Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!
Як вплине на розвиток АПК аграрна складова бюджету на 2022 рік? Що змінилося за сто днів з моменту запуску ринку землі та які подальші кроки з детінізації земель логічно вжити? А також чи змінилася аграрна політика з моменту поновлення Мінагрополітики та загалом аграрна стратегія розвитку? Про це в інтерв'ю AgroPolit.com говорив із депутатом від «Батьківщини», членом Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політик Вадимом Івченком:
AgroPolit.com: Як ви оцінюєте поданий до парламенту проєкт бюджету на 2022 рік у частині АПК?
Вадим Івченко: Якщо дивитись на бюджети останніх років, то складається стійка впевненість, що аграрна галузь постійно програє іншим щодо виділення коштів на підтримку, хоча за останній рік вона дала майже 20% ВВП країни. Були сподівання на поновлене аграрне міністерство, але вони виявилися марними... Профільний міністр Роман Лещенко не зміг налагодити результативний діалог з прем’єр-міністром Депнисом Шмигалем для лобіювання інтересів аграріїв на рівні держави.
На 2022 рік при колосальному зростанні цін, інфляції та відкритті ринку землі надходження у фермерський фонд лишилися на рівні минулого року, механізм підтримки малих фермерів фактично можна вважати відсутнім, і, як результат, вони повністю програють у конкурентності великим корпораціям.
Аграрний бюджет — це відображення зневаги урядовців до цього напрямку, і мені незрозуміла її причина.
Читати до теми: Аграрії отримали з бюджету 1,5 млрд грн дотацій за 2021 рік
AgroPolit.com: Як, на вашу думку, можна вирішити раз і назавжди (механізм який) проблему з 1% аграрного ВВП на рік з бюджету на фінансування держпрограм на АПК?
Вадим Івченко: У 2016 році Верховна Рада ухвалила законопроєкт, яким передбачалася держпідтримка АПК у обсязі 1% від ВВП та фіксувалася на подальші 5 років. Вважаю, що цю норму потрібно поновити і закріпити законодавчо. Тоді Міністерство фінансів буде зобов’язане виділяти її на АПК. А сьогодні все віддається на розсуд уряду. Скільки захоче — стільки й дасть.
AgroPolit.com: У парламенті ухвалюють законопроєкт 5600, який опозиція в тому числі активно критикує. З чим ви не згодні і чому?
Вадим Івченко: Нам постійно розказують, що введення оподаткування на 1 га — це боротьба з тіньовим обробітком землі. Звичайно, погоджуюсь, що таке явище в Україні існує. Але це не від гарного життя фермери йдуть у «тінь». І лише посиленням податкового тиску проблему тіньового обробітку не вирішити. Потрібна система заходів і стимулів, в тому числі державна підтримка, щоб поступово виводити землю із тіні в легальний обробіток. А подібні «новації» виглядають як намагання «видавити» з землі тих, хто не зможе заплатити податок.
Читати до теми: Законопроект про збільшення мінімального податкового навантаження для агросектору розглянуть за спецпроцедурою
AgroPolit.com: Перед парламентом стоїть питання детінізації сільськогосподарських земель, яку пропонують провести, запровадивши мінімальне податкове зобов’язання. Ви виступаєте з різкою критикою такого кроку — чому і як тоді, на ваш погляд, правильно провести «відбілення» земельного ринку?
Вадим Івченко: Правильний підхід не в тому, щоб просто навантажувати податками, а треба дати певні стимули і підтримку. І тоді вся система запрацює.
Що потрібно зробити:
В іншому випадку — ті, які матимуть бажання платити — заплатять, а ті, які не матимуть цього бажання або можливості — скоріш за все або здадуть землю в оренду, або взагалі продадуть.
Нема сьогодні аграрної політики, яка спрямована на допомогу у створенні дрібного бізнесу на селі та кооперації
AgroPolit.com: Нещодавно парламент проголосував законопроєкт №4046 про підтримку молодих фермерів. Ви постійно виступаєте за те, щоб саме фермерство та кооперація були основою аграрної політики і держпідтримки. Як наразі ви оцінюєте ставлення до фермерства та кооперації в Україні, і як змінити цей підхід?
Вадим Івченко: Закони голосуються, а на практиці нічого не робиться. Нема сьогодні аграрної політики, яка спрямована на допомогу у створенні дрібного бізнесу на селі та кооперації. Нема інформаційної та роз’яснювальної політики. Нема навчальних програм. Не працює державна система для полегшення доступу до ринків збуту та ритейлу.
Закони приймаються, але вони, як і всі стратегічні плани, лишаються декларативними і лише на папері.
Читати до теми: Закон 4046 про стимулювання діяльності фермерських господарств — як держава дотуватиме з бюджету фермерів
Аграріям цікаво було б почути, чому саме до аграрної сфери таке зневажливе ставлення з боку прем'єр-міністра Дениса Шмигаля!
AgroPolit.com: Наразі вже рік, як поновлено Мінагрополітики. Ваша оцінка діяльності відомства та загалом аграрної політики: що добре/погано за цей рік?
Вадим Івченко: Аграрної політики як такої не бачу жодної. Крім реформи щодо зрошення, сказати позитивного немає чого. Величезні сподівання галузь покладала на Романа Лещенка. А він так і не зміг налагодити ефективний діалог з Кабміном для того, щоб галузь стала однією з пріоритетних для держави. Не знаю, можливо, справа у якихось особистих відносинах між міністром і прем’єр-міністром, але ситуацію потрібно змінювати. А аграріям цікаво було б почути, чому саме до аграрної сфери таке зневажливе ставлення з боку прем'єр-міністра Дениса Шмигаля!
AgroPolit.com: Наразі відбувається перегляд умов угоди про ЗВТ з ЄС — однієї з ключових торговельних угод для України. Ваша оцінка цього процесу і взагалі політики щодо освоєння зовнішніх ринків?
Вадим Івченко: Держава мала б сприяти разом з аграрними аташе просуванню наших товарів на міжнародні ринки, щоб їх могли побачити потенційні партнери, щоб відкривались нові й нові ринки збуту. Потрібно проводити продовольчі маркети за кордоном, виставки, презентували наші товари та підприємства, створити базу проєктів, у які можна інвестувати в аграрному секторі, віддавши пріоритет переробці, логістиці, органіці, продуктам, які відповідають всім «зеленим нормам»... Над цим потрібно постійно і наполегливо працювати!
Що робиться? Явної якоїсь роботи щодо освоєння зовнішніх ринків не видно. Хто чув про створення аграрних аташе при посольствах? Я — ні. А це не тільки надходження валюти, імідж України, це допомога нашим аграріям, які самі не можуть віднайти шляхи виходу на закордонні ринки. Надзвичайно прикро!
AgroPolit.com: Назвіть плюси та мінуси 100 днів роботи ринку?
Вадим Івченко: Під час протягування закону про ринок землі багато чого обіцяли: і зростання ВВП, і надання різних фінансових інструментів фермерам, щоб вони могли бути повноцінними гравцями на цьому ринку, можливість простим людям її купувати, кредити з мінімальними відсотковими ставками, Фонд з підтримки фермерських господарств, який відшкодує перший внесок... І я вже не кажу про те, що все це мали б зробити ще до 1 липня. Сьогодні – 100 днів відкриття ринку землі. І нічого з вищеперерахованого не зроблено! Як ми і попереджали — підняли голову спекулянти з грошима, які ходять по селах і на підставних осіб скуповують землю. Після цього ці гектари здаються тим таки фермерам в оренду, щоб вони її обробляли.
Читати до теми: Ринок землі: переукладання договорів оренди померлого пайовика, легалізація емфітевзису та спадкування понад 100 га в одні руки
Вважаю, що закон, з точки зору виваженої аграрної політики, яка мала б базуватися на інтересах дрібних та середніх агротоваровиробників, і розроблений, і впроваджений неправильно!
Так, ми вже зараз почали розуміти помилки, а надалі їх кількість буде зростати, але буде пізно їх виправляти.
Влада має думати над тим, як стратегічно розбудовувати аграрний сектор, хто мав би отримати пріоритети в купівлі землі, що це мають бути за люди, які стимули надати фермерам, аби вони викуповували землю для створення роботи в сільській місцевості, платили податки – і тим самим тримати українське село.
AgroPolit.com: Наскільки є об'єктивною ціна землі, яку сформував ринок за 3 місяці в Україні? Чому українці не пішли продавати землю — чому не сталося валу земельних операцій?
Вадим Івченко: Порівняно невелика кількість операцій купівлі-продажу землі завдячується тому, що майже вся земля перебуває в оренді. Навіть ті, хто хотіли б і мають можливість купити землю – не можуть цього зробити, оскільки в середньому землю люди здавали в оренду на 10-15 років. Хто дасть нормальну ціну за землю, якщо ще 15 років не зможе нею користуватися? Продають землю за запропонованою ціною тільки ті, кому терміново потрібні гроші.
Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!