Як Україні відповісти на зернову блокаду в Європі: арбітражем в рамках зони вільної торгівлі з ЄС чи скаргою в СОТ?

Українське зерно стало поперед горла трьом європейським країнам. Після того, як Єврокомісія зняла обмеження на імпорт українського зерна, Польща, Угорщина і Словаччина в одноосібному порядку запровадили до кінця 2023 року заборону імпортувати українського зерна (пшениця, кукурудза, ріпак, соняшнику). Поляки додатково обмежили борошно та корми. А Угорщина заветувала 25 видів нашої агропродукції. Це сталося після того, як 15 вересня сплив термін заборони імпорту української агропродукції до 5 європейських країн. Після таких «братських» дій з боку європартнерів Україна заявила, що подала позов до СОТ на ці три країни. Розпочалася публічна перепалка між політиками. З боку поляків пролунали дивні натяки про майбутнє членство України в ЄС, а польський прем’єр навіть пообіцяв: «Попереджаю українську владу, якщо вони будуть ескалувати цей конфлікт, ми додамо ще більше продуктів до зборони в'їзду на територію Польщі». Українська сторона не розгубилась і пообіцяла вже найближими днями заборонити експорт деяких польських продуктів s в разі чого піти далі у своїх діях — торгове ембарго. Єврокомісія зачаїлась, ні пари з вуст єврочиновників. Румунія та Болгарія — в режимі очікування подальших дій по цьому питанні. Як вивести обидві сторони з глухого міжнародного кута зернового брей-рингу? AgroPolit.com запитав експертів.

Вибори як каталізатор і 600 млн євро на компенсацію

Досвідчений політик, екс-голова правління Асамблеї Аграрних Палат України, президент Української Агропродовольчої платформи, екс-посол з особливих доручень МЗС Ольга Трофімцева пояснює у коментарі AgroPolit.com ситуацію з зерновою блокадою співпадінням трьох факторів.

Ситуація з Польщею має три площини: політичну, торговельну та бізнесово-економічну. На це наклалися різкі політичні заяви, які несуться з двох сторін. Відповідно це ускладнює ситуацію і не полегшує роботу з її урегулювання», — каже вона.

Операційний партнер в компанії «Барва Інвест» Богдан Костецький у коментарі AgroPolit.com також відмічає політично забарвлене даної історії:

 «Ці країни відчувають обурення від того, що Україна «затоплює» їх дешевим зерном. Ми бачимо загравання  політиків цих країн із простими людьми з метою заробляння собі політичних дивідендів напередодні виборів. Нагадаю, у Польщі 15 жовтня відбудуться вибори. В Європі середній розмір сільгоспвиробника-фермера невеличкий: він вимірюються сотнями га, відповідно і кількість електорату, і потужність, сила голосу набагато більша у агросекторі… Політично, з точки зору це виглядає досить жорстко на фоні того, що Польща для нас є найміцнішим військовим союзником і дуже допомагає у ці скрутні часи».

Читати до теми: Зернова блокада ЄС: як не допустити у 2024 році банкрутства половини українських агропідприємств

На думку Ольги Трофімцевої, коли робляться такі гучні заяви (про СОТ, торгове ембарго і так далі), то у обох сторін має бути чітке розуміння наступних кроків один одного.

Що може у відповідь зробити Польща? Який наш наступний крок після консультацій в СОТ?  Чи хочемо ми і справді вводити заборону на окремі види продукції? Це може призвести до двостороннього ембарго. Це те, чого ми хочемо? Не думаю. Ліпше ще раз подивитися на нашу експортну структуру і зрозуміти, що нам важливіший транзит через ці країни, а не імпорт туди. Угорщина та Словаччина – взагалі маленькі ринки. Зараз потрібно попри всі ці різкості з двох сторін спробувати знизити градус негативу», — вважає вона.

На думку Костецького, звернення України до СОТ — це абсолютно легальний крок, який паралельно ретельно драматизується і підсилюється через прокремлівські сили, присутні у всіх цих трьох країнах.

«Тут в принципі теж ситуація досить зрозуміла. Рішення в ЄС приймаються централізовано у Брюсселі. Рішення про заборону експорту зерна в ЄС зняли, але по факту розбиратися з Словаччиною, Румунією, Угорщиною, Польщею та Болгарією  доводиться Україні. На нас обережно переклали цю відповідальність. Я вважаю, що Брюссель таким рішенням фактично спровокував це все. Тепер Київ пішов до Світової організації торгівлі та отримає там рішення про те, що заборона неправомірна і матиме юридичну позицію для отримання компенсацій в результаті такої заборони постачання зерна. Ідеться про 600 млн євро, як компенсація в результаті обмеження європейськими країнами зернового експорту», — пояснює він.

Читати до теми: Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС – шість років: досягнення, провали та новий торговельний план з Європою 

Чи педалювати такою компенсацією в разі позитивного рішення в рамках СОТ?

Операційний партнер в компанії «Барва Інвест» Богдан Костецький коментує:

Можливо, так. Але в процесі інтеграції в Європу Україна у будь-якому випадку буде мати складні переговори, особливо, це стосується аграрної площини. Було б добре мати в одній чаші суму, яку суд присудить до сплати країнам ЄС. У будь-якому випадку члени ЄС  намагатимуться нас обмежувати і котувати, бо європейський виробник «рафінований» субсидіями і не конкурентоздатний. Але у всій цій ситуації у тих же європейців бракує усвідомлення, що ми дуже сильно поранені і шкандибаємо. Українській економіці важко, вона дотаційна, нас треба підтримувати ззовні і от нам дають таку «милицю» (дозволили везти зерно в Європу). А Європа нам тепер говорить, «Ви «замучили» нас своїми «ногами», і ми забираємо у вас цю «милицю», далі кульгайте, як хочете». Мені здається, що не вистачає розуміння, що вся ця проблема виникла через блокаду глибоководних портів, фактично, і рішення знаходиться саме в цій площині. Європі ніколи не буде потрібно стільки зерна, скільки Україна переробляє. Це тимчасовий фактор. Політичні проросійські сили у ЄС скористалися ситуацією, щоб її розкочегарити. При цьому в ЄС всі дружно забули: хоч ми і втратимо 600 млн євро, не постачаючи зерно до країн східної Європи, але їх неминуче нам доведеться дати тій же Європі у вигляді європідтримки українській економіці».

 Читати до теми: Африканське лавірування: про перспективи торгівлі України з країнами африканського континенту

Київ та Варшава сядуть за стіл перемовин

Після дводенного підвищення градусу публічної дипломатії, ситуація почала викристалізовуватися.

Міністр сільського господарства Роберт Телус у коментарі рар.pl заявив, «Польща відкрита для пошуків рішення» і вона готова сісти за стіл переговорів.

Ми хочемо допомогти Україні з транзитом (зерна), але він має бути транзитом, а не ударом по польських фермерах», — сипав політичними тезами для свого електорату напередодні виборів Телус.

Він також акцентував увагу на тому, що  список продуктів, заборонених до ввезення в конкретні країни, має бути гнучким. Як приклад він навів Болгарію, якій необхідний український соняшник і може імпортуватися країною. «Це має бути рішенням на рівні ЄС», — сказав польський міністр.

Українська сторона готова до стабілізації ситуації і діалогу, підтвердив радник глави Офісу президента Михайло Подоляк і назвав  відносини між Києвом та Варшавою «абсолютно прагматичними та позитивними».

Читати до теми: Державна підтримка агросектору в Європі – суми, аналіз державних програм і бюджету

Український план з експорту зернових в ЄС

Напередодні наш уряд представив Європейській комісії план дій щодо контролю за експортом 4 груп агротоварів з України. 

Такий контроль допоможе запобігти будь-яким викривленням ринку в сусідніх державах-членах ЄС. Зокрема, плануємо ухвалити постанову, яка передбачає, що товари, які йдуть в режимі експорту до 5 держав-сусідів, будуть отримувати верифікацію та погодження від українського Міністерства економіки», — зазначив премʼєр-міністр України Денис Шмигаль.

Що передбачає цей план?

Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський під час онлайн виступу на засіданні аграрного комітету Європарламенту  розкрив його деталі:

Згідно з нашим планом дій Україна буде контролювати і регулювати експорт наступним чином. Ми погоджуємо з Єврокомісією і з країнами імпортерами необхідний перелік і об’єм аграрної продукції з чотирьох культур, вони в свою чергу визначають чи готові приймати ці культури, коли і в яких об’ємах. Лише після цього ми видаємо дозволи нашим підприємствам на експорт тієї чи іншої продукції.  Тобто Україна контролює свій експорт і погоджує його з приймаючими країнами».

За його словами, нова процедуру експорту 4 культур (кукурудза, ріпак, соняшник, пшениця) до  5 європейських держав передбачає, що спочатку на ці культури треба буде отримати ліцензію Мінекономіки за погодженням з Мінагрополітики. 

Читати до теми: Європарламент оновив аграрну політику ЄС щодо фінансування фермерів та антикризових заходів

Що далі: арбітраж в рамках ЗВТ з Європою або скарга в СОТ

Буде чи ні результат перемовин із Польщею — питань! Тому треба не розслаблятися, а будувати виважену офіційну лінію потенційного захисту. Для цього спочатку давайте розберемося, що сьогодні зробила Україна – подала чи ні до суду в СОТ на три країни?

«Зараз звучать різні визначення того, що відбулося. Говорять про суди, але це не правильно. Україна наразі розпочала консультації в рамках арбітражу в СОТ. Це консультації. Але навіть у межах цих консультацій будуть дивитися на те чи вичерпані всі можливості на двосторонньому рівні для вирішення ситуації. Я думаю, що вони не всі вичерпані», — пояснює Ольга Трофімцева.

Експерт з питань міжнародних торговельно обмежувальних заходів в ЄС Сергій Лахно у коментарі AgroPolit.com говорить, що дійсно поки що про судовий позов публічний не йдеться.

Україна може вирішити питання зернової  блокади окремими європейськими країнами  двома шляхами: перший — подача скарги до СОТ, другий — арбітраж у рамках Угоди про асоціацію з ЄС (в договорі прописаний механізм його реалізації). Українська сторона наразі обрала м’якіший варіант і пішла по СОТівській лінії захисту (вона складніша та триваліша по часу і не гарантований результат). Наразі ми бачимо перший етап — це консультації з СОТ і, можливо, по фіналу дійдуть згоди  в конфлікті. Ще не відкрита жодна справа у рамках СОТ. Однак, якщо в ході консультацій жодних домовленостей не буде досягнуто, тоді Україна може офіційно попросити СОТ створення робочої групи з даного питання. Тільки на цьому другому етапі відбудеться офіційний розгляд і тривати це може від року до чотирьох. Адже існує багато інструментів затягування розгляду, а відтак — санкцій проти цих трьох європейських країн може не бути ще дуже довго. Подібних спорів багато в рамках СОТ проти ЄС — хто тільки не позивався (турки, американці, індуси)», — розповідає він.

 Читати до теми: В Україні пропонують провести розслідування імпорту молочної продукції

На думку Сергія Лахно, саме закладений в Угоді про асоціацію двосторонній арбітраж між Україною та ЄС буде більш ефективніший, бо розгляд справи за цією процедурою тривав би до року.

«Якщо консультації в рамках СОТ за 1-1,5 місяці нічим не завершаться, то ніхто не вимагає від України іти далі по лінії СОТ. Україна спокійно може вибрати варіант європейського арбітражу в рамках ЗВТ з ЄС і апелювати до Польщі, Словаччини та Угорщини», — говорить у коментарі AgroPolit.com експерт з питань міжнародних торговельно обмежувальних заходів в ЄС Сергій Лахно. 

Але це не весь інструментарій, каже він, для дій у відповідь.

Україна мали би згадати про практику спеціальних чи антидемпінгових розслідувань по відношенню до країн, з яких відбувається засилля імпорту. Наприклад, можна пригадати «молочний кейс» по Польщі, який був кілька років тому: тоді розслідування готувалося по польській молочній та сирній продукції. По Словаччині та Угорщині слід також проглянути  імпорт і можна побачити чи є для цього підстави. По часу такі антидемпінгові розслідування тривають близько року. У випадках  масованого імпорту можна і за 8-10 місяців завершити. У критичних ситуаціях – ще швидше. Озвучене українською стороною можливе  торгове ембарго на окремі польські продукти якщо і вводитиметься, то згідно закону «Про зовнішньо-економічну діяльність» (у відповідь на недружні дії якоїсь країни), або через невідповідність такої продукції санітарно-ветеринарним нормам», — каже  експерт з питань міжнародних торговельно обмежувальних заходів в ЄС.

Реальні кроки з вирішення зернової блокади з боку ЄС, як не крути, лежать у військовому гарантуванні безпеки судноплавства у Чорному морі, вважає віце-президент KSE з економічної освіти Олег Нів’євський.

«Ми маємо прецедент, коли ще раніше 5 країн вирішили, що вони не будуть пускати наш експорт до себе. В принципі вже тоді ми побачили наскільки Єврокомісія беззуба. Зараз експортні обмеження Єврокомісією скасовуються, а 5 країн можуть спокійно запроваджувати самі обмеження», —  говорить він.

Тому єдиний надійний варіант, на його думку, — військовим шляхом гарантувати безпеку судноплавства у Чорному морі.