Перед відкриттям ринку землі потрібно вирішити статус селян — точка зору

Перед тим, як запроваджувати земельну реформу, українська влада має вирішити, якою вони хочуть бачити Україну через 30—50 років: урбанізованою, з концентрацією населення у великих містах, чи децентралізованою, із рівномірним розселенням людей по всій території країни. Таку думку висловив перший заступник керівника виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Іван Фурсенко під час круглого столу «Формування ринку землі в Україні» в Києві.

На думку експерта, у форматі впровадження ринку землі, потрібно брати до уваги досвід іноземних країн.

«Якщо аналізувати досвід інших країн, подібну ситуацію можна побачити у Бразилії, сільське населення якої становить 7%. Всі землі належать аграрним компаніям і уряд Бразилії думає: як і які ввести обмеження, щоб повернути ринок селянам. Латвія запровадила ринок землі одразу без обмежень, пенсійні фонди багатьох більш заможних країн, таких, як Швеція і Данія, викупили земельні наділи, а латвійські селяни емігрували працювати до Великобританії. В результаті, у країні, яка статистично має 2,3 мільйона населення, проживає 1,4 мільйона», — розповів Фурсенко.

Окремо він звернув увагу на статус селян, які вже сьогодні виробляють сільськогосподарську продукцію, але при цьому не мають відповідного статусу та можливостей розвитку.

Ми багато говоримо про фермерів, фермери мають юридичний статус, а селянин, який працює на своєму городі, на своїх 2—3 гектарах? Він не має статусу виробника продукції, тому до статистичних даних не потрапляє. А насправді, скільки відсотків картоплі виробляє селянин — понад 90%, молока — понад 70%. Це не підприємство, це звичайний сільський мешканець, який працює поза межами законодавчого поля. Ми очікуємо на пенсійну реформу, яка передбачатиме 35 років трудового стажу. Де взяти селянину 35 років трудового стажу, попри те, що він щодня встає і працює на своїх ділянках з ранку до ночі? Він не виробник, він не матиме стажу, він не отримуватиме пенсії, куди він поїде? Звичайно, в місто», — зазначив він.

За словами заступника керівника Асоціації, існує величезна проблема із Земельним кадастром. В одній із областей країни нині проводиться пілотний проект, у рамках якого на території новоствореної об’єднаної громади зібрали всіх зацікавлених власників земельних наділів, враховуючи лісників, водників — тих, хто має акт на право власності земельної ділянки.

Виникає цікава ситуація: ми маємо акт на власність 120 га, а кадастр показує значно менше — 93 га. На чиїй стороні правда? Адже земля одна й та ж сама. Державні акти на право власності у державних органах, а кількість землі різна. Звідси висновок: що ми будемо продавати? Ми зіткнемося із судовими рішеннями. Литва зняла мораторій, але поставила обмеження: власники мають право продавати землю, держава — ні. А ми зараз хочемо продати державні землі, хоча невідомо — де і як вони знаходяться. Ми маємо незрозумілі генеральні плани, межі за рамками населених пунктів не інвентаризовані. Це величезний спектр проблем, який потребує колосальних інвестицій. Держава не займалася цим питанням 25 років, і навряд чи стане займатися тепер, адже незабаром вибори до парламенту. Натомість громади і звичайні селяни позбавлені права не тільки виробляти продукцію, а й планувати свій розвиток», — підсумував Іван Фурсенко.