республіканською пропозицією, в якій вони є інструментом зміни країни в руках непатерналістичного виборця, вони можуть мати електоральну нішу від 27% до 34%.

Якщо кандидат від людей переможе кандидатів від олігархів – це буде серйозним приводом задуматися останнім щодо їхніх підходів до впливу на політичні процеси в Україні.

AgroPolit.com:  За реалізації цього сценарію вплив олігархів на національну політику зменшиться?

Руслан Рохов: Звичайно. Якщо зважати на той факт, що лідери місцевого самоврядування, перебуваючи на представницьких посадах – як-то мери чи голови громад – примножують свій рейтинг, а політики в парламенті його втрачають, то з часом саме представники місцевих еліт домінуватимуть в місцевій політиці, а не слуги олігархів. Фактично, у разі появи умовної «Партії мерів» лідери місцевого самоврядування отримають своїх лобістів у парламенті, на кшталт того як працюють в тандемі народний депутат Оксана Савчук та міський голова Івано-Франківська Руслан Марцинків. В цьому тандемі народний депутат відстоює інтереси громади, а не міський голова інтереси нардепа. Така модель може стати повсюдною для умовної «Партії мерів»: мешканці громад – а простіше кажучи, люди – отримають в парламенті тих, хто представлятиме їхній інтерес. До речі, тут хороший кейс може бути на 87 виборчому окрузі, де відбуваються довибори. Там лідер місцевого самоврядування – в тому числі мер Івано-Франківська підтримали антиолігархічну адженду Руслана Кошулинського, висунувши його кандидатом в народні депутати від людей. Вони скинулись грішми на його реєстрацію та звернулись до керівництва Всеукраїнського об’єднання «Свобода» із закликом висунути від партії саме Кошулинського. Тому вибори на Прикарпатті, де-факто, стануть протистоянням кандидата від людей, якого висунули лідери самоврядування, кандидатам від олігархів. Власне, основні опоненти в Кошулинського є представниками інтересів лідерів списку Форбс – Ігора Коломойського та Петра Порошенко.

 Якщо кандидат від людей переможе кандидатів від олігархів – це буде серйозним приводом задуматися останнім щодо їхніх підходів до впливу на політичні процеси в Україні.

У олігархів буде два шляхи: піти на конфлікт з місцевими елітами, або еволюціонувати. Тобто перший варіант  – вони мають рухатися до моделі двопартійної політичної системи, де партія олігархів на патерналістському електоральному полі заходитиме в парламент та протистоятиме партії людей. Другий – олігархи муситимуть еволюціонувати, тобто перестати впливати на політику. 

AgroPolit.com:  З’являється третя сила. Вона впливає навіть на центральну політику?

Руслан Рохов: Вона поки не з’являється. Наразі можна лише говорити про передумови для появи такої сили. Якщо люди зуміють спонукати місцеві еліти до появи такої сили, або ж місцеві еліти дозріють до цього, тоді й можна буде говорити, що хтось впливає на центральну владу. А від так, і зможе мотивувати олігархів еволюціонувати.

Українські олігархи мають еволюціонувати у великий прозорий український капітал.

AgroPolit.com:  Як олігархи мають еволюціонувати?

Руслан Рохов: На мою думку, українські олігархи мають еволюціонувати у великий прозорий український капітал. А для цього їм потрібно, щоб в Україні запрацював інституційний підхід до політики, тобто потрібні чіткі правила гри та верховенство права. Відсутність цих двох елементів спонукає олігархів постійно боротися за те, щоб ставити свій уряд, парламент, президента. Це їхній спосіб уникнути проблем для бізнесу. Щоб припинити постійну боротьбу за ручне управління країною, яка постійно розгойдує маятник протистояння в логіці гри з нульовою сумою, важливо реформувати процес ухвалення публічних політик. Важливо збільшити кількість суб’єктів, які мають доступ до ухвалення рішень. В процесі ухвалення рішень має бути задіяно якомога більше зацікавлених сторін. Рішення не мають бути на користь якоїсь із з них на шкоду іншій, таким чином консультації в процесі розробки проєкту рішення зможуть як покращити сам його зміст, так і бути максимально збалансованим в інтересах всіх зацікавлених сторін. Це припинить безкінечне протистояння в боротьбі за те, чия воля зверху, і дозволить сконцентруватися усім не на тому, хто є в політиці, а на тому, яку політику мають впроваджувати ці люди.

Але ймовірність того, що олігархи добровільно змінять підходи до впливу на державну політику, значно менша, ніж вірогідність набуття спроможності виборцями сформувати власну більшість в парламенті. Тому тільки зміна політичної культури зумовить те, що в олігархів зникне спроможність ставити політиків. З власної волі вони від цього не відмовляться. Зробити це можуть тільки виборці. І процес пішов.

Помилки Володимира Зеленського у діалозі з олігархами

AgroPolit.com: Що конкретно не так робить Володимир Зеленський, щоб запустити процес трансформації впливу олігархів на державні процеси?

Руслан Рохов: Я писав відразу після перемоги і інавгурації статтю, називається Демократія мертва, нехай живе демократія. Там я дав половину відповіді на ваше запитання.

Перша його ключова помилка – відсутність зворотного зв’язку з людьми. Він оточив себе лояльним середовищем, яке не доносить йому реальну картину, воно ізолювало Президента від стану справ та говорить йому лише те, що йому приємно почути.      

Друга помилка не стільки в тому, що він не вирішує проблеми, як в тому, що він їх не бачить. Неможливо вилікувати хворобу, якщо не встановлено діагноз. За каденцію Володимира Зеленського часто можна зауважувати нелогічні кроки, які створюють йому проблеми на рівному місці. Мені здається, що це результат того, що Володимир Зеленський просто не бачить наслідки тих чи інших рішень, а відтак не може упередити виникнення проблем. 

AgroPolit.com: У мене складається таке враження, що всі ці спроби реформувати Україну зводяться до одного: як у фільмі «День сурка» – починаємо і наступного дня знову прокидаємося в парку Юрського періоду, або Дикого Заходу української політики. І ніякі неофіти чи вовки в овечій шкурі цього не можуть змінити. Але ж біг по колу вічно тривати не може. Ви кажете, що виборці починають розуміти, що зміни – в їхніх руках. То коли таки крига скресне і процес піде?

Руслан Рохов: Щоб говорити, як буде, потрібно розуміти, якими будуть обставини. За різних обставин і за умови різних дій тих чи інших суб’єктів будуть різні наслідки. Коли місцеві еліти об’єднаються в справжню політичну силу, яка сформує альтернативний порядок денний розвитку країни, тоді у громадян є шанс завести в Раду свою політсилу, потім – поставити свого президента, тоді «скресне крига і процес піде».

Способів тиску центральної влади на місцеві еліти наразі ще дуже багато

AgroPolit.com:  То чому цього не роблять?  

Руслан Рохов: Вони так само, як більшість людей, побоюються щодо свого завтра. Вони також запитують себе: «Що буде, якщо вони створять власну національну політичну силу?». Вони прекрасно розуміють, що поява такого політичного гравця не може бути непомічена, адже така політична сила буде основною загрозою для олігархічних партійних проєктів. Способів тиску центральної влади на місцеві еліти наразі ще дуже багато. Олігархи, маючи вплив на центральну владу, однозначно вмикають всю репресивну машину проти потенційної загрози. На доважок візьмуться за системну дискредитацію такої сили в масмедіа, якими володіють.

Для того щоб постала політична альтернатива олігархічним проєктам, потрібно мати співмірний ресурс підтримки, який має влада, поставлена олігархами.

Основна проблема в тому, що єдиний замовник політичних процесів у країні — олігархи. Хто фінансує політику, той диктує політику.  

Поки не з'являться альтернативні середовища, які фінансують політику, нічого в країні не зміниться. Я вірю, що рано чи пізно з’являться альтернативні середовища, які також фінансуватимуть політичний процес з метою отримання бажаних змін в країні. З їхньої подачі зміняться правила. Згадаймо, як формувалась демократія у Великій Британії: феодали об’єдналися і виступили проти короля. Далі з’явилося конституційне право і, відповідно, – конституційна монархія.

Читати до теми: Мінрегіон оприлюднив межі адміністративних центрів та територіальних громад
 

Децентралізація — план на 2021 рік

AgroPolit.com: Що чекає на децентралізацію в 2021 році?

Руслан Рохов: Ставатиме ще гірше. Повноважень і відповідальності ставатиме більше, доходів та джерел їх надходжень — менше. Тому місцеве самоврядування мало би зайняти проактивну позицію, бо це найбільш легітимний орган публічної влади, який має право виборювати правильний сценарій завершення цієї реформи. А для цього слід консолідуватися, бо місцеве самоврядування — це багато різних людей та політичних сил. Місцеві органи влади мають дати президенту та уряду своє бачення завершення децентралізації.

На мій погляд, цей децентралізаційний план має включати такі складові:

1.  Формування бачення, яку країну ми будуємо і роль в ній місцевого самоврядування.
2.  Новий конституційний дизайн, який закріпить архітектуру цього бачення.
3. Зміст позицій, які мають бути викладені в новому Законі «Про місцеве самоврядування», Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Законі Україну «Про самоорганізацію населення» та інших законах, які впроваджуватимуть новий конституційний дизайн.

Потрібно врегулювати питання появи префектур, які мають з’явитися на зміну місцевим державним адміністраціям

AgroPolit.com: Ми в цьому році повернемося до дискусії про зміни до Конституції в частині децентралізації. Ваш прогноз, чого варто очікувати?

Руслан Рохов: Потрібно врегулювати питання появи префектур, які мають з’явитися на зміну місцевим державним адміністраціям. Разом з цим потрібно врегулювати повноваження та порядок формування виконавчих органів обласних рад. Потрібно ліквідувати районі ради. Я переконаний, що районі ради є анахронізмом. І нарешті настав час ампутувати районні ради як аномалію, яка не несе жодної доданої цінності для громадян. Але виходячи з поточної політичної ситуації в парламенті, на мою думку, голосів на конституційні зміни не буде, ані цього, ані наступних років каденції цього складу парламенту.

AgroPolit.com: Тоді які законодавчі кроки можливі в 2021 році для завершення та впорядкування децентралізації, окрім змін до Конституції?

Руслан Рохов: Немає сенсу говорити про зміни, оскільки їх все одно доведеться переробляти після запровадження нового конституційного дизайну. Тож повернемося до цього питання, коли складе присягу наступний склад парламенту.

Наталія Білоусова головний редактор AgroPolit.com