Існування сільського населення в Україні відходить на задній план

Переслідуючи мету високоефективного індустріалізованого виробництва, на задній план відходить не просто соціальний розвиток села, а й узагалі існування сільського населення. Таку думку висловив заступник голови ради Асоціації «Земельна спілка України» Андрій Мартин у своєму блозі для офіційного видання державної фіскальної служби України «Вісник».

Нагадаємо, що власники земельних паїв знову «програли».

На думку Мартина, упродовж останнього десятиріччя в Україні відбувається інтенсивна корпоратизація сільськогосподарського виробництва. Малі та сімейні фермерські господарства через відсутність належного доступу до зовнішніх ринків сільськогосподарської продукції та недорогих кредитних ресурсів поступово втрачають конкурентоспроможність.

Таким чином, у аграрному секторі економіки впевнено зростає питома вага корпоративних підприємств холдингових компаній, які займаються індустріальним товарним сільськогосподарським виробництвом.

Якщо все залишити як є, то вже у найближчі десятиріччя малі та середні ферми можуть практично зникнути, а сільське господарство стане вотчиною агрокорпорацій», — прогнозує заступник голови ради Асоціації.

За його словами, тривожним є факт, що корпоратизація сільського господарства України призводить до щорічної втрати близько 100 тис. робочих місць у галузі. Справа в тому, що малі та сімейні ферми для обробітку 1 тис.  га землі задіюють кілька десятків працівників.

Тим часом агрохолдинги завдяки використанню потужної техніки створюють лише три-чотири робочих місця. Якщо ж Україна рухатиметься шляхом агрохолдингізації сільського господарства, через 15 — 20 років сільське населення може залишитися без роботи. Відтік молоді, пов’язаний із пошуками джерел доходу, призведе до серйозних змін у соціальній структурі сільських територій. Фактично цей процес вже запущений — щороку з карти України зникає від 30 до 50 сільських населених пунктів», — зазначає Мартин.

На його думку, держава має подумати про механізми підтримки конкурентоспроможності та життєздатності малих та сімейних ферм.

Скажімо, у Європейському Союзі близько 36 % загального бюджету спільноти витрачається на так звану спільну сільськогосподарську політику, в тому числі дотації. Це великі кошти, якщо врахувати, що вони йдуть на підтримку рівня життя всього 6 % населення ЄС, які займаються сільським господарством і створюють лише 1,5 % ВВП Євросоюзу», — наводить він приклад.

На жаль, в Україні таких коштів немає, але існує безліч форм підтримки. Наприклад, зменшення податкового навантаження для малих та сімейних фермерських господарств, створення певних стимулів для сільської молоді у вигляді «підйомних» коштів тощо.

Наразі Україна розбудовує сільське господарство, яке в найближчі роки буде представлене, умовно кажучи, тисячею великих компаній. Але вони даватимуть доходи своїм господарям і аж ніяк не впливатимуть позитивно на збільшення кількості робочих місць та рівномірний розподіл доходів від агробізнесу серед сільського населення», — підсумував Андрій Мартин.