Зона вільної торгівлі з Канадою – втрачені можливості чи шанс на нові інвестиції?

Після майже шести років переговорів, Україна та Канада нарешті підписали сьогодні угоду про Зону вільної торгівлі. За цей документ ратували ледь не всі представники української влади під час українсько-канадського бізнес-форуму, який відбувся в столиці Країни кленового листка – Торонто – в середині червня. «Велика частина українського бізнесу загорілася Канадою і хоче сюди повернутися із конкретнішими, кращими пропозиціями, так само велика кількість канадського бізнесу загорілася далекою Україною і захоче там щось організувати, а це – результат», – так, підбиваючи підсумки форуму, заявив український посол у Канаді Андрій Шевченко.

Однак, якщо глибше копнути, з’являється багато цікавих деталей. З одного боку, переговори тривали з 2010 року і просувалися важко. З іншого – обсяги взаємної торгівлі не вражають: наразі Канада займає приблизно 1% зовнішньої торгівлі України, свідчать дані Державної служби статистики України. З неприємного – наша країна має від’ємний торговий баланс із Канадою, зокрема, й в АПК: у першому кварталі 2016 року, інформує заступник міністра з питань європейської інтеграції міністерства аграрної політики і продовольства України Владислава Рутицька, експорт склав $462 тис., імпорт – $11,1 млн. У попередньому році Україна експортувала не набагато більше – лише на $3,4 млн. 

А найбільше питань у переговірників викликав саме агросектор. Це пояснюється високою конкуренцією Канади й України в АПК, а також – закритістю внутрішнього ринку північноамериканської країни.

Перше, пояснює експерт з питань міжнародної торгівлі Ігор Гужва, доступ до ринку сільськогосподарської продукції Канади характеризується високим рівнем тарифного захисту. Вона використовує заборонні ставки мита. Наприклад, на 0,6% тарифних позицій товарів встановлені ставки в розмірі від 164,5–313,5%! В першу чергу, це стосується продукції птахівництва (м’ясо, жир, яйця), молочки, шоколаду, окремих видів олій, круп та сумішів, морозива та елементів для його виготовлення, кормів.

Друге – Канада практикує жорстку систему квотування імпорту. Це означає, що поза межами встановлених квот митна ставка в десятки, а то й сотні разів вища. Зокрема, якщо тариф на імпорт 1 тонни пшениці та борошна у рамках квоти складає $1,9, то поза нею – 49% від митної вартості; на курятину в межах квоти 5% митної вартості, поза – 238% (!), м’ясо великої рогатої худоби відповідно імпортується за нульовим тарифом, поза квотою – з додаванням 26,5% митної вартості.

Загалом, квоти на імпорт продукції до Канади розподіляються за принципом «перший прийшов – першим обслуговується» і застосовуються одночасно до всіх імпортерів.

Тому, залишається відкритим питання – чи дійсно лібералізація торгівлі з Канадою є перспективною для України. Чи дійсно це так та на що очікувати нашому АПК, якщо угода набуде чинності, дізнавався AgroPolit.com.

Жорстке квотування і мита в 150–200%

Переговори щодо угоди розпочалися 2010 року і тривали так довго, бо сторони узгоджували багато принципових моментів, особливо щодо доступу на ринок та торгівлю товарами АПК. 

«Ринок Канади достатньо серйозно захищений дуже високими тарифними митами», – розповідає AgroPolit.com експерт Ігор Гужва. Окрім цього, додає він, є й інша проблема – Канада надає глобальні квоти (застосовують у рамках NAFTA) на 200 тарифних ліній, які розподіляються на всі країни. «Поза квотою мита зашкалюють – 150–200% на сільськогосподарську продукцію», – пояснює експерт, і додає, що такі умови не влаштовували Україну.
За ці роки, продовжує економіст Гужва, було досягнуто домовленості про інвестиції в ті галузі, у яких ринок Канади закритий. «Ми виходили на зрозумілі позиції: ми не можемо торгувати, але отримуємо фінансову, технічну допомогу. Отримуємо ресурси для розвитку», – говорить про досягнуті раніше домовленості Гужва. Однак, наголошує він, в остаточний варіант угоди ці домовленості включені не були. Адже, враховуючи кадрові зміни, які сталися, нова українська команда переговірників не була детально поінформована, тому всі попередні домовленості з канадцями оголошені не були. В результаті, додає він, переговори завершилися на тих умовах, які висувала Канада. «Домовилися завершити на умовах, які Канада висувала, – коментує економіст. – Таку угоду ми могли мати в 2009 році. Але переговори ми вели з тим, щоб бізнес мав можливості туди щось завести або щоб був інший бенефіс».

Тож, на думку Ігоря Гужви, значних переваг український бізнес завдяки угоді отримати не зміг. «Ми не отримали повний доступ до ринку. Всі переговори супроводжуються інвестиційними угодами, технічною допомогою. Їх теж немає», – констатує експерт. Серед позитивних боків угоди – прийнятні умови поставок у низці товарних позицій, але це, як правило, стосується «непереробленої с/г продукції». Тож, виходячи з цього, ефект від угоди буде незначним, але позитивним. «Загроз для АПК я не бачу. Наш недолік – недоотримані можливості», – каже він. Загалом же, на думку Гужви, «торговельний потенціал між Україною та Канадою цією угодою далеко не вичерпано». «Можна було досягати більш ефективних умов для співпраці. Загалом, я не задоволений результатом домовленостей», – песимістично пояснив експерт.

Ставка не на експорт, а на залучення інвестицій?

Більш позитивно перспективи угоди оцінює економіст Андрій Новак. Він вважає, що це гарний шанс не лише для розвитку двосторонньої торгівлі, а й для інвестування в Україну. «Канада відкриє для себе можливості українського ресурсу, а обмін між канадськими технологіями та українським чорноземом може дати певний інвестиційний аграрний бум Канади в Україні», – пояснює Новак.

На його думку, головна перевага угоди не в торгівлі, а в можливості отримати канадські інвестиції в Україні. «Я вважаю, що подібні угоди щодо ЗВТ – це можливості не для самої торгівлі, а для інвестицій. Вона робить країни «своїми» в плані економічної співпраці. Ми фактично домовляємося про взаємне законодавче поле, яке визнаємо, і є можливість працювати в привілейованому режимі. Тому я бачу основну перевагу не в торгівлі, а в можливості канадських інвестицій в АПК», – пояснює ще один економіст у розмові з AgroPolit.com.

У Мінагропроді запевняють, що угода принесе більше плюсів, бо в рамках ЗВТ українські експортери отримають можливість постачати товари АПК за нульовою ставкою ввізного мита, особливо товарів із високою доданою вартістю. Це, передусім, кондитерські вироби, консервовані та готові овочі, олія, соки, алкогольні напої та рибна продукція.

Плюси&мінуси – що переважить? 

Все ж, попри стриманий песимізм, експерти наголошують, що угода може створити необхідні для економіки умови розвитку, наприклад, сприяти розвитку конкурентного середовища. «Рушієм прогресу є конкуренція. Вона змушує виробників працювати над зниженням собівартості продукції та підвищенням її якості. Конкуренція змусить наших виробників переходити на стандарти розвинених країн», – вважає Новак.

Ігор Гужва радить уряду допомогти бізнесу, створивши інформаційну кампанію, та пояснити, в чому переваги цієї угоди та як нею може скористатися бізнес. «Розповісти, що це за угода, які ринки за якими товарами відкриваються, коли і як будуть скасовуватися мита. Бізнесу цікава конкретика: які товари, мита, перелік документів, – пояснює він, і відзначає, що головне завдання виконавчої влади – інформувати бізнес про нові можливості. – Тобто, уряд міг би підвищити поінформованість щодо угоди та її можливостей».

У підсумку бачимо, що оцінки різні, однак як в експертному середовищі, так і в уряді відзначають, що український бізнес зможе скористатися позитивними аспектами угоди. Для того, щоб це стало можливим, спершу потрібно завершити процес підписання та ратифікації угоди, а уряд має виконати своє домашнє завдання – показати переваги, котрі надає угода, адже саме від цього залежатиме, чи не були зусилля витрачені дарма.

Олександр Ярощук, для AgroPolit.com